Як робити заувавження дитині

ad70ec88c46ba1f1b0ca3946fdbf2555Як робити зауваження дитині
Ситуація стара як світ: діти не слухаються батьків, а ті їх за це лають. Чому діти не слухаються? І чому батьки часто не знають, як правильно вказати дитині на її хиби й огріхи? Адже якщо вони будуть постійно кричати і карати дитину, то вона, швидше за все, просто звикне і припинить на них звертати увагу або, навпаки, розсердиться і буде робити все всупереч. Як же досягти розуміння між батьками і дітьми? для малюка
Якщо дитині ще не виповнилося чотирьох років, вона потребує простих і зрозумілих вказівок на кшталт “Помий, будь ласка, руки”, “Постав на місце своє взуття”. Дитину обов’язково потрібно привчати до слів “будь ласка”, якщо ви бажаєте, щоб і вона так само до вас звертався. А якщо ваше прохання занадто складне, наприклад: “Зніми чоботи, іди в кімнату і принеси, будь ласка, мою сумку”, дитина може просто розгубитися. Вона або не зніме чоботи, або принесе замість сумки щось інше.
Обирайте місце і час
Також потрібно розуміти в якій саме ситуації батьки дають дитині завдання або висловлюють своє прохання. Якщо дитина захоплено дивиться мультик, і тут мама каже: “Ходімо обідати”, вона, швидше за все, не відреагує. Звісно, вона чує маму, але мультфільм захоплює її настільки, що все інше залишається на другому плані. Дитину не можна за це лаяти! Краще за все, звісно, зачекати, поки мультфільм закінчиться. Але якщо чекати треба довго, а вам необхідно погодувати дитину, слід звернути її увагу на себе: підійти, сісти поруч, взяти за руку, зробити так, щоб вона подивилася на вас, і тільки після цього повідомити, що їй час обідати, а мультик можна додивитися і потім.
Уникайте категоричних «не»
В жодному разі не можна формулювати заборони, використовуючи слово “не можна” або частку “не”: “Не можна кричати”, “Не роби”, “Не ходи”, “Не тупоти”. Краще сформулювати так: “Нумо спробуємо зробити це по-іншому” або “Тато спить, тому постарайся ходити тихіше”. До того ж, якщо заборони ллються на дитину постійним потоком, то вона просто припинить на них звертати увагу.
 Не переходьте на особистості
Будь-яке зауваження дитині, особливо старшого віку, потрібно робити, не переходячи на особистості. Ніколи не можна говорити: “Ти криворукий”, “Ти поганий”. Не можна порівнювати дитину з іншими: “А от Вася вміє і знає більше за тебе”, “У Андрія все виходить, а в тебе – ні”. Якщо дитину спіткала невдача або вона щось накоїла, ліпше сформулювати своє ставлення до подій так: “Сьогодні у тебе не вийшло” або “Сьогодні ти мене засмутив”, “Я засмучена твоєю поведінкою”.
Кажіть про любов
Головне – запам’ятати: роблячи зауваження дитині, потрібно спершу запевнити її в тому, що ви її любите і вона для вас — найкраща, а потім можна викласти свою критику, але обов’язково завершити розмову чимось хорошим. Дитина повинна відчувати себе в безпеці і бути впевненою, що її все одно люблять попри її шкільні оцінки або вчинки.
З“ясуйте причину
Якщо дитина щось накоїла, потрібно знайти можливість поговорити з нею про те, чому вона так вчинила. Наприклад, часто буває, що діти-відмінники прогулюють уроки і навіть контрольні. Вони це роблять не тому, що бояться отримати погану оцінку, а для того, щоб висловити батькам або вчителям свій протест! І необхідно з’ясувати, в чому причина. Можливо, дитина обділена батьківською увагою і хоче, щоб батьки нарешті її помітили. Якщо дитина стала погано вчитися, не кваптеся її лаяти чи карати. Треба розібратися, у чому проблема. Дитина може боятися вчителя, перейматися, коли її викликають до дошки, або вона просто не може осилити цей матеріал. А може, у неї конфлікт з однокласниками і вона просто не хоче вчитися в цьому класі. Все це потрібно з’ясувати під час спокійної і дружньої бесіди.
На зло!
Приклад з життя: дитина порвала шкільні штани. Перш ніж лаяти, потрібно зрозуміти, чому так сталося. Якщо це випадковість, то вона перепросить у батьків і все. Але буває, що саме так дитина демонструє своє ставлення до батьків, зокрема, до тата – адже саме тато купив йому ці штани. І коли шкільний психолог пояснює дитині, що тато дуже засмутиться, коли побачить порвані штани, дитина ще більше штани рве, щоб дужче допекти батькові. В цьому разі потрібно акуратно з’ясувати, чому дитина так злиться або ображається на тата і зрозуміти, як помирити членів сім’ї.
Нагадутей про позитивні риси
Що б дитина не скоїла, вона має знати, що батьки її все одно люблять. А самі батьки завжди повинні пам’ятати про те, що у дитини (якию б вона не була) є позитивні риси й щоразу нагадувати їй про них. Наприклад, якщо у неї погані оцінки з математики, то потрібно згадати, що вона чудово грає у футбол або на гітарі, або складає вірші і відмінно пише твори. Якщо тільки лаяти, то ви можете сильно знизити самооцінку дитини, зробити  її невпевненою, розлюченою на весь світ і ні в чому не впевненою. Будь-яке зауваження батьків повинно бути коректним і не образливим.
Показуйте приклад
Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка – приклад для наслідування. Тому тата і мами самі мають набути тих якостей, які вимагають від дитини. Інакше жодні покарання і скандали не допоможуть зробити її такою, якою ви мрієте.
Дитину не карають за те  якою вона є Пам“ятайте, дитину не карають за те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка — за рухливість, флегматика — за повільність, меланхоліка— за плаксивість.
Не погрожуйте
 Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шантажувати батьків.
Не поспішайте робити висновки не розібравшись як слід в ситуації: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини. Але не можна забувати про те, що кожна дитина – особистість. У неї можуть бути власні погляди і твердження, які можуть і не збігатися з батьківськимиНеобхідно поспілкуватися з дитиною, пояснити, розповісти, показати на прикладі, чому так робити можна, а так — не можна, до яких наслідків може призвести порушення якогось правила, норми, розпорядження, яке покарання воно тягне за собою. Треба вчити дитину робити такий аналіз самостійно, думати, перш ніж щось зробити та передбачати наслідки скоєного.
Атор: провідний психолог Коцюк Олександра

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ БУЛІНГУ

IMG_20201015_163118_501Днями психологом Хмельницького міського Центру Оксаною Каритун було проведено онлайн-бесіду для студентів Хмельницького національного університету. За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя. Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.IMG-ffa03115b620eeaed3af3fe1bb410a96-V

У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу. В процесі розмови були розібрані особливості структури та форми булінгу,а також пропрацьовані ситуації щодо протидії булінгу.

ЯК УНИКНУТИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРЯННЯ ПЕДАГОГАМ

   IMG_20201007_130713_353Режим навчання додає нових викликів не лише учням та батькам, а й вчителям. Їх робота завжди була складною. Тепер шкільну програму необхідно пояснювати не просто цікаво, а  й за допомогою сучасних технологій. Як у такому ритмі зберегти своє психологічне здоров’я та запобігти емоційному вигоранню ?
Плануйте правильно Наявність великої кількості планів одночасно часто призводить до плутанини, безпам’ятності й почуття, що незакінчені проекти висять над головою, як дамоклів меч.
Приділіть планам якийсь час, попрацюйте над ними. Запишіть задачі, плани, справи на тиждень і поєднайте їх із розкладом ваших занять. Такий пробний список «запустить механізм» і полегшить подальше планування. Розставте завдання відповідно до їх важливості. Записавши всі намічені справи, позначте їхні пріоритети: вищий, високий, низький, найнижчий. Виключіть всі справи, що не є вкрай необхідними у вашій повсякденній діяльності. Перенесіть їх у кінець списку.
Делегуйте повноваження Делегуйте повноваження. Одна з найважливіших причин стресу полягає у впевненості, що ви все повинні робити самі. Занадто багато при проведенні занять бере на себе вчитель. Намагайтесь якомога частіше доручати своїм учням проведення окремих елементів занять. Це дозволить вам не тільки уникати стресу, а й активізувати навчання. Навчіться говорити «ні». З усіх способів розподілу часу уміння говорити «ні» – найкращий.
Визнайте й прийміть обмеження 
Багато хто з нас ставлять собі надмірні й недосяжні цілі. Якщо людина не може досягти їх, то часто виникає почуття неспроможності або невідповідності незалежно від того, наскільки добре ми виконали що-небудь. Ставте досяжні цілі. Послабте ваші стандарти. На противагу загальноприйнятій думці не все, що потрібно робити, слід робити добре. Будьте більш гнучкими. Досконалість не завжди досяжна, а якщо і досяжна, то вона не завжди цього варта.
Стежте за здоров’ям Сам час додати до свого життя корисних звичок. Виключте з раціону шкідливі продукти, наприклад, солодке, ковбаси та соуси. Вживайте більше овочів та фруктів, не нехтуйте вітамінними комплексами. А ще почніть займатися спортом. Навіть звичайна зарядка покращить настрій, а якщо знайти на ютубі відео зі вправами від професійних тренерів – взагалі чудово! 
МедитуйтеНегативу зараз не просто багато, а надзвичайно багато. Тож варто відгороджуватися від нього самому та вчити учнів. Сядьте зручно, заплющіть очі та уявіть щось приємне. Те, що подобається особисто вам. Квіти, струмок, аромат парфумів, ліс, улюблене місце на природі тощо. Дозвольте собі відчути насолоду від споглядання улюблених речей, глибоко вдихніть та з посмішкою йдіть далі!
Змусьте стрес працювати на вас, а не проти васОпануйте головне умінням – перетворювати негативні події на позитивні. Оскільки стрес пов’язаний практично з будь-якою діяльністю,  уникнути його може лише той, хто нічого не робить.  Основоположник теорії стресу Сел’є писав: «Не слід боятися стресу. Його не буває тільки в мертвих. Стресом треба керувати. Керований стрес несе в собі аромат і смак життя». Слід думати про позитивні моменти, які можна взяти з більшості стресових ситуацій. Змінюючи значення, ви змінюєте свою реакцію на те, що відбувається. 
Рахуйте ваші удачі!Уникайте критикувати інших, особливо своїх учнів. Учіться хвалити інших за ті речі, які вам у  них подобаються. Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих.  Щодня хваліть і себе по декілька разів. Будь-яка робота, велика або маленька, виконана вами або іншим, заслуговує подяки!!!
Автор: провідний психолог Каритун Оксана

Самоушкодження (селфхарм),що це таке

  23283477_547865002223973_1660628072_n (1)Самоушкодження (англ. self-harm) – це умисна спроба завдати собі будь-якої шкоди, яка чвсто не має на меті здійснення суїциду.Найбільш поширеним є спричинення собі фізичної шкоди. Зазвичай самоушкодження здійснюється шляхом нанесення собі порізів, обпікання шкіри, зловживання медикаментами або навіть за допомогою ударів головою об стіну.
В останні роки зростає кількість підлітків, що заподіюють собі ушкодження. Можна сказати, з’явилася «мода» на селфхарм. Підлітки наносять собі порізи ножами й бритвами, що дозволяє їм заглушити психологічний біль і негативні переживання. Фізичний біль допомагає підліткам отримати контроль над емоційним станом. Створюються навіть спеціальні інтернет-ресурси для любителів порізів. Учасники форумів і груп у соціальних мережах знімають на фото і відео процес нанесення самоушкодження й викладають ролики й фото в мережу.
ГРУПИ РИЗИКУ:
     Підлітки можуть наносити собі ушкодження з двох причин:
  • спроба придушити емоції й піти від негативних переживань;
  • спроба викликати які-небудь емоції (іноді діти підліткового віку відчувають власну бездушність і прагнуть відчути себе живими).
Фактори, що провокують самоушкодження, такі:
  • негативна обстановка в сім’ї, наприклад, постійні конфлікти між батьками;
  • зайвий перфекціонізм підлітка;
  • вплив однолітків, які можуть вважати селфхармінг проявом власної унікальності й несхожості на інших;
  • сексуальне насильство;
  • наявність невротичного розладу;
  • формування залежності, при якій нанесення ушкоджень і заподіяння собі болю стає способом позбутися від гнітючих переживань.
      Часто підліток не може сказати, з яких причин завдає собі ушкодження. Частина підлітків дійсно займаються селфхармінгом, щоб спробувати маніпулювати оточенням. Та порізи під час такої демонстравції досить тонкі і не досягають глибоких шарів шкіри. Головним «маяком», що вказує на демонстративність поведінки, є наявність порізів на помітних місцях і прагнення викликати провину або жалість. Однак не варто лаяти підлітка: самоушкодження в будь-якому випадку сигналізують про глибинність тілесних проблем. До того ж, частіше демонстративність у селфхармінгу відсутня і підліток прагне заховати шрами й не прагне обговорювати проблему з родичами.

Дитячі страхи як з ними боротися

devochka-ispytyvaet-strahДитячі страхи властиві всім дітям, це нормальний стан, який входить в сукупність психологічних особливостей для певного вікового періоду. Звідси випливає, що у дитячих страхів є своя характерна вікова періодизація, яка також буде трохи відрізняється в залежності від статі дитини.
Приведемо приблизний перелік вікових страхів:
-у віці 3 років віковими страхами є: страх загубитися, чужих людей, лікарів, уколів.
-в 4 роки: страх темряви, перед тим, як заснути, страшних снів, казкових персонажів.
-в 5 років страх висоти, глибини, страх мами і тата, як і раніше можуть проявлятися нічні страхи.
-в 6-7 років страх залишитися вдома на самоті, страх померти, страх чужих людей.
-в 8-9 років страх смерті батьків, страх покарання, шкільні страхи.
-в 10-12 років-страх померти, страх нападу, страх тварин, висоти, глибини, страшних снів.
Як бачимо, деякі дитячі страхи, мають тенденцію зникати, а згодом знову проявлятися. Батькам та педагогам потрібно бути уважним до специфічних страхів дитини та страхам, які не входять до вікові рамки.
До специфічних страхів можна віднести: неофобії (страх всього нового); «Сенсорні страхи» певних звуків, освітлення, тактильних відчуттів (пов’язаних з порушеннями обробки сенсорної інформації); нічні страхи, які супроводжуються енурезом; нав’язливі страхи, страхи переслідування. Страхи, можна умовно розглядати як складові цеглинки психологічного розвитку дитини. Дитина вчиться з ними справлятися і / або знижується їх інтенсивність та успішно переходить на наступний щабель розвитку.
Справитися дитині зі страхами в першу чергу допомагають батьківська любов, розуміння, турбота і спільні ігри, в більш дорослому віціспільні розмови.
Якщо певний страх виник у зв’язку зі стресовим станом або психотравмуючіситуації необхідно звернутися до психолога за консультацією або терапією.
Автор: Фахівець із соціальної роботи Закорчевна Альона 

Терапія з дітьми і дорослими

IMG_20201009_153048_485Психологи Хмельницького міського центру соціальних служб ОльгаЗахожа, АллаКравчук, Олександра Коцюк прийняли участь у триденній  міжнародній конференції «ПСІ-ЕКСПЕРТ. Арт – терапія з дітьми і дорослими». Учасники мали можливість ознайомитися з різними темами: О. Заріцкий «Турбота про себе, як стиль життя: арт-практика «self-cfre» на кожен день», Н. Львова «Ґудзикові історії. Алгоритм технік в роботі з самоідентифікацією, страхами, тривожністю…», Ю. Нагорская «Арт-подорож для дітей, де живе ресурс», О. Гаркавец «Дитячі страхи і капризи. Арт-допомога батькам», «Арт-терапія, підбір технік і методик», І. Підус «Арт-терапія при емоційному вигоранні», О.Перепеліца «Арт – терапія в роботі з комп’ютерною залежністю», О. Манжура «Лялькотерапія для усіх вікових категорій», К. Райхтер «Використання арт-терапії  на заняттях з розвитку емоційного інтелекту», А. Барабаш «Корекція чакр за допомогою символів», А. Чічіна «Арт-терапія в роботі з почуттям провини», Т. Лемешко «Синдром самозванця, Арт – терапія в поміч», А. Кузнєцова «Спонтанні способи арт-терапії в допомогу».IMG_20201009_153048_487

Програма конференції дуже цікава, пізнавальна  та насичена. Усі учасники мали можливість отримати, як інформацію для роботи з дітьми та батьками, а також виконати різноманітні техніки й пропрацювати свої власні питання.

Стилі виховання дітей

    parenting4Авторитетний (демократичний) стиль виховання
(високий рівень контролю та теплі стосунки)
Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас  гнучке виховання. Батьки  завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя ,вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань.
Авторитетний стиль — самий дисциплінований стиль виховання. Авторитетні батьки беруть на себе відповідальність за своїх дітей, їх поведінку і дії, поки діти не досягнуть емоційної зрілості. Діти, виховані авторитетними батьками, в подальшому житті досягають найбільших успіхів, вони стають самостійними, відповідальними і впевненими в собі людьми. ВОНИ ДОБРЕ ВЧАТЬСЯ В ШКОЛІ ТА МАЮТЬ ВИСОКУ САМООЦІНКУ. Завдяки турботі авторитетних батьків, їх увазі до життя і потребам дитини, він не тільки прагне їм догодити, але й отримує загальний напрямок для подальшого розвитку і особистісного зростання.
Авторитарний стиль виховання
(ВИСОКИЙ РІВЕНЬ КОНТРОЛЮ, ХОЛОДНІ СТОСУНКИ)
Авторитарний стиль виховання  – це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання  іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків. Авторитарні батьки намагаються з раннього віку прищепити дитині страх і дисципліну. Цей стиль виховання орієнтований на покарання, а не на заохочення. Він може негативно вплинути на самооцінку дитини і перешкоджає його повноцінному розвитку. Авторитарні батьки прагнуть контролювати всі сфери життя дитини. Діти з авторитарних сімей практично не мають прав і позбавлені свободи дій.
 Насправді авторитарні батьки –  не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце, , ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення. З одного боку, це забезпечує певний психологічний комфорт: можна менше хвилюватися за дитину, не боятися, що вона наробить помилок. Але з іншого боку, надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, що людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно
ДІТИ У ТАКИХ БАТЬКІВ ВІДЛЮДНІ, БОЯЗКІ, ПОХМУРІ, НЕВИБАГЛИВІ, ДРАТІВЛИВІ.,ДІВЧАТА НАЙЧАСТІШЕ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ПАСИВНИМИ І ЗАЛЕЖНИМИ. ХЛОПЦІ МОЖУТЬ СТАТИ НЕКЕРОВАНИМИ І АГРЕСИВНИМИ.
Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і  підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи підліткам відповідальність за їхні дії та вчинки. Це може бути досить серйозним психологічним випробуванням для батьків: адже дитина може наробити помилок, які доведеться потім виправляти. Наприклад, рішення підлітка піти до басейну може призвести до його застуди, лікування, ускладнень. Але якщо не пустити його, то наслідки можуть бути ще гіршими: і для стосунків з батьками (образа, недовіра, спроби приховувати від дорослих свої наміри) і для авторитету підлітка серед товаришів (підлітки зневажливо ставляться до однолітків, які підкорюються дорослим), і для самооцінки особистості (неможливість відстояти своє рішення інтерпретується дитиною як нерішучість, слабкість волі або як відсутність поваги, нерозуміння з боку сім’ї).
    Щоб зберегти психологічний контакт із старшокласниками, батьки повинні враховувати дорослішання дітей, відмовляючись від авторитарних методів виховання, навіть якщо вони здавалися раніше успішними.
 
 
Автор : провідний психолог Коцюк Олександра

Підлітки і гомосексуальність: що варто знати батькам

  imagesCексуальний потяг до представника своєї статі не завжди свідчить про гомосексуальність. Адже справжні гомосексуали відчувають сексуальний потяг тільки до представників своєї статі. За деякими даними, виключно гомосексуальне статеве життя ведуть близько 2% чоловіків і ще менший відсоток жінок. Окрім того, є бісексуали, які відчувають потяг до людей обох статей. Коли ви запідозрили,що донька — лесбіянка, а син — гей, або вони самі повідали вам про свою сексуальну орієнтацію, важливо дотримуватися простих правил, які допоможуть і вам, і вашим дітям обговорити цю тему, про яку не прийнято говорити, а також зберегти добрі взаємини у родині.
Розмовляйте
Якщо дитина довіряє вам і хоче поділитися, запропонуйте їй розказати, чому вона так думає, що відчуває, чи тривожиться з цього приводу. Разом із сином чи донькою спробуйте розібратися у причинах такої орієнтації або підозрах щодо неї. Якщо підлітка це бентежить, вислухайте його з повагою до його почуттів і до партнера, стосовно якого він відчуває сексуальний потяг. Спробуйте разом знайти вихід зі становища: змінити його або ваше ставлення до того, що відбувається. Або ж приймайте рішення щодо радикальних дій.
Не звинувачуйте
У жодному разі не звинувачуйте і не зрікайтесь своєї дитини. Адже причиною гомосексуальної поведінки може бути підліткове експериментування, інтерес до нового й незвичного. Це може бути й сексуальна ініціація, схиляння партнера однієї з дитиною статі до близькості. Не варто скидати з рахунку і бісексуальну природу почуттів та інші форми сексуальної поведінки.
Порадьте все проаналізувати
Під час відвертої розмови варто порадити підлітку: з усією відповідальністю за власне майбутнє замислитися над своєю орієнтацією, оцінити її звабні і сумнівні сторони; знайти в собі сили піти від друзів чи знайомих, які підштовхують до гомосексуальної поведінки; звернути увагу на однолітка протилежної статі, зав’язати з ним знайомство, дружбу, почати зустрічатися.
Прийміть ситуацію
Якщо підліток не виявляє бажання мінятися,а навіть навпаки, прагне до нових гомосексуальних зв’язків, спробуйте прийняти це як факт, як подію, що сталася у вашому спільному житті, як певний етап розвитку вашої дитини та її особистості. Вона має право виявляти свою сутність і почуття, будувати життя за власними уявленнями. До речі, визнання і прийняття його права на власний вибір унеможливить продовження гомосексуальних контактів вам на зло. Бажання робити наперекір батьківським установкам, а також соціальним традиційним очікуванням, є однією з поширених причин іншої, неприйнятної для вас, стратегії поведінки (у тому числі й сексуальної). Не забувайте, що це — ваша рідна дитина, і немає нічого більш важливого, ніж її щастя, душевний спокій, психологічна рівновага, любов і довіра між вами. Що більш виваженими будете ви у своїх словах і вчинках, то відвертішими стосовно вас і конструктивнішими до власної долі будуть висновки і дії дітей. Не робіть поспішних висновків. Розширюйте свої знання: вам стане у пригоді психолого-педагогічна і медична література. Підліткові, який страждає і не може знайти свого місця серед однолітків, а також його занепокоєним батькам не зайвою буде допомога психотерапевта, сексолога, а також дружня підтримка або порада з боку щирих друзів та інших родичів. В окремій родині, у межах усього суспільства важливо поліпшувати гендерне виховання, демонструвати та пропагувати здорові взаємини між статями, проповідувати сімейні цінності, красу любові між чоловіком і жінкою.
Автор : провідний психолог Коцюк Олександра

Як прийняти рішення

 120556694_840676810074212_2678118648177078027_n“Треба ухвалити рішення” – фраза, яка хоч раз хвилювала кожного. Чи то вибір університету, чи місця відпочинку або чаю в супермаркеті. Щодня люди ухвалюють безліч рішень. І щодня саме на це впливають механізми, які закладені у нашому мозку. Які механізми при цьому працюють і як навчитися ними користуватися, Не покладайтеся тільки на себе. Беручись за складне рішення, обговоріть його із близькими людьми. Велика ймовірність, що ви отримаєте від них ділову пораду. Це по-перше. По-друге, проблема, яку озвучили кілька разів, перестає бути проблемою, а приймає чіткі обриси ситуації, з якої є як мінімум два виходи. Але хочемо застерегти: не переходьте межі й не питайте поради у всіх, хто вас оточує. Довіряйте тільки найближчим людям. Адже порадити може кожен, але результату від цього не буде – це недолік порад, особливо від сторонніх людей, які незнайомі із вашою ситуацією. Емоції — ворог рішень Відкладіть прийняття відповідального рішення до тих часів, коли вас перестануть переповнювати емоції і почуття. Вони не кращим чином впливають на правильність рішення. Якщо ви приймаєте його в момент емоційної напруги, можливо, наслідки будуть небажаними. Зачекайте, поки всередині вас все заспокоється, тверезо погляньте на ситуацію і спробуйте прийняти вірне рішення. Подумайте про це завтра У народі недарма кажуть, що ранок мудріший за вечір. Наша підсвідомість знає відповіді на всі питання. Протягом дня мозок перевантажений інформацією, він не може розшифрувати сигнали, що посилаються підсвідомістю. Тому не приймайте важливе рішення вдень або ввечері. Краще перед сном поміркуйте над питанням, яке вас турбує, цілком можливо, вранці ви вже будете знати на нього відповідь. Довіряйте інтуїції Потрібно довіряти власному організму, або ж інтуїції (у всіх по-різному). Одна людина, підписуючи важливий контракт, відчуває неприємне поколювання в грудях. Контракт, як з’ясувалося згодом, був збитковим. Інша відчуває головний біль, третя – легке запаморочення. Все це сигнали, які посилає нам організм є його проханням почекати із прийняттям рішення. Інтуїцією в цьому випадку ми називаємо не внутрішній голос, який може помилятися, а підказки із зовнішнього світу – своєрідні знаки. Фрази, загублені кимось у нашій присутності, знаки, предмети, та інше. Нерідко оточуючий нас світ сприяє тому, щоб наші думки концентрувалися в потрібному напрямку. Враховуйте майбутнє Є рішення, які впливають на наше майбутнє. А є й такі, які можуть кардинально змінити наш життєвий шлях. Це дуже важливі рішення, приймаючи які потрібно розглянути усі можливі варіанти. Так, зміна місця проживання, може сприяти нашій самотності, а не виконання наших робочих обов’язків позбавить можливості кар’єрного зростання. Знайте свої межі У всіх людей є межі. Мати свої межі не вважається бути слабким, а, навпаки, бути людиною. Якщо, почавши діяти, ви помічаєте, що це занадто для вас, ви можете дати собі право змінити думку, не критикуючи і не засуджуючи себе. Приймаючи себе таким, ви швидше усвідомлюєте, що для вас добре. А також ви знаєте, в якому новому напрямку потрібно рухатися. Техніка квадрат «Декарта» Прийняти рішення допоможе легка техніка – квадрат Декарта. Це найпростіший спосіб для прийняття рішень. Сенс її в тому, що при розгляді проблемної ситуації необхідно поставити собі 4 питання і проаналізувати відповіді. 1. Що буде, якщо це трапиться? (Що мені від цього буде, які плюси). 2. Що буде, якщо цього не трапиться? (Все буде, як і колись, які плюси від неотримання). 3.Чого не відбудеться, якщо це трапиться? (Негативні сторони від отримання того, що ми хочемо). 4. Чого не відбудеться, якщо цього не трапиться? (Негативні сторони від неотримання того, що ми хочемо). Варто на це питання звернути особливу увагу. Коли ви його задаєте, мозок може захотіти проігнорувати його, адже в пропозицію є подвійне заперечення. Ще відповіді можуть бути ідентичні з тими, які ви отримали в першому питанні. Потрібно не допустити цього. Чому ця техніка допомагає прийняти рішення? «Квадрат Декарта» прояснює наслідки вашого рішення. Дуже часто, коли потрібно прийняти рішення, ми зациклені на одному питанні: що буде, якщо це трапиться? «Квадрат Декарта» допоможе розглянути ту ж ситуацію з 4 різних сторін. Вплив втоми Вплив втоми від ухвалення рішень на роботі є доволі значимим. В експерименті, який провів психолог Шай Данзігер і його колеги з університету Тель-Авіва, були проаналізовані тисячі рішень, які приймали судді на слуханнях щодо умовно-дострокового звільнення. Цікавим виявився той факт, що якщо справу розглядали після перерви, коли судді відпочили і відновили сили, то ймовірність позитивних рішень була 65%. Але коли час наближався до кінця робочого дня, шанси на умовно-дострокове звільнення наближалися до нуля, незважаючи на всі аргументи “за”. І таке повторювалося щоразу. Як же навчитися користуватися даними механізмом? Ми краще використовуємо свої ментальні ресурси, коли у нас є час на підзарядку і осмислення інформації, а не тоді, коли біжимо з однієї зустрічі на іншу, паралельно роблячи кілька дзвінків. Візьміть собі за правило робити невеликі піт-стопи, як на Формулі 1. Складіть список Сумніваєтеся перед прийняттям важливого рішення? Складіть список “за” і “проти”. Потім навпроти кожного пункту поставте оцінку від 1 до 10 – в залежності від ступеня важливості для вас позначеної причини. Наприклад, в стовпці “за” придбання квартири є пункт “особистий простір”. Воно, безумовно, дуже важливо для вас і ви ставите йому 10 балів. У стовпці “проти” – кредит, для оплати якого вам доведеться шукати додаткові джерела доходу. Виходить, що часу насолодитися тим самим особистим простором у вас не залишиться. Ось тут і зміщуються акценти. Таким чином, у вас перед очима буде чітка, виважена, а головне – реальна картина того, що відбувається. Уявіть у всіх подробицях, що прийняте вами рішення не спрацювало як слід: які наслідки вас очікують, що ви відчуваєте, як саме ви зазнали краху і що ви зробите щоб виправити ситуацію. Словом, спробуйте оцінити тяжкість наслідків. Потім уявіть, що вас все ж очікує успіх. Які відчуття? І головне питання: що ви будете робити далі? Якщо після першої уявної картинки друга не викликає у вас ні захоплення, ні наснаги, то на рішення, швидше за все, не варто витрачати час. З майстерністю справжнього дипломата постарайтеся знайти і прийняти до уваги альтернативні варіанти, які, цілком можливо, задовільнять ваші потреби і позбавлять від зайвих сумнівів.

БУЛІНГ..

  IMG-081468370aa697d87adc666cb602d688-VБУЛІНГ.. нажаль одна із найактуальних проблем сучасної молоді. Тому сьогодні 30.09.2020р. провідним психологом Центру Каритун Оксаною та лікарем- терапевтом “Клініки дружньої до молоді” Проскурович Ольгою. Було проведено бесіду для учнів групи &13 на тему: “Булінг,як його розпізнати та захиститися”. Основною метою заходу було донести учням інформацію, щодо Закону України щодо протидії булінгу, а також вміння відстоювати свої права без застосування насильницьких дій!IMG-04c9618c3a63aeb53901072faaddc9a7-V