Створення патронатної сім’ї, як можливість працевлаштування.

0-02-05-b8308efe3125179360f4eff1d5587f15b15b88e3ff17555a7aa369bbfd616dc3_29792b1aДнями на базі Ізяславської районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості відбувся семінар для осіб, які перебувають на обліку, як такі що потребують працевлаштування.         Фахівець із соціальної роботи Ізяславського районного центру соціальних служб Наталія Вишняк поінформувала учасників семінару про одну з можливостей працевлаштування, а саме про створення сім’ї патронатного вихователя. Під час проведення семінару надано основну інформацію та інформаційні буклети про створення та функціонування патронатної сім’ї.        Під час адміністративних змін, які відбуваються сьогодні в нашому місті та районі,  послуга сімейного патронату набуває ще більшої актуальності, оскільки дає можливість в разі виникнення складних життєвих обставин в родині залишати дітей в межах територіальної громади, а не відправляти їх в дитячі будинки та реабілітаційні центри м. Хмельницького.

Патронатний вихователь – це особа, яка на професійній основі здійснює догляд та виховання  дітей, влаштованих в її сім’ю.

Сімейний патронат над дитиною – це професійна комплексна послуга, що передбачає: тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах, потребує захисту, у сім’ї патронатних вихователів, та одночасне надання фахівцями із соціальної роботи інтенсивних підтримуючих послуг біологічній родині дитини для відновлення її повноцінного функціонування.0-02-05-a497bd313deb957e80d580be304a1b35bb95704242dd60f9a19688a3da5409df_ac49441f

Метою сімейного патронату є забезпечення права кожної дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах,  виховуватися у сприятливому та безпечному сімейному середовищі шляхом відновлення здатності батьків (осіб, які їх замінюють) опікуватися дитиною та виховувати її, а в разі неможливості  вчинення заходів щодо захисту дитини та прийняття рішень щодо її влаштування до постійної форми сімейного виховання, яка найбільше відповідає потребам дитини.

Сімейний патронат надасть дитині  безпеку, догляд, виховання та реабілітацію дитини в умовах сім’ї, підтримане спілкування з рідними; а в разі неможливості повернення до біологічної родини – пошук для дитини нової сім’ї.

Біологічним батькам дитини надасть можливість усунути складні життєві обставини, вирішити наявні проблеми, отримати професійний соціальний супровід, що загалом сприятиме підвищенню батьківського потенціалу та воз’єднанню родини. Ізяславський районний центр соціальних служб проводить пошук кандидатів у патронатні вихователі шляхом інформаційних кампаній, проведення семінарів, співбесід, індивідуальних консультацій. Детальну  інформацію щодо створення та функціонування патронатної сім’ї можна отримати за адресою: вул. Незалежності, 43, м. Ізяслав, тел. 4-21-38.

Як стати патронатним вихователем для дитини : їх обов’язки та виплати від держави

Популярні

IMG_20201228_093616З 2017 року сім’ї мають можливість взяти дитину  на виховання всього на кілька місяців. Така послуга патронатного вихователя оплачується державою, а цей період навіть зараховується до трудового стажу.

всі ці питання були сьогодні розглянуті під час  вебінарі за участі заступника директора Хмельницького обласного центру соціальних служб Наталії Мельник  та представників Хмельницького міського центру зайнятості для осіб, які шукають роботу.  IMG_20201228_093627 Метою участі у заході є поширення інформації про послугу патронату над дитиною.

https://photos.app.goo.gl/AuZ8SUJxvAQH6oyU9

Як стати патронатним вихователем для дитини : їх обов’язки та виплати від держави

IMG_20201228_093616З 2017 року сім’ї мають можливість взяти дитину  на виховання всього на кілька місяців. Така послуга патронатного вихователя оплачується державою, а цей період навіть зараховується до трудового стажу.

всі ці питання були сьогодні розглянуті під час  вебінарі за участі заступника директора Хмельницького обласного центру соціальних служб Наталії Мельник  та представників Хмельницького міського центру зайнятості для осіб, які шукають роботу. IMG_20201228_093627  Метою участі у заході є поширення інформації про послугу патронату над дитиною.

Як допомогти дітям впоратися з фрустрацією

fdd26aad535533029eedcb24bb52bcae658b858d_iЯк ви реагуєте в випадках, коли ваша дитина чимось засмучена і відчуває фрустрацію? Чи відчуваєте ви ті ж самі почуття?

Уявіть ситуацію: у дитини не виходить розв’язати домашнє завдання з математики. Ви 20 хвилин пояснюєте їй, як розв’язати задачу, а вона все одно каже: «У мене нічого не виходить». Чи засмутитесь ви в такому випадку?

Нові дослідження американських психологів пояснюють, як емоційний стан батьків впливає на емоційний стан дитини.

Група вчених з Каліфорнійського університету (США) провела експеримент, у якому взяли участь діти шкільного віку та їх батьки. Суть експерименту полягала в тому, що діти стикалися зі складним завданням. Дослідники встановили, що батьки, які зберігають спокій у таких ситуаціях, можуть допомогти дитині впоратися зі своїми негативними емоціями.

Для вимірювання емоційного стану дітей був використаний метод електрокардіографії. Це дозволило встановити, що діти підсвідомо відчувають емоційний стан батьків. У результаті емоції батьків передаються дітям.

У ході експерименту кожна дитина разом з батьками заходила до кімнати, де їй пропонувалося вирішити складну головоломку. Батьки могли спостерігати за процесом, але не допомагати дитині. У другій частині експерименту учасникам давали п’ять додаткових хвилин на розв’язання головоломки, але тепер батьки могли допомагати дитині.

Дані електрокардіограми показали, що емоційний стан батьків впливав на емоційний стан дитини. Однак такий взаємозв’язок не працював в зворотному напрямку: емоції дитини не впливали на емоції батьків.

Дане дослідження змушує по-новому подивитися на особливості прояву емоцій у дітей і батьків. Описаний вище взаємозв’язок між емоціями батьків і дітей називають також емоційним співналаштуванням або взаємною регуляцією. На другому етапі експерименту він допомагав дитині долати негативні емоції і заспокоюватися.

З самого народження дитини на її здатність до саморегуляції впливає те, як батьки реагують у моменти, коли вона засмучена. Якщо дитина плаче, а батьки кажуть їй: «перестань плакати», «не звертай уваги» або «змирись», ймовірно, вона все одно буде відчувати негативні емоції. Якщо ви будете на неї кричати або змусите її піти до своєї кімнати і заспокоїтися, це не навчить її контролювати свої емоції. Швидше за все, емоційні реакції дитини в стресових ситуаціях будуть повторюватися і навіть посилюватися.

Якщо батьки беруть дитину на руки, коли вона плаче, вона заспокоюється. Обійми батьків і прояв співчуття з боку батьків допомагають дитині в цьому. Старших дітей можна навчити висловлювати свої почуття за допомогою слів. Якщо ж батьки ігнорують емоції дитини або карають її, коли вона засмучується, її реакція на стресові ситуації буде тільки посилюватися і частішати.

Коли дитина засмучена або плаче, перш за все, вам потрібно зберігати спокій. Зробіть кілька глибоких вдихів – це повинно допомогти. Коли ви спокійні, ви можете допомогти вашій дитині: вона підсвідомо переймає ваш емоційний стан і заспокоюється сама. Вона відчуває себе в безпеці.

Коли дитина стає дорослішою, ви можете навчити її відомим вам способам заспокоюватися: дихальним практикам, позитивному мисленню і словесному вираженню своїх емоцій.

Іноді батькам здається, що дитина воліє плакати, кричати і тупотіти ногами, а не пояснювати, що сталося. Найімовірніше, у дитини ще недостатньо розвинений словниковий запас, щоб висловити свої почуття словами. Такі випадки – прекрасний привід навчити дитину відповідним способам вираження емоцій. Коли дитина зможе розповісти, що вона відчуває і що викликало такі почуття, ви зможете навчити її вирішувати проблеми і спокійно приймати певні ситуації, навіть якщо вони не подобаються дитині. Чим більше часу ви приділите тому, щоб розвинути у неї ці навички, тим рідше у неї будуть траплятися спалахи негативних емоцій.

Коли дитина навчиться висловлювати свої потреби, вона зможе реагувати і на потреби оточуючих. Якщо ви завжди готові вислухати дитину, це ще не означає, що ви будете завжди їй поступатися або виконувати всі її забаганки. Але вона буде відчувати, що ви її приймаєте і завжди готові вислухати. Так ви легше зможете навчити її співчуття, розуміння оточуючих і інших корисних навичок.

Розглянемо кілька порад, які допоможуть вам контролювати власні емоції:

1. Якщо ви чимось засмучені, зробіть кілька глибоких вдихів або порахуйте до десяти.

2. Звертайте увагу на будь-які сигнали, за допомогою яких дитина повідомляє про свої емоції. Це можуть бути тілесні сигнали, тон голосу або слова.

3. Спокійним тоном скажіть дитині, що ви помічаєте його почуття. Наприклад, скажіть їй: «Я бачу, що ти засмучений (сердишся, сумуєш тощо)».

4. Спробуйте зрозуміти, що засмутило вашу дитину. Якщо ви не знаєте цього напевно, запитаєте: «Що тебе засмутило?» Якщо дитина не хоче розповідати, ви можете припустити: «Мені здається, ти засмутився через те, що старший брат не поділився з тобою іграшкою. Я розумію, як це прикро».

5. Молодшій дитині ви можете сказати: «Мені шкода, що ти не зміг розв’язати задачу з математики». Потім ви можете переключити його увагу на завдання простіше: «Давай спробуємо розв’язати ще один приклад. Впевнена, що ти впораєшся з ним».

6. З дітьми старшого віку вам, можливо, доведеться проявити наполегливість. Скажіть дитині: «Я знаю, чому ти засмучений». Потім поясніть, чому його бажання нереальне.

7. У деяких випадках потрібно просто навчити дитину, як вирішити проблему.

8. Приділяйте час тому, щоб навчити дитину контролювати свої емоції якнайраніше.

Як допомогти дітям впоратися з фрустрацією

fdd26aad535533029eedcb24bb52bcae658b858d_iЯк ви реагуєте в випадках, коли ваша дитина чимось засмучена і відчуває фрустрацію? Чи відчуваєте ви ті ж самі почуття?

Уявіть ситуацію: у дитини не виходить розв’язати домашнє завдання з математики. Ви 20 хвилин пояснюєте їй, як розв’язати задачу, а вона все одно каже: «У мене нічого не виходить». Чи засмутитесь ви в такому випадку?

Нові дослідження американських психологів пояснюють, як емоційний стан батьків впливає на емоційний стан дитини.

Група вчених з Каліфорнійського університету (США) провела експеримент, у якому взяли участь діти шкільного віку та їх батьки. Суть експерименту полягала в тому, що діти стикалися зі складним завданням. Дослідники встановили, що батьки, які зберігають спокій у таких ситуаціях, можуть допомогти дитині впоратися зі своїми негативними емоціями.

Для вимірювання емоційного стану дітей був використаний метод електрокардіографії. Це дозволило встановити, що діти підсвідомо відчувають емоційний стан батьків. У результаті емоції батьків передаються дітям.

У ході експерименту кожна дитина разом з батьками заходила до кімнати, де їй пропонувалося вирішити складну головоломку. Батьки могли спостерігати за процесом, але не допомагати дитині. У другій частині експерименту учасникам давали п’ять додаткових хвилин на розв’язання головоломки, але тепер батьки могли допомагати дитині.

Дані електрокардіограми показали, що емоційний стан батьків впливав на емоційний стан дитини. Однак такий взаємозв’язок не працював в зворотному напрямку: емоції дитини не впливали на емоції батьків.

Дане дослідження змушує по-новому подивитися на особливості прояву емоцій у дітей і батьків. Описаний вище взаємозв’язок між емоціями батьків і дітей називають також емоційним співналаштуванням або взаємною регуляцією. На другому етапі експерименту він допомагав дитині долати негативні емоції і заспокоюватися.

З самого народження дитини на її здатність до саморегуляції впливає те, як батьки реагують у моменти, коли вона засмучена. Якщо дитина плаче, а батьки кажуть їй: «перестань плакати», «не звертай уваги» або «змирись», ймовірно, вона все одно буде відчувати негативні емоції. Якщо ви будете на неї кричати або змусите її піти до своєї кімнати і заспокоїтися, це не навчить її контролювати свої емоції. Швидше за все, емоційні реакції дитини в стресових ситуаціях будуть повторюватися і навіть посилюватися.

Якщо батьки беруть дитину на руки, коли вона плаче, вона заспокоюється. Обійми батьків і прояв співчуття з боку батьків допомагають дитині в цьому. Старших дітей можна навчити висловлювати свої почуття за допомогою слів. Якщо ж батьки ігнорують емоції дитини або карають її, коли вона засмучується, її реакція на стресові ситуації буде тільки посилюватися і частішати.

Коли дитина засмучена або плаче, перш за все, вам потрібно зберігати спокій. Зробіть кілька глибоких вдихів – це повинно допомогти. Коли ви спокійні, ви можете допомогти вашій дитині: вона підсвідомо переймає ваш емоційний стан і заспокоюється сама. Вона відчуває себе в безпеці.

Коли дитина стає дорослішою, ви можете навчити її відомим вам способам заспокоюватися: дихальним практикам, позитивному мисленню і словесному вираженню своїх емоцій.

Іноді батькам здається, що дитина воліє плакати, кричати і тупотіти ногами, а не пояснювати, що сталося. Найімовірніше, у дитини ще недостатньо розвинений словниковий запас, щоб висловити свої почуття словами. Такі випадки – прекрасний привід навчити дитину відповідним способам вираження емоцій. Коли дитина зможе розповісти, що вона відчуває і що викликало такі почуття, ви зможете навчити її вирішувати проблеми і спокійно приймати певні ситуації, навіть якщо вони не подобаються дитині. Чим більше часу ви приділите тому, щоб розвинути у неї ці навички, тим рідше у неї будуть траплятися спалахи негативних емоцій.

Коли дитина навчиться висловлювати свої потреби, вона зможе реагувати і на потреби оточуючих. Якщо ви завжди готові вислухати дитину, це ще не означає, що ви будете завжди їй поступатися або виконувати всі її забаганки. Але вона буде відчувати, що ви її приймаєте і завжди готові вислухати. Так ви легше зможете навчити її співчуття, розуміння оточуючих і інших корисних навичок.

Розглянемо кілька порад, які допоможуть вам контролювати власні емоції:

1. Якщо ви чимось засмучені, зробіть кілька глибоких вдихів або порахуйте до десяти.

2. Звертайте увагу на будь-які сигнали, за допомогою яких дитина повідомляє про свої емоції. Це можуть бути тілесні сигнали, тон голосу або слова.

3. Спокійним тоном скажіть дитині, що ви помічаєте його почуття. Наприклад, скажіть їй: «Я бачу, що ти засмучений (сердишся, сумуєш тощо)».

4. Спробуйте зрозуміти, що засмутило вашу дитину. Якщо ви не знаєте цього напевно, запитаєте: «Що тебе засмутило?» Якщо дитина не хоче розповідати, ви можете припустити: «Мені здається, ти засмутився через те, що старший брат не поділився з тобою іграшкою. Я розумію, як це прикро».

5. Молодшій дитині ви можете сказати: «Мені шкода, що ти не зміг розв’язати задачу з математики». Потім ви можете переключити його увагу на завдання простіше: «Давай спробуємо розв’язати ще один приклад. Впевнена, що ти впораєшся з ним».

6. З дітьми старшого віку вам, можливо, доведеться проявити наполегливість. Скажіть дитині: «Я знаю, чому ти засмучений». Потім поясніть, чому його бажання нереальне.

7. У деяких випадках потрібно просто навчити дитину, як вирішити проблему.

8. Приділяйте час тому, щоб навчити дитину контролювати свої емоції якнайраніше.

Мистецтво в житті людини

Популярні

 IMG_20201216_103155З 1 серпня 2020 року Хмельницька Громадська організація Подільський центр «Гендерна рада», яка є соціальним партнером Хмельницького обласного центру соціальних служб, розпочала реалізацію проекту «Робота з учасниками, ветеранами ООС та їх родинами в інформаційно- консультативних центрах м. Хмельницького та Нетішина» метою якої є психологічна, інформаційна, юридична підтримка відповідної цільової групи.  В рамках проекту на базі цих центрів проведені групові психологічні та психотерапевтичні консультації, заняття з арт-терапії, навчальні тренінги, телепередачі, фестивалі для родин учасників АТО в зазначених містах.   Тривалість проекту 10 місяців. Проект реалізується за фінансової підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.

 

IMG_20201216_110429Керівник проекту Ірина Столярчук  та директор обласного центру Тетяна Власюк привітали учасників тренінгу. За словами Тетяни Власюк : «Сьогодні на законодавчому рівні передбачаються зміни принципів організації системи реабілітації та системи надання соціальних гарантій, що визначатиме і запровадження нових моделей організації, адміністрування та менеджменту, застосування принципово іншої методології оцінки якості результатів реабілітаційного процесу, а також процесу соціальної адаптації учасників АТО/ООС і членів їхніх сімей.»foto_6IMG_20201216_103809

Тетяна Цимбарецька фахівець з арт- терапії наголошує, що немає легкого шляху у напрямку у якому дійсно варто йти… Двері до змін у житті відкриваються зсередини. Арт-Терапія чудовий путівник, чудовий спосіб пізнання себе, свого шляху. Деталі-в особисті.DSC_0132

Маємо надію, що цей проект дасть реальну та ефективну допомогу та підтримку людям, які її потребують.

 

Нові форми працєвлаштування

Популярні

20201216_093435Наталія Мельник, заступник директора-начальник відділу методичного забезпечення соціальної роботи Хмельницького обласного центру соціальних служб взяла участь у вебінарі Хмельницького міського центру зайнятості для осіб, які шукають роботу. Метою участі у заході є поширення інформації про послугу патронату над дитиною. Патронат над дитиною – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. Метою патронату над дитиною є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками/законними представниками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на повернення у сім’ю відповідно до найкращих інтересів дитини.на сайт Обласний центр соціальних служб дякує Хмельницькому міському центру зайнятості за надану можливість поширювати інформацію серед осіб, які можуть зацікавитись. Інформація про патронат над дитиною буде і надалі поширюватись серед осіб, які шукають роботу.

Соціальні зміни, що відбуваються з підлітками

shutterstock_732499936__1__iПубертатний період – це час переходу від дитинства до дорослого життя. Упродовж цього періоду дитина переживає емоційні потрясіння та фізичні зміни. Вона ще не доросла, але її вже годі назвати й дитиною. Пубертатний період може бути надзвичайно заплутаним для дитини і, як наслідок, підштовхнути її до ірраціональних дій.

Як батьки ви завжди прагнутимете з’ясувати, що відчуває ваша дитина, й допомогти їй. Вам буде легше цього досягти, знаючи, які саме соціальні зміни з нею відбуваються.

Соціальні зміни в пубертатний період

Розгляньмо найбільш важливі соціальні зміни, що їх переживають хлопчики й дівчатка пубертатного віку.

1. Пошук власної ідентичності

  • пубертатний період нерідко буває надто заплутаним для дитини: вона не в змозі зрозуміти світ дорослих і застосовувати свій попередній дитячий досвід. Тому їй ще важко зрозуміти, хто ж вона насправді: дорослий чи дитина;
  • дитина намагатиметься зрозуміти, як влаштований світ дорослих і як їй слід поводитися в різних ситуаціях;
  • якщо ви ставитиметеся до неї як до дитини, вона вважатиме це образливим. Якщо ви будете ставитиметеся до неї як до дорослого й вимагатимете відповідної поведінки, вона може подумати, що ви її обмежуєте, і відмовиться дотримуватися правил;
  • намагаючись знайти себе, дитина братиме на себе дедалі більше відповідальності. І вона не завжди зможе впоратися із цим завданням. Це – одна з найпоширеніших соціальних змін у пубертатний період.

Поради батькам

Ставтеся до дитини як до людини, яка поєднує риси дорослого й дитини. Переконайтеся, що ви приділяєте їй любов і увагу, необхідні всім дітям, але й давайте їй більше самостійності та відповідальності.

2. Проблеми із самооцінкою

  • у пубертатний період у дитини з’являється багато нових друзів. Вона порівнює себе з новими людьми, яких зустрічає в житті;
  • нові обов’язки і зміни, що відбуваються з дитиною, заплутують її. Це спонукає її до думок про те, чи здатна вона приймати зважені рішення й чи достатньо сильний має характер;
  • у цей період дитині важливо демонструвати силу свого характеру в присутності друзів і однолітків. Плутанина в думках і тілесні зміни змушують підлітків сумніватися в собі, створюючи негативний образ власного «я».

Поради батькам

Переконайтеся, що ви підтримуєте дитину у всіх її справах, і не тільки словами, а й діями. Покажіть дитині, що вірите у її сили, готові їй допомогти, якщо вона цього потребуватиме. Дайте дитині знати, що ви її любите й довіряєте їй, незалежно від того, що з нею відбувається.

3. Ризик небезпечної поведінки

  • дитина переживає багато змін, і це нерідко призводить до конфліктів. Підліток завжди опиратиметься правилам, аби ствердити свою незалежність;
  • потреба дитини у свободі і прагнення довести всьому світові свою дорослість може справити на дитину негативний вплив;
  • підлітки постійно потребують нових відчуттів і вражень. Ваша дитина може потрапити в погану компанію, а її нові друзі – виявитися не найкращим прикладом для наслідування;
  • підлітки в цей період прагнуть отримати новий досвід, пов’язаний із палінням, вживанням алкоголю, а також сексуальний досвід. Навіть якщо ви вже говорили з дитиною на ці теми, не варто виключати ймовірність, що вона потрапить під вплив друзів. Вам необхідно бути вкрай уважними, аби цього не сталося.

Поради батькам

Не читайте дитині нотацій у присутності її друзів, бо це змусить її ще більше порушувати правила. Якщо вам не подобається компанія вашої дитини, поговоріть про це спокійно, не моралізуючи. Маючи підозри, що дитині загрожує небезпека або в неї може з’явитися залежність, проконсультуйтеся із фахівцем.

4. Депресія й думки про суїцид

  • у пубертатний період дитина може відчувати цілий спектр різноманітних емоцій, зокрема в неї не виключені депресії різного ступеня тяжкості. Багато дітей у змозі впоратися з депресією самостійно, спираючись на любов та підтримку рідних і друзів. Однак деякі підлітки, стикаючись із важкою депресією, потребують професійної допомоги;
  • підлітки почуваються сумними й нещасними з найменшого приводу. Дитина часто не розуміє, що саме робить її нещасною, при цьому не уявляючи, як позбутися цього почуття;
  • пубертатний період – це не тільки фізичні і психічні зміни, а й важливий період у навчанні, що є причиною додаткового стресу в дитини. Надалі така ситуація може призвести до депресії;
  • підлітки прагнуть у всьому перевершити однолітків, зокрема й у навчанні. Це – крок до стресу і занепокоєння. У цьому віці дитина вперше стикається з багатьма новими явищами у своєму житті: спілкується з великою кількістю нових людей, активно взаємодіє з протилежною статтю, відчуває сексуальний потяг, намагається створити і зберегти позитивний імідж. Усе це й багато іншого здатне викликати в неї стрес;
  • батькам важливо звертати увагу на прояви депресії в підлітка. Особливо уважними варто бути до пошкоджень, які дитина завдає сама собі. Найпоширенішими симптомами депресії є безпричинний смуток, почуття непотрібності, низька самооцінка тощо. Також дитина може не виявляти інтересу до занять, які вона любила раніше, уникати спілкування з друзями й сім’єю, пропускати заняття або взагалі не ходити в школу. У неї виникають проблеми з навчанням і труднощі при зосередженні уваги.

Поради батькам

Якщо ви помітите котрісь із перерахованих симптомів у своєї дитини, поговоріть із нею й запитайте, що вона відчуває. Покажіть, що її почуття важливі для вас, і тому ви в жодному разі не будете її засуджувати. Розкажіть дитині про подібні події, які ви переживали у підлітковому віці, а також про те, як ви впоралися зі своїми почуттями. Якщо у вас не виходить допомогти дитині, зверніться до фахівця. Депресія – небезпечне почуття, на прояви якого треба реагувати негайно.

Пубертатний період завжди пов’язаний зі змінами, а тому не хвилюйтеся, побачивши зміни в соціальному житті дитини. Будьте поруч, засвідчуйте дитині свої любов і підтримку і дбайте про її безпеку.

Техніки самодопомоги: як подолати образи

human-753172_960_720_iУ житті дитини важливий кожен прожитий рік. Однак найбільший вплив на розвиток особистості мають перші шість років. У цьому віці відбуваються події, спроможні викликати в людини почуття образи на довгі роки. В одних випадках ми ображаємося на батьків, котрі не піклувалися про нас у моменти, коли ми були найбільш уразливі й залежні від них. В інших випадках – таїмо образу на батьків, які нас кинули або недостатньо добре виконували батьківські обов’язки. Образи, що з’являються в більш пізньому віці, мають і глибші причини, однак разюче схожі з тими, що виникли впродовж перших шести років життя. Проблема в тому, що образа на людей довкола себе шкодить людині, яка її відчуває. Свідомо чи ні, людина знову й знову подумки повертається до події, яка завдала їй неприємностей і болю. Вона намагається впоратися із цією подією, і це завдає шкоди її благополуччю.

Робота з психологом може допомогти:

  • зрозуміти справжню причину образи;
  • усвідомити власні захисні механізми й почуття, що з’являються у відповідь на образу;
  • зрозуміти, як подія з минулого, що викликала образу, може бути «переграна» в сьогоденні;
  • знайти спосіб позбутися образи й відчути умиротворення.

1. Джерело образи

На цю тему можна написати не одну книгу: дитячі переживання такі ж різноманітні, як і життя. Проте є декілька типових сценаріїв, властивих людям, котрі належать до різних культур і поколінь. Ці сценарії можна схарактеризувати як догляд, зловживання та зневага. Вони розгортаються в дитинстві, формуючи прихильності, образи, ставлення людини до навколишнього світу і способи захисту від нього. Такі сценарії іноді проявляються в найжахливіших формах: новонароджену дитину залишають на вулиці, дитина може жити в злиднях або сім’ї із залежними батьками, переживає стихійне лихо або війну, стає свідком смерті близької людини, об’єктом насилля тощо. У більш легких випадках (які, проте, мають наслідки для її психіки) дитина може бути свідком конфліктів між батьками. Її базові потреби можуть не задовольнятися. Наприклад, батьки довгий час не годують її або не змінюють їй підгузок. У старшому віці дитина може страждати від того, що батьки не обіймають її, не піклуються про неї, залишають її на тривалий час одну, старші брати або однолітки знущаються над нею тощо. У дорослому житті така людина боїться, що її звільнять, ігноруватимуть або принизять. Вона нерідко має проблеми з особистими межами. Нарешті, загалом така людина нерідко емоційно незріла. У дитинстві кожної людини, незалежно від матеріального становища або соціального статусу її сім’ї, траплялися випадки, що могли стати причиною емоційної травми. Щоб виявити джерело вашої образи, записуйте кожен спогад про подібні випадки, навіть якщо вони зараз здаються вам незначними. Дозвольте собі відчувати будь-які емоції, що виникають у вас у зв’язку із цими спогадами. Поважайте свої почуття. Намагайтеся уявити скривджену дитину, якою ви були в дитинстві. Подумки подбайте про неї так, як би ви хотіли, щоб про вас подбали в дитинстві. Наприклад, уявіть, як тримаєте дитину на руках і заспокоюєте її, годуєте її або захищаєте від сердитих батьків. Якими б не були спогади, спробуйте змінити сценарій і оточити дитину турботою, якої вам не вистачало в дитинстві. Перегравайте сценарій поступово. Іноді спогади з минулого викликають у нас сильні емоційні реакції, піддаючи небезпеці. У таких випадках ми потребуємо потужної підтримки. Для цього найкраще звернутися по допомогу до психолога.

2. Захисні механізми

Коли ми порізали палець, шкіра навколо порізу запалена. Подібно до цього у відповідь на емоційний біль і образи виникають емоції й захисні реакції. Захисні механізми оберігають нас від болю. Досить часто вони нашаровуються один на одного. Наприклад, спочатку захисним механізмом може бути заперечення. Воно діє як знеболювальне: людина подумки переконує себе: усе добре, жодної проблеми не існує. Заперечення може супроводжуватися позитивним ефектом, але воно також призводить до того, що людина не проживає ситуацію та пов’язані з нею глибокі почуття до кінця. Коли ми не ігноруємо фактори, що нас травмують, виявляється ціле віяло почуттів. Нам стає легше зрозуміти, у який спосіб ми захищаємо себе, наприклад, приховуючи глибокі почуття. Одні люди використовують гумор, аби уникнути жартів на свою адресу. Інші в ролі захисних механізмів вдаються до дратівливості і злості. Коли хтось змушує вас стикатися зі своїми почуттями, дратівливість і гнів можуть загостритися й перерости у звинувачення. Однак за цими захисними механізмами нерідко ховаються біль або страх. Існує техніка гештальт-терапії, що дає змогу здобути доступ до глибинних почуттів. Для цього необхідно прислухатися до того, що говорить вам ваше тіло. Можливо, вам важко всидіти на місці, ви качаєте головою або трете руку. Якщо вам до снаги відстежити свої тілесні реакції в повсякденному житті, запитайте себе, про що говорить ваше тіло. Перше, що вам спаде на думку, здатне пояснити ваші приховані почуття. Ця техніка допоможе вам зрозуміти, що біль або страх можуть бути реакцією на події, що відбуваються в той чи інший момент, але часто вони свідчать про спогади з дитинства. Багато звичок, які проявляються у нас в особистих стосунках або на роботі, а також багато залежностей виникають через актуалізації наших старих емоційних травм. Іноді це пов’язано з незавершеними подіями минулого.

3. Незавершені події

Переживання травматичних подій минулого дає людині змогу усвідомити, що спровоковані ними емоції повторюються в сьогоденні. Таким чином, людині варто вжити заходів, щоб звільнитися від цього сценарію. У психотерапії існує теорія «завершення гештальта». Вона полягає в тому, що шаблони поведінки повторюватимуться доти, доки ми не загоїмо первісну травму й не навчимося інакше реагувати на подібні ситуації (іншими словами, поки не завершимо гештальт). Наприклад, якщо в дитинстві взаємини особи з батьками були складними, вона піддавалася глузуванню і не мала похвали та вдячності, навіть незважаючи на гарні оцінки в школі та інші досягнення, ця людина й у дорослому житті не почуватиметься досить добре. Вона повторюватиме сценарії з дитинства у взаєминах на роботі і сім’ї. Робота з психологом може допомогти їй стати впевненішою і позбутися страху. Після цього людина припинить болісно реагувати на критику, менше залежатиме від думки інших осіб, зможе ефективно вибудовувати взаємини.

4. Як позбутися нездорових моделей поведінки

Для початку навчіться бути тут і зараз. Помічайте щойно виявлені почуття, звертайте увагу на захисні механізми, які ви використовуєте, щоб не допустити неприємних емоцій. Виявляйте терпіння: зміна емоційних реакцій потребує часу.

Усі наші недосконалі риси, емоційні травми й захисні механізми – це частина нас самих. І наше завдання – повністю бути присутніми в житті, вибудовувати здорові особисті кордони, піклуватися про себе. Тільки так ми зможемо проявляти милосердя й інші позитивні емоції у ставленні до інших людей.

Наприклад, коли людина постійно прагне подобатися іншим і докладає зусиль, щоб усіляко догоджати людям, це запускає негативне коло емоцій. Якщо поруч із цією людиною хтось виглядає нещасним, імовірно, це її непокоїтиме. Якщо ж інша людина відмовляється від запропонованої допомоги, це може викликати образу. Причини такої поведінки найчастіше пов’язані з подіями дитинства.

Якщо ця людина попрацює над своїми емоційними механізмами і знайде більш здоровий спосіб взаємодії, це не означає, що вона припинить допомагати людям. Це означає, що вона по-іншому даватиме раду власному неспокою.

Досить часто ми не помічаємо, які саме незадоволені потреби засвідчують наші емоції. Аби виявити такі потреби, незамінна консультація психолога. Психолог створить безпечний простір, у якому наш внутрішній голос зможе заговорити. Під керівництвом психолога ми зможемо навчитися розрізняти наші захисні механізми й реальні потреби. У цьому нам також сприятимуть ведення щоденників, медитація, записування снів і подібні практики.

5. Емоційний розвиток сприяє прощенню

Коли ми усвідомлюємо свої емоції і внутрішній голос, наші образи й неефективні моделі поведінки зникають. Коли ми завершили ситуації з минулого, вони більше не повторюватимуться в сьогоденні. Замість співчуття до себе ми починаємо відчувати співчуття до інших людей, бо усвідомлюємо, що кожна людина вчиться розуміти себе по-різному. Люди не хочуть заподіяти нам зла, а лишень виявляють свої захисні механізми. Ми перестаємо сприймати поведінку людей на власний карб і рідше конфліктуємо. Зокрема, ми навіть можемо відчувати вдячність за ситуації, які показали нам наші старі емоційні травми, адже завдяки цьому ми змогли позбутися від них. Ми відчуваємо вдячність замість образ і роздратування. Зрештою, стаємо більш вільними, тому що більше не змушуємо мовчати свій внутрішній голос і не звинувачуємо в цьому інших.

8 типів інтелекту дитини: поради щодо розвитку

TonyFlo_iУ сучасному суспільстві прийнято вважати, що успішність дитини в школі є єдиним показником, який визначає її потенціал. Коли дитина стає старшою, багато батьків хочуть, щоб вона стала всебічно розвиненою і успішною в різних сферах життя. Але перш ніж вона піде в школу, ви повинні зрозуміти – ваша дитина розумна, незважаючи на її оцінки та фізичну форму.

Вчені стверджують, що існують різні типи інтелекту (всього їх виділяють 8), і дитина може володіти будь-яким з цих восьми типів. У чомусь вона обов’язково виявиться сильною.

Батьки повинні з раннього віку дитини розпізнати ознаки, які характеризують її тип інтелекту. Якщо ви почнете розвивати ці риси з раннього віку, ви зможете оцінити її потенціал і зрозумієте, що це може бути важливішим, ніж успішність з математики або фізики. Розглянемо, як визначити тип інтелекту вашої дитини.

Теорія множинного інтелекту

Американський психолог Говард Гарднер запропонував теорію, яка пояснює різні види інтелекту. Вчений припускає, що зводити визначення інтелекту дитини до простої перевірки IQ недостатньо. Академічна успішність, безсумнівно, важлива, але настільки ж важливі і схильності дитини до малювання, музики, танців, підприємницької діяльності тощо. Всі ці схильності необхідно враховувати, визначаючи потенціал дитини. Так виникла теорія множинного інтелекту, яка доводить, що у дитини можуть домінувати 1 або 2 з 8 типів інтелекту.

8 типів інтелекту

Теорія Говарда Гарднера швидко знайшла послідовників у всьому світі. Педагоги з різних країн стали включати теорію множинного інтелекту в свої системи освіти.

Розглянемо докладніше типи інтелекту, які зустрічаються у дітей.

1. Тілесно-кінестетичний

Діти, які володіють тілесно-кінестетичним інтелектом, зазвичай досягають успіхів у спорті та інших видах фізичної активності. Вони багато рухаються, і їх рухи добре скоординовані. Якщо ваша дитина проявляє інтерес до рухливих ігор і може добре координувати рухи свого тіла, то можна з упевненістю сказати, що у неї розвинений даний тип інтелекту. Поспостерігайте за нею, щоб краще зрозуміти її схильності. Вона надто метушлива? Вона завжди в тонусі? Вона не може довго всидіти на одному місці? Такі дрібні деталі можуть допомогти вам визначити у дитини тілесно-кінестетичний тип інтелекту. Ним володіють багато відомих спортсменів, актори і танцюристи.

2. Візуально-просторовий

Даний тип інтелекту визначає, наскільки добре дитина може візуалізувати об’єкти, місця і навіть свої сни. Діти, що володіють таким інтелектом, мають таланти в малюванні, ліпленні й інших подібних заняттях. Вони добре визначають розміри об’єктів і можуть в деталях відтворювати минулі події. Вони також схильні висловлювати свої думки і почуття у візуальній формі.

Якщо ваша дитина приділяє увагу деталям і здатна згадати найдрібніші подробиці повсякденних подій, у неї розвинений візуально-просторовий інтелект. Діти, які ним володіють, можуть стати художниками, архітекторами або фахівцями в подібних сферах.

3. Логіко-математичний

Логічний інтелект пов’язаний зі здібностями дитини до математичних обчислень і аргументації. Важливою частиною логіко-математичного інтелекту є навички вирішення різних завдань. Якщо ваша дитина спостережлива, вміє мислити нестандартно, логічно міркувати, пояснювати, розуміти підказки – у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти допитливі і часто ставлять питання. Вони добре розуміють мову чисел, графіків і діаграм. У багатьох відомих математиків розвинений даний тип інтелекту.

4. Музичний

Якщо дитина любить слухати музику, це ще не означає, що вона володіє музичним інтелектом. Даний тип інтелекту розвинений у дітей, які люблять створювати музику, співати і настукувати різні ритми. Вони краще за інших розуміють музику. Якщо у вашої дитини гарний голос, у неї є почуття ритму, вона розрізняє тональності і цікавиться грою на музичних інструментах, тоді у неї, безсумнівно, розвинений музичний інтелект. Однак важливо розуміти, що музичний інтелект – це досить широке поняття, і у різних дітей він може проявлятися по-різному.

5. Лінгвістичний

У дітей, що володіють лінгвістичним інтелектом, зазвичай добре розвинені мовні навички. Якщо у вашої дитини гарний почерк, вона любить читати, добре розуміє граматику і вміє правильно писати складні слова, у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти люблять грати зі словами і розгадувати кросворди. У них зазвичай великий словниковий запас, вони легко запам’ятовують нові слова. Також у них розвинена здатність розповідати історії.

6. Екзистенційний

Екзистенційний інтелект не варто плутати з інтроверсією або егоцентричністю. Він пов’язаний зі здатністю людини насолоджуватись самотністю. Якщо дитина, залишаючись наодинці, не нудьгує і не боїться, то у неї розвинений даний тип інтелекту. Цей тип пов’язаний з такими якостями, як відповідальність, самосвідомість і самостійність. Діти, які володіють екзистенційним інтелектом, усвідомлюють свої сильні і слабкі сторони. Якщо ваша дитина впевнена в правильності своїх дій, не дивлячись на те, що оточуючі вважають інакше, у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти впевнені у всьому, що вони роблять. Вони слухають оточуючих, але роблять те, що самі вважають правильним. З таких дітей виростають успішні підприємці.

7. Міжособистісний

Діти з розвиненим міжособистісним інтелектом вміють добре спілкуватися з оточуючими. У них зазвичай багато друзів, і вони люблять бути в компанії. Якщо ваша дитина постійно проводить час зі своїми друзями і любить спілкуватися з людьми, у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти вміють знаходити спільну мову з різними людьми і розуміють, як справлятися з різними ситуаціями. У компанії вони здаються спокійними і розслабленими. З друзями вони співчутливі, добрі і чуйні. З таких дітей виростають хороші дипломати, керівники й педагоги.

8. Натуралістичний

Якщо ваша дитина цікавиться садівництвом, доглядом за тваринами, то у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти люблять природу. Вони цікавляться різними природними явищами, люблять гуляти в парках, біля річок і всюди, де немає асфальту. Також вони стурбовані збереженням природи.

Коли вам відомо, як проявляється кожен з восьми типів інтелекту, ви можете визначити, у чому сильна ваша дитина. Спостерігайте за нею, помічайте її здібності і допомагайте їх розвивати. Цінуйте її таланти з раннього віку – і вам не доведеться хвилюватись про її майбутнє.