Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 623 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо функціональних обов’язків державного соціального інспектора» контроль за цільовим використанням державної допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям та створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей здійснюється центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді шляхом проведення вибіркового обстеження окремих сімей.

  Під час відвідування сімей з дітьми, які отримують державну соціальну допомогу при народженні дитини, працівниками Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді складається акт перевірки цільового використання державної допомоги при народженні дитини, де вказуються умови, які створені для виховання та розвитку дитини, перевіряється  наявність у дитини харчування та одягу відповідно до віку та сезону, наявність засобів гігієни, візка та ліжка тощо.

  У більшості сімей батьки належним чином піклуються та створюють умови для проживання та виховання дітей. Проте є випадки, коли батьки ведуть асоціальний спосіб життя (вживання алкоголю, антисанітарні умови проживання, недостатня увага до потреб дитини). В таких випадках сім’я ставиться на облік, як така, що опинилася в складних життєвих обставинах, з нею проводиться відповідна соціальна робота фахівцями центру. В ході здійснення обстеження спеціалісти центру надають соціальні послуги, а також консультації, проводять бесіди з батьками по попередженню дитячого травматизму, оздоровленню та вихованню дітей.

  До відома, виплата допомоги припиняється у разі:

– позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

– відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

– нецільового використання коштів і незабезпечення  отримувачем допомоги належних  умов  для  повноцінного утримання та виховання дитини;

– відібрання дитини  в  отримувача  допомоги  без   позбавлення  батьківських прав;

– тимчасового  влаштування  дитини на повне державне утримання, крім  дітей,  які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі  або  установі  виконання  покарань за умови перебування дитини  разом  з  матір’ю;

– перебування отримувача  допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

– смерті дитини;

– смерті  отримувача  допомоги; 

– виникнення інших обставин.

  Також у разі, якщо одноразова допомога при народженні дитини оформлена за місцем реєстрації, але сім’я тривалий час  за даною адресою не проживає, а проживає у іншому районі, області або за кордоном і перевірити цільове використання коштів немає можливості, виплата допомоги припиняється.

  Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені  обставини,  за  рішенням  органу,  який призначив допомогу.

  Потрібно зазначити, що рішення про припинення виплати допомоги при народженні дитини не є кінцевим, і виплату допомоги можуть відновити (крім випадку смерті дитини). Для цього особі, яка здійснює догляд за дитиною, потрібно звернутися протягом 6 календарних місяців після припинення виплати допомоги в орган соціального захисту населення з письмовою заявою.

  Станом на 01 липня 2017 року фахівцями із соціальної роботи Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді здійснено 409 вибіркових  обстежень сімей з метою контролю за цільовим використанням допомоги сім’ям з дітьми, 4 сім’ям припинено виплату.

  Відповідно до плану роботи Центру означені перевірки будуть проводитися і надалі.

  Найважливішими моральними принципами, на яких ґрунтується сім’я, є любов, обов’язок, взаємна повага, турбота батьків про виховання дітей, турбота дітей про батьків. Але не рідко в сімейних взаємовідносинах виникають конфлікти, вони є частиною повсякденного життя. Багато з людей практично щодня виявляються утягненими в той або інший конфлікт: де б ми не були, ми спілкуємося із близькими людьми, із друзями, із незнайомими людьми, звичайно ж, спілкуємося на роботі, у своєму колективі і з дітьми, яких ми навчаємо.

  На думку психологів, причини всіх конфліктів можна об’єднати у три великі групи:

1. Конфлікти на основі несправедливого розподілу праці. Головним у розподілі сімейних обов’язків є саме їх узгодженість, внаслідок чого і традиційна, і егалітарна модель сім’ї можуть бути досить прийнятними для сімейного благо получчя, якщо вони задовольняють обох партнерів. Якщо ж члени сім’ї по – своєму розуміють свої ролі і пред’являють один одному неузгодженні очікування і вимоги, сім’я, насамперед, є конфліктною.
2. Конфлікти на основі незадоволеності певних потреб. Кожен партнер хоче задовольнити власні потреби у шлюбі. Водночас, партнери досить часто не знають справжніх потреб один одного, тому не задовольняють їх.
3. Суперечки через недоліки у вихованні. Багато конфліктів у молодих сім’ях виникають через розбіжності у правилах сімейної поведінки, які партнери винесли із своїх батьківських сімей. 

  Однак, важливіше не причини виникнення сімейних конфліктів, а способи їх подолання. Фахівці-психологи дають кілька порад, як налагодити стосунки і не дозволити невеликому сімейного конфлікту перерости в серйозний скандал.

  Обговорюйте тільки одну проблему. 

  Припустимо, конфлікт виник через те, що ваш чоловік проводить багато часу зі своїми друзями, а не з вами. У такому випадку, обговорюйте з ним тільки цю проблему. Не намагайтеся пригадати інші гріхи партнера. Це не відноситься безпосередньо до вашого поточного конфлікту. Інші проблеми ви зможете обговорити пізніше. Спочатку прийдіть до згоди з головного питання.

  Не переходьте на особистості. 

  Якщо розмір заробітної плати вашого чоловіка перестав вас влаштовувати, то навряд чи причиною цьому став його пивний животик. Не ображайте вашого партнера, це не веде до вирішення конфлікту. Навпаки, в такій ситуації ваш партнер буде намагатися захиститися і може у відповідь почати ображати вас. У результаті конфлікт виллється в негарний скандал із взаємними образами. А основна проблема так і залишиться невирішеною.

  Не допускайте в сімейний конфлікт третіх осіб. 

  Не варто вмішувати в ваш конфлікт когось із рідних чи близьких. Якщо у сварці ви намагаєтеся зачепити когось із рідних чи друзів вашого чоловіка, то він неодмінно стане на їх захист. Тому фраза «Звичайно, я не вмію готувати, як твоя дорогоцінна матуся» не призведе до сприятливого результату конфлікту.

  Не узагальнюйте. 

  Припустимо, що ваш завжди уважний чоловік раптом забув про день народження улюбленої тещі. Не варто з образою в голосі вимовляти йому: «Ти ніколи нічого не пам’ятаєш». Це буде несправедливо, особливо якщо зазвичай він сам нагадує вам всі важливі дати. Причиною його несподіваної забудькуватості могла стати, наприклад, велика завантаженість на роботі.

  Не затівайте сварок вечорами. 

  Статистика показує, що левова частка сімейних конфліктів припадає на вечірній час доби. Це не дивно: накопичується втома, роздратування, вистачає однієї іскри, щоб розгорілася сварка. Якщо пізно ввечері ви відчуваєте, що вам дуже хочеться висловити своєму чоловікові кілька претензій, то краще стримаєте себе, відкладіть розмову на ранок. Можливо, вранці проблема здасться вам вже не такою серйозною, або ви знайдете більш відповідний спосіб подолання конфлікту.

  Вмійте визнати свою провину. 

  Дуже важливо вчасно зуміти зрозуміти, коли ви не праві у сварці. Якщо вам не вистачає сил відразу визнати свою неправоту, то постарайтеся хоча б вчасно припинити конфлікт. Це зробити не так складно, іноді достатньо просто замовчати або вийти в іншу кімнату.

  І ще одна порада. Перш ніж починати сварку з чоловіком або дружиною, подумайте, а чого, власне, ви хочете досягти? Є унікальні люди, які вміють використовувати будь-які конфлікти для вирішення ситуацій на свою користь. Подумайте, ви ж збираєтеся після сварки мирно жити далі? Тоді стримаєте себе, чи не вихлюпуйте всі свої претензії і докори, не ображайте, що не зачіпайте гідність свого партнера. Зосередьтеся на вирішенні конкретної проблеми. Зберігайте спокій і позитивний настрій. Зробити це, звичайно, складно, коли в душі кипить справедливий гнів. Але ж були у вас ситуації, коли ви успішно долали конфлікт, а потім згадували про нього з посмішкою і думали: «Як можна було посваритися через таку дрібницю!». Може бути, і цей конфлікт не коштує таких емоцій?

  Якщо самостійно Ви не взмозі вирішити наявні конфлікти, звертайтеся за БЕЗКОШТОВНОЮ допомогою до психологів Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за адресою: вул. Кам’янецька, 38, тел.: 76-29-28

  Психолог міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді спільно із Товариством молодих інвалідів відвідали Хмельницьку обласну бібліотеку для юнацтва. У відділі краєзнавства Т. Д. Ковальчук провела народознавчий калейдоскоп на тему: «Де Купало ночувало…» під час заходу молодь дізналась про історію виникнення свята Івана Купала.

  Також, присутні мали можливість поринути у вир народних традицій та цікавих купальських обрядів. Молодь активно долучилась до обговорення теми. Великим інтересом користувалась книжкова виставка «Папороті квітка на Купала розквітає, а хто знайде чудо-квітку, той щастя зазнає…». Завершилось святкування традиційним фото на згадку та солодощами.

  Захід відбувся 7 липня 2017 року в Хмельницькій обласній бібліотеці для юнацтва у відділі краєзнавства.

  Щовівторка в сквері ім. Тараса Шевченко протягом літа відбуватиметься “Година з психологом”. Кожна зустріч буде тематичною і розрахована на батьківську та дитячу аудиторію. Мета – популяризувати роль психологічної грамотності серед населення та інформування про послуги, які надаються Хмельницьким міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Наступного вівторка будемо розглядати питання зовнішніх проявів поведінки дітей та їх взаємозв’язок з внутрішніми переживаннями дитини “Що ми бачимо і що є насправді”.

Локація – у сквері біля пам’ятника Т. Шевченку.

Час – вівторок, 11.07.2017 р., 14.00

Приходьте, буде цікаво і корисно!

  Позитивне мислення – це могутня сила, яка відіграє важливу роль у формуванні життя.

  Сенс такого мислення полягає у психологічному прийомі, при якому в голові формуються думки, слова та образи, що сприяють внутрішньому розвитку й успіху. Всім, що відбувається на підсвідомому рівні, можна усвідомлено керувати.

  Про користь позитивного мислення психологи говорять вже не перше десятиліття. Багато психологічних тренінгів спрямовані на формування позитивного образу мислення, а це значить, що мислити позитивно, можна навчитися, причому, досить швидко, досить проявити наполегливість і цілеспрямованість. Так для чого необхідне позитивне мислення, і як воно може вплинути на життя в цілому?

  Позитивне мислення, багато хто плутає з оптимізмом, але насправді, позитивно мислити – це набагато більше, ніж бути просто оптимістом по життю. Люди, які звикли мислити позитивно, можуть впоратися з будь-якими труднощами, адже вони в будь-якій ситуації будуть шукати щось хороше і обов’язково знайдуть це. Такий підхід до життя актуальний абсолютно на будь-якому етапі, позитивно мислити і шукати хороше навіть, здавалося б, в найгірших, безвихідних на перший погляд ситуаціях – це безцінна навичка.

  Для того, щоб сила думки “працювала на вас”, потрібно розвивати позитивне ставлення до життя. У вас повинен переважати внутрішній психологічний настрій на успіх. 

  Ось лише кілька порад, які допоможуть розвинути силу позитивного мислення:

1. Завжди використовуйте тільки позитивні слова і в думках, і під час розмови. Такі, як “я можу”, “я здатний”, “це можливо”, “я зможу це зробити”.
2. Пропускайте у свою підсвідомість тільки відчуття сили, щастя та успіху.
3. Ігноруйте негативні думки, замінюючи їх оптимістичними.
4. Перш, ніж почати будь-яку справу, чітко візуалізуйте у своїй свідомості її успішний результат.
5. Щоденно читайте щось натхненне та життєствердне.
6. Більше посміхайтеся, це допоможе мислити позитивно.
7. Дивіться фільми, які допомагають відчувати себе щасливим.
8. Скоротіть час перегляду новин і читання газет.
9. Асоціюйте себе з людьми, які мислять позитивно.
10. Завжди сидіть і ходіть з прямою спиною (це зміцнить впевненість у собі і наповнить внутрішньою силою).
11. Більше гуляйте і займайтеся будь-якою фізичною активністю (це допоможе виробити позитивне ставлення).

  Керуючись запропонованими порадами, ви привчите свій розум думати позитивно і ігнорувати будь-який негатив. Продовжуйте тренувати мозок на формування позитивного мислення. Це може зайняти деякий час, але в результаті,  у вас виробиться звичка мислити позитивно.

                                                               За інформацією Хмельницького міського центру                                                                      соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

  З метою покращення міжособистісних відносин та формування позитивного соціально-психологічного клімату в новому дитячому колективі фахівцем із соціальної роботи Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді 30.06.2017 р. було  проведено тренінгове заняття  у дитячо-юнацькому оздоровчому комплексі «Чайка».

  В процесі тренінгу діти розвивали творчі здібності, навички співпраці, навчались вирішувати поставлені завдання групою та отримували досвід презентації яскравих рис власної особистості.

  Усі присутні приймали активну участь у тренінгу, весело виконували всі запропоновані завдання. По закінченню занять діти залишились задоволені результатом спільної роботи.

  Найбільшою цінністю кожної країни, кожної нації є діти – її майбутнє. Одним із найблагородніших вчинків людини є захист і виховання дітей, які з тих чи інших причин залишилися без батьківського піклування.

  Існує декілька традиційних форм прийняття дитини на виховання у сім’ю, серед яких – усиновлення, опіка та піклування, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу.

  Усиновлення – прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини проводиться  її інтересах для забезпечення стабільних і гармонійних умов її життя.

  Встановлення опіки та піклування – це влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, у сім’ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку, захисту їх прав та інтересів. Опікуни (піклувальники) є законними представниками інтересів дитини без спеціальних на те повноважень. До їх обов’язків належить виховання дитини, піклування про її здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечення одержання дитиною повної загальної середньої освіти, здійснення повного медичного обстеження підопічного двічі на рік.

  Прийомна сім’я – це сім’я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від 1 до 4 дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

  Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, в яку влаштовуються на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей. 

                                        О. Перець – соціальний педагог міського Центру  соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

  Проблема гіперактивності сьогодні набуває особливої актуальності, оскільки число гіперактивних дітей з кожним роком збільшується. За даними статистик близько 20% учнів виявляють гіперактивні розлади, що характеризуються надмірною нетерплячістю, тенденцією переходити від одного заняття до іншого, не завершуючи жодного з них, непосидючістю. Пік прояву синдрому 6-7 років. Такі діти важко адаптуються до школи, погано входять у дитячий колектив, часто мають різноманітні проблеми у взаєминах з однолітками. З ними буває нелегко, особливо батькам: ці діти не сидять на місці ні секунди, затримати на чомусь їх увагу абсолютно неможливо. Причинами такої поведінки може бути кілька факторів: починаючи від стресу і закінчуючи органічним ураженням мозку. Дорослі повинні розуміти головне: не тільки їм важко, важко й самій дитині поодинці справлятися зі своєю гіперактивністю. Психологами, які займаються цією проблемою, була вироблена ціла система практичних порад.

  Ось основні з них:

1. Будьте послідовними і постійними. Кожного разу дитині слід давати не більше 1-2 інструкцій, які повинні носити конкретний характер.
2. Намагайтесь завжди вести розмову спокійно і повільно.
3. Не лякайтесь свого роздратування або гніву. Все це нормально, якщо правильно його контролювати. Якщо Ви починаєте всерйоз сердитись, то це не означає, що Ви втратили любов до своєї непосидючої дитини. Просто потрібно навчитись відділяти манеру його поведінки, яка Вас дратує, від його особистості. Скажіть дитині: “Я тебе люблю. Мені просто не подобається, коли ти ламаєш свої іграшки і розкидаєш їх по всій кімнаті”.
4. Намагайтесь уникати постійних заборон і окриків – “перестань”, “не смій”, “не можна” і так далі.
5. Обов’язково забезпечте дитині чіткий розпорядок дня. Складіть (краще разом з дитиною) детальний розклад, що включатиме: сон, прийом їжі, прогулянку, гру, заняття і звичайні домашні обов’язки. Намагайтесь дотримуватись цього розкладу, незважаючи на бажання дитини постійно від нього відхилятись. З часом дитина звикне до розміреного розпорядку дня, що стане основою системи життя.
6. Не давайте дитині всі іграшки відразу. Дайте одну-дві і нехай награється вдосталь, тоді можна дати іншу. Якщо дитина сіла за стіл малювати, нехай на столі не буде нічого зайвого, тому, що гіперактивним дітям не під силу самостійно відсікати все, що їй заважає на даний момент.
7. Враховуючи підвищену збудливість своєї дитини, постарайтесь, щоб у грі одночасно брало участь не більше 2 – 3 дітей.

  Необхідно, щоб ігровий арсенал гіперактивної дитини містив різні конструктори, пазли, звичайні настільні ігри. Не хвилюйтесь, якщо відразу дитині не під силу буде займатись значний проміжок часу. Проявіть терпіння і іноді грайте з ним не тільки в м’ячик, а, наприклад, в шахи. Тоді з часом дитина привчиться займати себе іграми довгий час. Ми  часто недооцінюємо силу найпотужнішого стимулу – згоди батьків пограти разом з дитиною. Фахівці стверджують, що при правильному вихованні гіперактивної дитини років до дванадцяти виростає звичайний підліток.

  Пам’ятайте, що боротись  потрібно не з дитиною, а разом з нею проти хворобливого розладу її поведінки. 

  За безкоштовними консультаціями з приводу проблем виховання дітей звертайтесь у Хмельницький міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за адресою: вул. Кам’янецька, 38, тел.: 76 29 28.

  Вживання наркотиків серед молоді – це досить актуальна проблема сучасного суспільства. На сьогодні, наркоманію відносять до соціальних проблем.

  Наркоманія в наш час досягла масштабів епідемії. Її поширення йде на багато швидше, ніж вживаються заходи щодо боротьби із цим страшним явищем. Тому важливе значення в сучасному суспільстві набуває профілактика наркоманії. Вона передбачає комплекс заходів, що попереджають прояви наркоманії.

  Наркотична залежність – це стан людини, коли він постійно думає про наркотики, прагне отримати їх для певних приємних відчуттів або позбавлення від психічного дискомфорту. Заради того, щоб отримати відчуття ейфорії, наркоман іде на все.

  Профілактика наркоманії повинна стати невід’ємною частиною освіти. Для цього в школах проводяться лекції, тренінги, відеолекторії та заняття по профілактиці наркоманії, демонструються документальні та художні фільми. Хороша профілактична робота серед підлітків дає відчутні результати і вона повинна вестись постійно і в широких масштабах. Правильно проведені профілактичні заходи серед підлітків обов’язково стануть стримуючим фактором і зменшать кількість молодих людей до вживання  наркотичних засобів.

  В доступній формі молоді надається інформація про послуги Центру та можливість звернення, у разі потреби, до практичних психологів, фахівців із соціальної роботи.

Наша адреса: м. Хмельницький, вул. Камянецька, 38. тел.76-29-28, 65-78-78

 Ваша дитина Вас обманює! Ви це розумієте, не зважаєте, вважаєте, що це так, мине, або ж Вас це звеселяє. І дарма! Саме зараз у Вас є можливість визначити причини та наслідки неправдивості дітей, і головне, в подальшому запобігти обману.

 Пізнаючи навколишній світ, діти намагаються зрозуміти його закони та навчитись виживати в сучасному суспільстві. Можливо таким чином наші діти захищають себе від конфліктів та ситуацій які для них є досить тривожними. Однак батькам, варто звернути на це увагу ще у ранньому віці задля того, щоб попередити перетворення фантазування дітей у нереальний світ подій.

 Отже, дитяча брехня – це найчастіше сигнал про процеси, які відбуваються з дитиною, і які ви досі не помітили.

 Чому ж діти вдаются до обману?

 Можливо це лише один із способів привернути на себе увагу, зазвичай вічно зайнятих дорослих. А от коли дитина сказала неправду, і була викрита батьками – таким чином стала об’єктом уваги на цілий вечір.

 Бувають і такі випадки, коли дошкільнята навмисне вигадують щось хороше, бажаючи похвали, доброго слова, обіймів, схвалення від близьких.

 Якщо дитина дошкільного віку прибріхує одноліткам, вона хоче створити собі образ успішності. Така неправда свідчить про невпевненість у собі, бажання самоствердитися у колі ровесників. Діти віком 8-9 років починають розуміти, що казати неправду погану не тому, що неправда не подобається дорослим, а тому, що на брехуна не можна покластися, йому не довіряють, з ним не хочуть дружити. І проте є причини, які змушують іти на обман. Вони так само хочуть визнання однолітків і бояться покарання батьків. У ці роки все життя дитини крутиться навколо успішності у навчанні. Це настільки важливо, що діти готові йти на обман з оцінками, аби тільки не виявитися в очах навколишніх неуспішним, невдахою. Окрім того й з’являється нова причина дитячої брехні – наслідування батьків, дорослих. Якщо мама каже по телефону, що тата немає вдома, хоча насправді він тут, то дитина засвоює таку модель поведінки.

 Підліток уже здатен усвідомлювати, що трапиться, якщо його неправду викриють. Які ж причини змушують його ризикувати репутацією? Можливо він захищає свій внутрішній світ від нетактовного втручання дорослих. У дітей підліткового віку брехня нерідко є формою бунту проти педагогів чи батьків, світу дорослих загалом.

 Настав час спілкуватися на рівних, поважати в дитині людину. Насамперед, поважати в підліткові його внутрішній світ. Так, це ще дитина, але вже доросла настільки, щоб мати свої таємниці, тому не треба без дозволу чіпати її речі, без стуку заходити в її кімнату.

 Отже,  причину дитячих обманів варто б  шукати в сім’ї, у ставленні батьків та інших членів родини, до дитини та один до одного, у вимогах, очікуваннях від дитини. Тому дорослим варто пам’ятати, інколи діти просто беруть приклад із своєї сім’ї!

 Психологи радять, як саме запобігти обману:

1. Уже після трьох років дітям необхідно, щоб дорослі помічали їхні досягнення.

2. Частіше хваліть свою дитину, запевняйте у своїй любові.

3. Домовтеся в родині про однакові вимоги. Дитина має чітко знати, що можна, а чого ні.

4. Можна висловлювати своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом.

5. Дотримуйтесь обіцянок, будьте вірними своєму слову. Навіть якщо через якісь обставини Ви не зуміли дотриматися своєї обіцянки, будьте чесними, поясніть дитині причину, через яку порушили її.

6. Будьте відвертими. У формуванні правильних і чесних відносин важливим є бажання дитини бути з Вами відвертим. Це бажання можна і потрібно стимулювати.

7. Оцінюйте наслідки обману. Коли дитина вперше говорить неправду, необхідно пояснити їй наслідки цього вчинку. Зробіть це без сторонніх.

8. Умійте прощати. Якщо Ви ввели вдома «статусні» взаємини, незважаючи на вік, ви ризикуєте виховати замкнену і боязку людину.

9. Заохочуйте чесність. Не залишайте непоміченим момент, коли Ваша дитина призналась вам у чомусь. Такі миті в житті дитини дуже важливі для неї.

10. Подавайте власний приклад. Пам’ятайте: Ваша дитина – це Ваше відображення!

11. Сприймайте дитину безумовно. Любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, добре навчається, допомагає. Любіть її просто за те, що вона є. Не пропускайте шансів дати їй це від­чути. Повто­рюйте частіше заповітні слова: «Я тебе дуже, дуже люблю»!!!

О.Захожа практичний психолог Центру