У віці біля 4-5 років і починається славнозвісний період «Чому?», коли дитина пізнає світ за межами власного кола сприйняття. Якщо до цього періоду малюк здебільшого цікавився речами, які оточують його та безпосередньо впливають на його життя, то з 4 років (але інколи пізніше — в залежності від характеру дитини) дитя починає цікавитись і самою природою існування тих чи інших обʼєктів. За відповідями на свої питання дитина йде, звісно, до батьків. Зазвичай батькам тільки на радість різке зростання інтересу (хоча насправді цікавість притаманна дітям завжди, просто вони по-різному її виявляють у тому чи іншому віці) дитини до навколишнього світу. Але з часом постійний потік питань починає заважати. Є два рішення цієї проблеми:
• Навіть на найпростіші питання давати розгорнуті та образні відповіді. Якщо відповідаючи на питання про те, як працює автомобіль, розповісти дитині казкову історію про гномів, які заводять двигун, та чарівних білок, які крутять колеса і не втомлюються, це настільки сподобається дитині, що на певний час стане для неї темою для ігор та фантазій.
• Задавати питання у відповідь. Звісно, тільки після того, як тато чи мама самі дадуть відповідь на питання дитини — коротко і стисло. Наприклад, якщо маля запитає про те, з чого зроблені вафлі, то після короткої відповіді мама може запитати дитину, з чого, наприклад, зроблена райдуга. Обмін питаннями є для дитини приводом розказати батькам власні фантазії, а також це стимулює творчі здібності малюка, який дуже хоче і сам чогось навчити тих, кого він вважає знавцями майже всього на світі.
Єдине чого не можна робити під час періоду «Чому?» це ігнорувати питання дитини. Не звертаючи увагу на його слова, батьки відгороджуються від дитини, а це може викликати небажані наслідки.
Важливо памʼятати, що діти у цьому періоді особливо люблять казки та історії. Вони сприймають світ дуже образно і «вмикають» фантазію навіть для опису буденних справ. Наскільки всерйоз дитина вірить, що у шафі на неї чатує страховисько? Чи, може, дитина просто хоче пограти з татом чи мамою у гру і вполювати монстра або ж просто хоче, аби її забрали з кімнати до батьківської спальні? Це залежить тільки від конкретного випадку, але в будь-якому разі спочатку до дитячих слів треба ставитись максимально серйозно, розуміючи, що сам малюк вірить у сказане ним. А відтак він чекає від батьків розуміння.