Держава гарантує виплату допомоги при народженні дитини. У 2017 році вона становить 41 280 грн., незалежно від того, якою за рахунком народиться дитина. Однак, із збільшенням цієї суми почастішали випадки нецільового використання державних коштів. Нерідко отримувачі не забезпечують належних умов для повноцінного життя та виховання дитини, її безпечного та комфортного проживання.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 623 , «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо функціональних обов’язків державного соціального інспектора» контроль за цільовим використанням державної допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям та створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей здійснюється центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді шляхом проведення вибіркового обстеження окремих сімей.

Під час відвідування сімей з дітьми, які отримують державну соціальну допомогу при народженні дитини, фахівцями із соціальної роботи складається акт перевірки цільового використання державної допомоги при народженні дитини, де вказуються умови, які створені для виховання та розвитку дитини, перевіряється  наявність у дитини харчування та одягу відповідно до віку та сезону, наявність засобів гігієни, візка та ліжка тощо.

У більшості сімей батьки належним чином піклуються та створюють умови для проживання та виховання дітей. Проте є випадки, коли батьки ведуть асоціальний спосіб життя (вживання алкоголю, антисанітарні умови проживання, недостатня увага до потреб дитини). В таких випадках сім’я ставиться на облік, як така, що опинилася в складних життєвих обставинах, з нею проводиться відповідна соціальна робота фахівцями. В ході здійснення обстеження спеціалісти центру надають соціальні послуги, а також консультації, проводять бесіди з батьками по попередженню дитячого травматизму, оздоровленню та вихованню дітей.

Якщо є факти нецільового використання коштів виплата державної соціальної допомоги припиняється.

Підставою для цього може бути:

–                позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

–                відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

–                нецільового використання коштів і незабезпечення  отримувачем допомоги     

   належних  умов  для  повноцінного утримання та виховання дитини;

–  відібрання дитини  в  отримувача  допомоги  без   позбавлення батьківських прав;

–  тимчасового  влаштування  дитини на повне державне утримання, крім  дітей,  які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі  або  установі  виконання  покарань за умови перебування дитини  разом  з  матір’ю;

–  перебування отримувача  допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

–  смерті дитини;

–  смерті  отримувача  допомоги; 

–  виникнення інших обставин.

Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені  обставини,  за  рішенням  органу,  який призначив допомогу.

Станом на 01 лютого 2017 року фахівцями із соціальної роботи Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді було обстежено 59 сімей. Встановлено, що в обстежених 59 сім’ях батьки задовольняють потреби дітей відповідно віку та використовують соціальні виплати за призначенням, жодній сім’ї не припинено виплату.

Відповідно до плану роботи Центру означені перевірки будуть проводитися і надалі.

Коли батьки розлучаються, дитина переживає дуже складний період в своєму житті. І як би нам не хотілось думати інакше, розлучення залишається однією із найсерйозніших дитячих травм результати якої ми спостерігаємо протягом всього дорослого життя людини. Але можна спробувати зменшити завдану шкоду і навчити дитину робити правильні та корисні висновки. Це завдання складне, але цілком можливе для дорослих: потрібна лише безмежна любов до дитини.

Чого бояться діти, коли розлучаються їхні батьки? Найголовніший дитячий страх під час розлучення батьків – думка, що мене розлюбили. Дитина вважає, що якщо її батьки не живуть разом, вони її не люблять. Особливо цей страх притаманний дітям молодшого шкільного віку. А ще діти бояться, якщо батьки будуть жити окремо, вони не зможуть спілкуватися з одним із них. Багато батьків вважають, що розлучення – недитяча справа. Така позиція дорослих заганяє в глухий кут дитину, яка відчуває неприязнь батьків, але не знає причини таких стосунків. Мовчання – це не вихід в такій ситуації.
Така поведінка дорослих лише підтверджує віру дитини в те, що в ситуації, що створилась, винна вона сама.

Варто знати, якщо батьки проживають окремо і не дійшли згоди щодо того, з ким проживатиме дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При цьому береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я. Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвитку дитини. Запам’ятайте: місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Законом передбачені й наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини. А саме: якщо самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, було змінене її місце проживання, у тому числі способом її викраденя — відшкодування моральної та матеріальної шкоди. За позовом зацікавленої особи суд має право негайно ухвалити рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.

Досить часто після розлучення умисно обмежується право на спілкування батьків і дітей, які проживають окремо, з іншим з подружжжя або членами родини. Проте Сімейним кодексом передбачено, що той із батьків, хто проживає з дитиною, не має права перешкоджати іншому у спілкуванні з нею та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Способи участі одного з батьків у вихованні дитини можуть визначатися спільно за згодою батьків, у тому числі шляхом: укладання договору; органом опіки і піклування за заявою одного з батьків; рішенням суду.

Якщо у Вашій родині трапилося так, що далі будувати сімейне життя неможливо, оточіть малюка теплом і турботою, проводьте з ним більше часу. Ставлення жодного з батьків до дитини не повинне змінюватися на гірше. Юридичні аспекти розлучення, розподіл майна повинні залишитися за межами уваги дитини. Не можна негативно оцінювати в присутності дитини маму або тата. Дитина повинна усвідомити, що розлучення перериває тільки зв’язок між батьками. При цьому ви залишаєтесь з нею поряд назавжди. Шановні батьки, пам’ятайте! Ваше дитя – то найдорожчий скарб в вашому житті, любов вашої дитини – найбільша ваша сила. Бережіть своїх найрідніших, будьте мудрими і поступливими. Ваші діти вам віддячать за це.

                                                                          Якими діти народжуються – ні від кого не                                                                            залежить, але в наших силах зробити їх  хорошими через правильне виховання.

                                               Плутарх

Останнім часом до Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та  молоді почастішали звернення стурбованих батьків, які зіткнулись із проблемою дитячих крадіжок. Одні при цьому впадають в істерику, збираючись чи то «застрелитися» самі, чи то «спустити всіх собак» на своє невдачливе чадо, інші вважають за краще зробити вигляд, що нічого не відбулося, тому що як реагувати – незрозуміло.

Психологи  вважають, що єдино правильної реакції на крадіжку не існує: вона залежить від причин, за якими дитина краде. Виділяють три основні причини дитячого злодійства. Перша – це дитяча імпульсивність (крадіжки здійснюються через те, що дуже важко втриматись від спокус) Друга причина – труднощі у спілкуванні з батьками (дітям інколи здається, що батьки звертають на них мало уваги, але коли вони привласнюють собі речі інших, чи беруть гроші, це може означати як  возз’єднання з батьками, які почали віддалятися). Третя причина – прагнення до самоствердження таким чином (крадіжки здійснюються через те, щоб не відчувати в деяких ситуаціях своєї неповноцінності, щоб переконати наприклад однолітків у своїй спритності, сміливості). Можна й говорити про те, що для різного віку характерна й окрема причина, наприклад найпоширеніша причина крадіжки для маленьких дітей – це дитяча імпульсивність. Дітям важко контролювати свої бажання, якщо п’ятирічка хоче взяти цукерку, що лежить на столі, єдине, що може його зупинити від цього – це страх покарання, зауваження тата і мами.

Психологи рекомендую батькам дотримуватись правил поведінки в ситуаціях коли дитина здійснила крадіжку:

Правило 1: Чітко висловлюйте негативну оцінку діям дитини (ДІЯМ, а не особистості), з конкретною забороною на крадіжку. 

Правило 2: Розповісти про наслідки такого вчинку зі сторони переживань і почуттів людини, яка втратила цінну, улюблену для неї річ. 

Правило 3: Утримуйтесь від навішування ярликів на дитину, називаючи її «злодієм», та ін. Не можна навішувати ярликів, інакше поганий вчинок може дійсно укорінитись в особистості. Тоді у дитини формується переконання в тому що, якщо мама каже – тоді це значить, що я дійсно такий/така.

Правило 4: Не обговорюйте проблему, яка виникла із сторонніми людьми в присутності дитини. (Не дарма є вислів: хвали при всіх, свари наодинці!).

Правило 5: Пам’ятайте про те, що звернення до дитини: «Як ти міг?» та ін. є шкідливим (це правило має велику актуальність для батьків дошкільнят). 

Правило 6: Уникати порівнянь з іншими дітьми і з самим собою в дитинстві: “Я в твої роки ніколи …”. 

Правило 7: Обговорюючи ситуацію, яка трапилась, пам’ятайте, що сильні негативні почуття можуть сприяти тому, що дитина буде приховувати всі вчинки, які вважатиме поганими. 

Правило 8: Не повертайтесь до того, що відбулося (після того як ситуація була вирішена, обговорена, пережита), тому що цим ви тільки закріплюєте даний вчинок у свідомості дитини. 

Правило 9: По можливості виключіть ситуації, які провокують, спокушають крадіжки. 

Правило 10: Пам’ятайте про те, що крадіжка може бути реакцією на сімейне неблагополуччя, помилки в системі виховання. 

Отже, батьки пам’ятайте, що  не можна робити вигляд, що нічого не сталося, але не варто й роздувати те, що трапилося до масштабів катастрофи. Якщо дитина взяла щось у однолітків або в чужій сім’ї, то сама по собі процедура з’ясування обставин крадіжки (за участю потерпілих та їхніх батьків), вибачення і повернення викраденого досить болюча. Неприємний спогад, який залишається після такого розгляду, допоможе їй наступного разу утриматись від спокус.

Будьте уважніші до своїй дітей, спілкуйтесь, проводьте разом дозвілля, любіть їх і кажіть про свою любов, тоді й будь-яка проблема буде вам підсильна.

Для батьків, які потребують більш розгорнутої інформації, як реагувати в подібних ситуаціях психологи Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді запрошують на індивідуальні консультації, запис за телефоном: 76-29-28.

Практичний психолог О.Захожа