Що таке патронат?

  Патронат над дитиною – це професійна комплексна послуга, що передбачає тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах, потребує захисту, у сім’ї патронатного вихователя та одночасне надання фахівцями соціальної сфери інтенсивних підтримуючих послуг сім’ї дитини для відновлення її здорового функціонування.

  Сімейний патронат допомагає дітям, чиї батьки деякий час не можуть опікуватися ними в силу різних життєвих обставин. Бувають випадки, коли через недбалість або жорстоке поводження дітям загрожує небезпека. Інколи у дітей хворіють або помирають батьки й за ними нікому доглядати. Трапляється й так, що дітей залишають у пологових будинках ще при народженні і доки триває вирішення питань з «відмовою» мами, немовлята безпомічно чекають своєї долі на самоті в лікарняній палаті… У таких випадках їх на певний час беруть на виховання професійні патронатні сім’ї.

  Патронатні вихователі – унікальна для України професія, що з’явилася в рамках соціального експерименту, початого у 2009 році. Всеукраїнськю благодійню організацією «Партнерство кожній дитині» Прикметно, що у світі робота патронатними прийомними батьками – це поширена і дуже почесна практика.

  Патронатна сім’я – це тимчасова сім’я для дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах, що має мінімізувати травматизацію дитини, коли її забирають від батьків. Тобто, такі діти не потраплятимуть в інтернатні заклади, а перебуватимуть в спеціально підготовленій сім’ї, де про них турбуватимуться, забезпечать догляд і реабілітацію.

  Оптимальний строк перебування дитини в такій сім’ї – до 3 – ох місяців (в окремих випадках – до 6-ти місяців). За цей час органи опіки та піклування повинні провести роботу з батьками дитини і визначити, де їй буде краще, при цьому можливість повернути дитину до батьків має бути пріоритетом в роботі з сім’єю. Наприклад, якщо треба привести помешкання до ладу, якщо потрібно — допомагають з працевлаштуванням, працюють із залежними від шкідливих звичок та хвороб, якщо є бажання батьків змінитися. Коли сім’я вийшла з проблемної ситуації, тоді дитина повертається у родину. Якщо не вдається дійти позитивного результату, далі розглядаються питання про влаштування її у прийомні родини, усиновлення.

 Яка мета патронату над дитиною?

  Метою патронату є забезпечення права кожної дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, виховуватися у сприятливому та безпечному сімейному середовищі шляхом відновлення здатності батьків (осіб, які їх замінюють) опікуватися дитиною та виховувати її, вчинення заходів щодо повернення дитини до біологічної родини, а у разі неможливості прийняття рішень щодо її влаштування до постійної форми сімейного виховання, яка найбільше відповідає потребам дитини.

  Що це дасть батькам дитини: можливість усунути складні життєві обставини, вирішити наявні проблеми, отримати професійний соціальний супровід, що загалом сприятиме підвищенню батьківського потенціалу та воз’єднанню родини.

  Що це дасть для України: враховуючи нинішню ситуацію в Україні, послуга патронату над дитиною набуває ще більшої актуальності. Це на рівні держави утвердить сімейні цінності, забезпечить умови для деінституалізації дітей, які через СЖО не можуть проживати у власних родинах.

  Патронатними вихователем може стати: 
– громадяни України віком від 35 до 60 років (для жінки) і від 35 до 65 років (для чоловіка), які перебувають у зареєстрованому шлюбі та проживають на спільній житловій площі;
– мають позитивний досвід виховання власних дітей;
– мають житло (власне, орендоване чи на правах користування);
– не мають судимості;
– стан здоров’я яких дозволяє забезпечувати догляд та виховання дітей;
– одна (один) з яких виконання обов’язків патронатного вихователя не поєднує з іншою трудовою діяльністю;
– зібрали та надали відповідний пакет документів, необхідний для кандидатів у патронатні вихователі;
– пройшли навчання та отримали довідку та рекомендації за результатами навчання за тренінговою програмою підготовки сімей-кандидатів у патронатні вихователі.

  Які основні завдання патронатних вихователів ?
– забезпечення догляду, виховання, збереження життя та здоров’я дитини в період її перебування у патронатній сім’ї;
– соціально-педагогічна підтримка та сприяння медичній, психологічній і соціальній реабілітації дитини;
– створення умов для підтримки контактів дитини з її біологічними батьками, родичами, окрім випадків, коли це може завдати шкоди життю і здоров’ю дитини;
– підготовка дитини до повернення в біологічну сім’ю чи влаштування в іншу форму сімейного виховання.

  Які права патронатних вихователів?
– брати участь в розробці договору про влаштування дитини у свою сім’ю та індивідуального плану захисту дитини;
– отримувати інформацію про стан здоров’я, психічний та фізичний розвиток дитини, яка влаштовується у сім’ю;
– визначати форми і методи виховання і розвитку дитини в межах повноважень, визначених договором про влаштування дитини;
– отримувати допомогу та консультації щодо догляду, виховання, розвитку дитини;
– на супервізію та професійну підтримку;
– представляти інтереси дитини у відповідних установах та організаціях в межах повноважень, визначених договором про влаштування дитини;
– звертатися до відповідних органів щодо вирішення питань, пов’язаних із забезпечення прав дитини, функціонування сім’ї;
– відмовити у влаштуванні в свою сім’ю дитини старше 14 років або у разі, якщо влаштування дитини може негативно вплинути на задоволення потреб інших дітей, в т.ч. власних;
– організовувати відпочинок та оздоровлення влаштованих і біологічних дітей;
– отримувати пільги передбачені чинним законодавством.

  Які обов’язки патронатних вихователів?
– нести персональну відповідальність за життя та збереження здоров’я дитини, тимчасово влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, її фізичний та психічний стан;
– дотримуватися конфіденційності інформації про дитину та її батьків, що може завдати шкоди дитині та її сім’ї;
– дотримуватися вимог договору про влаштування дитини.

  Патронатними вихователями не можуть бути особи, зазначені у статті 212 Сімейного кодексу України, зокрема особи, які:

1) обмежені у дієздатності;

2) визнані недієздатними;

3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

6)  зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я (наказ Міністерства охорони здоров’я України від 20.08.2008  № 479 «Про затвердження Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2008 р.  за № 1022/15713);

9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

10) були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;

11) за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;

12) є особами без громадянства;

13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем (патронатним вихователем).

  Крім зазначених осіб патронатними вихователями не можуть бути інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

  Кандидат у патронатні вихователі подає до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання такі документи:

 – заяву;

 – копії свого паспорта та  кандидата у  помічники патронатного вихователя;

 – довідку про склад сім’ї (форма № 3);

 – копію диплома про вищу освіту;

 – копію трудової книжки (за наявності);

 – висновки про стан свого здоров’я та кандидата у  помічники патронатного вихователя;

 – довідки від нарколога, психіатра та фтизіатра, в т.ч. і для осіб, які проживають разом із кандидатом у патронатні вихователі;

 – довідки про відсутність судимості, в т.ч. і у повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з кандидатом у патронатні вихователі;

 – документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;

 – письмова згода на влаштування дітей до цієї сім’ї усіх повнолітніх членів сім’ї кандидата у патронатні вихователі, які проживають разом з ним, а також дітей, за умови досягнення ними віку, коли вони спроможні самостійно висловлювати свою думку.

  Для з’ясування безпечності середовища та наявності відповідних житлово-побутових умов для прийняття в свою родину дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, комісією проводиться обстеження умов проживання кандидатів, за результатами проведення якого складається акт за формою згідно з додатком 9 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від  24 вересня 2008 р. № 866.

  Під час проведення обстеження умов проживання сім’ї кандидата встановлюється наявність у помешканні належних умов для прийняття дітей (безпечність, належні санітарно-гігієнічні умови, наявність окремої кімнати / кімнат для розміщення дітей, місце для сну та відпочинку дитини, наявність необхідних меблів та предметів побуту, доступність та можливість пристосувати в разі потреби  помешкання для дітей з інвалідністю тощо).

  Обов’язковою є згода всіх членів сім’ї кандидата у патронатні вихователі, які проживають разом з ним, в тому числі дітей, які досягли такого віку та рівня розвитку, що можуть її висловити, на тимчасове влаштування дитини в родину.  

  Навчання кандидатів у патронатні вихователі.

  В області пошуком, підбором та навчанням патронатних вихователів займаються центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та служби у справах дітей за місцем проживання, за клопотанням соціального закладу відповідної території.

 Ваша дитина Вас обманює! Ви це розумієте, не зважаєте, вважаєте, що це так, мине, або ж Вас це звеселяє. І дарма! Саме зараз у Вас є можливість визначити причини та наслідки неправдивості дітей, і головне, в подальшому запобігти обману.

 Пізнаючи навколишній світ, діти намагаються зрозуміти його закони та навчитись виживати в сучасному суспільстві. Можливо таким чином наші діти захищають себе від конфліктів та ситуацій які для них є досить тривожними. Однак батькам, варто звернути на це увагу ще у ранньому віці задля того, щоб попередити перетворення фантазування дітей у нереальний світ подій.

 Отже, дитяча брехня – це найчастіше сигнал про процеси, які відбуваються з дитиною, і які ви досі не помітили.

 Чому ж діти вдаются до обману?

 Можливо це лише один із способів привернути на себе увагу, зазвичай вічно зайнятих дорослих. А от коли дитина сказала неправду, і була викрита батьками – таким чином стала об’єктом уваги на цілий вечір.

 Бувають і такі випадки, коли дошкільнята навмисне вигадують щось хороше, бажаючи похвали, доброго слова, обіймів, схвалення від близьких.

 Якщо дитина дошкільного віку прибріхує одноліткам, вона хоче створити собі образ успішності. Така неправда свідчить про невпевненість у собі, бажання самоствердитися у колі ровесників. Діти віком 8-9 років починають розуміти, що казати неправду погану не тому, що неправда не подобається дорослим, а тому, що на брехуна не можна покластися, йому не довіряють, з ним не хочуть дружити. І проте є причини, які змушують іти на обман. Вони так само хочуть визнання однолітків і бояться покарання батьків. У ці роки все життя дитини крутиться навколо успішності у навчанні. Це настільки важливо, що діти готові йти на обман з оцінками, аби тільки не виявитися в очах навколишніх неуспішним, невдахою. Окрім того й з’являється нова причина дитячої брехні – наслідування батьків, дорослих. Якщо мама каже по телефону, що тата немає вдома, хоча насправді він тут, то дитина засвоює таку модель поведінки.

 Підліток уже здатен усвідомлювати, що трапиться, якщо його неправду викриють. Які ж причини змушують його ризикувати репутацією? Можливо він захищає свій внутрішній світ від нетактовного втручання дорослих. У дітей підліткового віку брехня нерідко є формою бунту проти педагогів чи батьків, світу дорослих загалом.

 Настав час спілкуватися на рівних, поважати в дитині людину. Насамперед, поважати в підліткові його внутрішній світ. Так, це ще дитина, але вже доросла настільки, щоб мати свої таємниці, тому не треба без дозволу чіпати її речі, без стуку заходити в її кімнату.

 Отже,  причину дитячих обманів варто б  шукати в сім’ї, у ставленні батьків та інших членів родини, до дитини та один до одного, у вимогах, очікуваннях від дитини. Тому дорослим варто пам’ятати, інколи діти просто беруть приклад із своєї сім’ї!

 Психологи радять, як саме запобігти обману:

1. Уже після трьох років дітям необхідно, щоб дорослі помічали їхні досягнення.

2. Частіше хваліть свою дитину, запевняйте у своїй любові.

3. Домовтеся в родині про однакові вимоги. Дитина має чітко знати, що можна, а чого ні.

4. Можна висловлювати своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом.

5. Дотримуйтесь обіцянок, будьте вірними своєму слову. Навіть якщо через якісь обставини Ви не зуміли дотриматися своєї обіцянки, будьте чесними, поясніть дитині причину, через яку порушили її.

6. Будьте відвертими. У формуванні правильних і чесних відносин важливим є бажання дитини бути з Вами відвертим. Це бажання можна і потрібно стимулювати.

7. Оцінюйте наслідки обману. Коли дитина вперше говорить неправду, необхідно пояснити їй наслідки цього вчинку. Зробіть це без сторонніх.

8. Умійте прощати. Якщо Ви ввели вдома «статусні» взаємини, незважаючи на вік, ви ризикуєте виховати замкнену і боязку людину.

9. Заохочуйте чесність. Не залишайте непоміченим момент, коли Ваша дитина призналась вам у чомусь. Такі миті в житті дитини дуже важливі для неї.

10. Подавайте власний приклад. Пам’ятайте: Ваша дитина – це Ваше відображення!

11. Сприймайте дитину безумовно. Любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, добре навчається, допомагає. Любіть її просто за те, що вона є. Не пропускайте шансів дати їй це від­чути. Повто­рюйте частіше заповітні слова: «Я тебе дуже, дуже люблю»!!!

О.Захожа практичний психолог Центру