ЯК УНИКНУТИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРЯННЯ ПЕДАГОГАМ

   IMG_20201007_130713_353Режим навчання додає нових викликів не лише учням та батькам, а й вчителям. Їх робота завжди була складною. Тепер шкільну програму необхідно пояснювати не просто цікаво, а  й за допомогою сучасних технологій. Як у такому ритмі зберегти своє психологічне здоров’я та запобігти емоційному вигоранню ?
Плануйте правильно Наявність великої кількості планів одночасно часто призводить до плутанини, безпам’ятності й почуття, що незакінчені проекти висять над головою, як дамоклів меч.
Приділіть планам якийсь час, попрацюйте над ними. Запишіть задачі, плани, справи на тиждень і поєднайте їх із розкладом ваших занять. Такий пробний список «запустить механізм» і полегшить подальше планування. Розставте завдання відповідно до їх важливості. Записавши всі намічені справи, позначте їхні пріоритети: вищий, високий, низький, найнижчий. Виключіть всі справи, що не є вкрай необхідними у вашій повсякденній діяльності. Перенесіть їх у кінець списку.
Делегуйте повноваження Делегуйте повноваження. Одна з найважливіших причин стресу полягає у впевненості, що ви все повинні робити самі. Занадто багато при проведенні занять бере на себе вчитель. Намагайтесь якомога частіше доручати своїм учням проведення окремих елементів занять. Це дозволить вам не тільки уникати стресу, а й активізувати навчання. Навчіться говорити «ні». З усіх способів розподілу часу уміння говорити «ні» – найкращий.
Визнайте й прийміть обмеження 
Багато хто з нас ставлять собі надмірні й недосяжні цілі. Якщо людина не може досягти їх, то часто виникає почуття неспроможності або невідповідності незалежно від того, наскільки добре ми виконали що-небудь. Ставте досяжні цілі. Послабте ваші стандарти. На противагу загальноприйнятій думці не все, що потрібно робити, слід робити добре. Будьте більш гнучкими. Досконалість не завжди досяжна, а якщо і досяжна, то вона не завжди цього варта.
Стежте за здоров’ям Сам час додати до свого життя корисних звичок. Виключте з раціону шкідливі продукти, наприклад, солодке, ковбаси та соуси. Вживайте більше овочів та фруктів, не нехтуйте вітамінними комплексами. А ще почніть займатися спортом. Навіть звичайна зарядка покращить настрій, а якщо знайти на ютубі відео зі вправами від професійних тренерів – взагалі чудово! 
МедитуйтеНегативу зараз не просто багато, а надзвичайно багато. Тож варто відгороджуватися від нього самому та вчити учнів. Сядьте зручно, заплющіть очі та уявіть щось приємне. Те, що подобається особисто вам. Квіти, струмок, аромат парфумів, ліс, улюблене місце на природі тощо. Дозвольте собі відчути насолоду від споглядання улюблених речей, глибоко вдихніть та з посмішкою йдіть далі!
Змусьте стрес працювати на вас, а не проти васОпануйте головне умінням – перетворювати негативні події на позитивні. Оскільки стрес пов’язаний практично з будь-якою діяльністю,  уникнути його може лише той, хто нічого не робить.  Основоположник теорії стресу Сел’є писав: «Не слід боятися стресу. Його не буває тільки в мертвих. Стресом треба керувати. Керований стрес несе в собі аромат і смак життя». Слід думати про позитивні моменти, які можна взяти з більшості стресових ситуацій. Змінюючи значення, ви змінюєте свою реакцію на те, що відбувається. 
Рахуйте ваші удачі!Уникайте критикувати інших, особливо своїх учнів. Учіться хвалити інших за ті речі, які вам у  них подобаються. Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих.  Щодня хваліть і себе по декілька разів. Будь-яка робота, велика або маленька, виконана вами або іншим, заслуговує подяки!!!
Автор: провідний психолог Каритун Оксана

Самоушкодження (селфхарм),що це таке

  23283477_547865002223973_1660628072_n (1)Самоушкодження (англ. self-harm) – це умисна спроба завдати собі будь-якої шкоди, яка чвсто не має на меті здійснення суїциду.Найбільш поширеним є спричинення собі фізичної шкоди. Зазвичай самоушкодження здійснюється шляхом нанесення собі порізів, обпікання шкіри, зловживання медикаментами або навіть за допомогою ударів головою об стіну.
В останні роки зростає кількість підлітків, що заподіюють собі ушкодження. Можна сказати, з’явилася «мода» на селфхарм. Підлітки наносять собі порізи ножами й бритвами, що дозволяє їм заглушити психологічний біль і негативні переживання. Фізичний біль допомагає підліткам отримати контроль над емоційним станом. Створюються навіть спеціальні інтернет-ресурси для любителів порізів. Учасники форумів і груп у соціальних мережах знімають на фото і відео процес нанесення самоушкодження й викладають ролики й фото в мережу.
ГРУПИ РИЗИКУ:
     Підлітки можуть наносити собі ушкодження з двох причин:
  • спроба придушити емоції й піти від негативних переживань;
  • спроба викликати які-небудь емоції (іноді діти підліткового віку відчувають власну бездушність і прагнуть відчути себе живими).
Фактори, що провокують самоушкодження, такі:
  • негативна обстановка в сім’ї, наприклад, постійні конфлікти між батьками;
  • зайвий перфекціонізм підлітка;
  • вплив однолітків, які можуть вважати селфхармінг проявом власної унікальності й несхожості на інших;
  • сексуальне насильство;
  • наявність невротичного розладу;
  • формування залежності, при якій нанесення ушкоджень і заподіяння собі болю стає способом позбутися від гнітючих переживань.
      Часто підліток не може сказати, з яких причин завдає собі ушкодження. Частина підлітків дійсно займаються селфхармінгом, щоб спробувати маніпулювати оточенням. Та порізи під час такої демонстравції досить тонкі і не досягають глибоких шарів шкіри. Головним «маяком», що вказує на демонстративність поведінки, є наявність порізів на помітних місцях і прагнення викликати провину або жалість. Однак не варто лаяти підлітка: самоушкодження в будь-якому випадку сигналізують про глибинність тілесних проблем. До того ж, частіше демонстративність у селфхармінгу відсутня і підліток прагне заховати шрами й не прагне обговорювати проблему з родичами.

Дитячі страхи як з ними боротися

devochka-ispytyvaet-strahДитячі страхи властиві всім дітям, це нормальний стан, який входить в сукупність психологічних особливостей для певного вікового періоду. Звідси випливає, що у дитячих страхів є своя характерна вікова періодизація, яка також буде трохи відрізняється в залежності від статі дитини.
Приведемо приблизний перелік вікових страхів:
-у віці 3 років віковими страхами є: страх загубитися, чужих людей, лікарів, уколів.
-в 4 роки: страх темряви, перед тим, як заснути, страшних снів, казкових персонажів.
-в 5 років страх висоти, глибини, страх мами і тата, як і раніше можуть проявлятися нічні страхи.
-в 6-7 років страх залишитися вдома на самоті, страх померти, страх чужих людей.
-в 8-9 років страх смерті батьків, страх покарання, шкільні страхи.
-в 10-12 років-страх померти, страх нападу, страх тварин, висоти, глибини, страшних снів.
Як бачимо, деякі дитячі страхи, мають тенденцію зникати, а згодом знову проявлятися. Батькам та педагогам потрібно бути уважним до специфічних страхів дитини та страхам, які не входять до вікові рамки.
До специфічних страхів можна віднести: неофобії (страх всього нового); «Сенсорні страхи» певних звуків, освітлення, тактильних відчуттів (пов’язаних з порушеннями обробки сенсорної інформації); нічні страхи, які супроводжуються енурезом; нав’язливі страхи, страхи переслідування. Страхи, можна умовно розглядати як складові цеглинки психологічного розвитку дитини. Дитина вчиться з ними справлятися і / або знижується їх інтенсивність та успішно переходить на наступний щабель розвитку.
Справитися дитині зі страхами в першу чергу допомагають батьківська любов, розуміння, турбота і спільні ігри, в більш дорослому віціспільні розмови.
Якщо певний страх виник у зв’язку зі стресовим станом або психотравмуючіситуації необхідно звернутися до психолога за консультацією або терапією.
Автор: Фахівець із соціальної роботи Закорчевна Альона 

Терапія з дітьми і дорослими

IMG_20201009_153048_485Психологи Хмельницького міського центру соціальних служб ОльгаЗахожа, АллаКравчук, Олександра Коцюк прийняли участь у триденній  міжнародній конференції «ПСІ-ЕКСПЕРТ. Арт – терапія з дітьми і дорослими». Учасники мали можливість ознайомитися з різними темами: О. Заріцкий «Турбота про себе, як стиль життя: арт-практика «self-cfre» на кожен день», Н. Львова «Ґудзикові історії. Алгоритм технік в роботі з самоідентифікацією, страхами, тривожністю…», Ю. Нагорская «Арт-подорож для дітей, де живе ресурс», О. Гаркавец «Дитячі страхи і капризи. Арт-допомога батькам», «Арт-терапія, підбір технік і методик», І. Підус «Арт-терапія при емоційному вигоранні», О.Перепеліца «Арт – терапія в роботі з комп’ютерною залежністю», О. Манжура «Лялькотерапія для усіх вікових категорій», К. Райхтер «Використання арт-терапії  на заняттях з розвитку емоційного інтелекту», А. Барабаш «Корекція чакр за допомогою символів», А. Чічіна «Арт-терапія в роботі з почуттям провини», Т. Лемешко «Синдром самозванця, Арт – терапія в поміч», А. Кузнєцова «Спонтанні способи арт-терапії в допомогу».IMG_20201009_153048_487

Програма конференції дуже цікава, пізнавальна  та насичена. Усі учасники мали можливість отримати, як інформацію для роботи з дітьми та батьками, а також виконати різноманітні техніки й пропрацювати свої власні питання.