Продовжуємо навчання для спеціалістів із соціальної роботи які здійснюють соціальний супровід прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу

Популярні

IMG_20210324_10101624 березня 2021 року на базі Хмельницького обласного центру соціальних служб   розпочато дводенне навчання для спеціалістів/фахівців із соціальної роботи щодо  здійснення соціального супроводження прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, що передбачено постановами Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2004 року №564-565.IMG_20210324_101040

На початку навчання директор Хмельницького обласного центру соціальних служб Тетяна Власюк звернулась до присутніх слухачів щодо обов’язкового здійснення супроводу сімей опікунів та піклувальників, які відповідно до чинного законодавства мають обов’язково отримувати соціальну послугу соціального супроводу  в родину дитини-сироти, дитини позбавленої батьківського піклування, для полегшення процесу адаптації та за рік до виходу дитини з-під опіки/ піклування, для підготовки її до самостійного життя.

IMG_20210324_102329

IMG_20210325_102439Програма семінару буде реалізована фахівцями-тренерами обласного центру соціальних служб : заступником директора центру Наталією Мельник та начальником відділу методичного забезпечення соціальної роботи та навчальних заходів Наталією Гонтою і передбачає низку навчальних тренінгів під час, яких слухачі обговорять сімейні форми влаштування дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування в Україні та розглянуті питання:

  • Особливості здійснення соціального супроводження прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу в умовах адміністративної реформи;
  • Співпраця служб у справах дітей, фахівців із соціальної роботи територіальних громад щодо здійснення соціального супроводу прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу;
  • Здійснення оцінки потреб дитини як основа формування плану соціального супроводу;
  • Допомога прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу у подоланні почуття втрат;
  • Повноцінний розвиток дитини та причини його затримки;
  • Особливості стосунків прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу з біологічною родиною прийомних дітей. Роль спеціалістів соціальних служб у налагодженні якісних взаємостосунків;
  • Формування справи соціального супроводу, планування супроводу, документування наданих послуг.

На при кінці навчання будуть проведені підсумки та вручені сертифікати для спеціалістів територіальних громад, які здійснюють соціальний супровід прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу.

 

Хмельницький обласний центр соціальних служб продовжує інформувати населення про сімейний патронат

Популярні

IMG_20210324_092808Сьогодні, 24 березня 2021 року відбулась ZOM –конференція з шукачами роботи, які стоять на обліку в Хмельницькому міському  центрі зайнятості .Про послугу патронату детально розповіла  спеціаліст Хмельницького обласного центру соціальних служб з патронату Людмила Терпяк. За її словами: «Сімейний патронат – це професійна комплексна послуга, що передбачає: тимчасовий догляд і виховання дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах та потребує захисту, в сім’ї патронатного вихователя, та одночасне надання фахівцями соціальної сфери інтенсивних підтримуючих послуг сім’ї дитини для відновлення її здорового функціонування».IMG_20210324_092828

Послуга  патронату передбачена Постановою КМУ від 16.03.2017 року №148 «Деякі питання здійснення патронату над дитиною». Мешканці Хмельниччини можуть стати патронатними вихователями,  якщо:

є громадянином України, має вік від 35 до 60 років (для жінки) та від 35 до 65 років (для чоловіка);

сім’я зареєстрована у шлюбі та проживає на спільній житловій площі;

стан здоров’я дозволяє забезпечувати догляд та виховання дітей;

є позитивний досвід виховання власних дітей;

відсутня судимість;

один із членів сім’ї не поєднує роботу патронатного вихователя з іншою трудовою діяльністю.

Для цього бажаючим необхідно пройти спеціальний курс навчання, а це 12 занять, та отримати довідку за результатами навчання.  Зарплата вихователя становить п’ять прожиткових мінімумів,  кошти на виховання дитини – два прожиткових мінімума (прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року — 2 189 гривень, з 1 липня — 2 294 гривні, з 1 грудня — 2 393 гривні – ред.).

За детальнішою інформацією щодо запровадження патронату або можливості стати патронатним вихователем необхідно звертатися до Хмельницького обласного центру соціальних служб за телефоном (0382)76-55-58.

Надаємо послуги

KPMCSSSDM_crКам’янець-Подільський міський Центр соціальних служб для сім’ї дітей та молоді проводить дистанційне та онлайн консультування з психологічних, юридичних та соціальних питань.

✅  консультуйтесь з нами за нашим робочим телефоном (03849) 9-14-29;

✅  пишіть на нашу електронну адресу kpmcsssdm@ukr.net;

✅  консультуйтесь з нами на нашій фейсбук сторінці або вайбер.

Консультування спеціалістами Кам’янець-Подільського міського Центру здійснюється через вайбер (відео консультування) або месенджер (консультування через листування) з 10.00 по 13.00. У разі появи потреби у консультуванні напишіть нам приватне повідомлення на нашу сторінку в Фейсбуці за посиланням https://www.facebook.com/kpmcsssdm/ з зазначеним видом та бажаним часом консультування. Решта деталей наші спеціалісти узгодять з вами у форматі приватних повідомлень.

ЧОМУ ОДИН СЕАНС У ПСИХОЛОГА НЕ ДОПОМОЖЕ?

IMG-61e7a67beccc352c609cffad5bb34cd6-VЯкщо ви думаєте, що після першої ж консультації ваше життя покращиться – ви помиляєтесь. Так, певні зміни відбудуться.  Але говорити про кардинальні перетворення занадто рано.
Навіть після трьох консультацій може не бути результату. І це абсолютно нормально. Робота над собою і поліпшенням якості свого життя – це тривалий процес. І вам до нього краще бути готовим.
Адже коли зміни почнуться, зворотної дороги не буде.
Похід до психолога – це насправді ризик. Робота з хорошим терапевтом призведе до того, що вам захочеться переглянути свої цінності та принципи спілкування з іншими людьми. Коло ваших знайомих може значно звузитися, а ненависна робота негайно зміниться на нові перспективні проєкти.
Ви станете більш уважним до себе. Дбайливіше будете ставитися до свого здоров’я та тіла. Можливо навіть почнете дотримуватися режиму дня і запишетесь у спортзал.
Іноді вам буде боляче, але це невід’ємна частина внутрішнього зростання. Ви можете відчувати самотність. Адже більше не буде бажання миритися зі стосунками, які давно віджили своє і постійно тягнуть вас униз. Ви захочете бути у взаєминах, побудованих на абсолютній довірі, любові та повазі.
Ви більше не зможете звинувачувати в своїх невдачах інших, вам доведеться брати відповідальність за своє життя на себе. Кожен день робити вибір на користь себе та своїх бажань.
Вам доведеться навчитися говорити «ні», тому що внутрішній комфорт буде для вас важливіше за те, щоб бути зручним для інших.
Так, робота з психологом не буде приємною та радісною подорожжю. Але вона безумовно змінить вас і ваше життя.
Автор: заступник директора Гуранська Тетяна

Чому не варто бити свою дитину?

imagesПогоджуюся з дітьми буває важко. Їхня поведінка часом дратує, виводить з рівноваги і провокує батьків на крики та дії, про які вони потім шкодують. Майже кожен обіцяє собі більше ніколи так не робити… Та, як правило, цей цикл повторюється знову і знову. Насправді насилля не лише не допомагає виховувати дітей, а й шкодить їхньому психічному здоров’ю, погіршує стосунки з батьками, збільшує ризик виникнення багатьох хвороб.
Ляснувши дитину по сідницях, ми, звісно, можемо досягти послуху дуже швидко, без вмовлянь та пояснень. Але якщо поглянути на це ляскання в довготривалій перспективі, то виявиться, що воно викликає необоротні зміни і може зіпсувати дитині життя.
Погіршення інтелекту
Численні дослідження європейських та американських науковців, у яких брали участь загалом близько 200 тисяч дітей, підтверджують, що діти, які зазнавали тілесних покарань (навіть якщо це були лише ляпаси і запотиличники), мають знижені показники інтелектуальної діяльності. Такі діти гірше запам’ятовують нову інформацію і мають труднощі під час вирішення творчих завдань. Вони бояться помилитися, а, отже, пробувати нове і розвивати свої вміння. Cтрах взагалі блокує інтелектуальну діяльність і пам’ять. Тому, коли дітей фізично карають (особливо за оцінки, погану успішність, погану поведінку) проблема не вирішується, а посилюється. Адже в дітей автоматично знижується здатність сприймати інформацію, вчитися і щось запам’ятовувати. У майбутньому таким дітям буде набагато складніше досягти високих результатів у професійній діяльності.
Втрата довіри
У ранньому дитинстві формується базова довіра до світу, яка виникає від відчуття, що дорослий завжди поруч, завжди допоможе. Пізніше вона стає фундаментом для взаємодії із зовнішнім світом. Однак фізичне насилля і залякування з боку найближчих людей дуже сильно підриває базову довіру. Адже в ці моменти дитина втрачає в особі батьків джерело підтримки та безпеки.
Знецінення батьків
Фізичні покарання аж ніяк не зміцнюють авторитет, як думають деякі батьки. Навпаки, вони знецінюють батьківську фігуру в очах дитини. У стосунках з батьками зникає такі важливі компоненти, як повага і довіра. І залишається лишь страх покарання.
Агресія
Агресія провокує агресію. Діти будуть користуватися тим, що в них вклали дорослі. Застосовуючи до дитини фізичні покарання, ми показуємо їй, що бити людей можна (особливо тих, хто слабший і менший) і навчаємо, що будь-яку проблему можна вирішити силою. І пояснити потім дітям, що не можна ображати дітей на майданчику або молодшого братика чи сестричку, буде набагато складніше. Дослідження підтверджують, що ті, хто зазнавали фізичного насильства у дитинстві, частіше застосовують його в дорослому віці щодо своїх дітей та близьких людей.
Поведінка жертви
З іншого боку,  дитині, яку б’ють або принижують, є великий ризик засвоїти поведінку жертви. Адже батьки демонструють їй певну «норму»— що сильний має право підкорити слабшого. І дитина починає думати, що з нею так можна, що вона заслуговує на це. Такі діти звикають не чинити опір і не казати «ні», тому що просто фізично не можуть протистояти батькам. Відповідно, в дорослому житті їм буде дуже важко відстоювати свою думку, захищати себе чи протистояти несправедливості.
Низька самооцінка
Коли дитину б’ють, крім болю, вона відчуває переляк, розчарування, приниження. Якщо її б’є той, хто повинен її захищати, в неї виникає питання:«Що зі мною не так?». Діти не перестають любити батьків, які їх б’ють. Вони перестають любити себе, адже їм складно поєднати в образі найближчої людини любов і побиття. У результаті діти перестають цінувати і поважати себе, у них формується низька самооцінка. Такі діти часто «закриваються» в собі, в них пригнічується розвиток творчих здібностей, ініціативності та лідерських якостей.
Кордони тіла
Будь-яка фізична дія — разовий ляпас чи тривале биття ременем — це грубе порушення особистісних кордонів людини. Як наслідок, у дітей, яких батьки б’ють «у виховних цілях», не зможе сформуватися вміння захищати і відстоювати власні кордони в дорослому віці. Крім того, їм буде дуже складно розпізнавати і поважати кордони інших людей. Дитина має розуміти, що її тіло є недоторканним. І це розуміння має сформуватися в родині. Порушуючи тілесні кордони дитини, ми робимо вклад у сприймання нею фізичного насильства як норми в її майбутніх відносинах з іншими людьми.
Насильство спотворює сприйняття дитиною зовнішньої і внутрішньої реальності, травмує особистість. Діти, які зазнали насильства, в дорослому віці більше схильні до депресій, скоєння суїцидальних спроб, алкоголізму та вживання наркотиків. У дитини починають розвиватися комплекси — провини, неповноцінності, заздрості до інших дітей, у яких хороші батьки, комплекс нелюбої і небажаної дитини. Далі — тривожний синдром, стрес, невроз.  Дитина, яку б’ють батьки, потрапляє у своєрідну пастку. З одного боку, вона любить батьків, з іншого — відчуває злість, боїться і ображається на тих, хто робить їй боляче. Найчастіше злість блокується, а згодом блокуються і інші почуття. Така дитина виростає в дорослого, який не усвідомлює своїх почуттів, не може їх адекватно виражати і не вміє відокремлювати власні проекції від реальності. Тому пам’ятайте: за жодну свою дію дитина не заслуговує фізичного чи психологічного приниження. І немає ніяких причин, які б виправдовували те, що ви можете вдарити дитину. Є більш ефективні методи виховання.
Замітку підготовив провідний психолог: Коцюк О.О.