Сім’я – це не тільки батьки і діти. Важливу роль у ній відіграють бабусі та дідусі, а іноді й інші родичі. Незалежно від того, живуть вони разом з молодими батьками чи ні, їхній вплив на онуків не можна залишати поза увагою. Безсумніву старші родичі розширюють соціальний кругозір дитини, який завдяки їм виходить із тісних сімейних рамок і набуває досвіду спілкування з іншими людьми.Емоційне багатство Дідусі й бабусі завжди відрізнялися здатністю дати онукам якусь частку свого емоційного багатства, чого не встигають іноді зробити батьки дитини, або через нестачу часу, або через свою незрілість. Кажуть, що між людьми поважного віку та онуками існує якийсь “містичний зв’язок”: наприклад казка, яку розповідає дідусь, набагато цікавіша, ніж та ж сама, розказана татом.
Сімейна ідентичність Бабусі частіше розказують онукам про своє дитинство чи про дитинство їхніх батьків, що сприяє формуванню в дітей почуття сімейної ідентичності і збереженню родинних традицій. Присутність у родині бабусі, дідуся або ще старших за віком родичів надає цілісності родині, згуртовує її, збагачує родинне життя поєднанням традицій із процесами змін.
Світлі спогади Не треба бути вченим, щоб знати, як багато, люблячі бабусі і дідусі можуть дати онукам. Бабусині млинці, рибаловля з дідусем, літо, проведене разом – це найцінніші моменти дитинства, повторення яких ми бажаємо для своїх дітей.
Соціальні навички У такому родинному середовищі малюк, підростаючи у природних, звичних від народження умовах, набуває перших навичок соціальної комунікації та контакту з людьми різного віку. Звісно, важливо, аби у родині панувала атмосфера взаємної доброзичливості й розуміння, допомоги й вимогливості, аби членів родини поєднували спільні життєві погляди, інтереси, потреби, моральні цінності.
Традиції — вихователь Традиції – кращий вихователь дитини. Оскільки вони дають найголовніше дитині – впевненість, що так буде завжди, що сім’я завжди, за будь-яких умовах, збереться, і будуть всі разом. Традиції формують у дитини «банк» незвичайних спогадів про дитинство, про ніжних руках матері, про особистість бабусі, про веселу вдачу батька і діда. Ці спогади вона пронесе життям.
Лояльність Дідусь і бабуся займають у житті дитини таке важливе місце ще й тому, що нічого не вимагають від неї, не карають і не лають, але постійно діляться з нею своїм душевним багатством і теплом. Отже, їхня роль у вихованні малюка безперечно важлива і досить значна.
Надмірна поближливість Однак нерідко деякі бабусі й дідусі псують онуків зайвою поблажливістю, надмірною увагою, тим, що виконують кожне бажання дитини, задаровують її подарунками і мало не купують її любов, перетягуючи на свій бік.
Підрив авторитету У стосунках бабусь і дідусів з онуками є й інші “підводні рифи”. Справа в тому, що вони підривають авторитет батьків, коли дозволяють дитині робити те, що заборонили тато чи мама.
Спільні правила Тому дуже важливо, щоб усі члени родини, причетні до виховання малюка, знали,приймали і поважали визначену батьками позицію та поводили себе з дитиною однаково. Варто взяти за правило відверто обгоорювати з членами родини проблеми розвитку й виховання, успіхи й досягнення, помилки й невдачі як самої дитини, так і дорослих. Це дасть змогу виробити спільні методи сімейної педагогіки, а у разі виникнення спірної чи проблемної ситуації — знайти оптимальний спосіб її розв’язання. Не слід робити критичні зауваження на адресу одне одного у присутності дитини, навіть зовсім маленької, щоб не підірвати нічий авторитет.
Щоб нормально дорослішати і гармонійно розвиватися, дитині необхідно вірити, що світ хороший і добрий, що всі, особливо рідні, її люблять. І не тільки її, а й один одного. Сім’я і родинний простір повинні бути територією любові і дружби. Чим більше дружніх, люблячих родичів, тим спокійніше і впевненіше почуває себе дитина. І не забувайте, що від вашого ставлення до старшого покоління залежить те, як ваші дорослі діти будуть ставитися до вас у майбутньому.
Замітку підготовив провідний психолог Каритун Оксана