Для правильного розвитку дитини їй необхідно отримати уявлення про двостатевий світ. Статеве виховання дитини — обов’язок її батьків. Дитина, яка отримала своєчасне та адекватне статеве виховання і перейняла позитивний приклад подружньої поведінки своїх батьків, що базується на повазі, добрі, ніжності, у підлітковому віці матиме відповідні моральні критерії, що дадуть їй змогу оцінювати певні ситуації та уникати невиправних помилок. Саме тому бесіди про наближення статевого дозрівання дитини батькам варто проводити у дошкільному віці. До головних інституцій належить сім’я, оскільки в ній діти на прикладі поведінки батька й матері формують своє перше уявлення, що часто є й вирішальним, розуміння кохання між чоловіком і жінкою, про взаємовідносини між представниками обох статей; також до таких інституцій належить і школа, яка в даний час сумісно навчає хлопчиків і дівчаток, а тому, створює необхідні умови для пізнання й розуміння представників іншої статі, а також для розвитку відповідної культури почуттів і правильних взаємостосунків.
Необхідну й важливу роль у процесі статевого виховання відіграє жінка, яка являє собою добрий приклад дружини, матері й людини в цілому, стає одночасно чудовим взірцем для своїх дітей, особливо, якщо мова йде про дівчаток, для яких вона також і перша модель ідентифікації із власною статтю. Саме від матері дівчинка мусить отримати достовірні та передані належним чином, адекватні віку знання про будову тіла, статевих органів та їхні функції в даруванні життя. Мати також першою повинна ознайомити доньку з менструальним циклом, щоб та була готова до його появи.
Образ матері також впливає на поведінку синів. На його основі в молодого чоловіка формується зразкове уявлення про жінку, дружину та матір. Мама вчить сина відповідальності, чуйності та розуміння іншої людини.
Для статевого виховання необхідний також образ батька, який відіграє особливу роль у передачі дитині біологічної, моральної й духовної інформації.
Коли ж розпочинати розмову з дитиною про речі, пов’язані зі статевим вихованням людини? Тоді, коли діти починають питати про це, тобто з дитинства, коли дитина починає цікавитися, ставити, наприклад, такі запитання як: «Звідки я взявся/взялась?», «Як я народився/народилась?», «Чому мій братик (сестричка) зовнішньо відрізняється від мене?» тощо.
Починаючи такі розмови, необхідно розуміти, що їхня форма і словесне наповнення повинні максимально відповідати віку дитини. Не слід робити з цього тайну чи табу, оскільки такий підхід лише підвищить допитливість дітей, які для її задоволення почнуть самостійно шукати відповіді в сумнівних і не завжди адекватних джерелах.
Найкращий час для розмов з дитиною на цю тему це час купання, а також час, коли ми одягаємо дитину. Під час миття й переодягання малюка можна поступово і м’яко вводити відповідні поняття. Якщо мова йде про більш глибоку, серйозну та вдумливу розмову, її треба починати в підлітковому віці, коли молоді люди найбільш гостро цікавляться цією темою.
На найбільш незручне для батьків запитання дитини «звідки я взявся?» не слід відповідати прийнятими стереотипами, наприклад, «приніс лелека» або «знайшли в капусті», а розповісти про кохання, яке з’єднало батьків (тут можна розповісти історію знайомства, момент весілля).
Ретельно відібрані знання на тему статевого виховання, що передаються дітям, не повинні відноситись винятково до фізичної сфери, але завдання батьків полягає в тому, щоб відкрити для дитини емоційний і духовний світ кохання двох людей.
При статевому вихованні необхідна атмосфера взаємної довіри дітей і батьків, почуття безпеки й відкритості до іншої людини. Батьки повинні бути щирими в тому, що проповідують дитині, а знання, які вони передають, повинні відповідати прийнятій ними ієрархії та системі цінностей.
Батьки можуть також спиратись на тематичну літературу в галузі виховання. Хорошими книгами тут є:
• «Відверта розмова про це» видавництва «Країна мрій» – для дітей молодшого й середнього шкільного віку. Книга є як російською, так і українською мовою.
• «Звідки беруться діти? Сексуальна енциклопедія для дітей 8–11 років», авторами є лікар А. Аударіня й художник М. Путьнінш з Риги (Латвія).
• «Як розмовляти з дітьми про секс» – Стена і Бренни Джонс.
• «Енциклопедія сексуального життя для дітей. Фізіологія і психологія». Авторами є гінеколог Крістіан Верду, акушер-гінеколог Жан Коен, гінеколог Жаклін Кантан і педіатр Жильбер Торджма.