Чи потрібно просити вибачення у дитини? Чи батьки завжди праві, і не зобов’язані вибачатися перед дитиною за гнів? Іноді батьки помилково вважають, що якщо вони визнають свою неправоту, дитина втратить довіру до них, буде відчувати себе незахищеною перед великим і страшним світом. Або ж навпаки донька чи син перестане їх слухатися і сприймати всерйоз. Такі побоюування зрозумілі, однак невірні. Довіра = чесність
Діти довіряють батькам, коли вони чесні з ними. Дитяча впевненість в собі буде рости через усвідомлення того, що і тато, і мама можуть робити помилки. Вони будуть бачити емоційно зрілих батьків, які можуть визнавати свої помилки і просити вибачення за них.
Напис на екані: Вибачайтеся якщо не праві
У яких випадках варто вибачатися перед дітьми? Відповідь на це питання може здатися очевидною, але це не так. Йдеться про справжні вибачення, а не сказані по ходу справи, побутові “вибач”. Наприклад, якщо ви звинуватили дитину в чомусь, чого вона не робила, і потім дізналися правду, ви повинні вибачитися перед нею. А якщо дитина засмучена через те, що її попросили прибрати в своїй кімнаті, але вона цього робити не хоче, то вибачатися не потрібно. Вибачатися за дисципліну в вихованні дитини – це поганий метод.
Поведінка оточуючих — це їх відповідальність
Не потрібно вибачатися і за поведінку оточуючих. Це не ви обізвали вашу дитину, це зробив її брат. Тому попрацюйте з братом, щоб той загладив свою провину. Вибачившись перед дитиною, замість кривдника, ви не допоможете нікому з двох.
Вибачення без емоцій
Вибачайтеся лише після того, як ви і дитина охололи і заспокоїлися.
Висловлюйтеся коротко. Не обов’язково пояснювати всі думки на той момент, коли ви були неправі. Просто дайте дитині зрозуміти, що визнаєте свою неправоту і скажіть, що хочете вибачитися за те, що сказали або зробили тоді. Без «але». Не використовуйте в вибаченнях слово “але”. Це важливо! Не кажіть: “Мені шкода, що я накричала на тебе, але ти повинен був прибрати!”. Ваша дитина не несе відповідальності за ваше погану поведінку – навіть якщо вона було наслідком того, що вона щось зробила не так. Тільки ви несете відповідальність за свої слова і поведінку. Забудьте ситуацію одразу після вибачень і загладжування провини. Не дозволяйте дитині заграватися з цим і тягнути. І самі не дорікайте їй довго за проступки. Після того, як вибачення прийнято, рухаємося далі.
Уміння просити вибачення у дитини – це здоровий спосіб підтримувати відносини в родині і навчити дітей вести себе гідно, коли вони зроблять свої помилки. Адже діти беруть приклад з того, що ми робимо, а не з того, що ми говоримо.