Що робити, якщо ви не в змозі встати з ліжка вранці

377716_1Поняття «виспався-невиспався» ми звикли пов’язувати з тривалістю сну. Але це не зовсім вірно. Адже іноді навіть після 8-9-10 годин сну ми не знаємо, як встати з ліжка зранку. Чому так? Справа не тільки у тому, скільки ми спимо, а як саме ми це робимо. Тобто увагу варто приділяти і кількості і якості сну.
Отже, що зробити, щоб виспатись як слід. Доведено, що є люди «спрінтери», котрі сплять менше шести годин на добу і при цьому не відчувають побічних ефектів. Але це властивість їх організму і зважати на чужі відчуття не варто. Адже хронічне недосипання через цілеспрямоване урізання годин сну може спричинити депресію, ожиріння, проблеми з фізичним та психічним здоров’ям.
Часто, відкриваючи очі рано вранці, ми однаково почуваємо себе втомленими. А біль в шиї, суглобах, попереку та набрякле обличчя тільки підсилюють ці відчуття. Таке буває, якщо обрати неправильну позу для сну. Наприклад, сон на животі з повернутою на бік головою спричиняє перетискання артерії, що призводить до погіршення кровопостачання у мозок: легені стискаються, дихання стає важким, з’являються зморшки. А сон на боку збільшує навантаження на серце, викликає біль у шиї.
Щоб позитивно почати день, не потрібно хвататись за гаджети одразу після пробудження. Перед тим, як встати ранком з ліжка, варто дати собі 3-5 хвилин, протягом яких:
  • позіхнути та гарно потягнутись;
  • подумати про близьких людей, події чи місця, де були щасливі;
  • злегка помасажувати потилицю, скроні, брови та долоні для кращого кровопостачання;
  • сісти на ліжку та випити стакан води (краще приготувати з вечора);
  • розкрити гардини чи придбати нічник, на якому освітлення посилюється поступово;
  • прослухати приємну музику чи пташиний спів;
  • помріяти про щось особисто-приємне;
  • посміхнутись.
В принципі усе. Достатньо створити організму комфортні умови для сну та домовитись з ним, що ввечері він йде спати на свій розсуд, а зранку – ви встаєте раніше. І тоді кожен ранок буде добрим. І бадьорим.

Роль батьків в самооцінці дитини.

213561_700x526Чому, іноді, так складно полюбити себе? Всі ми знаємо, що якщо не зможемо цього зробити, то і нікому іншому не прийде в голову любити нас.
І дійсно, якщо людина махнула на себе рукою, значить, таке ставлення її цілком влаштовує, і на більше з боку оточуючих вона не претендує. Але усвідомити необхідність любові до себе – це одне, а от як втілити думки в реальність – це вже інше, набагато більш складне питання.
Звідки ж беруться всі наші звички занижувати самоцінність?
Звичайно, проблеми починаються ще в дитинстві. Дитина сприймає інформацію про себе через оточуючих її дорослих. Самостійно визначити яка вона, хороша чи погана, ще не в змозі. Малюк знає тільки, що він просто є, просто існує. Батьки стають тими провідниками, через які дитина починає щось розуміти про себе. І якщо батьки приділяють дитині достатньо уваги, спілкуються з нею, хвалять і допомагають їй, то це створює грунт для розвитку позитивного образу “Я”. Я – хороший! Якщо ж дорослі не приділяли достатньої уваги своїй дитині і часто не схвалюють її поведінку, то малюк навряд чи буде володіти адекватною самооцінкою . Маленька людина ще нічого не знає про себе. Вона бачить ставлення батьків, чує, що вони говорять, як коментують дії, реагують на вчинки, проявляють емоції, висловлюються. А ще головнішу роль у дитинстві грає реакція дорослого. Якщо Ви постійно звертаєте увагу на те, що дитина робить не так впевнено, як його однолітки, вплив буде негативним. Надмірна похвала також сприятиме нездоровій самооцінці, яку необхідно постійно підживлювати ззовні.
Важливо пам’ятати, що в дитинстві самооцінка дитини ще дуже нестабільна. Тому саме батьки повинні ставити кордони й окреслювати їх: підтримувати, підбадьорювати, пояснювати, як правильно.
Трапляється таке, що вимоги до дітей сильно завищені. Це пов’язано з тим, що батьки вже вирішили виростити генія. Дитину навантажують непосильною відповідальністю. Відповідно, щоб бути хорошим для мами і тата вона занадто багато повинна: і самостійно робити уроки, і завжди слухатися, і мити посуд, і ще безліч інших речей. Зрозуміло, впоратися з такою ношею малюк просто не в змозі. Іноді так хочеться погуляти і забути про все на світі!
Отримуючи черговий докір, дитина розуміє, що не виправдовує покладених на неї сподівань, і за що ж її любити? Так виникає почуття провини і занижена самооцінка.
А любити дитину треба просто так! Просто тому, що вона є, і це вже щастя.
Буває, що батьки бояться захвалити дітей, але на практиці відбувається швидше навпаки. Звичайно, впадати у вседозволеність теж не варто, це інша крайність. Дитина повинна розуміти, що Ви незадоволені якимось її вчинком, наприклад, розбила вазу, але не нею самою. Вона завжди для вас повинна залишатися найулюбленішою.
Основні моменти у формуванні здорової самооцінки дитини — особистий приклад, адекватні вимоги та багато підтримки. Саме від самооцінки залежить впевненість дитини у власних можливостях,  легкість у спілкуванні з людьми і життєві досягнення.
Любіть своїх дітей такими, які вони є, хваліть їх за досягнення і терпимо ставтеся до помилок!
Нехай ваші діти відчувають безумовну батьківську любов…
 
 
За інформацією фахівця із соціальної роботи Хмельницького міського Центру  соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Оксани Скрипник.

Дитячі страхи як з ними боротися

love-2-4-w655Дитячі страхи властиві всім дітям, це нормальний стан, який входить в сукупність психологічних особливостей для певного вікового періоду. Звідси випливає, що у дитячих страхів є своя характерна вікова періодизація, яка також буде трохи відрізняється в залежності від статі дитини.
Приведемо приблизний перелік вікових страхів:
-у віці 3 років віковими страхами є: страх загубитися, чужих людей, лікарів, уколів.
-в 4 роки: страх темряви, перед тим, як заснути, страшних снів, казкових персонажів.
-в 5 років страх висоти, глибини, страх мами і тата, як і раніше можуть проявлятися нічні страхи.
-в 6-7 років страх залишитися вдома на самоті, страх померти, страх чужих людей.
-в 8-9 років страх смерті батьків, страх покарання, шкільні страхи.
-в 10-12 років-страх померти, страх нападу, страх тварин, висоти, глибини, страшних снів.
Як бачимо, деякі дитячі страхи, мають тенденцію зникати, а згодом знову проявлятися. Батькам та педагогам потрібно бути уважним до специфічних страхів дитини та страхам, які не входять до вікові рамки.
До специфічних страхів можна віднести: неофобії (страх всього нового); «Сенсорні страхи» певних звуків, освітлення, тактильних відчуттів (пов’язаних з порушеннями обробки сенсорної інформації); нічні страхи, які супроводжуються енурезом; нав’язливі страхи, страхи переслідування. Страхи, можна умовно розглядати як складові цеглинки психологічного розвитку дитини. Дитина вчиться з ними справлятися і / або знижується їх інтенсивність та успішно переходить на наступний щабель розвитку.
Справитися дитині зі страхами в першу чергу допомагають батьківська любов, розуміння, турбота і спільні ігри, в більш дорослому віці спільні розмови.
Якщо певний страх виник у зв’язку зі стресовим станом або психотравмуючі ситуації необхідно звернутися до психолога за консультацією або терапією.
За інформацією фахівця із соціальної роботи Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Альони Закорчевної.

Позиція жертви

позиція жертви“Біла ворона”, “чорна вівця”, “цап-відбувайло” – людей із таким світовідчуттям безпомилково виділяють будь-де у дорослих, а тим більше – у дитячих колективах. І хоча за фізичними ознаками люди-жертви нічим не відрізняються від решти, щось у їхній поведінці вказує на готовність, ще не почавши гру, оголосити себе лузером.
Позиція жертви – це позиція людини, яка страждає через прояви інших людей, держави, зовнішніх обставин.
Люди в ролі жертви неймовірно терплячі, зазвичай без зовнішніх проявів агресії і нерідко виникає імпульс почати їх рятувати, давати їм інструкції як їм вчинити або просто взяти і почати робити що-небудь за них.
Жертв зазвичай шкода, вони виглядають страждаючими, але при цьому часто це страждання супроводжується смиренністю. Зазвичай ситуація, в якій опиняється жертва, виглядає так, ніби хтось став жертвою підступних людей або обставин.
Особливість жертв в тому, що на вигляд вони багато в чому безпорадні, не можуть себе захистити.
Але що насправді стоїть за такою історією?
Насправді в людях, які виглядають жертвами, є три дуже важливих прояви:
1. Вони не беруть відповідальність за своє життя, постійно знаходячи джерело руйнувань у зовнішньому середовищі. Наприклад, чоловік-тиран, уряд/опозиція-нелюди, часи не ті, начальник-дурень.
2. Агресії в них насправді багато, дуже багато, але вона як правило не усвідомлюється і, найважливіше, проявляється пасивно в більшості випадків.
Пасивно – це значить непряме відстоювання себе, непряме вираження свого “хочу” чи “не хочу”, а маніпулювання – провокація оточуючих на потрібні маніпулятору почуття або дії. Тобто людина не прямо повідомляє про те, чого вона хоче, а чомусь робить таке, що інші без прямого прохання роблять те, що потрібно маніпулятору.
Улюблений прояв агресії з позиції жертви – звинувачення. Не важливо, прямо воно виражено чи ні, але факт в тому, що якщо людина вловлює почуття провини, вона часто здає свої території, роблячи те, що потрібно жертві.
3. Жертви часто залишаються в так званому “білому плащі”. Тобто люди, які намагаються зробити все “як правильно”. Це дає відчуття власної чемності і відчуття виконаної частини угоди, укладеної колись з кимось, як правило з батьківськими фігурами в дитинстві.
Угода ця виглядає як “Я зробив/ла все правильно, значить я маю право очікувати потрібного мені ставлення/відносин”.
Тому, якщо людина хоче вийти з позиції жертви, їй потрібно навчитися допомагати собі самостійно, брати відповідальність за свої вчинки і за життя, перестати скаржитися і почати шукати шляхи вирішення проблеми.
 
За інформацією фахівця із соціальної роботи Хмельницького міського Центру  соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Оксани Скрипник.

Хлопчикам теж потрібні обійми

FB_IMG_1635942088811Деякі батьки вважають, що хлопчиків потрібно виховувати суворо та менше з ними панькатися, не багато приділяти часу обіймам та поцілункам. Як свідчать статистичні дані, дівчаток (немовлят) дійсно обіймають частіше у 5–6 разів, ніж хлопчиків. Обіймаючи дітей (особливо до восьми років), ми даємо їм зрозуміти на своїй, дитячій мові, не вдаючись до всіх психологічних тонкощів та пояснень, що ми їх любимо, приймаємо у будь-якому вигляді і підтримуємо. А ще – захищаємо. А це – базові психологічні потреби людини, які, якщо їх не задовольнити, призводять до розвитку низки комплексів. Хлопчики, яких до 8 років не обіймали, виростають невпевненими чоловіками, які постійно щось комусь доводять (переважно своїй мамі, хоча цього і не усвідомлюють). Обійми та поцілунки поліпшують фізичний та психологічний стан дитини.
  • Обійми та поцілункипідвищують стійкість до стресів малюка.
  • Обійми та поцілунки— це справжні «природні ліки». Якщо достатньо обіймати та цілувати дитину, у неї виробляється гормон щастя — ендорфін, здатний позбавити болю й викликати ейфорію.
  • Обійми та поцілункидають дітям відчуття захищеності та знижують їхню тривогу.
  • Обійми та поцілункидопомагають дітям краще розвиватися. Діти, яких частіше пестять батьки, випереджають у розвитку своїх однолітків.
  • Обійми та поцілунки— це найпростіші способи допомогти дитині почуватися щасливою. Вони тривають усього 15–20 с, а дарують позитивні емоції дитині на півдня.
Тактильний контакт з дітьми – необхідна умова гармонійних взаємин між батьками та дітьми. Частіше обіймайте своїх дітей, незалежно від того, скільки їм виповнилося років, цілуйте їх та кажіть їм щось приємне.
За інформацією фахівця із соціальної роботи Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Неоніли Кошай

Техніки розслаблення для дітей

crop_i (1)Ваша дитина погано спить напередодні шкільних іспитів? Ви хочете, щоб вона краще навчалася? Використання технік розслаблення буде надзвичайно корисним на шляху досягнення психічного і фізичного благополуччя вашої дитини.

Імовірно, вам відомо, що техніки розслаблення мають досить багато переваг. Можливо, ви й самі пробували їх застосовувати або практикуєте медитацію. Але хіба поняття «медитація» й «діти» сумісні?

Так! Медитація може бути ефективною навіть для маленьких дітей. І ось чому.

Чи допомагає медитація дітям?

Перевага медитації в тому, що дитина отримує здатність зосереджувати увагу впродовж тривалого часу. Зокрема, дослідження підтверджують, що медитація послаблює стрес, поліпшує пам’ять, зменшує агресивність, допомагає контролювати тривогу, поліпшує взаємини дитини в сім’ї та школі й загалом дарує їй відчуття внутрішнього спокою й умиротворення.

Як мотивувати дитину займатися медитацією

Доцільно змалечку привчити дитину до занять медитацією. Розгляньмо 5 нескладних технік розслаблення, що обов’язково сподобаються вашій дитині.

  1. «Сходи до неба»

Це одна з кращих технік розслаблення. Її найліпше виконувати вночі:

  • запропонуйте дитині закрити очі й не рухатися. Нехай вона уявить, що лежить на лузі й дивиться на хмари, які пливуть у небі;
  • нехай дитина уявляє хмари різних форм. Це можуть бути форми тварин або предметів;
  • потім нехай дитина уявить сходи, які простягаються в небо. Нехай вона піднімається сходами і з кожним кроком дедалі більше розслабляється;
  • піднявшись у небо, дитина може побудувати собі укриття у хмарах.
  1. «Усвідомлене дихання»

«Усвідомлене дихання» – це проста вправа на розслаблення. Порадьте дитині використовувати її щоразу, коли непокоїться:

  • нехай дитина зручно сяде. Одну руку потрібно покласти на груди, а іншу – на живіт;
  • запропонуйте дитині закрити очі, розслабити всі м’язи й глибоко дихати впродовж декількох хвилин;
  • нехай дитина зосередиться на тому, як піднімається й опускається її живіт у такт диханню. Вона має уявити, як занепокоєння полишає її з кожним видихом.
  1. Техніка розслаблення перед іспитами

Якщо в дитини попереду складні іспити, ця техніка розслаблення допоможе їй здолати стрес:

  • запропонуйте дитині сісти на стілець і розслабитися;
  • нехай вона робить глибокі вдихи й зосередиться на своєму диханні;
  • потім дитина має по черзі розслабити м’язи шиї, спини, плечей і обличчя;
  • далі нехай уявить себе впевненим і мотивованим учнем, котрий у змозі легко скласти іспит.
  1. «Бульбашки зі щасливими думками»

Це одна з найвеселіших технік розслаблення, що дасть дитині неабияке задоволення:

  • перед виконанням вправи поясніть дитині, що глибоке дихання допомагає розслабитися;
  • запропонуйте дитині зробити глибокий вдих і видути мильну бульбашку. У цей час вона повинна думати про щось позитивне і ніби поміщати ці думки в бульбашки. Дитина може думати про те, що любить або чого чекає;
  • порадьте дитині виконувати цю вправу разом із друзями, щоб додати собі гарного настрою.
  1. Почергове розслаблення м’язів

Почергове розслаблення м’язів – це один із кращих способів для дорослих і дітей впоратися зі стресом:

  • запропонуйте дитині зайняти зручну позу – сісти або лягти. При бажанні вона може закрити очі;
  • заохотьте її по черзі напружувати й розслабляти м’язи в різних частинах тіла;
  • нехай дитина звертає увагу, як відновлюються її тіло й думки.

Тепер ви знаєте прості способи, що допоможуть вашій дитині усунути стрес. Навчіть цих технік дитину, адже вони допоможуть їй стати позитивною людиною.

 

Як вижити поруч з підлітком?

unnamedПідлітковий період є нелегким у взаєминах батьків з дитиною. З одного боку, підліток прагне самостійності, незалежності та вже не поспішає слухати поради батьків. З іншого, він ще не є сформованою особистістю, а тому дуже потребує батьківської підтримки (навіть, якщо всією поведінкою намагається показати протилежне). 
Здорові сімейні стосунки у підлітковому віці впливають на формування дорослої людини. Якщо в сім’ї панує гармонія, за кілька років у самостійне життя вийде самодостатня, добра та впевнена в собі людина. Якщо ж дитинство минає без достатньої кількості уваги та любові — суспільство поповниться дорослим підлітком, що так і не оговтався від дитячих образ. 
Як визначити, чи достатньо довірливі ваші стосунки з дитиною?
 Перевірте, як багато з наведених нижче тверджень вам притаманні:
  1. Я щодня проводжу вільний час з дитиною.
  2. Вона розповідає мені про свої успіхи або невдачі в школі, стосунки з друзями, позашкільні активності.
  3. Я знаю, про що мріє моя дитина.
  4. Я можу визнати свою помилку перед дитиною та попросити у неї вибачення.
  5. Я не даю своїй дитині обіцянок, які не в змозі виконати.
  6. У нас є спільні інтереси, хобі, заняття.
  7. Я знаю друзів своєї дитини, іноді вони приходять до нас в гості.
  8. Я можу довірити своїй дитині важливі побутові доручення: заплатити за комунальні послуги, зустріти сантехніка, прибрати перед приходом гостей.
  9. Якщо у моєї дитини неприємність, вона може поділитись зі мною й не боятися осуду чи покарання.
Довірливі взаємини дають велику силу батькам, які можуть зайвий раз не хвилюватися за дитину, й підліткові, для якого родина є джерелом підтримки. 
Поради батькам щодо  виховання підлітка
1.Не сприймайте образливу поведінку підлітка близько до серця. 
Це й досі ваша найкраща у світі дитина, просто зараз на її емоції та поведінку сильно впливають гормони. Не реагуйте бурхливо на заяви, грюкання дверима та звинувачення, що летять у ваш бік. Видихніть, заваріть чаю та продовжуйте розмову у спокійному тоні. 
Не приховуйте своїх емоцій від підлітка, однак говоріть з позиції власних почуттів. Замість фрази «Ти — моє розчарування» скажіть «Те, що ти зробив, дуже мене засмутило». Намагайтесь не переходити на особистість: вчинок може бути поганим, дитина — ні. 
2.Говоріть про свої цінності.
Тепер світ не ділиться на «можна» і «не можна»: в ньому має з’явитись опція «я цього не схвалюю, але не забороняю». Підлітковий вік — це пора приймати самостійні рішення, однак якщо дитина знає, що ви бажаєте їй лише добра, вона неодмінно враховуватиме вашу думку. Тому чітко проговорюйте свої цінності та ставлення до речей. 
3.Хваліть свою дитину.
Підлітки нерідко мають занижену самооцінку, тому їм дуже потрібна батьківська підтримка. Стежте за тим, щоб заохочень з ваших вуст звучало значно більше, ніж критики: і навіть якщо сьогодні дитина не дотягує до вашої похвали, завтра вона намагатиметься підтвердити вашу високу думку про неї. 
4.Будьте відкритими для розмов.
Переконайтесь, що в дитини є можливість розказати вам щось тет-а-тет. А якщо підліток вже прийшов поговорити, відкладіть свої справи та увімкніть режим активного слухання. Ніхто не захоче ділитися чимось особистим зі спиною близької людини. 
5.Обережно з порадами.
Нав’язливі поради батьків спонукають підлітка вчиняти наперекір. Тому, якщо вам не подобається зачіска, вбрання дитини чи її нова звичка, скажіть це тактовно і лише один раз. Обов’язково поясніть причину вашого невдоволення, і можливо, дитина прислухається до поради. 
 
6.Говоріть на рівних.
Поводьтесь так, наче ваш підліток вже дорослий. Це означає, що повчальний тон варто змінити на обговорення, а про підвищення голосу чи роздавання команд краще забути. Приводьте аргументи на користь своєї точки зору та з повагою слухайте аргументи дитини. Якщо ж розмова відбувається вже після неприємного інциденту, поцікавтеся причинами такої поведінки та поговоріть про наслідки. 
7.«Карати не можна пробачати».
Покарання допустимі у виключних випадках. Вони не мають ґрунтуватись на заборонах і тим паче на насильстві: наприклад, не говорити з кимось через образу, принижувати, ображати — це вже психологічне насильство. 
Добре, коли в родині є «золотий фонд взаємодії» — традиції та ритуали, за яких сім’я проводить час разом та із задоволенням. Це може бути риболовля, шопінг, щотижневий похід в кіно тощо. У випадку, коли покарання здається вам необхідним, дитину можна позбавити саме такої взаємодії. 
Є такий термін — «безумовна любов». Він означає, що для любові не має бути умов: для неї дитина не зобов’язана вчитись на відмінно, вигравати олімпіади чи ідеально поводитись. Батькам варто частіше пригадувати цей термін, показувати дітям свою любов та нагадувати, що ваш підліток є цінним сам по собі, незалежно від досягнень. Лише так можна виховати здорову особистість. 

Осіння депресія

373591_1З настанням осені чимало людей страждає від так званої сезонної депресії. Всі її ознаки проявляються виключно в холодну, темну пору року. Прояви осінньої депресії добре знайомі багатьом: поганий настрій, пригніченість, апатія, млявість, сонливість, постійне відчуття втоми, зниження працездатності. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я від цієї недуги страждає кожний п’ятий мешканець планети.
Вважається, що сезонні коливання настрою найбільше притаманні людям чутливим, а також ослабленим стресами, незадоволеним життям, не зовсім здоровим. Прояви такої депресії можуть мати різний ступінь вираженості, і у важких випадках, звичайно ж, необхідно звернутися до фахівця. Ну, а з більш поширеними легкими варіантами цілком можливо дати собі раду самостійно, – вважають психологи.
Однією з причин осінньої депресії є різке скорочення світлового дня, зменшення сонячної енергії, яка потрапляє в організм. Тож насамперед необхідно намагатися компенсувати нестачу сонячного світла, повніше використовувати вранішні світлі години, якомога більше часу проводити поза приміщенням, дбати про добре освітлення робочого місця.
Наступний важливий момент – рух. Підійдуть і спортивні ігри, і будь-які оздоровчі комплекси, і звичайна зарядка, і активні прогулянки. Адже під час фізичної активності виділяються ендорфіни – „гормони радості”. Не слід забувати і про властивості кольорів. Найкраще піднімає настрій червоний, жовто-гарячий. Яскраві деталі вбрання та інтер’єру можуть суттєво вплинути на настрій. Варто також звернутися до аромотерапії: бадьорить запах цитрини, евкаліпта. Не заперечують фахівці і проти такого традиційного засобу підвищення настрою як шоколад солодощі, аби тільки не втрачати почуття міри. Спілкування з друзями, музика, відвідання театру також допоможуть вам не піддаватися осінній меланхолії.
Адже осінь – чудова пора року. Лише восени можна побачити таке буйство фарб, послухати шелест опалого листя, подихати абсолютно особливим – осіннім – повітрям. А ще осінь, можливо саме своїм настроєм легкого смутку, має дивовижну здатність пробуджувати творчість.
 
Статтю підготовив фахівець із соціальної роботи, Закорчевна Альона

Чому діти тікають з дому і що з цим робити?

220755019_2871296463131638_5564782659797232145_nЩодня підлітки тікають з дому, і перелякані батьки метушаться по місту, не знаючи, що робити і думати. Для багатьох втеча дитини — шок, класичний випадок «я думав, з нами це ніколи не станеться». Однак у пагонів є цілком певні причини, і, якщо про них знати, можна їх уникнути.
Найбільш поширеним періодом, коли дитина вирішує втекти з дому, є вік 10-15 років. Це складний період для дитини з багатьох причин, а втеча з дому може бути способом:
звернути на себе увагу ( якщо її бракує);
уникнути відповідальності або зіткнень з батьківською позицією ( коли дитина намагається відчути себе дорослою);
впоратися з нестерпними почуттями ( злості, агресії, образи, болю, приниження);
помститися за щось ( нехай батьки попереживають);
продемонструвати свою самодостатність та самостійність.
Один з основних мотивів – непорозуміння в сім’ї. Наприклад діти біжать, коли бояться покарання. Якщо дитину сильно лають вдома за зіпсовані або втрачені речі, то вона може втекти, бо розбила телефон. І в цьому випадку висновки треба робити батькам, а не дитині.
Що робити, якщо дитина втекла з дому?
Перше, що треба зробити в ситуації, якщо пропала дитина, — звертатися в поліцію, писати заяву, пам’ятати, що у вас зобов’язані її прийняти без усяких трьох діб очікування. До розмови з поліцією треба підготувати список місць, цікавих дитині, згадати її захоплення, друзів, оцінити пропажу речей і грошей, згадати, у що вона була одягнена, знайти найсвіжішу фотографію, бажано в тому одязі, в якому вона пішла, постаратися домогтися деталізації дзвінків і повідомлень по мобільному телефону.
Втеча — це протест, зазвичай за ним стоїть певна вимога: або пом’якшити домашній режим, або змиритися з тим, що вона не математик, або поважати її право на рок-музику, на тунелі у вухах, на інших друзів.
Як вести себе з дитиною після її повернення?
Якщо дитина втекла з дому, бо хотіла пригод, це привід замислитися: що ми не запропонували їй вдома, щоб ця потреба була задоволена? Можливо, треба знайти якісь безпечні та контрольовані батьками варіанти, де вона зловить цей адреналін: покататися на картингу, стрибнути з вишки і так далі. Інша справа, часто буває, що батьки позбавлені таких ресурсів. Але якщо людина шукає адреналіну, єдиний спосіб з цим впоратись — змоделювати такі ситуації, де вона його отримає.

Як провести літні канікули з користю

3_Летние_каникулы_за_рубежом_в_2020_html_14d801fe9baa123e-780x520Всі без винятку школярі і студенти чекають початку літніх канікул. І це зрозуміло, адже вони найбільш тривалі і припадають на найтеплішу і веселу пору року. 
Дуже часто замість того, щоб відновити сили та відпочити, діти ще більше себе виснажують, просиджуючи тиждень канікул перед телевізором із телефоном у руках. І, якщо школярі старшого віку ще можуть знайти собі цікаве заняття, то молодші учні відверто нудьгують або ж марнують час в телефонах.
У цій статті ми розглянемо 7 перевірених порад, які допоможуть вам провести ці літні канікули з максимальною користю.
  • Відпочинок і подорожі
  • Підготовка до іспитів
  • Вивчення іноземної мови
  • Пошук тимчасової роботи
  • Розвиток творчих навичок
  • Розвиток особистісних якостей
  • Підготовка до нового навчального року
Безумовно, в шкільні та студентські  роки літо в першу чергу призначається для відпочинку. Але чому не провести їх з користю, освоївши різні навички. Тим більше, що все можна робити спільно з друзями, одногрупниками.
Що стосується випускників і абітурієнтів, то їм до літніх канікул потрібно поставитися куди серйозніше. Багато сил піде на підготовку до іспитів, і їх здачу. Однак і час для відпочинку безумовно знайдеться.