Поради психолога

Як позбутися залежності від чужої думки

— Додати коментар
скачанные файлы (2)Впевнена у вашому житті трапляються ситуації, коли ви хвилюєтеся, що про вас можуть подумати оточуючі? Або ж боячись страху відповідної реакції інших людей ви відмовляєтеся робити те, що могло б принести користь вам чи суспільству? Залежність від чужої думки дозволяє іншим керувати нашим щастям. Будь-яка залежність, це погано. А слухати всіх і кожного, не маючи при цьому своєї думки – шлях до нещастя.
Мінливість думок:  Люди можуть бути залежними від думки батьків, друзів, значущих осіб або авторитетів. Вони запитують поради у кого-небудь і приймають його точку зору, як єдино правильну. Потім чують другу думку і погоджуються з нею. Залежність від чужої думки потрібно розглядати з двох сторін. З одного боку — це нездатність людини самостійно приймати рішення, бажання перекласти відповідальність на іншого, пошук порадників і так далі. Але є й інша крайність — коли людина ніколи не прислухається до чужої думки.
Інфантильність думки: Обидві ситуації — наслідки розвитку і виховання в певному середовищі. І кажучи про залежність від чужої думки, психологи передусім мають на увазі інфантильність і незрілість особистості, нездатність брати на себе відповідальність за себе і своє життя.
Вплив батьків :На таких людей часто впливають батьки. Вони з дитинства звикають до того, що батьки завжди мають рацію, і навіть у дорослому віці вчиняють за їхніми вказівками. І навіть якщо намагаються збунтуватися і відстояти свою думку, на них тисне сильне почуття провини.
Формування самостійності: З раннього дитинства важливий природний процес формування самостійності, відлучення дитини від батьків іншими словами сепарація  йде сам собою, якщо йому не заважати.  І чітких вікових меж немає — найчастіше це розтягується в часі. У кожного може бути своя сепарація, яку можна простежити тільки за відчуттями. Хтось у 18 років їде з дому, відчуває свою самостійність, повністю покладаючись на себе, а хтось і в 45 років продовжує жити, ображаючись на маму і намагаючись заслужити її любов.
Підтримуйте ініціативність: Якщо батьки не пригнічують ініціативу дитини, підтримують у ній розвиток характеру, підштовхують до прийняття рішень і взяття відповідальності, то у дитини поступово формується самостійність, опора на власну думку.
Тиск — дорога до інфантильності : Якщо ж батьки тиснуть, нав’язують свою точку зору як єдино правильну, не чують дитячі «хочу» і продавлюють свої «треба», виховують послух за всяку ціну, то сепарації і формування самостійності не відбувається.
Надмірна відповідальність
Схожий результат буває і в протилежній ситуації — коли на дитину навішують занадто багато відповідальності і обов’язків не за віком. Гіперопіка і надмірна турбота також перешкоджають сепарації — дитина звикає, що за неї все роблять, у неї немає необхідності проявляти ініціативу і потреби щось робити самастійно. У всіх цих випадках діти виростають у дорослих з сильною залежністю від чужої думки і низькою відповідальністю за себе. Як ж подолати залежність від чужої думки?
Будьте добрі до себе: Хороший спосіб позбутися від даного типу залежності – бути добрим по відношенню до себе. У бажанні відчути свій зв’язок з оточуючими немає нічого поганого. Проблема виникає, якщо вона не збалансована іншими важливими речами на кшталт збереження власних кордонів.
Обирайте мотиватора, а не критика: Людям з залежністю від чужої думки дуже часто не вистачає впевненості в собі. У кожному з нас живе свій внутрішній критик, який нашіптує: «Ти недостатньо хороший». Однак всередині нас звучить ще один голос, що говорить зворотне: “Ти здатний на це. Ти досить хороший. Тільки ваш вибрі до кого з них прислухатися. Будьте готові отримувати схвалення від самих себе. Щоб перемогти залежність від чужої думки, не забувайте ставитися до себе так, як вам хочеться, щоб до вас ставилися інші.
Допомога з боку : Звернення до хорошого фахівця, який працює з сепарацією, допомагає виправити інфантильність, пробудовувати кордони в різних сферах і виховати опору в собі. Тільки сформувавши свою зрілу незалежну особистість, людина може повною мірою реалізувати себе в суспільстві, у стосунках і в житті. З іншого боку, за вашу чесність і любов, що перевищують бажання бути прийнятим, багато людей зрештою почнуть цінувати вас набагато сильніше.
Автор: провідний психолог Коцюк О.О.

Чому важливо вміти дякувати

— Додати коментар
 
image (2)Всесвітній день “дякую” щорічно відзначається 11 січня. Таким чином ЮНЕСКО та ООН хочуть нагадати людям про те, на скільки важливі хороші манери.
Міжнародний день “дякую” не потребує багато зусиль, проте деякі країни світу святкують найввічливіший день у році за допомогою розважальних заходів, благодійних акцій та ярмарок.
Вперше слово “дякую” згадується у Паризькому словнику-розмовнику, який видали у 1586 році. Походження Міжнародного дня “дякую” незрозуміле. Існує думка, що спершу компанії рекламували це свято для збільшення своїх продажів, але все ж це не робить концепцію даного звичаю менш привабливою. 
Це реальна можливість висловити свою подяку тим людям, які доповнюють картину вашого життя та роблять вас тим, ким ви є. Можливо, саме через це 11 січня вважається одним із найввічливіших днів.
На думку психологів, подяка – не лише прояв ввічливості та можливість покращити стосунки, а й турбота про психологічне здоров’я обох сторін.
Дослідники припускають, що вдячність може покращити самопочуття, фізичне здоров’я, створює позитивні емоції та допомагає впоратися зі стресовими періодами в житті.
Оскільки для більшості людей висловлення подяки є повсякденним явищем, то той, хто говорить “спасибі”, часто не надає цьому великого значення. Втім подяка немов оптимізує погляд людини на життя. Вдячні люди готові приймати нові виклики та оптимістичніше налаштовані на досягнення своїх цілей.
Дякувати можна не лише за хороші вчинки чи допомогу. Вчіться дякувати людям й за отриманий досвід: розірвані відносини, критику на роботі тощо. Всі ці ситуації навчають та формують вашу особистість й вказують на те, до яких людей та вершин потрібно тягнутись, а яких уникати.
Відчуйте самі й донесіть до дітей, що вдячність має потужну енергетичну силу і для того, хто дякує, і для того, кому дякують. На жаль, діти часто зростають в оточенні людей, які постійно на щось скаржаться. Справедливо зазначити, що й справді, не все так добре в «нашому королівстві». Утім, відсутність у житті вдячності як ставлення, дії, звички поступово стушовує його кольори — усе стає одноманітним, сіро-чорним. Адже людина не задоволена всім, що відбувається довкола. Скільки цікавих подій не трапилося б у житті, їй цього замало, аби по-справжньому радіти. Уявляєте, яку енергетику має така людина? Так, низьку й агресивну: усе погано, і всі в цьому винні.
Ми маємо навчитися самі й навчити дітей помічати добро, яке люди щодня привносять у наше життя, і дякувати за нього. І не важливо, що це — усмішка, послуга, подарунок, підтримка, допомога тощо. Людина, яка спрямовує свою увагу на позитивні сторони життя, менш схильна до стресів і ефективніше знаходить вихід із різних ситуацій. Окрім того, вона виносить із цих ситуацій життєві уроки як ресурс для розвитку.
Усмішку, допомогу, підтримку діти зазвичай сприймають як належне. Тоді як насправді це — прояви доброзичливості, привітності. Слід навчити дітей помічати такі речі. Адже це шлях до формування позитивного мислення, виховання вдячності як особистісної якості. Покажімо дітям, що є багато способів подякувати — слова, добрі справи, подарунки, особливе ставлення. Дякувати — приємно!
Автор: Провідний психолог Коцюк О.О.

Мистецтво робити компліменти

— Додати коментар
imagesЄ культури, для яких спілкування без компліментів взагалі неможливе, скажімо, сучасна американська. Якщо американці за одну годину похвалили вас менше 10 разів, значить працюєте ви зовсім погано. Наша рідна українська культура — зовсім інша, скромніша. Та все ж компліменти ми теж любимо. А чи вміємо їх говорити та приймати ?
Будьте щиросердні у своїй оцінці і щедрі на похвалу і люди будуть зберігати в пам’яті ваші слова та дорожити ними.
Емпатія Тільки проявивши емпатію, можна зрозуміти, що співрозмовникові буде приємно почути. Однак є речі, приємні кожному. Всі хочуть добре виглядати, досягати успіху у всьому, користуватися повагою, визнанням, любов’ю; мати хорошу сім’ю, розумних, здорових дітей. Спілкування з людиною дає додаткову інформацію. Чим більше персоніфікований комплімент, тим він цінніший, бо повніше враховує пріоритети даної людини.
Непрямі компліменти Є так звані непрямі компліменти в бізнес-етикеті – компліменти офісу, бізнесу, команді. Людина – частина цього, і їй завжди приємно усвідомлювати власну значущість і заслуги. Підкресліть це тонко.Побудуйте міст довіри. «Який чудовий світлий офіс! Та ще й в центрі!», «У вас такий привітний колектив!». Кілька позитивних зауважень з приводу ділової репутації, зразкової роботи фірми або хоча б інтер’єру ділових приміщень ніколи не зашкодять. Головне – вчасно зупинитися.
Гаряча пляма Гаряча пляма – так називається ще один прийом у мистецтві компліментів. Використовувати його просто. Перебуваючи в офісі партнера, визначте який-небудь предмет, до якого він емоційно небайдужий і заведіть коротку розмову про цю річ. Це можуть бути фотографії чоловіка, дітей, кумирів або улюбленого собаки. Гарне письмове приладдя, екзотичні дрібнички, картини на стінах – все може стати приводом для бесіди і компліментів. Все найдорожче для душі люди зазвичай тримають біля себе.
Щирість Говорити комплімент треба щиро і одразу, як ви відчуваєте бажання сказати щось приємне. Вказуйте на переваги, які сподобалися саме вам і які помітили саме ви. Компліменти люблять і жінки, і чоловіки. Щодо останніх, то краще забрати із лексикону зменшувально-пестливі слова, які часто застосовують до жінок – зайчик, сонечко. Для чоловіків комплімент має будуватися на інших параметрах.
“У тебе сильні руки”, “Мені приємно, коли ти мене обіймаєш”, “з тобою легко спілкуватися, мені з тобою добре”. Таким чином ви показуєте своєму чоловікові визнання, що для вас прояв його уваги важливий.
Комплімент рисам характеру Ви можете зробити комплімент його рисам характеру. Наприклад: “Ти дуже цілеспрямований, ти завжди знаєш, чого хочеш”, “Ти впевнений, мені це подобається в тобі”. “Намагайтеся до компліменту додати, що вам це подобається! Дуже важливо, щоб чоловік знав, що вам подобається в ньому або які прояви. Експериментуйте! Якщо чоловік просто ваш співробітник, за аналогією: “Мені дуже важливо, що такий цілеспрямований чоловік працює в моїй команді” – і комплімент зробили, і вмотивувати, і заодно подякували”.
Комплімент = увагаЖінки сприймають світ емоціями. Пробитися до їх серця допоможуть точні компліменти: хваліть те, чим пишається жінка.
Дізнайтеся про спортивні досягнення, поцікавтеся професійними заслугами, захопленнями. Більше розпитуйте жінок: їм це важливо. Жінки обожнюють увагу. Найчастіше питайте, як справи, бажайте доброго ранку.
Компліменти дітям Дослідження показують, що найбільше сприяє формуванню мотивації дітей та похвала, яка відзначає їх важку, старанну роботу, способи досягнення цілей і такі риси характеру, як завзятість і відданість справі. Але не забувайте і про інші компліменти – кажіть дітям, які вони чудові та красиві, які вони сильні й добрі і які вони взагалі дивовижні. Робіть компліменти дітям просто за те, що вони частина вашої родини. «Щоразу, коли я дивлюсь на тебе, то вдячна Богу, що я твоя мама». Діти повинні розуміти, що їх цінують просто за те, що вони є. І дітям, і дорослим компліменти варто говорити якомога частіше! Будь-кому, хто хоч в якійсь мірі гідний доброго слова. Саме практикою досягається легкість і невимушеність в компліментах, що робить їх природними і чарівними.
Автор: практичний психолог Коритун Оксана

НОВОРІЧНІ ВИХІДНІ БЕЗ СТРЕСУ ДЛЯ ДІТЕЙ

— Додати коментар

image (1)Новий рік — найкращий час для того, щоб створити теплі святкові традиції, які об’єднають усю сім’ю, від малого до великого. Не важливо, що це за традиції — домашні спектаклі, особливе новорічне меню або «ваша» сімейна пісня. Головне, що через багато-багато років ваша дитина з радістю згадуватиме сімейний Новий рік і продовжить у власній родині традиції рідного дому. Як же правильно організувати режим дня для дитини на свята ? Режим дня важливий Новий рік – це цілий день збудженої метушні будинком і радісних приготувань до чарівної ночі, і потім – ціла ніч веселощів і смачної їжі. Ну а після нас чекають ще довгі новорічні канікули, коли дорослі можуть побути з сім’єю, і їм не треба рано вставати і ходити на роботу. Це означає, що доволі часто і у найменших членів сім’ї порушується режим дня, що діє на малюків як стрес. Тому під кінець новорічних свят діти відчувають перевтому або перезбудження, стають вередливими і неслухняними. У зв’язку з цим батькам важливо пам’ятати: значні зміни розпорядку дня є сильним стресом для дитини, і чим молодше малюк, тим сильніший стрес. Незважаючи на канікули, вставати і лягати дитині краще в звичний для неї час. Знайомство зі Святим Миколаєм Збираючись на дитяче свято або запрошуючи Святого Миколая додому, пам’ятайте, що маленькі діти з великою тривогою відносяться до незнайомців, і тим більшим хвилюванням може бути зустріч з таким незвичайним героєм. Малюкові буде потрібен деякий час, щоб придивитися до незнайомої людини, звикнути до його незвичайного зовнішнього вигляду, відчути його доброзичливість. Не варто наполягати на тому, щоб дитина підійшла до чарівника, привіталася або обійняла його, поки самому малюкові цього не захочеться, оскільки це може злякати дитину. Дитина може не сказати ні єдиного слова, але бути при цьому в повному захваті. Вибір подарунків Обираючи подарунок своєму малюкові пам’ятайте про вікові особливості дитини: не варто дарувати занадто дорогі подарунки дітям, які знаходяться в періоді дослідження і прагнуть зламати або розібрати усі іграшки, також не варто дарувати такі ігри, грати в які дитина не зможе внаслідок того, що вони ще занадто складні. Усе це може привести до ситуації, коли батькам доводиться забирати подаровану гру, і це викличе образу і сльози. З цієї ж причини не слід дарувати солодкі подарунки, якщо в них солодощів більше, ніж можна з’їсти малюкові за один раз. Не чекайте від малюка миттєвої радісної реакції на подарунок – часто дитині потрібен час, щоб розглянути подарований предмет, зрозуміти, що це і як з цим грають, і тільки потім вона зможе оцінити усю привабливість. Свої сімейні традиції Створіть свої сімейні традиції, які з нетерпінням чекатиме уся родина. Наприклад робіть ялинкові прикраси всією сім’єю. Або ж щороку купуйте по одній дорогій і красивій ялинковій іграшці на згадку (на папері напишіть, який рік і за яких обставин куплена, і вкладіть в кожну іграшку). Можна зібрати колекцію для дитини з її першого Нового року. Щороку в кінці грудня «випускайте» сімейну газету, у якій будуть вміщені смішні історії про рідних, побажання гостям, які прийшли на свято. Перед боєм курантів поставте на зйомку відеокамеру, вона зніме все, що відбувається — безцінні кадри для сімейного архіву. А після — обов’язкова фотосесія. Разом готуйте спеціальні новорічні страви — наприклад імбирні пряники. Також можна покласти подарунки не під ялинку, а розвісити на ній записки і вказати місця, де їх шукати. І звичайно ж, найважливіше для малюка – не лише в новорічні канікули, але і в повсякденному житті – це любов і увага батьків! У ці світлі свята бажаю міцного здоров’я, миру і добра, любові і щастя, благополуччя, успіху! Нехай ангел завжди охороняє і оберігає вас і вашу родину від негараздів. Нехай у душі завжди панує надія, віра та спокій. З Новим роком та Різдвом Христвовим!!! Автор: провідний психолог Центру Каритун Оксана

Розлучення – завжди боляче.

— Додати коментар
IMG_20210104_143123_756Розлучення – завжди боляче. Боляче дорослим людям, які колись зв’язали своє життя одне з одним. На жаль, за статистикою, в Україні понад 40% пар розлучаються. Розлучення – подія, яка завжди травмує дітей. Тому завдання обох батьків – постаратися пом’якшити дитячі переживання.
1. Наскільки б напруженими не були ваші стосунки з чоловіком/дружиною, уникайте бурхливих з’ясувань стосунків за присутності дітей. Уникайте скандалів зі взаємними звинуваченнями, це не призначене для дитячих вух.
2. Не приховуйте від дитини факт розлучення. Навіть наймолодші відчувають напругу між батьками і можуть домальовувати реальність, часто звинувачуючи себе в тому, що відбувається. Поговоріть з дитиною, поясніть доступною для неї мовою, що ваші стосунки зайшли в глухий кут і більше жити разом ви не можете. Добре, якщо під час такої розмови будуть присутні тато й мама. Головне – пояснити, донести дитині, що в розлученні немає її провини.
3. Будьте готові відповісти на всі питання. Говоріть спокійним і впевненим тоном. Дитині важливо пояснити, що обоє – і мама, і тато – люблять її як і раніше.
4. Уникайте звинувачень одного боку в розлученні: «Це все через твого батька». Дитині важливі і тато, і мама! Поясніть, що розлучення – ваше спільне рішення і не ображайте одне одного в присутності дитини.
5. Після розлучення намагайтеся максимально зберегти звичний уклад життя дитини, її розклад дня.
6. Дитина не має бути обділена увагою тата й мами. Проводьте з нею якомога більше часу.
7. Іноді мама чи тато бувають у дуже складному емоційному стані. У такому разі їм треба звернутися до фахівця, який допоможе стабілізуватися. Для дитини в такій ситуації саме батьки – єдина опора.
8. У дитини в зв’язку з розлученням може виникнути велика кількість страхів. «Я більше ніколи не побачу тата». «Мама так само, як тато, може одного разу піти та залишити мене одну». «Тато більше мене не любить». Є безліч інших варіантів. Постарайтеся максимально розвіяти всі страхи малюка. Важливо, щоб і тато, і мама брали в цьому участь.
9. Давайте дитині можливість проживати та проявляти всі почуття, пов’язані з розлученням. Пам’ятайте, що дитина може бути дуже ображеною і злою на вас. Це нормальна реакція – важливо не забороняти виявляти почуття, навіть якщо вони вам не дуже приємні, а допомагати в цьому дитині.  У такій складній ситуації може різко підвищитися рівень агресії у деяких дітей. Агресія може проявлятися і стосовно батьків, і стосовно однолітків. Частина дітей може регресувати. За умови правильного підходу батьків і з їхньою допомогою ці прояви згодом пройдуть.
Розлучення – непростий період для кожного члена сім’ї. Якщо батьки збережуть розсудливість, стійкість, любов до дитини та достатню кількість турботи про неї, дітям вдається пережити їхнє розлучення з найменшими втратами. Якщо ваша внутрішньосімейна ситуація досить складна, у вас не виходить справитися з нею самостійно, можна звернутися за консультацією до сімейного психолога.
Автор: Заступник директора Гуранська Тетяна

Стрес у дошкільників: причини і симптоми

— Додати коментар

1470453862_plaksivost-simptom-stressa_iПісля напруженого робочого дня багато батьків грається з маленькими дітьми, щоб позбутися стресу. Та чи відомо вам, що й малята теж відчувають стрес? Стрес – невід’ємна частина життя сучасної людини. Хронічний стрес може спровокувати в дорослих такі недуги, як цукровий діабет, астма, депресія, артрит, гіпертонія й серцево-судинні захворювання. У маленьких дітей прояви стресу насамперед пов’язані з проблемами з поведінкою: дитина стає примхливою або стикається з труднощами у навчанні. Іноді стрес у маленьких дітей призводить до енурезу. Якщо у вашої дитини є ті чи інші симптоми стресу, знайте: ви цілком у змозі їй допомогти. Як саме – спробуймо з’ясувати.

Причини стресу в дошкільнят

Стрес – це реакція людини на складні ситуації в школі, на роботі, у взаєминах із друзями, родиною тощо. У дошкільнят прояви стресу нерідко виникають із низки причин. Розгляньмо найпоширеніші.

1. Розлука з батьками. Маленькі діти, коли їх уперше приводять у дитячий садок, відчувають занепокоєння і стрес через страх розлуки з батьками. Коли дитині самотужки, без звичної для неї підтримки доводиться досліджувати соціальне оточення, це може викликати в неї страх і занепокоєння.

2. Соціальний тиск. Зазвичай його відчувають діти старшого віку, але іноді й дошкільнятам ведеться нелегко, скажімо, коли вони змушені пристосовуватися до нової ситуації (наприклад, у дитячому садку). Діти стають сором’язливими й замкнутими.

3. Домашня атмосфера. Атмосфера в родині суттєво впливає на поведінку і звички дитини. Діти, які стають свідками частих конфліктів у сім’ї, розлучення батьків або смерті когось із близьких, нерідко страждають від стресу.

4. Інші чинники. Стрес у дошкільнят може виникати через тривожні повідомлення в новинах, хвороби, фінансові проблеми в родині, брак батьківської підтримки тощо. Дослідження також свідчать, що причиною стресу в дошкільнят може бути хронічний стрес, який переживають їхні батьки, особливо матір.

Симптоми стресу в дошкільнят

Ось декілька ознак того, що маленькі діти відчувають стрес.

1. Недостатньо розвинені мовленнєві навички.

2. Розлади навчання.

3. Погана зосередженість.

4. Проблеми при запам’ятовуванні.

5. Агресивна поведінка.

6. Дитина грубо розмовляє з людьми навколо.

7. Дитині важко довіряти іншим людям.

8. Дитині нелегко заводити друзів.

9. Регресивна поведінка (дитина виявляє ознаки поведінки, властивої дітям молодшого віку).

10. Дитина потребує уваги до себе, намагаючись здобути її всілякими способами.

11. Дитина часто плаче або кричить.

12. Дитину охоплює істерика.

13. Дитина невпевнена в собі.

14. Дитина відчуває тривожність і страх.

15. Дитина замкнута.

16. Дитина дратівлива.

17. Дитина боїться розлуки з батьками.

18. Дитина має розлади сну.

19. У дитини часто болить живіт.

20. Дитина має поганий апетит, втрачає вагу.

21. Дитині властиві розлади травної системи.

22. Дитина страждає від жахіть.

23. Дитина страждає від енурезу.

Як допомогти дошкільнику впоратися зі стресом

Дотримуючись нескладних порад, вам до снаги допомогти дитині впоратися зі стресом. Ці рекомендації для батьків також стануть основою створення і збереження здорових взаємин із дитиною.

  • заспокоюйте дитину. Будьте поруч із нею, допоможіть їй почуватися безпечно. Якщо дитина побоюється залишатися без вас у дитячому садку, скажіть їй, що ви йдете ненадовго;
  • говоріть із дитиною спокійним тоном. Це дасть їй змогу впоратися з роздратуванням і заспокоїтися;
  • звертайте увагу на поведінку дитини. Якщо вона вередує і час від часу її охоплює істерика, можливо, це – прояви стресу, і своєю поведінкою дитина хоче щось вам сказати;
  • допоможіть дитині вербально висловити її почуття. Але водночас окресліть їй кордони.

Пам’ятайте, що стрес – це невід’ємна частина сучасного життя. Ви у змозі допомогти дитині впоратися зі стресом, виявляючи любов і підтримку. Якщо ж усі ваші зусилля марні й дитина все ще перебуває в стресовому стані, зверніться до фахівця.

Як допомогти дітям впоратися з фрустрацією

— Додати коментар

fdd26aad535533029eedcb24bb52bcae658b858d_iЯк ви реагуєте в випадках, коли ваша дитина чимось засмучена і відчуває фрустрацію? Чи відчуваєте ви ті ж самі почуття?

Уявіть ситуацію: у дитини не виходить розв’язати домашнє завдання з математики. Ви 20 хвилин пояснюєте їй, як розв’язати задачу, а вона все одно каже: «У мене нічого не виходить». Чи засмутитесь ви в такому випадку?

Нові дослідження американських психологів пояснюють, як емоційний стан батьків впливає на емоційний стан дитини.

Група вчених з Каліфорнійського університету (США) провела експеримент, у якому взяли участь діти шкільного віку та їх батьки. Суть експерименту полягала в тому, що діти стикалися зі складним завданням. Дослідники встановили, що батьки, які зберігають спокій у таких ситуаціях, можуть допомогти дитині впоратися зі своїми негативними емоціями.

Для вимірювання емоційного стану дітей був використаний метод електрокардіографії. Це дозволило встановити, що діти підсвідомо відчувають емоційний стан батьків. У результаті емоції батьків передаються дітям.

У ході експерименту кожна дитина разом з батьками заходила до кімнати, де їй пропонувалося вирішити складну головоломку. Батьки могли спостерігати за процесом, але не допомагати дитині. У другій частині експерименту учасникам давали п’ять додаткових хвилин на розв’язання головоломки, але тепер батьки могли допомагати дитині.

Дані електрокардіограми показали, що емоційний стан батьків впливав на емоційний стан дитини. Однак такий взаємозв’язок не працював в зворотному напрямку: емоції дитини не впливали на емоції батьків.

Дане дослідження змушує по-новому подивитися на особливості прояву емоцій у дітей і батьків. Описаний вище взаємозв’язок між емоціями батьків і дітей називають також емоційним співналаштуванням або взаємною регуляцією. На другому етапі експерименту він допомагав дитині долати негативні емоції і заспокоюватися.

З самого народження дитини на її здатність до саморегуляції впливає те, як батьки реагують у моменти, коли вона засмучена. Якщо дитина плаче, а батьки кажуть їй: «перестань плакати», «не звертай уваги» або «змирись», ймовірно, вона все одно буде відчувати негативні емоції. Якщо ви будете на неї кричати або змусите її піти до своєї кімнати і заспокоїтися, це не навчить її контролювати свої емоції. Швидше за все, емоційні реакції дитини в стресових ситуаціях будуть повторюватися і навіть посилюватися.

Якщо батьки беруть дитину на руки, коли вона плаче, вона заспокоюється. Обійми батьків і прояв співчуття з боку батьків допомагають дитині в цьому. Старших дітей можна навчити висловлювати свої почуття за допомогою слів. Якщо ж батьки ігнорують емоції дитини або карають її, коли вона засмучується, її реакція на стресові ситуації буде тільки посилюватися і частішати.

Коли дитина засмучена або плаче, перш за все, вам потрібно зберігати спокій. Зробіть кілька глибоких вдихів – це повинно допомогти. Коли ви спокійні, ви можете допомогти вашій дитині: вона підсвідомо переймає ваш емоційний стан і заспокоюється сама. Вона відчуває себе в безпеці.

Коли дитина стає дорослішою, ви можете навчити її відомим вам способам заспокоюватися: дихальним практикам, позитивному мисленню і словесному вираженню своїх емоцій.

Іноді батькам здається, що дитина воліє плакати, кричати і тупотіти ногами, а не пояснювати, що сталося. Найімовірніше, у дитини ще недостатньо розвинений словниковий запас, щоб висловити свої почуття словами. Такі випадки – прекрасний привід навчити дитину відповідним способам вираження емоцій. Коли дитина зможе розповісти, що вона відчуває і що викликало такі почуття, ви зможете навчити її вирішувати проблеми і спокійно приймати певні ситуації, навіть якщо вони не подобаються дитині. Чим більше часу ви приділите тому, щоб розвинути у неї ці навички, тим рідше у неї будуть траплятися спалахи негативних емоцій.

Коли дитина навчиться висловлювати свої потреби, вона зможе реагувати і на потреби оточуючих. Якщо ви завжди готові вислухати дитину, це ще не означає, що ви будете завжди їй поступатися або виконувати всі її забаганки. Але вона буде відчувати, що ви її приймаєте і завжди готові вислухати. Так ви легше зможете навчити її співчуття, розуміння оточуючих і інших корисних навичок.

Розглянемо кілька порад, які допоможуть вам контролювати власні емоції:

1. Якщо ви чимось засмучені, зробіть кілька глибоких вдихів або порахуйте до десяти.

2. Звертайте увагу на будь-які сигнали, за допомогою яких дитина повідомляє про свої емоції. Це можуть бути тілесні сигнали, тон голосу або слова.

3. Спокійним тоном скажіть дитині, що ви помічаєте його почуття. Наприклад, скажіть їй: «Я бачу, що ти засмучений (сердишся, сумуєш тощо)».

4. Спробуйте зрозуміти, що засмутило вашу дитину. Якщо ви не знаєте цього напевно, запитаєте: «Що тебе засмутило?» Якщо дитина не хоче розповідати, ви можете припустити: «Мені здається, ти засмутився через те, що старший брат не поділився з тобою іграшкою. Я розумію, як це прикро».

5. Молодшій дитині ви можете сказати: «Мені шкода, що ти не зміг розв’язати задачу з математики». Потім ви можете переключити його увагу на завдання простіше: «Давай спробуємо розв’язати ще один приклад. Впевнена, що ти впораєшся з ним».

6. З дітьми старшого віку вам, можливо, доведеться проявити наполегливість. Скажіть дитині: «Я знаю, чому ти засмучений». Потім поясніть, чому його бажання нереальне.

7. У деяких випадках потрібно просто навчити дитину, як вирішити проблему.

8. Приділяйте час тому, щоб навчити дитину контролювати свої емоції якнайраніше.

Різдвяні традиції

— Додати коментар
Bowl with kutia - traditional Christmas sweet meal in Ukraine, Belarus and Poland, on wooden table, on bright background

Bowl with kutia – traditional Christmas sweet meal in Ukraine, Belarus and Poland, on wooden table, on bright background

Напередодні свят хочеться розповісти про деякі традиції. У день перед Різдвом, 24 грудня, традиційно відбувається святвечір. У цей день їдять тільки сочиво – зерна ячменю чи пшениці, які відварюють у воді і додають мед для смаку, простими словами, їдять кутю. Під скатертинусвяткового столу іноді кладутьдекількаджгутівсіна — як нагадування про Вифлеємськіясла. Крімкуті, на століобов’язково стоять 12 піснихстрав. В кінціСвятвечоратрадиційноспівають колядки та йдутьдо храму на святковуріздвянулітургію.
До того ж, за день до Святого вечораприйнятопокаятися: відвідати друзів і сусідів, щоб у всіх попроситивибачення, помиритися. Не можна сідати за святкову вечерю з образою в серці.
У деньРіздва, 25 грудня, відправляються три особливілітургії – меса вночі, меса на зорі і меса днем. Таким чином, Різдвосвяткуєтьсятричі – як одвічненародження Слова від Бога Отця (вночі), народження Бога-Сина від Діви (на зорі) і народження Бога у віруючійдуші (вдень). Святкування Різдватриваєвісім днів.
Популярнийзвичай у католицьких країнах – колядування. Віряниходять по домівках дітей та молоді з піснями і добримипобажаннями. У відповідьколядники отримують подарунки: ковбасу, фрукти, яйця, пиріжки, солодощі.Колядникиперевдягаються у маски та в шкуритварин, це дійствосупроводжуєтьсягучнимвеселощами. Зазвичай з колядками ходять тільки до родичів, сусідів і близьких друзів.
Чого не можна робити на Різдво
Категорично не можна займатисяважкоюфізичноюпрацею.
Не можна шити, прясти і займатисярукоділлям.
Не можна гадати.
Не можна економити. Існуєповір’я, що все витраченеповернеться в багато разів помноженим.
Не можна ходити на полювання.
Не можна одягатичорні і поношені речі, а тільки нові, яскраві і чисті.
Не можна лаятися і лихословити.
Не можна обідатидо сходу першої зірки. Дозволяєтьсяпити воду і невеликий сніданок.
Автор: Фахівець із соціальної роботи Захарків Ірина

Чи потрібна дітям віра в Святого Миколая?

— Додати коментар
imageЧи потрібна дітям віра в Святого Миколая?
Незважаючи на традицію класти під подушку подарунки на День Святого Миколая, ми все ж час від часу задаємося питанням: чи потрібна дітям казка про нього? Чи не вважається неправдою той факт, що батьки приховують реальне походження подарунків у свято?
Важливо в першу чергу визначитися, про який вік ми говоримо. Діткам приблизно до шести років корисно вірити не тільки в Святого Миколая, але і в другі казки і чудеса. В першу чергу тому, що це розвиває фантазію та творче мислення, вчить добру.
Віра в диво
Те, що дитина пише лист з проханням Святому Миколаю, а потім знаходить бажаний подарунок під подушкою, вчить крихітку вірити в диво. З роками ця віра йде глибоко в підсвідомість. Ви запитаєте, навіщо ж це потрібно? За тим, що у кожного в житті бувають події, коли сама людина не може сподіватися на себе, а може сподіватися тільки на диво (наприклад , нерозділене кохання або тяжка хвороба близького). Якщо віра в диво не сформована, то пережити таку подію в житті не так-то просто, психіка може просто не впоратися…
Виховний момент
Ця традиція допомагає дітям зрозуміти, що за зразкову поведінку ти отримаєш винагороду. Хороше завжди винагороджується, а добра дитина заслуговує на те, щоб отримати бажане. Якщо говорити про вартість подарунків, то тут треба дотримуватися “золотої середини”. Можна придумати декілька хитрощів, щоб візит Святого Миколя мав ще й виховний характер для дитини. Наприклад написати крихітці лист від Святого:  «Мовляв, ти молодець, в цьому році навчився тому-то і тому-то (докладний перерахування хороших вчинків і справ), тому отримуй такі подарунки. Але ще я бачив, що ти не дуже добре робиш… (декілька пунктів, над чим треба працювати). Я дуже сподіваюся, що ти виправиш ці недоліки в новому році…» Ось так, проявивши трохи фантазії, ви можете повідомити дітям про те, що «добре», і що «погано».
Духовна складова
Святий Миколай допомагав тим, хто потребував не лише матеріальних речей, а й духовних. На цьому також треба акцентувати увагу. Батьки мають навчити дітей допомагати тим, кому необхідна наша увага та підтримка. Варто пояснювати дітворі, що святий Миколай може робити добро і через інших людей (їхніми руками і через їхні вчинки.
Новорічний антураж, очікування свята і дива, передсвятковий настрій – це завжди весело  і дуже захоплююче. Якщо дитина напише листа Святому Миколаю, мрія про подарунок буде зігрівати її.  Віра в доброго чарівника виховує в дітях щирість у спілкуванні, розвиває уяву і символічне сприйняття світу. А підготовка до свята, передсвятковий настрій, очікування дива, радість спілкування створюють в будинку хорошу емоційну атмосферу. Відчуття щастя, радості і свята сприятливо впливають на здоров’я і імунітет.

Соціальні зміни, що відбуваються з підлітками

— Додати коментар

shutterstock_732499936__1__iПубертатний період – це час переходу від дитинства до дорослого життя. Упродовж цього періоду дитина переживає емоційні потрясіння та фізичні зміни. Вона ще не доросла, але її вже годі назвати й дитиною. Пубертатний період може бути надзвичайно заплутаним для дитини і, як наслідок, підштовхнути її до ірраціональних дій.

Як батьки ви завжди прагнутимете з’ясувати, що відчуває ваша дитина, й допомогти їй. Вам буде легше цього досягти, знаючи, які саме соціальні зміни з нею відбуваються.

Соціальні зміни в пубертатний період

Розгляньмо найбільш важливі соціальні зміни, що їх переживають хлопчики й дівчатка пубертатного віку.

1. Пошук власної ідентичності

  • пубертатний період нерідко буває надто заплутаним для дитини: вона не в змозі зрозуміти світ дорослих і застосовувати свій попередній дитячий досвід. Тому їй ще важко зрозуміти, хто ж вона насправді: дорослий чи дитина;
  • дитина намагатиметься зрозуміти, як влаштований світ дорослих і як їй слід поводитися в різних ситуаціях;
  • якщо ви ставитиметеся до неї як до дитини, вона вважатиме це образливим. Якщо ви будете ставитиметеся до неї як до дорослого й вимагатимете відповідної поведінки, вона може подумати, що ви її обмежуєте, і відмовиться дотримуватися правил;
  • намагаючись знайти себе, дитина братиме на себе дедалі більше відповідальності. І вона не завжди зможе впоратися із цим завданням. Це – одна з найпоширеніших соціальних змін у пубертатний період.

Поради батькам

Ставтеся до дитини як до людини, яка поєднує риси дорослого й дитини. Переконайтеся, що ви приділяєте їй любов і увагу, необхідні всім дітям, але й давайте їй більше самостійності та відповідальності.

2. Проблеми із самооцінкою

  • у пубертатний період у дитини з’являється багато нових друзів. Вона порівнює себе з новими людьми, яких зустрічає в житті;
  • нові обов’язки і зміни, що відбуваються з дитиною, заплутують її. Це спонукає її до думок про те, чи здатна вона приймати зважені рішення й чи достатньо сильний має характер;
  • у цей період дитині важливо демонструвати силу свого характеру в присутності друзів і однолітків. Плутанина в думках і тілесні зміни змушують підлітків сумніватися в собі, створюючи негативний образ власного «я».

Поради батькам

Переконайтеся, що ви підтримуєте дитину у всіх її справах, і не тільки словами, а й діями. Покажіть дитині, що вірите у її сили, готові їй допомогти, якщо вона цього потребуватиме. Дайте дитині знати, що ви її любите й довіряєте їй, незалежно від того, що з нею відбувається.

3. Ризик небезпечної поведінки

  • дитина переживає багато змін, і це нерідко призводить до конфліктів. Підліток завжди опиратиметься правилам, аби ствердити свою незалежність;
  • потреба дитини у свободі і прагнення довести всьому світові свою дорослість може справити на дитину негативний вплив;
  • підлітки постійно потребують нових відчуттів і вражень. Ваша дитина може потрапити в погану компанію, а її нові друзі – виявитися не найкращим прикладом для наслідування;
  • підлітки в цей період прагнуть отримати новий досвід, пов’язаний із палінням, вживанням алкоголю, а також сексуальний досвід. Навіть якщо ви вже говорили з дитиною на ці теми, не варто виключати ймовірність, що вона потрапить під вплив друзів. Вам необхідно бути вкрай уважними, аби цього не сталося.

Поради батькам

Не читайте дитині нотацій у присутності її друзів, бо це змусить її ще більше порушувати правила. Якщо вам не подобається компанія вашої дитини, поговоріть про це спокійно, не моралізуючи. Маючи підозри, що дитині загрожує небезпека або в неї може з’явитися залежність, проконсультуйтеся із фахівцем.

4. Депресія й думки про суїцид

  • у пубертатний період дитина може відчувати цілий спектр різноманітних емоцій, зокрема в неї не виключені депресії різного ступеня тяжкості. Багато дітей у змозі впоратися з депресією самостійно, спираючись на любов та підтримку рідних і друзів. Однак деякі підлітки, стикаючись із важкою депресією, потребують професійної допомоги;
  • підлітки почуваються сумними й нещасними з найменшого приводу. Дитина часто не розуміє, що саме робить її нещасною, при цьому не уявляючи, як позбутися цього почуття;
  • пубертатний період – це не тільки фізичні і психічні зміни, а й важливий період у навчанні, що є причиною додаткового стресу в дитини. Надалі така ситуація може призвести до депресії;
  • підлітки прагнуть у всьому перевершити однолітків, зокрема й у навчанні. Це – крок до стресу і занепокоєння. У цьому віці дитина вперше стикається з багатьма новими явищами у своєму житті: спілкується з великою кількістю нових людей, активно взаємодіє з протилежною статтю, відчуває сексуальний потяг, намагається створити і зберегти позитивний імідж. Усе це й багато іншого здатне викликати в неї стрес;
  • батькам важливо звертати увагу на прояви депресії в підлітка. Особливо уважними варто бути до пошкоджень, які дитина завдає сама собі. Найпоширенішими симптомами депресії є безпричинний смуток, почуття непотрібності, низька самооцінка тощо. Також дитина може не виявляти інтересу до занять, які вона любила раніше, уникати спілкування з друзями й сім’єю, пропускати заняття або взагалі не ходити в школу. У неї виникають проблеми з навчанням і труднощі при зосередженні уваги.

Поради батькам

Якщо ви помітите котрісь із перерахованих симптомів у своєї дитини, поговоріть із нею й запитайте, що вона відчуває. Покажіть, що її почуття важливі для вас, і тому ви в жодному разі не будете її засуджувати. Розкажіть дитині про подібні події, які ви переживали у підлітковому віці, а також про те, як ви впоралися зі своїми почуттями. Якщо у вас не виходить допомогти дитині, зверніться до фахівця. Депресія – небезпечне почуття, на прояви якого треба реагувати негайно.

Пубертатний період завжди пов’язаний зі змінами, а тому не хвилюйтеся, побачивши зміни в соціальному житті дитини. Будьте поруч, засвідчуйте дитині свої любов і підтримку і дбайте про її безпеку.