Новий рік — найкращий час для того, щоб створити теплі святкові традиції, які об’єднають усю сім’ю, від малого до великого. Не важливо, що це за традиції — домашні спектаклі, особливе новорічне меню або «ваша» сімейна пісня. Головне, що через багато-багато років ваша дитина з радістю згадуватиме сімейний Новий рік і продовжить у власній родині традиції рідного дому. Як же правильно організувати режим дня для дитини на свята ? Режим дня важливий Новий рік – це цілий день збудженої метушні будинком і радісних приготувань до чарівної ночі, і потім – ціла ніч веселощів і смачної їжі. Ну а після нас чекають ще довгі новорічні канікули, коли дорослі можуть побути з сім’єю, і їм не треба рано вставати і ходити на роботу. Це означає, що доволі часто і у найменших членів сім’ї порушується режим дня, що діє на малюків як стрес. Тому під кінець новорічних свят діти відчувають перевтому або перезбудження, стають вередливими і неслухняними. У зв’язку з цим батькам важливо пам’ятати: значні зміни розпорядку дня є сильним стресом для дитини, і чим молодше малюк, тим сильніший стрес. Незважаючи на канікули, вставати і лягати дитині краще в звичний для неї час. Знайомство зі Святим Миколаєм Збираючись на дитяче свято або запрошуючи Святого Миколая додому, пам’ятайте, що маленькі діти з великою тривогою відносяться до незнайомців, і тим більшим хвилюванням може бути зустріч з таким незвичайним героєм. Малюкові буде потрібен деякий час, щоб придивитися до незнайомої людини, звикнути до його незвичайного зовнішнього вигляду, відчути його доброзичливість. Не варто наполягати на тому, щоб дитина підійшла до чарівника, привіталася або обійняла його, поки самому малюкові цього не захочеться, оскільки це може злякати дитину. Дитина може не сказати ні єдиного слова, але бути при цьому в повному захваті. Вибір подарунків Обираючи подарунок своєму малюкові пам’ятайте про вікові особливості дитини: не варто дарувати занадто дорогі подарунки дітям, які знаходяться в періоді дослідження і прагнуть зламати або розібрати усі іграшки, також не варто дарувати такі ігри, грати в які дитина не зможе внаслідок того, що вони ще занадто складні. Усе це може привести до ситуації, коли батькам доводиться забирати подаровану гру, і це викличе образу і сльози. З цієї ж причини не слід дарувати солодкі подарунки, якщо в них солодощів більше, ніж можна з’їсти малюкові за один раз. Не чекайте від малюка миттєвої радісної реакції на подарунок – часто дитині потрібен час, щоб розглянути подарований предмет, зрозуміти, що це і як з цим грають, і тільки потім вона зможе оцінити усю привабливість. Свої сімейні традиції Створіть свої сімейні традиції, які з нетерпінням чекатиме уся родина. Наприклад робіть ялинкові прикраси всією сім’єю. Або ж щороку купуйте по одній дорогій і красивій ялинковій іграшці на згадку (на папері напишіть, який рік і за яких обставин куплена, і вкладіть в кожну іграшку). Можна зібрати колекцію для дитини з її першого Нового року. Щороку в кінці грудня «випускайте» сімейну газету, у якій будуть вміщені смішні історії про рідних, побажання гостям, які прийшли на свято. Перед боєм курантів поставте на зйомку відеокамеру, вона зніме все, що відбувається — безцінні кадри для сімейного архіву. А після — обов’язкова фотосесія. Разом готуйте спеціальні новорічні страви — наприклад імбирні пряники. Також можна покласти подарунки не під ялинку, а розвісити на ній записки і вказати місця, де їх шукати. І звичайно ж, найважливіше для малюка – не лише в новорічні канікули, але і в повсякденному житті – це любов і увага батьків! У ці світлі свята бажаю міцного здоров’я, миру і добра, любові і щастя, благополуччя, успіху! Нехай ангел завжди охороняє і оберігає вас і вашу родину від негараздів. Нехай у душі завжди панує надія, віра та спокій. З Новим роком та Різдвом Христвовим!!! Автор: провідний психолог Центру Каритун Оксана

Після напруженого робочого дня багато батьків грається з маленькими дітьми, щоб позбутися стресу. Та чи відомо вам, що й малята теж відчувають стрес? Стрес – невід’ємна частина життя сучасної людини. Хронічний стрес може спровокувати в дорослих такі недуги, як цукровий діабет, астма, депресія, артрит, гіпертонія й серцево-судинні захворювання. У маленьких дітей прояви стресу насамперед пов’язані з проблемами з поведінкою: дитина стає примхливою або стикається з труднощами у навчанні. Іноді стрес у маленьких дітей призводить до енурезу. Якщо у вашої дитини є ті чи інші симптоми стресу, знайте: ви цілком у змозі їй допомогти. Як саме – спробуймо з’ясувати.

Причини стресу в дошкільнят

Стрес – це реакція людини на складні ситуації в школі, на роботі, у взаєминах із друзями, родиною тощо. У дошкільнят прояви стресу нерідко виникають із низки причин. Розгляньмо найпоширеніші.

1. Розлука з батьками. Маленькі діти, коли їх уперше приводять у дитячий садок, відчувають занепокоєння і стрес через страх розлуки з батьками. Коли дитині самотужки, без звичної для неї підтримки доводиться досліджувати соціальне оточення, це може викликати в неї страх і занепокоєння.

2. Соціальний тиск. Зазвичай його відчувають діти старшого віку, але іноді й дошкільнятам ведеться нелегко, скажімо, коли вони змушені пристосовуватися до нової ситуації (наприклад, у дитячому садку). Діти стають сором’язливими й замкнутими.

3. Домашня атмосфера. Атмосфера в родині суттєво впливає на поведінку і звички дитини. Діти, які стають свідками частих конфліктів у сім’ї, розлучення батьків або смерті когось із близьких, нерідко страждають від стресу.

4. Інші чинники. Стрес у дошкільнят може виникати через тривожні повідомлення в новинах, хвороби, фінансові проблеми в родині, брак батьківської підтримки тощо. Дослідження також свідчать, що причиною стресу в дошкільнят може бути хронічний стрес, який переживають їхні батьки, особливо матір.

Симптоми стресу в дошкільнят

Ось декілька ознак того, що маленькі діти відчувають стрес.

1. Недостатньо розвинені мовленнєві навички.

2. Розлади навчання.

3. Погана зосередженість.

4. Проблеми при запам’ятовуванні.

5. Агресивна поведінка.

6. Дитина грубо розмовляє з людьми навколо.

7. Дитині важко довіряти іншим людям.

8. Дитині нелегко заводити друзів.

9. Регресивна поведінка (дитина виявляє ознаки поведінки, властивої дітям молодшого віку).

10. Дитина потребує уваги до себе, намагаючись здобути її всілякими способами.

11. Дитина часто плаче або кричить.

12. Дитину охоплює істерика.

13. Дитина невпевнена в собі.

14. Дитина відчуває тривожність і страх.

15. Дитина замкнута.

16. Дитина дратівлива.

17. Дитина боїться розлуки з батьками.

18. Дитина має розлади сну.

19. У дитини часто болить живіт.

20. Дитина має поганий апетит, втрачає вагу.

21. Дитині властиві розлади травної системи.

22. Дитина страждає від жахіть.

23. Дитина страждає від енурезу.

Як допомогти дошкільнику впоратися зі стресом

Дотримуючись нескладних порад, вам до снаги допомогти дитині впоратися зі стресом. Ці рекомендації для батьків також стануть основою створення і збереження здорових взаємин із дитиною.

• заспокоюйте дитину. Будьте поруч із нею, допоможіть їй почуватися безпечно. Якщо дитина побоюється залишатися без вас у дитячому садку, скажіть їй, що ви йдете ненадовго;
• говоріть із дитиною спокійним тоном. Це дасть їй змогу впоратися з роздратуванням і заспокоїтися;
• звертайте увагу на поведінку дитини. Якщо вона вередує і час від часу її охоплює істерика, можливо, це – прояви стресу, і своєю поведінкою дитина хоче щось вам сказати;
• допоможіть дитині вербально висловити її почуття. Але водночас окресліть їй кордони.

Пам’ятайте, що стрес – це невід’ємна частина сучасного життя. Ви у змозі допомогти дитині впоратися зі стресом, виявляючи любов і підтримку. Якщо ж усі ваші зусилля марні й дитина все ще перебуває в стресовому стані, зверніться до фахівця.

Як ви реагуєте в випадках, коли ваша дитина чимось засмучена і відчуває фрустрацію? Чи відчуваєте ви ті ж самі почуття?

Уявіть ситуацію: у дитини не виходить розв’язати домашнє завдання з математики. Ви 20 хвилин пояснюєте їй, як розв’язати задачу, а вона все одно каже: «У мене нічого не виходить». Чи засмутитесь ви в такому випадку?

Нові дослідження американських психологів пояснюють, як емоційний стан батьків впливає на емоційний стан дитини.

Група вчених з Каліфорнійського університету (США) провела експеримент, у якому взяли участь діти шкільного віку та їх батьки. Суть експерименту полягала в тому, що діти стикалися зі складним завданням. Дослідники встановили, що батьки, які зберігають спокій у таких ситуаціях, можуть допомогти дитині впоратися зі своїми негативними емоціями.

Для вимірювання емоційного стану дітей був використаний метод електрокардіографії. Це дозволило встановити, що діти підсвідомо відчувають емоційний стан батьків. У результаті емоції батьків передаються дітям.

У ході експерименту кожна дитина разом з батьками заходила до кімнати, де їй пропонувалося вирішити складну головоломку. Батьки могли спостерігати за процесом, але не допомагати дитині. У другій частині експерименту учасникам давали п’ять додаткових хвилин на розв’язання головоломки, але тепер батьки могли допомагати дитині.

Дані електрокардіограми показали, що емоційний стан батьків впливав на емоційний стан дитини. Однак такий взаємозв’язок не працював в зворотному напрямку: емоції дитини не впливали на емоції батьків.

Дане дослідження змушує по-новому подивитися на особливості прояву емоцій у дітей і батьків. Описаний вище взаємозв’язок між емоціями батьків і дітей називають також емоційним співналаштуванням або взаємною регуляцією. На другому етапі експерименту він допомагав дитині долати негативні емоції і заспокоюватися.

З самого народження дитини на її здатність до саморегуляції впливає те, як батьки реагують у моменти, коли вона засмучена. Якщо дитина плаче, а батьки кажуть їй: «перестань плакати», «не звертай уваги» або «змирись», ймовірно, вона все одно буде відчувати негативні емоції. Якщо ви будете на неї кричати або змусите її піти до своєї кімнати і заспокоїтися, це не навчить її контролювати свої емоції. Швидше за все, емоційні реакції дитини в стресових ситуаціях будуть повторюватися і навіть посилюватися.

Якщо батьки беруть дитину на руки, коли вона плаче, вона заспокоюється. Обійми батьків і прояв співчуття з боку батьків допомагають дитині в цьому. Старших дітей можна навчити висловлювати свої почуття за допомогою слів. Якщо ж батьки ігнорують емоції дитини або карають її, коли вона засмучується, її реакція на стресові ситуації буде тільки посилюватися і частішати.

Коли дитина засмучена або плаче, перш за все, вам потрібно зберігати спокій. Зробіть кілька глибоких вдихів – це повинно допомогти. Коли ви спокійні, ви можете допомогти вашій дитині: вона підсвідомо переймає ваш емоційний стан і заспокоюється сама. Вона відчуває себе в безпеці.

Коли дитина стає дорослішою, ви можете навчити її відомим вам способам заспокоюватися: дихальним практикам, позитивному мисленню і словесному вираженню своїх емоцій.

Іноді батькам здається, що дитина воліє плакати, кричати і тупотіти ногами, а не пояснювати, що сталося. Найімовірніше, у дитини ще недостатньо розвинений словниковий запас, щоб висловити свої почуття словами. Такі випадки – прекрасний привід навчити дитину відповідним способам вираження емоцій. Коли дитина зможе розповісти, що вона відчуває і що викликало такі почуття, ви зможете навчити її вирішувати проблеми і спокійно приймати певні ситуації, навіть якщо вони не подобаються дитині. Чим більше часу ви приділите тому, щоб розвинути у неї ці навички, тим рідше у неї будуть траплятися спалахи негативних емоцій.

Коли дитина навчиться висловлювати свої потреби, вона зможе реагувати і на потреби оточуючих. Якщо ви завжди готові вислухати дитину, це ще не означає, що ви будете завжди їй поступатися або виконувати всі її забаганки. Але вона буде відчувати, що ви її приймаєте і завжди готові вислухати. Так ви легше зможете навчити її співчуття, розуміння оточуючих і інших корисних навичок.

Розглянемо кілька порад, які допоможуть вам контролювати власні емоції:

1. Якщо ви чимось засмучені, зробіть кілька глибоких вдихів або порахуйте до десяти.

2. Звертайте увагу на будь-які сигнали, за допомогою яких дитина повідомляє про свої емоції. Це можуть бути тілесні сигнали, тон голосу або слова.

3. Спокійним тоном скажіть дитині, що ви помічаєте його почуття. Наприклад, скажіть їй: «Я бачу, що ти засмучений (сердишся, сумуєш тощо)».

4. Спробуйте зрозуміти, що засмутило вашу дитину. Якщо ви не знаєте цього напевно, запитаєте: «Що тебе засмутило?» Якщо дитина не хоче розповідати, ви можете припустити: «Мені здається, ти засмутився через те, що старший брат не поділився з тобою іграшкою. Я розумію, як це прикро».

5. Молодшій дитині ви можете сказати: «Мені шкода, що ти не зміг розв’язати задачу з математики». Потім ви можете переключити його увагу на завдання простіше: «Давай спробуємо розв’язати ще один приклад. Впевнена, що ти впораєшся з ним».

6. З дітьми старшого віку вам, можливо, доведеться проявити наполегливість. Скажіть дитині: «Я знаю, чому ти засмучений». Потім поясніть, чому його бажання нереальне.

7. У деяких випадках потрібно просто навчити дитину, як вирішити проблему.

8. Приділяйте час тому, щоб навчити дитину контролювати свої емоції якнайраніше.

Bowl with kutia – traditional Christmas sweet meal in Ukraine, Belarus and Poland, on wooden table, on bright background

Напередодні свят хочеться розповісти про деякі традиції. У день перед Різдвом, 24 грудня, традиційно відбувається святвечір. У цей день їдять тільки сочиво – зерна ячменю чи пшениці, які відварюють у воді і додають мед для смаку, простими словами, їдять кутю. Під скатертинусвяткового столу іноді кладутьдекількаджгутівсіна — як нагадування про Вифлеємськіясла. Крімкуті, на століобов’язково стоять 12 піснихстрав. В кінціСвятвечоратрадиційноспівають колядки та йдутьдо храму на святковуріздвянулітургію.
До того ж, за день до Святого вечораприйнятопокаятися: відвідати друзів і сусідів, щоб у всіх попроситивибачення, помиритися. Не можна сідати за святкову вечерю з образою в серці.
У деньРіздва, 25 грудня, відправляються три особливілітургії – меса вночі, меса на зорі і меса днем. Таким чином, Різдвосвяткуєтьсятричі – як одвічненародження Слова від Бога Отця (вночі), народження Бога-Сина від Діви (на зорі) і народження Бога у віруючійдуші (вдень). Святкування Різдватриваєвісім днів.
Популярнийзвичай у католицьких країнах – колядування. Віряниходять по домівках дітей та молоді з піснями і добримипобажаннями. У відповідьколядники отримують подарунки: ковбасу, фрукти, яйця, пиріжки, солодощі.Колядникиперевдягаються у маски та в шкуритварин, це дійствосупроводжуєтьсягучнимвеселощами. Зазвичай з колядками ходять тільки до родичів, сусідів і близьких друзів.
Чого не можна робити на Різдво
Категорично не можна займатисяважкоюфізичноюпрацею.
Не можна шити, прясти і займатисярукоділлям.
Не можна гадати.
Не можна економити. Існуєповір’я, що все витраченеповернеться в багато разів помноженим.
Не можна ходити на полювання.
Не можна одягатичорні і поношені речі, а тільки нові, яскраві і чисті.
Не можна лаятися і лихословити.
Не можна обідатидо сходу першої зірки. Дозволяєтьсяпити воду і невеликий сніданок.
Автор: Фахівець із соціальної роботи Захарків Ірина

Пубертатний період – це час переходу від дитинства до дорослого життя. Упродовж цього періоду дитина переживає емоційні потрясіння та фізичні зміни. Вона ще не доросла, але її вже годі назвати й дитиною. Пубертатний період може бути надзвичайно заплутаним для дитини і, як наслідок, підштовхнути її до ірраціональних дій.

Як батьки ви завжди прагнутимете з’ясувати, що відчуває ваша дитина, й допомогти їй. Вам буде легше цього досягти, знаючи, які саме соціальні зміни з нею відбуваються.

Соціальні зміни в пубертатний період

Розгляньмо найбільш важливі соціальні зміни, що їх переживають хлопчики й дівчатка пубертатного віку.

1. Пошук власної ідентичності

• пубертатний період нерідко буває надто заплутаним для дитини: вона не в змозі зрозуміти світ дорослих і застосовувати свій попередній дитячий досвід. Тому їй ще важко зрозуміти, хто ж вона насправді: дорослий чи дитина;
• дитина намагатиметься зрозуміти, як влаштований світ дорослих і як їй слід поводитися в різних ситуаціях;
• якщо ви ставитиметеся до неї як до дитини, вона вважатиме це образливим. Якщо ви будете ставитиметеся до неї як до дорослого й вимагатимете відповідної поведінки, вона може подумати, що ви її обмежуєте, і відмовиться дотримуватися правил;
• намагаючись знайти себе, дитина братиме на себе дедалі більше відповідальності. І вона не завжди зможе впоратися із цим завданням. Це – одна з найпоширеніших соціальних змін у пубертатний період.

Поради батькам

Ставтеся до дитини як до людини, яка поєднує риси дорослого й дитини. Переконайтеся, що ви приділяєте їй любов і увагу, необхідні всім дітям, але й давайте їй більше самостійності та відповідальності.

2. Проблеми із самооцінкою

• у пубертатний період у дитини з’являється багато нових друзів. Вона порівнює себе з новими людьми, яких зустрічає в житті;
• нові обов’язки і зміни, що відбуваються з дитиною, заплутують її. Це спонукає її до думок про те, чи здатна вона приймати зважені рішення й чи достатньо сильний має характер;
• у цей період дитині важливо демонструвати силу свого характеру в присутності друзів і однолітків. Плутанина в думках і тілесні зміни змушують підлітків сумніватися в собі, створюючи негативний образ власного «я».

Поради батькам

Переконайтеся, що ви підтримуєте дитину у всіх її справах, і не тільки словами, а й діями. Покажіть дитині, що вірите у її сили, готові їй допомогти, якщо вона цього потребуватиме. Дайте дитині знати, що ви її любите й довіряєте їй, незалежно від того, що з нею відбувається.

3. Ризик небезпечної поведінки

• дитина переживає багато змін, і це нерідко призводить до конфліктів. Підліток завжди опиратиметься правилам, аби ствердити свою незалежність;
• потреба дитини у свободі і прагнення довести всьому світові свою дорослість може справити на дитину негативний вплив;
• підлітки постійно потребують нових відчуттів і вражень. Ваша дитина може потрапити в погану компанію, а її нові друзі – виявитися не найкращим прикладом для наслідування;
• підлітки в цей період прагнуть отримати новий досвід, пов’язаний із палінням, вживанням алкоголю, а також сексуальний досвід. Навіть якщо ви вже говорили з дитиною на ці теми, не варто виключати ймовірність, що вона потрапить під вплив друзів. Вам необхідно бути вкрай уважними, аби цього не сталося.

Поради батькам

Не читайте дитині нотацій у присутності її друзів, бо це змусить її ще більше порушувати правила. Якщо вам не подобається компанія вашої дитини, поговоріть про це спокійно, не моралізуючи. Маючи підозри, що дитині загрожує небезпека або в неї може з’явитися залежність, проконсультуйтеся із фахівцем.

4. Депресія й думки про суїцид

• у пубертатний період дитина може відчувати цілий спектр різноманітних емоцій, зокрема в неї не виключені депресії різного ступеня тяжкості. Багато дітей у змозі впоратися з депресією самостійно, спираючись на любов та підтримку рідних і друзів. Однак деякі підлітки, стикаючись із важкою депресією, потребують професійної допомоги;
• підлітки почуваються сумними й нещасними з найменшого приводу. Дитина часто не розуміє, що саме робить її нещасною, при цьому не уявляючи, як позбутися цього почуття;
• пубертатний період – це не тільки фізичні і психічні зміни, а й важливий період у навчанні, що є причиною додаткового стресу в дитини. Надалі така ситуація може призвести до депресії;
• підлітки прагнуть у всьому перевершити однолітків, зокрема й у навчанні. Це – крок до стресу і занепокоєння. У цьому віці дитина вперше стикається з багатьма новими явищами у своєму житті: спілкується з великою кількістю нових людей, активно взаємодіє з протилежною статтю, відчуває сексуальний потяг, намагається створити і зберегти позитивний імідж. Усе це й багато іншого здатне викликати в неї стрес;
• батькам важливо звертати увагу на прояви депресії в підлітка. Особливо уважними варто бути до пошкоджень, які дитина завдає сама собі. Найпоширенішими симптомами депресії є безпричинний смуток, почуття непотрібності, низька самооцінка тощо. Також дитина може не виявляти інтересу до занять, які вона любила раніше, уникати спілкування з друзями й сім’єю, пропускати заняття або взагалі не ходити в школу. У неї виникають проблеми з навчанням і труднощі при зосередженні уваги.

Поради батькам

Якщо ви помітите котрісь із перерахованих симптомів у своєї дитини, поговоріть із нею й запитайте, що вона відчуває. Покажіть, що її почуття важливі для вас, і тому ви в жодному разі не будете її засуджувати. Розкажіть дитині про подібні події, які ви переживали у підлітковому віці, а також про те, як ви впоралися зі своїми почуттями. Якщо у вас не виходить допомогти дитині, зверніться до фахівця. Депресія – небезпечне почуття, на прояви якого треба реагувати негайно.

Пубертатний період завжди пов’язаний зі змінами, а тому не хвилюйтеся, побачивши зміни в соціальному житті дитини. Будьте поруч, засвідчуйте дитині свої любов і підтримку і дбайте про її безпеку.

У житті дитини важливий кожен прожитий рік. Однак найбільший вплив на розвиток особистості мають перші шість років. У цьому віці відбуваються події, спроможні викликати в людини почуття образи на довгі роки. В одних випадках ми ображаємося на батьків, котрі не піклувалися про нас у моменти, коли ми були найбільш уразливі й залежні від них. В інших випадках – таїмо образу на батьків, які нас кинули або недостатньо добре виконували батьківські обов’язки. Образи, що з’являються в більш пізньому віці, мають і глибші причини, однак разюче схожі з тими, що виникли впродовж перших шести років життя. Проблема в тому, що образа на людей довкола себе шкодить людині, яка її відчуває. Свідомо чи ні, людина знову й знову подумки повертається до події, яка завдала їй неприємностей і болю. Вона намагається впоратися із цією подією, і це завдає шкоди її благополуччю.

Робота з психологом може допомогти:

• зрозуміти справжню причину образи;
• усвідомити власні захисні механізми й почуття, що з’являються у відповідь на образу;
• зрозуміти, як подія з минулого, що викликала образу, може бути «переграна» в сьогоденні;
• знайти спосіб позбутися образи й відчути умиротворення.

1. Джерело образи

На цю тему можна написати не одну книгу: дитячі переживання такі ж різноманітні, як і життя. Проте є декілька типових сценаріїв, властивих людям, котрі належать до різних культур і поколінь. Ці сценарії можна схарактеризувати як догляд, зловживання та зневага. Вони розгортаються в дитинстві, формуючи прихильності, образи, ставлення людини до навколишнього світу і способи захисту від нього. Такі сценарії іноді проявляються в найжахливіших формах: новонароджену дитину залишають на вулиці, дитина може жити в злиднях або сім’ї із залежними батьками, переживає стихійне лихо або війну, стає свідком смерті близької людини, об’єктом насилля тощо. У більш легких випадках (які, проте, мають наслідки для її психіки) дитина може бути свідком конфліктів між батьками. Її базові потреби можуть не задовольнятися. Наприклад, батьки довгий час не годують її або не змінюють їй підгузок. У старшому віці дитина може страждати від того, що батьки не обіймають її, не піклуються про неї, залишають її на тривалий час одну, старші брати або однолітки знущаються над нею тощо. У дорослому житті така людина боїться, що її звільнять, ігноруватимуть або принизять. Вона нерідко має проблеми з особистими межами. Нарешті, загалом така людина нерідко емоційно незріла. У дитинстві кожної людини, незалежно від матеріального становища або соціального статусу її сім’ї, траплялися випадки, що могли стати причиною емоційної травми. Щоб виявити джерело вашої образи, записуйте кожен спогад про подібні випадки, навіть якщо вони зараз здаються вам незначними. Дозвольте собі відчувати будь-які емоції, що виникають у вас у зв’язку із цими спогадами. Поважайте свої почуття. Намагайтеся уявити скривджену дитину, якою ви були в дитинстві. Подумки подбайте про неї так, як би ви хотіли, щоб про вас подбали в дитинстві. Наприклад, уявіть, як тримаєте дитину на руках і заспокоюєте її, годуєте її або захищаєте від сердитих батьків. Якими б не були спогади, спробуйте змінити сценарій і оточити дитину турботою, якої вам не вистачало в дитинстві. Перегравайте сценарій поступово. Іноді спогади з минулого викликають у нас сильні емоційні реакції, піддаючи небезпеці. У таких випадках ми потребуємо потужної підтримки. Для цього найкраще звернутися по допомогу до психолога.

2. Захисні механізми

Коли ми порізали палець, шкіра навколо порізу запалена. Подібно до цього у відповідь на емоційний біль і образи виникають емоції й захисні реакції. Захисні механізми оберігають нас від болю. Досить часто вони нашаровуються один на одного. Наприклад, спочатку захисним механізмом може бути заперечення. Воно діє як знеболювальне: людина подумки переконує себе: усе добре, жодної проблеми не існує. Заперечення може супроводжуватися позитивним ефектом, але воно також призводить до того, що людина не проживає ситуацію та пов’язані з нею глибокі почуття до кінця. Коли ми не ігноруємо фактори, що нас травмують, виявляється ціле віяло почуттів. Нам стає легше зрозуміти, у який спосіб ми захищаємо себе, наприклад, приховуючи глибокі почуття. Одні люди використовують гумор, аби уникнути жартів на свою адресу. Інші в ролі захисних механізмів вдаються до дратівливості і злості. Коли хтось змушує вас стикатися зі своїми почуттями, дратівливість і гнів можуть загостритися й перерости у звинувачення. Однак за цими захисними механізмами нерідко ховаються біль або страх. Існує техніка гештальт-терапії, що дає змогу здобути доступ до глибинних почуттів. Для цього необхідно прислухатися до того, що говорить вам ваше тіло. Можливо, вам важко всидіти на місці, ви качаєте головою або трете руку. Якщо вам до снаги відстежити свої тілесні реакції в повсякденному житті, запитайте себе, про що говорить ваше тіло. Перше, що вам спаде на думку, здатне пояснити ваші приховані почуття. Ця техніка допоможе вам зрозуміти, що біль або страх можуть бути реакцією на події, що відбуваються в той чи інший момент, але часто вони свідчать про спогади з дитинства. Багато звичок, які проявляються у нас в особистих стосунках або на роботі, а також багато залежностей виникають через актуалізації наших старих емоційних травм. Іноді це пов’язано з незавершеними подіями минулого.

3. Незавершені події

Переживання травматичних подій минулого дає людині змогу усвідомити, що спровоковані ними емоції повторюються в сьогоденні. Таким чином, людині варто вжити заходів, щоб звільнитися від цього сценарію. У психотерапії існує теорія «завершення гештальта». Вона полягає в тому, що шаблони поведінки повторюватимуться доти, доки ми не загоїмо первісну травму й не навчимося інакше реагувати на подібні ситуації (іншими словами, поки не завершимо гештальт). Наприклад, якщо в дитинстві взаємини особи з батьками були складними, вона піддавалася глузуванню і не мала похвали та вдячності, навіть незважаючи на гарні оцінки в школі та інші досягнення, ця людина й у дорослому житті не почуватиметься досить добре. Вона повторюватиме сценарії з дитинства у взаєминах на роботі і сім’ї. Робота з психологом може допомогти їй стати впевненішою і позбутися страху. Після цього людина припинить болісно реагувати на критику, менше залежатиме від думки інших осіб, зможе ефективно вибудовувати взаємини.

4. Як позбутися нездорових моделей поведінки

Для початку навчіться бути тут і зараз. Помічайте щойно виявлені почуття, звертайте увагу на захисні механізми, які ви використовуєте, щоб не допустити неприємних емоцій. Виявляйте терпіння: зміна емоційних реакцій потребує часу.

Усі наші недосконалі риси, емоційні травми й захисні механізми – це частина нас самих. І наше завдання – повністю бути присутніми в житті, вибудовувати здорові особисті кордони, піклуватися про себе. Тільки так ми зможемо проявляти милосердя й інші позитивні емоції у ставленні до інших людей.

Наприклад, коли людина постійно прагне подобатися іншим і докладає зусиль, щоб усіляко догоджати людям, це запускає негативне коло емоцій. Якщо поруч із цією людиною хтось виглядає нещасним, імовірно, це її непокоїтиме. Якщо ж інша людина відмовляється від запропонованої допомоги, це може викликати образу. Причини такої поведінки найчастіше пов’язані з подіями дитинства.

Якщо ця людина попрацює над своїми емоційними механізмами і знайде більш здоровий спосіб взаємодії, це не означає, що вона припинить допомагати людям. Це означає, що вона по-іншому даватиме раду власному неспокою.

Досить часто ми не помічаємо, які саме незадоволені потреби засвідчують наші емоції. Аби виявити такі потреби, незамінна консультація психолога. Психолог створить безпечний простір, у якому наш внутрішній голос зможе заговорити. Під керівництвом психолога ми зможемо навчитися розрізняти наші захисні механізми й реальні потреби. У цьому нам також сприятимуть ведення щоденників, медитація, записування снів і подібні практики.

5. Емоційний розвиток сприяє прощенню

Коли ми усвідомлюємо свої емоції і внутрішній голос, наші образи й неефективні моделі поведінки зникають. Коли ми завершили ситуації з минулого, вони більше не повторюватимуться в сьогоденні. Замість співчуття до себе ми починаємо відчувати співчуття до інших людей, бо усвідомлюємо, що кожна людина вчиться розуміти себе по-різному. Люди не хочуть заподіяти нам зла, а лишень виявляють свої захисні механізми. Ми перестаємо сприймати поведінку людей на власний карб і рідше конфліктуємо. Зокрема, ми навіть можемо відчувати вдячність за ситуації, які показали нам наші старі емоційні травми, адже завдяки цьому ми змогли позбутися від них. Ми відчуваємо вдячність замість образ і роздратування. Зрештою, стаємо більш вільними, тому що більше не змушуємо мовчати свій внутрішній голос і не звинувачуємо в цьому інших.