Поради психолога

Стилі виховання дітей

— Додати коментар
    parenting4Авторитетний (демократичний) стиль виховання
(високий рівень контролю та теплі стосунки)
Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас  гнучке виховання. Батьки  завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя ,вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань.
Авторитетний стиль — самий дисциплінований стиль виховання. Авторитетні батьки беруть на себе відповідальність за своїх дітей, їх поведінку і дії, поки діти не досягнуть емоційної зрілості. Діти, виховані авторитетними батьками, в подальшому житті досягають найбільших успіхів, вони стають самостійними, відповідальними і впевненими в собі людьми. ВОНИ ДОБРЕ ВЧАТЬСЯ В ШКОЛІ ТА МАЮТЬ ВИСОКУ САМООЦІНКУ. Завдяки турботі авторитетних батьків, їх увазі до життя і потребам дитини, він не тільки прагне їм догодити, але й отримує загальний напрямок для подальшого розвитку і особистісного зростання.
Авторитарний стиль виховання
(ВИСОКИЙ РІВЕНЬ КОНТРОЛЮ, ХОЛОДНІ СТОСУНКИ)
Авторитарний стиль виховання  – це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання  іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків. Авторитарні батьки намагаються з раннього віку прищепити дитині страх і дисципліну. Цей стиль виховання орієнтований на покарання, а не на заохочення. Він може негативно вплинути на самооцінку дитини і перешкоджає його повноцінному розвитку. Авторитарні батьки прагнуть контролювати всі сфери життя дитини. Діти з авторитарних сімей практично не мають прав і позбавлені свободи дій.
 Насправді авторитарні батьки –  не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце, , ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення. З одного боку, це забезпечує певний психологічний комфорт: можна менше хвилюватися за дитину, не боятися, що вона наробить помилок. Але з іншого боку, надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, що людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно
ДІТИ У ТАКИХ БАТЬКІВ ВІДЛЮДНІ, БОЯЗКІ, ПОХМУРІ, НЕВИБАГЛИВІ, ДРАТІВЛИВІ.,ДІВЧАТА НАЙЧАСТІШЕ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ПАСИВНИМИ І ЗАЛЕЖНИМИ. ХЛОПЦІ МОЖУТЬ СТАТИ НЕКЕРОВАНИМИ І АГРЕСИВНИМИ.
Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і  підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи підліткам відповідальність за їхні дії та вчинки. Це може бути досить серйозним психологічним випробуванням для батьків: адже дитина може наробити помилок, які доведеться потім виправляти. Наприклад, рішення підлітка піти до басейну може призвести до його застуди, лікування, ускладнень. Але якщо не пустити його, то наслідки можуть бути ще гіршими: і для стосунків з батьками (образа, недовіра, спроби приховувати від дорослих свої наміри) і для авторитету підлітка серед товаришів (підлітки зневажливо ставляться до однолітків, які підкорюються дорослим), і для самооцінки особистості (неможливість відстояти своє рішення інтерпретується дитиною як нерішучість, слабкість волі або як відсутність поваги, нерозуміння з боку сім’ї).
    Щоб зберегти психологічний контакт із старшокласниками, батьки повинні враховувати дорослішання дітей, відмовляючись від авторитарних методів виховання, навіть якщо вони здавалися раніше успішними.
 
 
Автор : провідний психолог Коцюк Олександра

Стилі виховання дітей

— Додати коментар
 
pfbFNEGlnZ_1358744473Стилі виховання в сім’ї традиційно розділяються на гіперопіку, авторитарний, ліберальний і демократичний. Кожен із цих стилів виховання по-своєму впливає на самооцінку дітей.
Надмірна опіка (гіперопіка).
Цей стиль характеризується  надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину. З раннього дитинства діти дуже прив’язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи  плутають любов і опіку.  Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а люблячі батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. Підлітки, навпаки, набувають критичного ставлення до батьків, вони починають  чинити опір. А це часто ображає батьків «Я живу заради дітей», – заявляють батьки. Але при ретельному аналізі виявляється, що фактично буває так, батьки живуть не заради дітей, а скоріше за їх рахунок. Багато  з них відносяться до своїх дітей зверхньо, висмоктуючи з них усі «соки». Спілкуючись із дитиною вони можуть відчувати себе великими начальниками. Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною.
 
Автор : провідний психолог Коцюк Олександра

Робота після відпустки: поради психолога

Популярні

— Додати коментар

   Кожна працююча людина цілий рік з нетерпінням чекає однієї події – заслуженої відпустки. Зазвичай, для більшості відпустка – це море, пляж, екскурсії, нові враження і багато позитивних емоцій. І не важливо скільки тривала відпустка – два тижні або місяць, після неї завжди дуже важко повертатися до щоденної праці. У психології існує навіть такий термін – «післявідпустковий синдром», який характеризує стан людини, яка після відпочинку повертається на роботу і стикається з психологічними труднощами і адаптаційним стресом. Крім цього, психологи стверджують, що ступінь тяжкості «післявідпускного синдрому» залежить від того, яку саме посаду займає людина, а ступінь її відповідальності на роботі. Але, тим не менш, на роботу повертатися треба всім і тільки від людини залежить, наскільки важким і хворобливим буде це повернення. Існує кілька розроблених психологами способів, які допоможуть зменшити адаптаційний період на роботі після відпочинку і зробити його менш болючим.

   Перший вихід після відпустки краще перенести на кінець робочого тижняна-работе-640x394

   Краще завчасно, ще до відпустки подбати про те, щоб вийти на роботу в четвер або в п’ятницю. Психологи вважають, що ці дні є ідеальними для виходу після тривалого відпочинку, оскільки якщо виходити на роботу в понеділок, увесь робочий тиждень піде на адаптацію, і, звичайно, про продуктивність праці в цей період говорити взагалі не доводиться.

   В роботу слід вникати поступово

   Вчені вже довели, що за час відпустки у людини знижується інтелект на декілька пунктів, підвищення потім відбувається дуже плавно. Тому не варто з першого дня братися за найважчі та відповідальні справи, починайте з більш легких і поступово переходьте до складних. В середньому адаптація може зайняти до двох тижнів.

   Підготуйте на роботі «грунт» для повернення

   Всім відомо, що найважче – це «початок» будь-якого проекту. Тому перед відходом у відпустку подбайте про те, щоб у вас були розпочаті або знаходилися на стадії завершення проекти, які ви після відпустки просто будете продовжувати робити. І ще один момент, включіть на електронній пошті автоматичні повідомлення про те, що ви не будете якийсь час відповідати на листи. В іншому випадку, в перший день ви витратите дуже багато часу на пояснення діловим партнерам, чому ви так довго не відповідали на повідомлення.

   Поверніться з поїздки за кілька днів до початку трудових буднів

   Звичайно, якщо ваша відпустка дозволяє вам це. Люди, які відпочивають не більше двох тижнів, навряд чи зможуть дозволити собі подібну розкіш – приїхати за кілька днів до початку роботи, відіспатися і психологічно настроїти себе на працю.

   Постарайтеся кілька разів відпочивати протягом трудового дня

   Даремно більшість вважає, що після відпустки людина повна сил і енергії. Після гарної відпустки відпочинок просто необхідний, щоб увійти в нормальний ритм і повернутися думками до звичного життя. Психологи вважають, що часті кава-брейки та прогулянки по офісу допоможуть відпочити і налаштуватися на сумлінну працю.

   Постарайтеся більше спати

   Висипатися після відпустки дуже важливо! Під час сну нервова система відновлюється, і людина заряджається енергією. Постарайтеся лягати до опівночі, так як навіть одна година сну до опівночі замінить дві після.

   Не затримуйтеся на роботі

   Навіть якщо справ накопичилося багато, не слід перший робочий тиждень залишатися в офісі після закінчення робочого дня. В іншому випадку, вже через три дні після виходу на роботу, ви навіть і не згадаєте, як прекрасно провели відпустку.