Безмовне насилляЯк ви думаєте, яке насильство ми можемо чинити, щодо наших дітей та інших членів родини навіть не замислюючись? Часто використовуєте фразу: «Я з тобою не розмовляю»? Якщо хтось використовує мовчання, щоб примусити вас почувати себе нічого не вартим і безсильним, то ця людина чинить насилля.
Більшість людей готові визнати проблемою фізичне насилля – дії, які залишають синяки і травми. Та не менші травми у душі залишає психологічне насилля. І не важливо – чи є така поведінка свідомою спробою маніпулювати і контролювати іншого чи людина виправдовується, говорячи, що «він (вона) її спровокували» – обидва цих варіанти є насиллям. Дослідження дуже чітко демонструють: емоційне і вербальне насилля змінюють структуру мозку.
Небезпечна прив“язаність
Такі діти виростають у дорослих, які не довіряють своєму сприйняттю і мають серйозні труднощі контролю своїх емоцій. У них розвивається небезпечний стиль прив’язаності, який відділяє їх від власних почуттів (уникаючий стиль) чи робить їх дуже вразливими і чуттєвими до відмов (тривожний стиль). Оскільки у них є схильність вважати нормою вербальне (словесне) насилля, вони можуть знаходитися у відносинах з людиною, яка і проявляє до них це словесне насилля. Коли більшість з нас думає про словесне насилля, ми уявляємо собі крики, але правда в тому, що саме токсичне насилля – тихе і безсловесне. Зброя насилля – материнське мовчання.
Насилля мовчанням
Насилля мовчанням легко раціоналізувати або заперечити: «він просто не хоче говорити», «вона просто намагається зібратися із думками», «він не хоче образити мене навмисно», «можливо я насправді занадто чуттєва, як вона і говорить». Але діти засвоюють не лише ті повідомлення, які отримують в процесі вербального насилля (наприклад, фрази: «навіщо я тебе тільки народила», «ти чудовисько», «від тебе одні неприємності» і т.д.), але також формують свої очікування від світу і розуміння того, як люди ведуть себе у відносинах, з цього самого батьківського мовчання.
Серед насилля мовчанням можна виділити декілька типів: глуха стіна, ігнорування, демонстрація презирства і відмова від емоційного контакту. У всіх них одна мета виставити людину вигнанцем, заставити її жахливо себе почуватися і посилити контроль.
Глуха стіна
Глуха стіна – цій поведінці присвячено досить багато досліджень, тому що вона визнана однією із самих токсичних схем взаємовідносин. Стати глухою стіною – це кінець діалога, і це означає, що у людини, яка його ініціювала, опускаються руки. Коли так чинить один із батьків по відношенню до дитини, він чітко демонструє цим, що думки і почуття дитини не мають ніякої цінності і нікого не хвилюють. А оскільки потреба дитини – це любов і підтримка батьків, то дитина вивчить цей урок як певну “правду” про себе. Коли так чинить один дорослий з іншим, це просто демонстрація влади, яка повідомляє: те що ти хочешь, те що ти думаєшь, те що ти відчуваєшь – в наших відносинах не має ніякого значення.
Ігнорування чи бойкот
Ще один тип — ігнорування. Робити вигляд, що ви не бачите і не чуєте когось особливо чутливо для дітей, якщо це використовується, як покарання. Малюк може почувати себе не потрібним і викинутим з сім’ї. Дитина старшого віку може відчувати біль відкидання і в той же час глибокий гнів. Партнери також використовують бойкот для приниження і знецінення, а також для того, щоб налякати іншу сторону, “збити з ніг”. Робиться це для того, щоб зробити партнера більш підконтрольним.
Відмова від емоційного контакту
Відмова емоційного контакту – це, мабуть, найтонша форма насилля, особливо коли мова йде про дитину: умисна відмова давати підтримку, любов і турботу – тобто все те, що так потрібно для розвитку. Звичайно, малюк не розуміє чого саме його позбавляють, але відчуває, як самотність заповнює порожнечу в серці. Не набагато легше приходиться і дорослому партнеру, з яким поводяться подібним чином. Коли вам відмовляють в емоційних потребах – це змушує ще більше потребувати задоволення цих потреб. Відмова від емоційного контакту – це сильна зброя для тих, хто жадає влади і контролю.
Якщо хтось використовує слова чи мовчання, щоб змусити вас почувати себе безсилим, то ця людина чинить насильство. Пам’ятаєте цю просту формулу. Якщо ж ви використовуєте такий підхід для вирішення справ, задумайтеся, чого насправді потребуєте від рідних. І який посил вкладаєте у своє мовчання.
Автор: Провідний психолог Коцюк Олександра