Якими діти народжуються – ні від кого не залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання.
Плутарх
Останнім часом до Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді почастішали звернення стурбованих батьків, які зіткнулись із проблемою дитячих крадіжок. Одні при цьому впадають в істерику, збираючись чи то «застрелитися» самі, чи то «спустити всіх собак» на своє невдачливе чадо, інші вважають за краще зробити вигляд, що нічого не відбулося, тому що як реагувати – незрозуміло.
Психологи вважають, що єдино правильної реакції на крадіжку не існує: вона залежить від причин, за якими дитина краде. Виділяють три основні причини дитячого злодійства. Перша – це дитяча імпульсивність (крадіжки здійснюються через те, що дуже важко втриматись від спокус) Друга причина – труднощі у спілкуванні з батьками (дітям інколи здається, що батьки звертають на них мало уваги, але коли вони привласнюють собі речі інших, чи беруть гроші, це може означати як возз’єднання з батьками, які почали віддалятися). Третя причина – прагнення до самоствердження таким чином (крадіжки здійснюються через те, щоб не відчувати в деяких ситуаціях своєї неповноцінності, щоб переконати наприклад однолітків у своїй спритності, сміливості). Можна й говорити про те, що для різного віку характерна й окрема причина, наприклад найпоширеніша причина крадіжки для маленьких дітей – це дитяча імпульсивність. Дітям важко контролювати свої бажання, якщо п’ятирічка хоче взяти цукерку, що лежить на столі, єдине, що може його зупинити від цього – це страх покарання, зауваження тата і мами.
Психологи рекомендую батькам дотримуватись правил поведінки в ситуаціях коли дитина здійснила крадіжку:
Правило 1: Чітко висловлюйте негативну оцінку діям дитини (ДІЯМ, а не особистості), з конкретною забороною на крадіжку.
Правило 2: Розповісти про наслідки такого вчинку зі сторони переживань і почуттів людини, яка втратила цінну, улюблену для неї річ.
Правило 3: Утримуйтесь від навішування ярликів на дитину, називаючи її «злодієм», та ін. Не можна навішувати ярликів, інакше поганий вчинок може дійсно укорінитись в особистості. Тоді у дитини формується переконання в тому що, якщо мама каже – тоді це значить, що я дійсно такий/така.
Правило 4: Не обговорюйте проблему, яка виникла із сторонніми людьми в присутності дитини. (Не дарма є вислів: хвали при всіх, свари наодинці!).
Правило 5: Пам’ятайте про те, що звернення до дитини: «Як ти міг?» та ін. є шкідливим (це правило має велику актуальність для батьків дошкільнят).
Правило 6: Уникати порівнянь з іншими дітьми і з самим собою в дитинстві: “Я в твої роки ніколи …”.
Правило 7: Обговорюючи ситуацію, яка трапилась, пам’ятайте, що сильні негативні почуття можуть сприяти тому, що дитина буде приховувати всі вчинки, які вважатиме поганими.
Правило 8: Не повертайтесь до того, що відбулося (після того як ситуація була вирішена, обговорена, пережита), тому що цим ви тільки закріплюєте даний вчинок у свідомості дитини.
Правило 9: По можливості виключіть ситуації, які провокують, спокушають крадіжки.
Правило 10: Пам’ятайте про те, що крадіжка може бути реакцією на сімейне неблагополуччя, помилки в системі виховання.
Отже, батьки пам’ятайте, що не можна робити вигляд, що нічого не сталося, але не варто й роздувати те, що трапилося до масштабів катастрофи. Якщо дитина взяла щось у однолітків або в чужій сім’ї, то сама по собі процедура з’ясування обставин крадіжки (за участю потерпілих та їхніх батьків), вибачення і повернення викраденого досить болюча. Неприємний спогад, який залишається після такого розгляду, допоможе їй наступного разу утриматись від спокус.
Будьте уважніші до своїй дітей, спілкуйтесь, проводьте разом дозвілля, любіть їх і кажіть про свою любов, тоді й будь-яка проблема буде вам підсильна.
Для батьків, які потребують більш розгорнутої інформації, як реагувати в подібних ситуаціях психологи Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді запрошують на індивідуальні консультації, запис за телефоном: 76-29-28.
Практичний психолог О.Захожа