З метою підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування прийнято Закон України від 08.09.2016 р. № 1504-VIII «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Даний закон запроваджує інститут наставництва для роботи з дітьми, які виховуються в інтернатних закладах.
Ми прагнемо привернути увагу громадськості до становища дітей, які проживають та виховуються в закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, популяризуємо ідею наставництва у Хмельницькій області.
На даний час в області зареєстровано 1927 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, з яких 1735 влаштовано в сімейні форми виховання, що складає 90% від їх загальної кількості, 134 дитини очікує на свою родину. В 20 загальноосвітніх навчальних закладах навчається 90 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребує наставництва.
Розглянемо основні норми:
Наставник це – повнолітня дієздатна особа, яка здійснює діяльність з надання дитині, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя;
Наставництво це – добровільна безоплатна діяльність наставника з надання дитині, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя.
Метою наставництва є: підготовка дитини, яка проживає у закладі, до самостійного життя шляхом розвитку її фізичного, духовного та інтелектуального потенціалу, впевненості у власних силах, формування культурних і моральних цінностей.
Основними завданнями наставництва є:
– визначення та розвитку здібностей дитини, реалізації її інтересів у професійному самовизначенні;
– надання дитині доступної інформації про її права та обов’язки;
– формування у дитини практичних навичок, спрямованих на адаптацію її до самостійного життя, зокрема щодо вирішення побутових питань, розпорядження власним майном та коштами, отримання освітніх, соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг;
– ознайомлення дитини з практиками суспільного спілкування та подолання складних життєвих ситуацій;
– сприяння становленню дитини як відповідальної, успішної особистості;
– формування у дитини навичок здорового способу життя.
Наставництво здійснюється в індивідуальній формі однією повнолітньою дієздатною особою над однією дитиною.
Наставником може бути повнолітня дієздатна особа, яка пройшла курс підготовки з питань соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя (далі — курс підготовки), отримала висновок про те, що вона може провадити діяльність з організації наставництва, та уклала договір про наставництво.
Наставниками не можуть бути особи, які мають судимість, вживають алкоголь, наркотики (ст. 212 Сімейного кодексу України).
Організація наставництва здійснюється центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання дитини.
– поширюють інформацію про наставництво та надають консультації з питань наставництва заінтересованим особам в усній або письмовій формі;
– проводять добір кандидатів у наставники;
– співпрацюють із закладами з метою поширення інформації про наставництво серед працівників закладів, дітей та їх батьків;
– сприяють в установленні (формуванні) наставницьких стосунків;
– супроводжують наставників і дітей, які потребують соціально-психологічної підтримки;
Для провадження діяльності з організації наставництва, регіональні центри і центри мають право укладати договори про співпрацю з громадськими та благодійними організаціями, в яких є досвід стосовно:
– організації та проведення навчання щодо роботи з дітьми;
– проведення інформаційних кампаній щодо наставництва;
– забезпечення супроводження та супервізії наставників;
– проведення заходів з підвищення рівня компетентності наставників;
– проведення за участю наставників і дітей виховних заходів на території та поза межами закладів.
Кандидат у наставники подає до центру за місцем проживання такі документи:
– заяву;
– копію паспорта громадянина України;
– висновок про стан здоров’я за формою згідно з додатком 5 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 76, ст. 2561);
– довідку про наявність чи відсутність судимості, видану територіальним центром з надання сервісних послуг МВС.
Особа, якій за результатами навчання відмовлено у здійсненні наставництва, має право повторно пройти курс підготовки, але не раніше ніж через шість місяців.
Наставник, який виявив бажання запросити дитину до своєї сім’ї, подає службі у справах дітей за місцем проживання:
– заяву (від подружжя приймається спільна заява, підписана чоловіком і дружиною);
– копію паспорта громадянина України;
– копію свідоцтва про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);
– сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду (для всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з наставником);
– медичну довідку про проходження обов’язкового попереднього та періодичного психіатричного огляду (для всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з наставником);
– довідку про наявність чи відсутність судимості (для всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з наставником);
– письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом із наставником, складену власноруч у присутності посадової особи, яка приймає документи (на заяві наставника робиться відмітка про отримання згоди із зазначенням дати, прізвища, імені, по батькові та підпису посадової особи).
Наставник відповідно до законодавства є відповідальним за порушення ним прав і законних інтересів дитини, заподіяння шкоди її життю та здоров’ю.
Під час перебування дитини в сім’ї наставника строком не більш як три календарних дні у святкові та неробочі дні, під час канікул наставник відповідає за життя, здоров’я та своєчасне повернення дитини до місця її проживання (перебування).
Наставник має право:
1) отримувати від закладу вичерпну інформацію про стан здоров’я дитини, її рівень розвитку, особливості поведінки;
2) відвідувати дитину в закладі;
3) використовувати відповідно до рекомендацій закладу методи спілкування з дитиною, які позитивно впливають на її емоційний стан;
4) отримувати консультації закладу з питань виховання та розвитку дитини, особливостей її режиму дня та догляду за нею;
5) спілкуватися з дитиною за межами закладу за згодою дитини, її батьків, інших законних представників, керівника закладу;
6) запрошувати дитину до своєї сім’ї у святкові та неробочі дні, під час канікул за погодженням із службою у справах дітей та центром за місцем проживання наставника;
7) спілкуватися з дитиною за допомогою телефону та інших засобів зв’язку;
8) звертатися до відповідних органів, установ та організацій з питань дотримання прав дитини, задоволення її потреб;
9) надавати дитині допомогу в отриманні додаткових освітніх, соціальних, реабілітаційних, оздоровчих послуг відповідно до її потреб;
10) брати участь у забезпеченні дитини одягом, взуттям, засобами для навчання та розвитку тощо.