В умовах карантину ми змушені довго залишатися вдома. Для когось це випробування самотністю, для інших – перевірка на міцність постійною близькістю. І це абсолютно нормально. Адже як би ви не були дружні з членами сім’ї, мати особистий час і простір дуже важливо для кожної людини. Тому першочерговим завданням є його організація.
Толерантність до невизначеності
Найбільше страждають від карантину ті, хто у повсякденному житті мегаактивні, в кого день розписаний по хвилинах, хто постійно в русі. Коли раптово все змінюється, людина не завжди сприймає це як «час відпочити і розслабитися», а думає, що щось вийшло з-під контролю, і світ руйнується. Люди втрачають звичний ритм життя, їхні плани змінюються без їхнього на те бажання та згоди. «У психології є таке поняття “толерантність до невизначеності”. Це як риса характеру, яка допомагає людям справлятися з кризою, коли все змінюється, і не можна спрогнозувати, що і як буде». Складно пережити карантин тим, хто не вміє або не звик бути наодинці з собою. Це психологічно важко, бо доводиться зупинитися, рефлексувати над своїм життям, а людина може бути не готовою до цього.
Складіть план
Здається, що життя зупинилося, страшно через майбутнє, не хочеться нічого робити. Скоріше за все, ви боїтеся втратити контроль над своїм життям. Його можна повернути. А якщо кожен день на карантині одноманітний, і ви — як у фільмі «День бабака», це треба змінити за будь-яких умов. Якщо ви з тих, хто складає плани на рік, — треба зробити його ревізію. «Складіть новий план, наприклад, на 3 тижні (ціль має бути конкретною, вимірювальною, досяжною, реальною для вас). Потім розпишіть кроки або етапи її досягнення. І далі вже щодня складайте план на день. Ввечері чи протягом дня фіксуйте, що вам вдалось виконати». Також важливо з’ясувати, чого хочеться під час карантину досягти саме вам. «Якщо важко ставити цілі — помрійте. Напишіть список із 50 бажань, все, що приходить у голову (деякі пункти можуть вас здивувати), серед них знайдеться кілька, реалізувати які можна під час карантину або почати підготовку до реалізації».
Розподіл обов’язків та час на усамітнення
Поговоріть із домашніми, розподіліть обов’язки і знайдіть час для усамітнення. Не бійтеся конфліктів – це всього лише етап на шляху до вирішення проблеми. І в умовах постійної близькості вони можуть виникати частіше, ніж раніше. Намагайтеся більше говорити, ділитися емоціями і прояснювати що мають на увазі люди, які вас оточують. Всі проблеми можна вирішити, але звертайте увагу на форму і інтонацію того, як ви це говорите.
Режим дня
Головне в період карантину — створити режим і правила. Перед тим, як працювати, перевдягніться. Не потрібно надягати все найкраще або робити вечірній мейкап, але у вас має бути певний ритуал, який відділятиме ваш робочий час від неробочого. Не працюйте в піжамі чи спортивному костюмі і прямо в ліжку. Обов’язково виділіть собі місце для роботи. Слідкуйте за кількістю часу, який ви присвячуйте роботі. Слідкуйте за графіком сну.
Напис на екрані: Батьки працюють
Дітям, так само, як і дорослим, важко адаптуватись до нового графіку. Тому тут важлива системність. Намагайтеся вставати й лягати в один і той самий час. Виділіть на виконання уроків час, який би дитина у звичному режимі проводила в школі. Складайте план на день для дитини і підтримайте її своїм прикладом. З маленькими можна займатися творчістю. Домовляйтеся з дитиною про умови: коли вам треба працювати, а їй в цей час треба погратися самій. Заключіть угоду, але дотримуйтесь обіцянок. Наприклад, якщо пообіцяли, що після години роботи підете на прогулянку, то треба йти. Домовляйтесь із своїм партнером чи партнеркою про графік, можна влаштувати чергування — «хто коли няня чи нянь».
Час разом
Займіться чимось разом. Наприклад, заплануйте регулярну фізичну активність: спільна зарядка, танці, йога. Або організуйте сімейне дозвілля: можна збирати пазли, грати в «показуху», малювати, будувати халабуди, і ще дуже багато чого. Пам’ятайте, що дітей не потрібно постійно розважати. Дайте їм можливість зайнятися чимось самостійно, тим часом подбайте про себе. Скористайтеся карантином, аби краще пізнати один одного.
Зберігайте спокійні
Відчувати зараз тривогу — нормально. Страх є захисним механізмом психіки. Він потрібен людині, щоб бути в безпеці. Сприймайте його, як таймер у духовці: час виймати курку, бо згорить. Паніка ж виконує уже не рятівну функцію, а ускладнювальну. Однак емоційна і тілесна реакція в ситуації небезпеки може мати більш сильний ефект для тих, хто легше піддається впливу. Якщо ви відчули напад паніки: подивіться навкруги, перерахуйте вголос те, що зараз навколо вас, назвіть будь-які 3-5 предметів, які ви бачите. Проговоріть, що ви зараз відчуваєте у своєму тілі, назвіть 3-4 відчуття. Це допомагає переключитись і сконцентруватись на моменті.
Бережіть сили.
Бережіть сили. Потрібно, щоб їх вистачило спочатку на кілька тижнів карантину, а потім на кілька тижнів виходу з нього. Це довгий забіг. Швидше за все, ви будете до цього часу трошки виснажені і роздратовані, як борсуки після зимової сплячки. А світ після скасування карантину не повернеться відразу до налаштувань за замовчуванням, він знайде якісь нові контури, до них теж потрібно буде звикати.