Проблема гіперактивності сьогодні набуває особливої актуальності, оскільки число гіперактивних дітей з кожним роком збільшується. За даними статистик близько 20% учнів виявляють гіперактивні розлади, що характеризуються надмірною нетерплячістю, тенденцією переходити від одного заняття до іншого, не завершуючи жодного з них, непосидючістю. Пік прояву синдрому 6-7 років. Такі діти важко адаптуються до школи, погано входять у дитячий колектив, часто мають різноманітні проблеми у взаєминах з однолітками. З ними буває нелегко, особливо батькам: ці діти не сидять на місці ні секунди, затримати на чомусь їх увагу абсолютно неможливо. Причинами такої поведінки може бути кілька факторів: починаючи від стресу і закінчуючи органічним ураженням мозку. Дорослі повинні розуміти головне: не тільки їм важко, важко й самій дитині поодинці справлятися зі своєю гіперактивністю. Психологами, які займаються цією проблемою, була вироблена ціла система практичних порад.
Ось основні з них:
- Будьте послідовними і постійними. Кожного разу дитині слід давати не більше 1-2 інструкцій, які повинні носити конкретний характер.
- Намагайтесь завжди вести розмову спокійно і повільно.
- Не лякайтесь свого роздратування або гніву. Все це нормально, якщо правильно його контролювати. Якщо Ви починаєте всерйоз сердитись, то це не означає, що Ви втратили любов до своєї непосидючої дитини. Просто потрібно навчитись відділяти манеру його поведінки, яка Вас дратує, від його особистості. Скажіть дитині: “Я тебе люблю. Мені просто не подобається, коли ти ламаєш свої іграшки і розкидаєш їх по всій кімнаті”.
- Намагайтесь уникати постійних заборон і окриків – “перестань”, “не смій”, “не можна” і так далі.
- Обов’язково забезпечте дитині чіткий розпорядок дня. Складіть (краще разом з дитиною) детальний розклад, що включатиме: сон, прийом їжі, прогулянку, гру, заняття і звичайні домашні обов’язки. Намагайтесь дотримуватись цього розкладу, незважаючи на бажання дитини постійно від нього відхилятись. З часом дитина звикне до розміреного розпорядку дня, що стане основою системи життя.
- Не давайте дитині всі іграшки відразу. Дайте одну-дві і нехай награється вдосталь, тоді можна дати іншу. Якщо дитина сіла за стіл малювати, нехай на столі не буде нічого зайвого, тому, що гіперактивним дітям не під силу самостійно відсікати все, що їй заважає на даний момент.
- Враховуючи підвищену збудливість своєї дитини, постарайтесь, щоб у грі одночасно брало участь не більше 2 – 3 дітей.
Необхідно, щоб ігровий арсенал гіперактивної дитини містив різні конструктори, пазли, звичайні настільні ігри. Не хвилюйтесь, якщо відразу дитині не під силу буде займатись значний проміжок часу. Проявіть терпіння і іноді грайте з ним не тільки в м’ячик, а, наприклад, в шахи. Тоді з часом дитина привчиться займати себе іграми довгий час. Ми часто недооцінюємо силу найпотужнішого стимулу – згоди батьків пограти разом з дитиною. Фахівці стверджують, що при правильному вихованні гіперактивної дитини років до дванадцяти виростає звичайний підліток.
Пам’ятайте, що боротись потрібно не з дитиною, а разом з нею проти хворобливого розладу її поведінки.
За безкоштовними консультаціями з приводу проблем виховання дітей звертайтесь у Хмельницький міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за адресою: вул. Кам’янецька, 38, тел.: 76 29 28.