Під час проходження практики студентка гуманітарно-педагогічної академії Косарук Ірина Володимирівна підготувала статтю на тему: “Як виховати у сучасного покоління толерантне ставлення до людей з інвалідністю?”
Всі люди народилися вільними й рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один стосовно іншого в дусі братерства. Декларація Прав Людини, 1948, стаття 1.
Сучасний світ поєднує у собі різноманітних людей, і як правило, є люди, які потребують допомоги інших. Вони мають особливі потреби. Сьогодні це питання є одним із самих цікавих по тій причині, що у соціумі все більше і більше з’являється тих, хто потребує особливого ставлення. Що ж ми повинні робити? В першу чергу наше ставлення до таких людей має бути толерантним. А толерантне ставлення, це саме те, чого так не вистачає сьогодні людям: поваги, терпимості, розуміння, дружнього ставлення й адекватного сприйняття.
Люди з інвалідністю потребують нашої підтримки та допомоги в усуненні певних «бар’єрів», які існують в соціумі, але вони не потребують нашої жалісливості, це навіть може нашкодити, ранити їх душу.
Одним із факторів допомоги людям з особливими потребами є формування толерантності у сучасної молоді, адже на разі все більше і більше випадків, коли представники молоді або кепкують, або проявляють свою недбалість при зустрічі з особливими людьми. Саме тому формування толерантності у молоді є обов’язковим. Це можна зробити за допомогою виховних годин на дану тематику, за допомогою прямого спілкування й спільного навчання. Адже відомо, що сучасна українська школа активно впроваджує інклюзивну освіту. Освіта для дітей, дорослих з інвалідністю є не лише можливість отримати освітні знання й уміння, крім цього це можливість адаптації в соціумі й розширення комунікації. Тому пам’ятаючи все це, ми дорослі, маємо навчати толерантності наших дітей ще із раннього віку.
Сучасній молоді, і взагалі всім, потрібно пам’ятати, що люди з інвалідністю – це звичайні люди, які потребують спеціальних умов аби полегшити процес пересування для людей з ураженням опорно-рухового апарату, з порушеннями зору чи слуху.
Отож, потрібно бути толерантними, навчати цьому наше підростаюче покоління, тоді люди з особливими потребами перестануть сидіти в чотирьох стінах, а ми з вами ще на один маленький крок станемо ближчими до держави, в якій ми всі так хочемо жити.
І найважливіше – слід пам’ятати, що кожна людина з інвалідністю – це така ж людина, як і без інвалідності.