Вітаю. Ви дивитеся рубрику “Поради психолога” https://youtu.be/IInomGyDvr4?list=PLVJ4-V8zsib9e0nvGQ0gq2UKDWRPMlEYQ. У минулій програмі ми говорили про вживання нецензурної лексики дорослими. Сьогодні ж з’ясуємо чому лаються діти. І як відучити їх від цієї нехорошої звички.
Байдужість Найчастіше, причина дитячого мату – байдужість батьків. Якщо ви зайняті своїми справами, a дитина потребує уваги, то на її думку немає кращого способу як голосно і бажано у великій аудиторії сказати щось непристойне. І зовсім неважливо, що батьки починають кричати чи навіть карати дитину. Мета досягнута – увага батьків прикута до неї. Коли дитина розуміє, що таким чином може керувати дорослими, ситуація буде повторюватися знову і знову. Дитина може навіть не розуміти сенс сказаного, але тут важлива реакція…
Поганий приклад Погано, коли в сім’ї батько і мати міняються ролями. Мати займається вихованням, a батько спостерігає за цим зі сторони і не втручається в процес. Батько, як голова сім’ї – незаперечний авторитет, на який рівняються діти. Роль матері – увага, турбота і любов. Через пасивну роль батьків, роль лідерів у підростаючому поколінні зайняли однолітки, рівняння на яких не підвищує рівень розвитку. B результаті – дітям важче адаптуватися в дорослому світі, який ставить дорослі вимоги.
Вікові особливості. Крім того кожен віковий період має свої причини і мотивацію для вживання лайки. Так, малюки 2 – 5 років використовують жаргон не усвідомлено, оскільки мовне наслідування властиве молодшому віку нарівні з іншими видами діяльності. У віці 5-7 років основною рушійною силою є бунт проти того, “як треба”. В період з 8 до 12 років діти розуміють, де можна, а де не можна лаятися. Жаргон використовується серед ровесників для самоствердження, бажання влитися в колектив і прагнення здаватися дорослішими. Підлітки ж за лайкою намагаються приховати свої слабкості, і здаватися сильніше і неприступніша. Що ж робити якщо дитина почала лаятися? Перш за все постарайтеся, щоб нецензурні слова не звучали в присутності і найближчому оточенні дитини з самого її народження.
Не звертайте увагу. Якщо лайливе слово все-таки злетіло з вуст маляти, то перший раз постарайтеся зробити вигляд, що ви нічого не чули і поспостерігайте, як буде реагувати дитина. Якщо дитина вже розуміє сенс сказаного, то вона буде чекати від вас якоїсь реакції, і не дочекавшись повторить провокацію чи вирішить що слово звичайне і в ньому немає нічого, і втративши інтерес забуде прo нього. Якщо ж дитина не чекає ніякої реакції, то, мабуть, слово це вона просто десь почула і якщо не акцентувати на ньому увагу, то воно так само легко і відчепиться.
Зберігайте спокій. Якщо дитина сказала нецензурне слово при сторонніх, головне – зберегти спокій. Звичайно, важко стриматися, адже вам і соромно, і хочеться виправдатися. Зробіть вигляд, що нічого страшного не сталося, це лише прикра випадковість, посміхніться і змініть тему розмови. A потім, коли охолонете, поговоріть з дитиною.
Пояснюйте. Якщо дитина сам попросила вас пояснити значення слова, постарайтеся спокійно і доступно розповістиїй що це слово лайливе, розкажіть його значення, і про те, що його кажуть, коли хочуть когось образити, тому його не можна говорити. Якщо мат все-таки з’явився в дитячій мові, поговоріть з дитиною, запитайте її що означають ці слова, нехай пояснить значення. Можливо, вона і сама не знає, що говорить. Якщо мат вже закріпився у мовленні дитини, то можна дати їй почитати щось на зразок словника ненормативної лексики. Адже якщо щось доступно і не карається, то швидко набридає.
Гніватися можна. Якщо дитина кричить, сердиться і виявляє агресію, батьки повинні показати дитині, що вони розуміють і приймають її почуття. Не можна просто заборонити висловлювати свій гнів. Необхідно навчити дитину, як реагувати, як проявляти негативні емоції без грубих слів.
Авторитет. Якщо дитину долучили до мату однолітки, утримуйтеся від образ, як на адресу дитини, так і її друзів. Це тільки посилить протистояння. Краще тактовно і переконливо пояснити дитині що мат – це не тільки непристойно, але й негарно і є показником її розвитку. Якщо дитина мотивує свою промову тим, що “всі інші теж лаються”, спробуйте пояснити дитині що нецензурна лексика – це така ж залежність як куріння і алкоголь, нікотин руйнує легені, так і мат збіднює словниковий запас і це зовсім не показник дорослості, a звичайна згубна звичка. Складніше, якщо дитина рівняється на когось. Бажання матюкатися пропадає саме, коли дитині зустрічається більш культурний і не менш авторитетний зразок для наслідування. Не вживайте ненормативну лексику при дітях. Пам’ятайте, що саме ви формуєте особистість дитини, її звички і спосіб життя. Навчіть її висловлювати свої сильні почуття іншими, не лайливими словами. Підтримуйте в родині доброзичливі відносини, оскільки взаєморозуміння і тепла атмосфера є тим середовищем, в якому ненормативна лексика не потрібна.