Психологічні заборони

received_250158256373166  Заборона – психологічний стан, який ми отримуємо від сім’ї та соціуму. Це не значить, що батьки говорять своїй дитині: «Не будь собою», «Нічого не роби». Передача відбувається на емоційному або невербальному рівнях. Закладені у дитинстві психологічні заборони можуть суттєво вплинути на доросле життя та створити чимало проблем. Чи можливо перевиховати себе та позбутися накопичених за життя заборон ???
  Заборони, у першу чергу, виникають під батьківським, швидше за все неусвідомленим впливом. Через фрази сказані в емоціях – «Звідки ти взявся на мою голову?», «Що ти поводишся, як маленький!». Також  забороною є певна міміка, інтонація, які закладають базис, який втілюється в дорослому житті. Людина просто живе за певним шаблоном, знаходячись під впливом заборон, знову і знову наступає на «граблі» старих помилок. Заборони можна умовно розділити на п’ять блоків. Перший – заборона виживання
Заборони виживання 
  Носії цієї заборони часто руйнують своє життя через дитяче рішення, яке говорить: “щоб порадувати батьків, я повинен зникнути”. Вони роблять це різними способами. Це алкоголізм, наркоманія, азартні ігри, поведінка та би мовити на межі. Або ж поведінка, полягає в тому, що людина не бачить іншого способу залучення уваги, крім як захворіти.   
Заборона безпеки 
  Другий блок — заборона безпеки. Вона проявляється у тривожності і недовірі  оточуючим. Наприклад, в недовірі до певним груп: “не довіряй багатим людям”. Як результат, люди не довіряють самі собі. Їм важко прийняти важливе рішення, вони ввесь час сумніваються. 
Заборона приналежнсті 
  У третій блок — блок приналежності входять заборони: “не відчувай”, “не будь дитиною”, “не будь близьким”. Таким людям складно відчувати себе в безпеці і складно вибудовувати відносини з іншими, виявляти почуття і емоції, які у них є насправді. Адже з дитинства у них в голові закладено думку, що “близьким бути небезпечно”. 
Заборона компетенції 
  Четвертий блок “заборона компетенції” об’єднаний фразами  – “не думай”, “не досягай успіху”. Таким людям складно аналізувати, виховувати в собі критичне мислення. Їм завжди потрібна опорна фігура, яка може прийняти рішення за них. Також заборона “не досягай успіху” може проявлятися в тому, що людина знецінює свої досягнення, не бачить їх або дуже критикує.  
Заборона самоідентичності 
  Останній блок — заборона самоідентичності. Це заборона “не будь самим собою”. Таким людям складно розуміти, що вони люблять, що хочуть, що їм підходить, а що ні, як їм одягатися, як виглядати і як себе подавати. Вони сумніваються у своїй компетентності, у своєму виборі.Та чи інша заборона може поширюватися і негативно проявлятися в різних сферах. В особистих  відносинах, роботі, бізнесі, комунікації з людьми. Та вихід є. Альтернатива заборонам – це дозвіл. 
Дозвіл 
  У будь-якому випадку можна вийти з негативного сценарію і змінити своє життя. 
Спостерігайте за емоціями 
  Поспостерігайте за своїми емоціями, подивіться, як ви їх проявляєте. Чи дозволяєте собі сумувати, коли вам сумно і сміятися, коли вам весело? Як ви висловлюєте свій гнів і відстоюєте свої кордони і чи можна вам це робити?
Спосіб життя 
  Зверніть увагу на спосіб життя, який ви ведете. Чи є у вас можливість щось виправити, якщо ви, наприклад, зловживаєте алкоголем або якимось азартним адреналіновим дозвіллям? Чи є можливість більш дбайливо ставитися до свого життя і що ви можете зробити для себе? Простежте, як ви піклуєтеся про своє здоров’я. 
Вміння відпочивати 
  Придивіться, наскільки легко ви йдете у відпустку. Чи не трапляється у вас захворювань, якщо ви занадто багато працюєте, коли потім тільки один вихід – укласти себе в ліжко? Якщо відпустка дається складно, треба переглянути свій графік роботи, потроху вчитися знаходити час для відпочинку і для себе.
Дитячі бажання 
  Звертайте увагу на те, як часто ви тішите себе, як часто виконуєте свої давні дитячі бажання. Можна згадати, чого ви хотіли в дитинстві, чи ви отримали бажане? Якщо не отримали, придумайте, як ви можете втілити це бажання і дозволити для своєї внутрішньої дитини такий маленький подарунок. Наприклад, поїздку кудись. А може велосипед? Іноді за такою увагою до самого себе лежить ключик до змін в кращий бік і до покращення якості свого життя.
Вчіться приймати рішення 
  Спостерігайте за собою, коли ви йдете в кафе, як ви приймаєте їжу, чи ви відчуваєте її смак, чи відчуваєте ви при цьому задоволення. Проаналізуйте, коли ви робите замовлення чи приймаєте рішення ви самі або дивіться на інших і чекаєте, коли вони замовлять. Якщо вам потрібна опорна фігура, спробуйте зробити маленькі кроки і приймати спочатку маленькі рішення. Почніть з якоїсь дрібниці.
  Візьміть собі за правило вставати щоранку, дивитися в дзеркало і говорити собі: “Доброго ранку і як добре, що ти є!”.  Спробуйте переглянути свій графік і знаходити час не тільки для роботи і проведення часу з друзями, а й для самого себе.   Спробуйте влаштувати для себе якусь цікаву прогулянку. Може, відвідати музей. Дозволяйте собі читати, бути допитливим, знаходити літературу про життєві сценарії, про психологічні заборони і, найголовніше – про варіанти виходу з них. 

ЯК ПРАВИЛЬНО ЗАБОРОНЯТИ ЩОСЬ ДІТЯМ

IMG_20200422_112237_833  У Каліфорнії 50 років тому провели експеримент та порівняли два стилі виховання. В одному дитсадку виховували дітей з родин, які вважали: треба якомога більше свободи, приймати синів і доньок такими, як вони є, щоб ті змалечку могли самореалізуватися. Тож і вихователі ні в чому не обмежували цю малечу. За контрольну групу взяли традиційний дитсадок: з певними правилами поведінки, із заохоченнями та м’якими покараннями. Через три роки «вільні» діти, на подив вчених, були менш радісними, більш тривожними, не вміли спілкуватися, майже не грали в групові ігри. Відсутність правил позбавляла їх орієнтирів. Діти почувалися так, немов на них переклали відповідальність за наслідки їхніх вчинків, тож вони не могли по-справжньому розслабитися.
Правила важливі
  Отже, «правила гри» повинні бути, і діти їх мають знати. Якщо батьки не вводять заборон, замовчують помилки малечі й не дають їх виправити, виховують «кумирів родини», яким усе дозволено, все прощається та немає наслідків, вони стають згодом самовпевненими особами.
  Впевненість, на противагу самовпевненості, завжди включає здорову самокритичність, здатність оцінювати свої вчинки, ресурси, брати на себе відповідальність. Отже, розумні заборони йдуть на користь дитині.
Почніть із себе
  Батьківський приклад — це фундамент виховання. Забороняєте дивитися мультики більш ніж півгодини? Чудово, але якщо самі при цьому не відриваєтеся від монітора, дитина стане бунтувати — відкрито чи потайки. Боїтеся, аби підліток не почав смалити цигарки? Тоді краще й самим відмовитися від куріння. Форму «Ми цього не робимо» значно краще сприймають, ніж «Тобі не можна».
Будьте послідовні
  Заборони мають бути правилами, а не сплеском емоцій. Наприклад, дитина захоплено грається і покриває майже весь життєвий простір іграшками: Мама дозволяє залишати все в такому вигляді на ніч, не склавши іграшки на місце. Але ось вона приходить перевтомлена, з головним болем, якась машинка потрапляє під ногу, все дратує. І дитина чує крики та звинувачення, що вона влаштувала гармидер, треба зібрати все негайно. Це — не заборона, це — сплеск емоцій. Краще впоратися з роздратуванням без дитини. А згодом спокійно подумати, що саме ви хочете заборонити, наскільки це важливо для вас і для дитини, а потім вже спокійно вводити нове правило.
Заборон не може бути занадто багато
  Ви можете заборонити дитині ноутбук та смартфон, не дозволяти гратися з небажаними друзями, вважати іграшки та ігри дурницями, не дозволяти гуляти без дорослих. Однак такі заборони лише розпалюють бажання. Згодом діти наздоганяють все те, чого були позбавлені в дитинстві. Дитина із сильним темпераментом у підлітковому віці прагнутиме порушити відразу всі батьківські заборони. Зі слабким — дійсно, підкориться, але в підсумку батьки матимуть слухняну й абсолютно не готову до життя людину. 
Пояснюйте доступно
  Так, є правила, які маленька дитина не може осягнути. Але варто повторювати спрощені пояснення і силоміць утримувати від небезпечних речей. А з віком дитина все зрозуміє. Скажімо, малюк не знає, що таке розетка та електрика. Можна пояснити, що в ній своєрідний вогонь, який робить дуже боляче. До певних правил слід просто «дорости». І маленькій дитині, і підлітку пояснювати варто один-два рази. Постійні розмови на цю тему — ні до чого. Часом це спроба дитини виправдатися та звільнитися від заборони. Надалі коротко нагадуйте: «Ми цього не робимо».