Після напруженого робочого дня багато батьків грається з маленькими дітьми, щоб позбутися стресу. Та чи відомо вам, що й малята теж відчувають стрес? Стрес – невід’ємна частина життя сучасної людини. Хронічний стрес може спровокувати в дорослих такі недуги, як цукровий діабет, астма, депресія, артрит, гіпертонія й серцево-судинні захворювання. У маленьких дітей прояви стресу насамперед пов’язані з проблемами з поведінкою: дитина стає примхливою або стикається з труднощами у навчанні. Іноді стрес у маленьких дітей призводить до енурезу. Якщо у вашої дитини є ті чи інші симптоми стресу, знайте: ви цілком у змозі їй допомогти. Як саме – спробуймо з’ясувати.

Причини стресу в дошкільнят

Стрес – це реакція людини на складні ситуації в школі, на роботі, у взаєминах із друзями, родиною тощо. У дошкільнят прояви стресу нерідко виникають із низки причин. Розгляньмо найпоширеніші.

1. Розлука з батьками. Маленькі діти, коли їх уперше приводять у дитячий садок, відчувають занепокоєння і стрес через страх розлуки з батьками. Коли дитині самотужки, без звичної для неї підтримки доводиться досліджувати соціальне оточення, це може викликати в неї страх і занепокоєння.

2. Соціальний тиск. Зазвичай його відчувають діти старшого віку, але іноді й дошкільнятам ведеться нелегко, скажімо, коли вони змушені пристосовуватися до нової ситуації (наприклад, у дитячому садку). Діти стають сором’язливими й замкнутими.

3. Домашня атмосфера. Атмосфера в родині суттєво впливає на поведінку і звички дитини. Діти, які стають свідками частих конфліктів у сім’ї, розлучення батьків або смерті когось із близьких, нерідко страждають від стресу.

4. Інші чинники. Стрес у дошкільнят може виникати через тривожні повідомлення в новинах, хвороби, фінансові проблеми в родині, брак батьківської підтримки тощо. Дослідження також свідчать, що причиною стресу в дошкільнят може бути хронічний стрес, який переживають їхні батьки, особливо матір.

Симптоми стресу в дошкільнят

Ось декілька ознак того, що маленькі діти відчувають стрес.

1. Недостатньо розвинені мовленнєві навички.

2. Розлади навчання.

3. Погана зосередженість.

4. Проблеми при запам’ятовуванні.

5. Агресивна поведінка.

6. Дитина грубо розмовляє з людьми навколо.

7. Дитині важко довіряти іншим людям.

8. Дитині нелегко заводити друзів.

9. Регресивна поведінка (дитина виявляє ознаки поведінки, властивої дітям молодшого віку).

10. Дитина потребує уваги до себе, намагаючись здобути її всілякими способами.

11. Дитина часто плаче або кричить.

12. Дитину охоплює істерика.

13. Дитина невпевнена в собі.

14. Дитина відчуває тривожність і страх.

15. Дитина замкнута.

16. Дитина дратівлива.

17. Дитина боїться розлуки з батьками.

18. Дитина має розлади сну.

19. У дитини часто болить живіт.

20. Дитина має поганий апетит, втрачає вагу.

21. Дитині властиві розлади травної системи.

22. Дитина страждає від жахіть.

23. Дитина страждає від енурезу.

Як допомогти дошкільнику впоратися зі стресом

Дотримуючись нескладних порад, вам до снаги допомогти дитині впоратися зі стресом. Ці рекомендації для батьків також стануть основою створення і збереження здорових взаємин із дитиною.

• заспокоюйте дитину. Будьте поруч із нею, допоможіть їй почуватися безпечно. Якщо дитина побоюється залишатися без вас у дитячому садку, скажіть їй, що ви йдете ненадовго;
• говоріть із дитиною спокійним тоном. Це дасть їй змогу впоратися з роздратуванням і заспокоїтися;
• звертайте увагу на поведінку дитини. Якщо вона вередує і час від часу її охоплює істерика, можливо, це – прояви стресу, і своєю поведінкою дитина хоче щось вам сказати;
• допоможіть дитині вербально висловити її почуття. Але водночас окресліть їй кордони.

Пам’ятайте, що стрес – це невід’ємна частина сучасного життя. Ви у змозі допомогти дитині впоратися зі стресом, виявляючи любов і підтримку. Якщо ж усі ваші зусилля марні й дитина все ще перебуває в стресовому стані, зверніться до фахівця.

Днями на базі Ізяславської районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості відбувся семінар для осіб, які перебувають на обліку, як такі що потребують працевлаштування.         Фахівець із соціальної роботи Ізяславського районного центру соціальних служб Наталія Вишняк поінформувала учасників семінару про одну з можливостей працевлаштування, а саме про створення сім’ї патронатного вихователя. Під час проведення семінару надано основну інформацію та інформаційні буклети про створення та функціонування патронатної сім’ї.        Під час адміністративних змін, які відбуваються сьогодні в нашому місті та районі,  послуга сімейного патронату набуває ще більшої актуальності, оскільки дає можливість в разі виникнення складних життєвих обставин в родині залишати дітей в межах територіальної громади, а не відправляти їх в дитячі будинки та реабілітаційні центри м. Хмельницького.

Патронатний вихователь – це особа, яка на професійній основі здійснює догляд та виховання  дітей, влаштованих в її сім’ю.

Сімейний патронат над дитиною – це професійна комплексна послуга, що передбачає: тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах, потребує захисту, у сім’ї патронатних вихователів, та одночасне надання фахівцями із соціальної роботи інтенсивних підтримуючих послуг біологічній родині дитини для відновлення її повноцінного функціонування.

Метою сімейного патронату є забезпечення права кожної дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах,  виховуватися у сприятливому та безпечному сімейному середовищі шляхом відновлення здатності батьків (осіб, які їх замінюють) опікуватися дитиною та виховувати її, а в разі неможливості – вчинення заходів щодо захисту дитини та прийняття рішень щодо її влаштування до постійної форми сімейного виховання, яка найбільше відповідає потребам дитини.

Сімейний патронат надасть дитині  безпеку, догляд, виховання та реабілітацію дитини в умовах сім’ї, підтримане спілкування з рідними; а в разі неможливості повернення до біологічної родини – пошук для дитини нової сім’ї.

Біологічним батькам дитини надасть можливість усунути складні життєві обставини, вирішити наявні проблеми, отримати професійний соціальний супровід, що загалом сприятиме підвищенню батьківського потенціалу та воз’єднанню родини. Ізяславський районний центр соціальних служб проводить пошук кандидатів у патронатні вихователі шляхом інформаційних кампаній, проведення семінарів, співбесід, індивідуальних консультацій. Детальну  інформацію щодо створення та функціонування патронатної сім’ї можна отримати за адресою: вул. Незалежності, 43, м. Ізяслав, тел. 4-21-38.

Як ви реагуєте в випадках, коли ваша дитина чимось засмучена і відчуває фрустрацію? Чи відчуваєте ви ті ж самі почуття?

Уявіть ситуацію: у дитини не виходить розв’язати домашнє завдання з математики. Ви 20 хвилин пояснюєте їй, як розв’язати задачу, а вона все одно каже: «У мене нічого не виходить». Чи засмутитесь ви в такому випадку?

Нові дослідження американських психологів пояснюють, як емоційний стан батьків впливає на емоційний стан дитини.

Група вчених з Каліфорнійського університету (США) провела експеримент, у якому взяли участь діти шкільного віку та їх батьки. Суть експерименту полягала в тому, що діти стикалися зі складним завданням. Дослідники встановили, що батьки, які зберігають спокій у таких ситуаціях, можуть допомогти дитині впоратися зі своїми негативними емоціями.

Для вимірювання емоційного стану дітей був використаний метод електрокардіографії. Це дозволило встановити, що діти підсвідомо відчувають емоційний стан батьків. У результаті емоції батьків передаються дітям.

У ході експерименту кожна дитина разом з батьками заходила до кімнати, де їй пропонувалося вирішити складну головоломку. Батьки могли спостерігати за процесом, але не допомагати дитині. У другій частині експерименту учасникам давали п’ять додаткових хвилин на розв’язання головоломки, але тепер батьки могли допомагати дитині.

Дані електрокардіограми показали, що емоційний стан батьків впливав на емоційний стан дитини. Однак такий взаємозв’язок не працював в зворотному напрямку: емоції дитини не впливали на емоції батьків.

Дане дослідження змушує по-новому подивитися на особливості прояву емоцій у дітей і батьків. Описаний вище взаємозв’язок між емоціями батьків і дітей називають також емоційним співналаштуванням або взаємною регуляцією. На другому етапі експерименту він допомагав дитині долати негативні емоції і заспокоюватися.

З самого народження дитини на її здатність до саморегуляції впливає те, як батьки реагують у моменти, коли вона засмучена. Якщо дитина плаче, а батьки кажуть їй: «перестань плакати», «не звертай уваги» або «змирись», ймовірно, вона все одно буде відчувати негативні емоції. Якщо ви будете на неї кричати або змусите її піти до своєї кімнати і заспокоїтися, це не навчить її контролювати свої емоції. Швидше за все, емоційні реакції дитини в стресових ситуаціях будуть повторюватися і навіть посилюватися.

Якщо батьки беруть дитину на руки, коли вона плаче, вона заспокоюється. Обійми батьків і прояв співчуття з боку батьків допомагають дитині в цьому. Старших дітей можна навчити висловлювати свої почуття за допомогою слів. Якщо ж батьки ігнорують емоції дитини або карають її, коли вона засмучується, її реакція на стресові ситуації буде тільки посилюватися і частішати.

Коли дитина засмучена або плаче, перш за все, вам потрібно зберігати спокій. Зробіть кілька глибоких вдихів – це повинно допомогти. Коли ви спокійні, ви можете допомогти вашій дитині: вона підсвідомо переймає ваш емоційний стан і заспокоюється сама. Вона відчуває себе в безпеці.

Коли дитина стає дорослішою, ви можете навчити її відомим вам способам заспокоюватися: дихальним практикам, позитивному мисленню і словесному вираженню своїх емоцій.

Іноді батькам здається, що дитина воліє плакати, кричати і тупотіти ногами, а не пояснювати, що сталося. Найімовірніше, у дитини ще недостатньо розвинений словниковий запас, щоб висловити свої почуття словами. Такі випадки – прекрасний привід навчити дитину відповідним способам вираження емоцій. Коли дитина зможе розповісти, що вона відчуває і що викликало такі почуття, ви зможете навчити її вирішувати проблеми і спокійно приймати певні ситуації, навіть якщо вони не подобаються дитині. Чим більше часу ви приділите тому, щоб розвинути у неї ці навички, тим рідше у неї будуть траплятися спалахи негативних емоцій.

Коли дитина навчиться висловлювати свої потреби, вона зможе реагувати і на потреби оточуючих. Якщо ви завжди готові вислухати дитину, це ще не означає, що ви будете завжди їй поступатися або виконувати всі її забаганки. Але вона буде відчувати, що ви її приймаєте і завжди готові вислухати. Так ви легше зможете навчити її співчуття, розуміння оточуючих і інших корисних навичок.

Розглянемо кілька порад, які допоможуть вам контролювати власні емоції:

1. Якщо ви чимось засмучені, зробіть кілька глибоких вдихів або порахуйте до десяти.

2. Звертайте увагу на будь-які сигнали, за допомогою яких дитина повідомляє про свої емоції. Це можуть бути тілесні сигнали, тон голосу або слова.

3. Спокійним тоном скажіть дитині, що ви помічаєте його почуття. Наприклад, скажіть їй: «Я бачу, що ти засмучений (сердишся, сумуєш тощо)».

4. Спробуйте зрозуміти, що засмутило вашу дитину. Якщо ви не знаєте цього напевно, запитаєте: «Що тебе засмутило?» Якщо дитина не хоче розповідати, ви можете припустити: «Мені здається, ти засмутився через те, що старший брат не поділився з тобою іграшкою. Я розумію, як це прикро».

5. Молодшій дитині ви можете сказати: «Мені шкода, що ти не зміг розв’язати задачу з математики». Потім ви можете переключити його увагу на завдання простіше: «Давай спробуємо розв’язати ще один приклад. Впевнена, що ти впораєшся з ним».

6. З дітьми старшого віку вам, можливо, доведеться проявити наполегливість. Скажіть дитині: «Я знаю, чому ти засмучений». Потім поясніть, чому його бажання нереальне.

7. У деяких випадках потрібно просто навчити дитину, як вирішити проблему.

8. Приділяйте час тому, щоб навчити дитину контролювати свої емоції якнайраніше.

Як ви реагуєте в випадках, коли ваша дитина чимось засмучена і відчуває фрустрацію? Чи відчуваєте ви ті ж самі почуття?

Уявіть ситуацію: у дитини не виходить розв’язати домашнє завдання з математики. Ви 20 хвилин пояснюєте їй, як розв’язати задачу, а вона все одно каже: «У мене нічого не виходить». Чи засмутитесь ви в такому випадку?

Нові дослідження американських психологів пояснюють, як емоційний стан батьків впливає на емоційний стан дитини.

Група вчених з Каліфорнійського університету (США) провела експеримент, у якому взяли участь діти шкільного віку та їх батьки. Суть експерименту полягала в тому, що діти стикалися зі складним завданням. Дослідники встановили, що батьки, які зберігають спокій у таких ситуаціях, можуть допомогти дитині впоратися зі своїми негативними емоціями.

Для вимірювання емоційного стану дітей був використаний метод електрокардіографії. Це дозволило встановити, що діти підсвідомо відчувають емоційний стан батьків. У результаті емоції батьків передаються дітям.

У ході експерименту кожна дитина разом з батьками заходила до кімнати, де їй пропонувалося вирішити складну головоломку. Батьки могли спостерігати за процесом, але не допомагати дитині. У другій частині експерименту учасникам давали п’ять додаткових хвилин на розв’язання головоломки, але тепер батьки могли допомагати дитині.

Дані електрокардіограми показали, що емоційний стан батьків впливав на емоційний стан дитини. Однак такий взаємозв’язок не працював в зворотному напрямку: емоції дитини не впливали на емоції батьків.

Дане дослідження змушує по-новому подивитися на особливості прояву емоцій у дітей і батьків. Описаний вище взаємозв’язок між емоціями батьків і дітей називають також емоційним співналаштуванням або взаємною регуляцією. На другому етапі експерименту він допомагав дитині долати негативні емоції і заспокоюватися.

З самого народження дитини на її здатність до саморегуляції впливає те, як батьки реагують у моменти, коли вона засмучена. Якщо дитина плаче, а батьки кажуть їй: «перестань плакати», «не звертай уваги» або «змирись», ймовірно, вона все одно буде відчувати негативні емоції. Якщо ви будете на неї кричати або змусите її піти до своєї кімнати і заспокоїтися, це не навчить її контролювати свої емоції. Швидше за все, емоційні реакції дитини в стресових ситуаціях будуть повторюватися і навіть посилюватися.

Якщо батьки беруть дитину на руки, коли вона плаче, вона заспокоюється. Обійми батьків і прояв співчуття з боку батьків допомагають дитині в цьому. Старших дітей можна навчити висловлювати свої почуття за допомогою слів. Якщо ж батьки ігнорують емоції дитини або карають її, коли вона засмучується, її реакція на стресові ситуації буде тільки посилюватися і частішати.

Коли дитина засмучена або плаче, перш за все, вам потрібно зберігати спокій. Зробіть кілька глибоких вдихів – це повинно допомогти. Коли ви спокійні, ви можете допомогти вашій дитині: вона підсвідомо переймає ваш емоційний стан і заспокоюється сама. Вона відчуває себе в безпеці.

Коли дитина стає дорослішою, ви можете навчити її відомим вам способам заспокоюватися: дихальним практикам, позитивному мисленню і словесному вираженню своїх емоцій.

Іноді батькам здається, що дитина воліє плакати, кричати і тупотіти ногами, а не пояснювати, що сталося. Найімовірніше, у дитини ще недостатньо розвинений словниковий запас, щоб висловити свої почуття словами. Такі випадки – прекрасний привід навчити дитину відповідним способам вираження емоцій. Коли дитина зможе розповісти, що вона відчуває і що викликало такі почуття, ви зможете навчити її вирішувати проблеми і спокійно приймати певні ситуації, навіть якщо вони не подобаються дитині. Чим більше часу ви приділите тому, щоб розвинути у неї ці навички, тим рідше у неї будуть траплятися спалахи негативних емоцій.

Коли дитина навчиться висловлювати свої потреби, вона зможе реагувати і на потреби оточуючих. Якщо ви завжди готові вислухати дитину, це ще не означає, що ви будете завжди їй поступатися або виконувати всі її забаганки. Але вона буде відчувати, що ви її приймаєте і завжди готові вислухати. Так ви легше зможете навчити її співчуття, розуміння оточуючих і інших корисних навичок.

Розглянемо кілька порад, які допоможуть вам контролювати власні емоції:

1. Якщо ви чимось засмучені, зробіть кілька глибоких вдихів або порахуйте до десяти.

2. Звертайте увагу на будь-які сигнали, за допомогою яких дитина повідомляє про свої емоції. Це можуть бути тілесні сигнали, тон голосу або слова.

3. Спокійним тоном скажіть дитині, що ви помічаєте його почуття. Наприклад, скажіть їй: «Я бачу, що ти засмучений (сердишся, сумуєш тощо)».

4. Спробуйте зрозуміти, що засмутило вашу дитину. Якщо ви не знаєте цього напевно, запитаєте: «Що тебе засмутило?» Якщо дитина не хоче розповідати, ви можете припустити: «Мені здається, ти засмутився через те, що старший брат не поділився з тобою іграшкою. Я розумію, як це прикро».

5. Молодшій дитині ви можете сказати: «Мені шкода, що ти не зміг розв’язати задачу з математики». Потім ви можете переключити його увагу на завдання простіше: «Давай спробуємо розв’язати ще один приклад. Впевнена, що ти впораєшся з ним».

6. З дітьми старшого віку вам, можливо, доведеться проявити наполегливість. Скажіть дитині: «Я знаю, чому ти засмучений». Потім поясніть, чому його бажання нереальне.

7. У деяких випадках потрібно просто навчити дитину, як вирішити проблему.

8. Приділяйте час тому, щоб навчити дитину контролювати свої емоції якнайраніше.

Bowl with kutia – traditional Christmas sweet meal in Ukraine, Belarus and Poland, on wooden table, on bright background

Напередодні свят хочеться розповісти про деякі традиції. У день перед Різдвом, 24 грудня, традиційно відбувається святвечір. У цей день їдять тільки сочиво – зерна ячменю чи пшениці, які відварюють у воді і додають мед для смаку, простими словами, їдять кутю. Під скатертинусвяткового столу іноді кладутьдекількаджгутівсіна — як нагадування про Вифлеємськіясла. Крімкуті, на століобов’язково стоять 12 піснихстрав. В кінціСвятвечоратрадиційноспівають колядки та йдутьдо храму на святковуріздвянулітургію.
До того ж, за день до Святого вечораприйнятопокаятися: відвідати друзів і сусідів, щоб у всіх попроситивибачення, помиритися. Не можна сідати за святкову вечерю з образою в серці.
У деньРіздва, 25 грудня, відправляються три особливілітургії – меса вночі, меса на зорі і меса днем. Таким чином, Різдвосвяткуєтьсятричі – як одвічненародження Слова від Бога Отця (вночі), народження Бога-Сина від Діви (на зорі) і народження Бога у віруючійдуші (вдень). Святкування Різдватриваєвісім днів.
Популярнийзвичай у католицьких країнах – колядування. Віряниходять по домівках дітей та молоді з піснями і добримипобажаннями. У відповідьколядники отримують подарунки: ковбасу, фрукти, яйця, пиріжки, солодощі.Колядникиперевдягаються у маски та в шкуритварин, це дійствосупроводжуєтьсягучнимвеселощами. Зазвичай з колядками ходять тільки до родичів, сусідів і близьких друзів.
Чого не можна робити на Різдво
Категорично не можна займатисяважкоюфізичноюпрацею.
Не можна шити, прясти і займатисярукоділлям.
Не можна гадати.
Не можна економити. Існуєповір’я, що все витраченеповернеться в багато разів помноженим.
Не можна ходити на полювання.
Не можна одягатичорні і поношені речі, а тільки нові, яскраві і чисті.
Не можна лаятися і лихословити.
Не можна обідатидо сходу першої зірки. Дозволяєтьсяпити воду і невеликий сніданок.
Автор: Фахівець із соціальної роботи Захарків Ірина