З 25 листопада по 10 грудня в Україні триває щорічна Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». 1 грудня відбувся запис радіопередачі на ТРК «Подолянин TV» у рамках акції.

У передачі взяли участь директор Кам’янець-Подільського міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді – Еліна Ковтун та психолог – Віталій Поліщук.

Оскільки згідно чинного законодавства, центри СССДМ надають допомогу саме постраждалим від домашнього насильства,  учасники говорили про причини вчинення насильства, «психологію жертви» та про допомогу, яку можна отримати від спеціалістів Кам’янець-Подільського міського Центру.

Прикладом того, що домашньому насильству потрібно протидіяти, стала «історія успіху» однієї з постраждалих, яка, за допомогою спеціалістів, подолала власну складну проблему задля кращого майбутнього своїх дітей.

Трансляцію передачі можна буде послухати на частоті 105.7FM.

Колектив Кам’янець-Подільського міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді приєднався до щорічної акції до Всесвітнього дня боротьби зі СНІД та порозуміння з ВІЛ-позитивними людьми. Акція сприяє приверненню уваги  громадськості до проблеми ВІЛ/СНІД, підвищенню рівня інформованості про цю проблему, формуванню толерантного ставлення до людей, що живуть із ВІЛ/СНІД.

З ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я Всесвітній день боротьби зі СНІДом   відзначається  щорічно з 1 грудня 1988 року. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.

За даними ООН, поширення епідемії СНІДу у світі в цілому сповільнилося. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20%. Загалом, з початку епідемії, у світі 74,9 млн інфікувалися ВІЛ та 32 млн померли від хвороб, викликаних СНІДом.

Натомість в Україні серед країн Східної Європи і Центральної Азії ступінь поширеності ВІЛ/СНІД найвищий, серед дорослого населення він становить 1,1%. Щодня в Україні реєструється 48,5 випадків захворювання ВІЛ-інфекцією.

Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ (вірус імунодефіциту людини)  і його кінцева стадія – СНІД( синдром набутого імунодефіциту). СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини.

Чи потрібно людині, яка живе у сучасному світі, знати про ВІЛ і СНІД? Один мудрець сказав: “Якщо ти не знаєш ні себе, ні супротивника – ти програєш. Якщо ти знаєш тільки себе – можливо ти виграєш. Якщо знаєш і себе, і супротивника – перемога буде на твоєму боці”. Цим супротивником для людства є ВІЛ/СНІД: про нього потрібно знати все, щоб убезпечити себе і своїх близьких, а також допомогти тим, кого ще можна врятувати.

ВІЛ — це вірус імунодефіциту людини. Він вражає і поступово знищує клітини імунної системи людини, які захищають організм від інфекцій. ВІЛ призводить до розвитку СНІДу впродовж 8-10 років. При належному лікуванні цей процес може бути значно довшим.

СНІД — синдром набутого імунодефіциту, комплекс захворювань, які розвиваються внаслідок руйнування вірусом (ВІЛ) імунної системи. Від моменту зараження ВІЛом до вираження симптомів СНІДу може пройти понад 10 років. Виявити інфікування може лише спеціальний аналіз крові на ВІЛ. При негативному статусі у МОЗ нагадують про «період вікна» — час з моменту інфікування до можливості виявити вірус становить 3-6 місяців. Тому лікарі рекомендують зробити повторний аналіз через 3 і 6 місяців після можливого зараження.

Доведено: вірус імунодефіциту не передається від хворої людини здоровій під час звичайних побутових контактів, через повітря або через навколишні предмети. Тому головне – не давати хворому підстави вважати, що ті, хто знаходяться поруч, його бояться.

         Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів може бути як коротким – 4 – 5 тижнів, так і дуже довгим – декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи людини.

Вірус передається:

• статевим шляхом (при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою);
• парентеральним шляхом (через кров, насамперед, через спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин; через забруднений, нестерильний медичний інструмент);
• від ВІЛ-інфікованої матері до дитини (під час вагітності, пологів чи годування грудним молоком).

                    ВІЛ-інфекція не передається:

• через рукостискання;
• обійми;
• кашель або чхання;
• при використанні загального телефону;
• при відвідинах хворого в лікарні;
• через укуси комах;
• при користуванні загальним туалетом;
• через їжу і посуд при сумісному мешканні;
• при купанні в басейні, лазні або ванні;
• через білизну і одяг.

Що робити, щоб уникнути інфікування ВІЛ-інфекції:

• уникати випадкових статевих зв’язків;

• утримуватись від вживання наркотичних речовин
  якщо людина є споживачем ін’єкційних наркотиків,
• не користуватися спільними засобами гігієни (леза, щітки, манікюрні набори тощо);
• для нанесення татуювання та манікюру мати індивідуальний або одноразовий інструментарій;
• для ВІЛ-позитивної матері, щоб попередити інфікування дитини, необхідно відмовитись від грудного вигодовування.

Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігання ВІЛ-інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження.

З ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я Всесвітній день боротьби зі СНІДом   відзначається  щорічно з 1 грудня 1988 року. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.

За даними ООН, поширення епідемії СНІДу у світі в цілому сповільнилося. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20%. Загалом, з початку епідемії, у світі 74,9 млн інфікувалися ВІЛ та 32 млн померли від хвороб, викликаних СНІДом.

Натомість в Україні серед країн Східної Європи і Центральної Азії ступінь поширеності ВІЛ/СНІД найвищий, серед дорослого населення він становить 1,1%. Щодня в Україні реєструється 48,5 випадків захворювання ВІЛ-інфекцією.

Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ (вірус імунодефіциту людини)  і його кінцева стадія – СНІД( синдром набутого імунодефіциту). СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини.

Чи потрібно людині, яка живе у сучасному світі, знати про ВІЛ і СНІД? Один мудрець сказав: “Якщо ти не знаєш ні себе, ні супротивника – ти програєш. Якщо ти знаєш тільки себе – можливо ти виграєш. Якщо знаєш і себе, і супротивника – перемога буде на твоєму боці”. Цим супротивником для людства є ВІЛ/СНІД: про нього потрібно знати все, щоб убезпечити себе і своїх близьких, а також допомогти тим, кого ще можна врятувати.

ВІЛ — це вірус імунодефіциту людини. Він вражає і поступово знищує клітини імунної системи людини, які захищають організм від інфекцій. ВІЛ призводить до розвитку СНІДу впродовж 8-10 років. При належному лікуванні цей процес може бути значно довшим.

СНІД — синдром набутого імунодефіциту, комплекс захворювань, які розвиваються внаслідок руйнування вірусом (ВІЛ) імунної системи. Від моменту зараження ВІЛом до вираження симптомів СНІДу може пройти понад 10 років. Виявити інфікування може лише спеціальний аналіз крові на ВІЛ. При негативному статусі у МОЗ нагадують про «період вікна» — час з моменту інфікування до можливості виявити вірус становить 3-6 місяців. Тому лікарі рекомендують зробити повторний аналіз через 3 і 6 місяців після можливого зараження.

Доведено: вірус імунодефіциту не передається від хворої людини здоровій під час звичайних побутових контактів, через повітря або через навколишні предмети. Тому головне – не давати хворому підстави вважати, що ті, хто знаходяться поруч, його бояться.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів може бути як коротким – 4 – 5 тижнів, так і дуже довгим – декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи людини.

Вірус передається:

• статевим шляхом (при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою);
• парентеральним шляхом (через кров, насамперед, через спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин; через забруднений, нестерильний медичний інструмент);
• від ВІЛ-інфікованої матері до дитини (під час вагітності, пологів чи годування грудним молоком).

                    ВІЛ-інфекція не передається:

• через рукостискання;
• обійми;
• кашель або чхання;
• при використанні загального телефону;
• при відвідинах хворого в лікарні;
• через укуси комах;
• при користуванні загальним туалетом;
• через їжу і посуд при сумісному мешканні;
• при купанні в басейні, лазні або ванні;
• через білизну і одяг.

Що робити, щоб уникнути інфікування ВІЛ-інфекції:

• уникати випадкових статевих зв’язків;

• утримуватись від вживання наркотичних речовин
  якщо людина є споживачем ін’єкційних наркотиків,
• не користуватися спільними засобами гігієни (леза, щітки, манікюрні набори тощо);
• для нанесення татуювання та манікюру мати індивідуальний або одноразовий інструментарій;
• для ВІЛ-позитивної матері, щоб попередити інфікування дитини, необхідно відмовитись від грудного вигодовування.

Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігання ВІЛ-інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження.

Продовжуємо нашу інформаційну онлайн-кампанію з попередження та припинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі “Не треба мовчати — треба говорити!” та торкнемося питання поширених у суспільстві стереотипів про сексуальне насильство та згоду на вступ в інтимні зносини, неправильне тлумачення якого часто стає підґрунтям для вчинення кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи — зґвалтування, сексуального насильства, примушування до вступу в статевий зв’язок, статевих зносин з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, розбещення неповнолітніх.

Сексуальне насильство – це втягнення іншої людини у свою сексуальну активність без її добровільної згоди. Сексуальною активністю є не лише секс, а і мастурбація, оголення статевих органів заради задоволення, непристойні доторкання, підглядання за такими інтимними процесами як перевдягання, справляння природної потреби, приймання душу, тощо. Щодо дітей – перегляд порнофільмів, розмови на відверті теми, демонстрація натуралістичних зображень статевих органів, навчання онанізму, фотографування їх у відвертих позах, без одягу та інше. Особливістю злочинів проти дітей є те, що їх добровільна згода на сексуальні дії не вимагається. Будь-які дії, навіть за добровільної згоди дітей, є насильством щодо них та карається законом.

Кримінальним кодексом України кваліфікуються як злочини проти статевої недоторканості дітей, розбещення неповнолітніх та статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку. Розбещенням неповнолітніх є вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, тобто ті ж самі цинічні розмови про секс, мастурбація при дитині або навчання її цьому, петтінг та інше. При статевих зносинах з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, ключовим є не біологічний показник – статева зрілість, а досягнення певного документального віку.

Зґвалтуванням визнається вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи. При цьому зґвалтуванню може бути підданий як чоловік, так і жінка, а також другий з подружжя чи родич. 11 січня 2019 року в законодавстві зявився термін “добровільна згода”, який одразу ж став об’єктом для жартів у соціальних мережах, але фактично визначив: “Якщо особа не бажає – залиш її в спокої!” або: “Якщо я не бажаю – ніхто не має права мене примушувати”. Останнє правило, наприклад, дуже підходить для випадків домашнього насильства, коли і кривдник, і постраждала особа не розуміють, що секс без згоди – це зґвалтування, а не подружній обов’язок. Ніяких угод, актів, розписок тощо закон не передбачає, свідки також не потрібні. Головне у стосунках – відсутність примусу. Нижче публікуємо відео про це, пояснюючи на прикладі чаю поняття згоди на статеві зносини.Слід відмежовувати від зґвалтування поняття сексуальне насильство – вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи. Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні або сексуальний харассмент. Тобто протиправним є схиляння до сексуального акту особи, яка є підлеглою по роботі чи навчанню, винна певну суму коштів чи іншим чином матеріально залежна від порушника. Деякі види сексуального насильства караються за статтею хуліганство (грубе порушення громадського порядку). Наприклад, до відповідальності можуть притягти за публічне оголення статевих органів чи мастурбацію (ексгібіціонізм), підглядання за іншими людьми у душових кабінках, примірочних у магазинах, туалетах (вуайєризм), тертя своїми статевими органами об тіло інших людей (без оголення чи проникнення) та інше. Якщо ви вважаєте себе жертвою сексуального насильства, потрібно якнайшвидше після вчинення правопорушення звертатись до найближчого відділення поліції та написати заяву про вчинення щодо вас злочину. Відносно дитини це може зробити законний представник – мати, батько або інші особи, які опікуються нею. Адже сліди злочину легко втратити і, як наслідок, складніше довести вину злочинця. У випадку зґвалтування дуже важливо не приймати душ та не викидати одяг до проведення медичної експертизи, на яку направить поліція. Висловлюємо подяку за надані відеоматеріали управлінню організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області #поліціяХмельниччини.

Останній день осені – 30.11.2020  для учнів ВПТУ 25 розпочався з корисної справи: вели розмову, уважно слухали, висловлювали власну думку, сміялися та задавали запитання на важливу тему: «Психологічні кордони особистості: основні поняття». Що таке власні фізичні та психологічні кордони, хто і коли може їх порушити, чи потрібно і як саме  їх захищати, що може бути, якщо не дбати про власну автономію та не поважати чужу». Пошук відповідей на ці запитання, перегляд відеоматеріалу та презентації допоміг учням краще засвоїти матеріал та запамятатися. Відеолекцію та бесіду підготувала і провела провідний психолог ХМ ЦСССДМ Джал Антоніна. Захід проведено в рамках щорічної Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства». Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.