Психологія дитини

595a2566e648e_595a2566e64d7_iВиконавчі функції – це когнітивні навички, які нам необхідні для того, щоб контролювати і регулювати свої думки, емоції і дії в моменти конфліктів або під впливом відволікаючих чинників. Психологи іноді розрізняють «холодні» виконавчі функції, які відносяться саме до когнітивних навичок (наприклад, вміння рахувати в умі) і «гарячі» виконавчі функції, які допомагають регулювати емоції (наприклад, здатність керувати гнівом).

Існує три види виконавчих функцій:

1. Самоконтроль – здатність чинити опір спокусі і замість цього чинити правильно. Самоконтроль допомагає дітям концентрувати увагу, діяти менш імпульсивно і залишатися зосередженим, виконуючи будь-яку роботу.

2. Робоча пам’ять – здатність пам’ятати інформацію, припускати, де вона може бути використана, встановлювати зв’язок між ідеями і розставляти пріоритети.

3. Когнітивна гнучкість – здатність творчо мислити і змінювати свою поведінку відповідно до зміни обставин. Когнітивна гнучкість дозволяє нам використовувати уяву і креативність для вирішення проблем.

Наскільки це важливо?

Виконавчі функції дуже важливі для розвитку дитини. Про це свідчить той факт, що на основі того, наскільки у дитини розвинені виконавчі функції в ранньому віці, можна з великою часткою впевненості припустити, наскільки високою буде її успішність у школі, наскільки вона зможе адаптуватися в соціумі, наскільки вона буде дотримуватися здорового способу життя тощо.

Тому батькам вкрай важливо знайти способи підтримувати розвиток виконавчих функцій у перші роки життя дитини.

Що вже відомо?

Для того щоб у дитини повністю сформувалися виконавчі функції, потрібен час. Це частково пояснюється повільним дозріванням префронтальної кори головного мозку. Розвиток виконавчих функцій стає помітним, коли діти нагадують собі про важливі цілі (наприклад, коли вони відмовляються дивитися телевізор заради того, щоб зробити домашнє завдання).

Також розвиток виконавчих функцій спостерігається тоді, коли діти вчаться аналізувати навколишнє середовище, щоб вирішити, як діяти в тій чи іншій ситуації (наприклад, вони розуміють, що необхідно вивчити уроки, щоб успішно скласти іспит, і тому відмовляються дивитися телевізор). Недостатній розвиток виконавчих функцій може пояснити, наприклад, чому маленькі діти здаються впертими і відмовляються слідувати логічним вказівкам батьків (наприклад, відмовляються одягати шапку взимку). Часто виконавчі функції бувають погано розвинені у дітей, які виросли в бідних сім’ях.

Діти дуже чутливі до ранніх емоційних переживань, які можуть заважати розвитку виконавчих функцій або, навпаки, сприяти йому. Наприклад, стрес може бути настільки шкідливим для розвитку виконавчих функцій дитини, що її поведінка може бути схожа на поведінку дитини з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (тому дітям з порушеними виконавчими функціями часто помилково діагностують СДУГ).

З іншого боку, позитивний емоційний досвід (наприклад, хороші cтосунки з батьками в ранньому віці) може захистити дитину від негативного впливу стресових факторів (наприклад, важкі матеріальні умови сім’ї). Отже, виконавчі функції у таких дітей розвиваються нормально. Діти чуйних батьків, які використовують м’який підхід у вихованні, а не строгу дисципліну, теж зазвичай краще розвивають свої виконавчі функції.

Добре розвинені виконавчі функції призводять до високої успішності в навчанні, добре розвинених соціальних й емоційних навичок. У молодших класах виконавчі функції сильніше впливають на успішність дитини, ніж інтелект і вміння читати або рахувати. Психологи припускають, що це пов’язано з тим, що виконавчі функції допомагають дитині орієнтуватися в постійно мінливому середовищі. Тому їх розвиток особливо важливий для тих дітей, які ростуть у неблагополучних умовах.

Окремі виконавчі функції пов’язані з тим, що дитина розуміє думки і вчинки інших людей. Наприклад, дитина розуміє, що інші люди можуть мати уявлення про світ, відмінні від її власних. Це необхідний навик для успішної соціальної взаємодії.

Переваги добре розвинених виконавчих функцій очевидні. Разом з тим слабкий розвиток виконавчих функцій характерний для ряду розладів, таких як синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, розлади поведінки та навчання, аутизм, депресія тощо. Ранні проблеми з розвитком виконавчих функцій можуть зберігатися протягом всього дитинства і навіть юності.

Що можна зробити?

Робота з дитячим психологом може допомогти дошкільнятам розвинути свої виконавчі функції. Завдяки цьому вони можуть підвищити успішність, розвинути соціальні та емоційні навички і створити нові нейронні зв’язки. Раннє втручання може також знизити труднощі, пов’язані з такими розладами, як синдром дефіциту уваги з гіперактивністю і розлади поведінки. Такі заняття дають хороші результати для дітей у віці 4-5 років. У ході таких занять дитина вчиться навичкам саморегуляції, найчастіше – в ігровій формі.

Також існує ряд занять, які сприяють розвитку виконавчих функцій у дитини. До таких занять відносяться музика, йога, медитація, єдиноборства тощо.

Також варто звернути увагу на атмосферу, у якій відбувається навчання в молодших класах. Діти повинні проявляти більше активності під час уроку, тому варто більше часу приділяти роботі в малих групах і менше – у великих групах. Дітям з добре розвиненими виконавчими функціями потрібно менше втручання з боку вчителів. Також важливо усунути всі стресові фактори в навчальному процесі. Молодших дітей також слід навчати в ігровій формі. Наприклад, ви можете розігрувати з ним за ролями різні соціальні ситуації. Так дитина більше дізнається про різні соціальні ролі і навчиться пристосовуватися до постійно мінливих ситуацій.

Важливо розуміти, що виконавчі функції розвиваються протягом багатьох років. І навіть дуже мотивованій дитині буває важко дотримуватися всіх вказівок батьків (наприклад, не їсти печиво перед обідом) або зосереджуватися на чомусь протягом довгого часу. Тому дайте дитині час.

ЦІННІСТЬ ЖИТТЯ. ПРОФІЛАКТИКА СУЇЦИДІВ СЕРЕД ВІЙСЬКОВИХ

Профілактика суъцидів-131 березня 2021 р. в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького більше 100 курсантів 2-го курсу були учасниками бесіди на актуальну тему: «Цінність життя. Профілактика суїцидів серед військових».
Провідний психолог міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Джал Антоніна повідомила присутнім, що суїцидальна поведінка військовослужбовців, безперечно, зумовлена їхніми певними індивідуально-психічними, нейрофізіологічними та іншими рисами. Для профілактики такої поведінки у військовому середовищі слід знати ці риси і володіти надійними методиками діагностики.
Курсанти та їх безпосередні керівники зрозуміли, що серед індивідуально-психічних рис військовослужбовця суїцидальну поведінку насамперед формують свідомість і самосвідомість, характер, рівень самооцінки, зміст емоційної сфери, ступінь особистісної та ситуативної тривожності, вид темпераменту, зміст життєвих цінностей та його особливості, соціальний статус, рівень суспільної активності, зміст соціальних зв’язків та їхній характер, ступінь належності до системи соціальних взаємин, специфіка взаємин з найближчим соціальним оточенням та ін.
Профілактика суъцидів-2Саме офіцери-вихователі, психологи, інші фахівці мають допомагати воїнам вивчати свій темперамент, знати його позитивні та негативні риси, а також озброїти їх методикою роботи над собою щодо вдосконалення сильних сторін свого темпераменту і звільнення від негативних аспектів.
Так як основними факторами формування характеру курсантів є соціальне середовище, виховання, самовиховання, то завдання полягає у всебічній підтримці виявів позитивних рис характеру підлеглих і не створенні умов для розвитку в них негативних якостей.
Отже, суїцидогенез є, насамперед, виявом дезадаптації військової людини у військовому середовищі.
Основні причини, що запускають процес суїцидальних явищ: соціальні, індивідуально-психічні і психічні причини, що руйнують особистість та її «Я».
Безпосередні причини, що спонукають людину на відмову від життя, як правило, пов’язані з його найближчим оточенням – родиною, батьками, друзями. Пошук причин суїциду нерідко приводить в минуле людини або суспільства, в якому вона живе. У більшості випадків суїцидів у військовому середовмщі причинами самогубств стають конфліктні ситуації, перенесені в це середовище із цивільного життя ще до призову або вступу на навчання у військовому закладі. Це:
– недостатня фізична готовність до військової служби (незадовільний стан здоров’я, наявність захворювань, слабка фізична загартованість);
– низька психологічна готовність до повноцінної життєдіяльності у суспільстві взагалі та до військової служби зокрема (нестійкість психічного стану та недостатня розвиненість провідних психічних якостей, викривлення життєвих настанов);
– недостатня підготовленість молоді до військової служби (скорочення програм підготовки молоді та державної підтримки закладів щодо роботи з майбутніми військовими);
-схильність у цивільному житті до девіантної поведінки (шкідливі для життя та здоров’я звички, набуті попередньо);
-слабка розвиненість у юнаків позитивної мотивації на збереження та забезпечення особистого життя (неправильне уявлення про цінності життя та здоров’я в юнацькому віці).
Однак, головною ланкою у вирішенні питання «бути чи не бути» все ж такии є сам військовослужбовець, від його особистості залежить, як поведе він себе в кризовому психічному стані, який вибір зробить, зустрівшись із труднощами, і чи не здасться він під впливом тривалих обставин, що травмують психіку.
З цього видно, що попередження та усунення суїцидальних дій серед військовослужбовців є складною соціально-психологічною проблемою, тому вона не має простого та швидкого вирішення. У цьому мають бути задіяні всі соціальні верстви суспільства, визначені та затверджені соціальні програми, залучені необхідні кошти на їх виконання.
Курсанти переглянули мотивуючий відеоролик про цінність життя, отримали інформацію про декотрі дієві інструменти швидкого подолання стресових факторів життя та закладів, які можуть надати швидку психологічну допомогу, зокрема звернення до фахівців служб телефону Довіри, психологів Хмельницького МЦСССДМ, психологів свого навчального закладу.
Захід відбувся на запрошення працівників психологічної служби Академії.