На відміну від попередніх ефектів, цей психологічний трюк отримав назву від імені вигаданого персонажа – міфічного скульптора, який своєю увагою і любов’ю зміг оживити статую.
Вперше з ефектом Пігмаліона зіткнувся психолог Роберт Розенталь, який вивчав успішність школярів молодших класів. Він провів цікавий експеримент: на початку року показав вчителям список тих учнів, які нібито продемонстрували дуже високі результати в тестах інтелекту. В кінці року виявилося, що саме ці школярі стали кращими учнями в класі, здавши іспити на «відмінно». Очікувано? А ось і ні. Справа в тому, що Розенталь вибирав прізвища «геніїв» випадково, без прив’язки до їх реального IQ. Кращими цих учнів зробили викладачі, які щиро вірили, що перед ними по-справжньому талановиті діти.
Вчителі вірили, що діти – маленькі генії і діти дійсно продемонстрували приголомшливі результати.
Висновок: чекай від людей хорошого і зможеш запустити «власне пророцтво». Особливо добре ефект Пігмаліона проявляється на власних дітях і на нас самих: ті, хто вірить, що гідний більшого, дійсно це більше отримують. А у що вірите Ви?
кінець