Найбільшою цінністю кожної країни, кожної нації є діти – її майбутнє. Одним із найблагородніших вчинків людини є захист і виховання дітей, які з тих чи інших причин залишилися без батьківського піклування.
Існує декілька традиційних форм прийняття дитини на виховання у сім’ю, серед яких – усиновлення, опіка та піклування, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу.
Усиновлення – прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини проводиться її інтересах для забезпечення стабільних і гармонійних умов її життя.
Встановлення опіки та піклування – це влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, у сім’ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку, захисту їх прав та інтересів. Опікуни (піклувальники) є законними представниками інтересів дитини без спеціальних на те повноважень. До їх обов’язків належить виховання дитини, піклування про її здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечення одержання дитиною повної загальної середньої освіти, здійснення повного медичного обстеження підопічного двічі на рік.
Прийомна сім’я – це сім’я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від 1 до 4 дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, в яку влаштовуються на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей.
О. Перець – соціальний педагог міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді