Насильство в умовах карантину

  Матеріальні складнощі, які торкнулись чи не кожної сім’ї, в період карантину. Ризик заплати чималий штаф, а тим самим, завдати ще більших матеріальних утисків собі та своїм ближнім, у певної категорії людей, не викликає найменшого занепокоєння. Моральна сторона тих чи інших соціально негативних явищ для таких, взагалі, далека.  

  Протягом 09 квітня до Деражнянського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді надійшло повідомлення про факт домашнього насильства в сім’ї, яка перебуван у складних життєвих обставинах.

  В ході оперативного реагування на інформацію про випадок домашнього насильства чоловіком відносно дружини, Деражнянським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді спільно із службою у справах дітей Деражнянської райдержадміністрації та ювенальною превенцією Деражнянського відділення поліції  проведено відповідну роботу з особою, яка вчинила насильство. Надано підтримку особі, яка постраждала від насильства. Членів сім’ї проконсультовано  щодо відповідальності за вчинення домашнього насильства, надано рекомендації щодо попередження конфліктів в сім’ї та шляхів їх розв’язання.

20200409_110051_resized  Крім того, в сім’ї наявні інші фактори, що спричиняють складні життєві обставини. Мати неналежним чином виконує батьківстві обов’язки: часто залишає дітей на батька, може не ночувати вдома. В будинку недостатній запас продуктів, а в сім’ї виховується 4 дітей. То ж, в результаті, обоє батьків відповідатимуть перед законом: батько – за вчинення домашнього насильства, мати – за неналежне виконання батьківських обов’язків.

 20200409_100721_resized 20200409_101916_resized

Підтримка сімей в умовах карантину

  В умовах карантину зростає ризик незабезпечення першочергових потреб дітей (харчування, предмети гігієни, належний догляд, безпека, медична допомога) і, в першу чергу, в сім’ях, які перебувають у складних життєвих обставинах.

  Вразливість сімей посилюється тим, що непоодинокими є випадки втрати батьками роботи або постійного доходу, що призводить до обмеженості ресурсів сімей для забезпечення потреб дітей.

  Ще одним чинником, який викликає занепокоєння, є різке, незаплановане повернення дітей із закладів інституційного догляду та виховання до сімей, що в свою чергу, посилює скруту таких сімей та може призвести до неналежного задоволення потреб дітей у цих сім’ях..

  Протягом 6 — 10 квітня 2020 року Деражнянським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді спільно із службою дітей Деражнянської райдержадміністрації та ювенальною превенцією Деражнянського відділення поліції відвідано сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах, що проживають на території Волоськівської та Галузинецької сільської ради. Перевірено стан задоволення потреб дітей в умовах карантину, а саме наявність запасу продуктів, засобів гігієни, ліків першої необхідності; стан забезпечення батьками участі дітей у навчальному процесі. Батькам роз’яснено шляхи передачі коронавірусної інфекції, способи профілактики, обмеження, пов’язані із карантином, і відповідальність за їх порушення. Значну увагу приділено профілактиці зловживання алкоголю. Адже, зловживання алкоголем є чи не головним фактором, який зумовлює виникнення ряду інших порушень функціонування сім’ї.

  Крім моніторингу ситуації щодо забезпечення потреб дітей нині в районі органами влади, місцевого самоврядування, громадськими та релігійними організаціями здійснюється значна допомога сім’ям, які перебуваю у складних життєвих обставинах.

  Деражнянської районною державною адміністрацією надано допомогу  найбільш потребуючим сім’ям, які проживають на території м. Деражні, Гатнянської, Згароцької, Загінецької, Маниковецької, Кальнянської, Копачівської, Нижнянської (с. Черешенька), Новосілецької, Шпичинецької (с. Шпичинці та с. Теперівка), Явтухівської, Яськовецької сільських рад та Вовковинецької об’єднаної територіальної громади. Деражнянською районної радою  – сім’ям, які проживаю на території Божиковецької, Волоськівської, Пилипівської, Шиїнецької, Яблунівської (Буцніва) сільських рад. Наразі, допомогу у вигляді продуктових наборів отримали близько 80 сімей з дітьми.

  Постійним партнером центру соціальних служб щодо підтримки вразливих категорій сімей є громадська організація «Хмельниччина без сиріт». Протягом тижня надано продуктові набори 6 сім’ям з с. Явтухи. До того ж Явтухівської сільською радою налагоджено участь релігійних організацій щодо підтримки різних соціально незахищених верст населення. Чимало сільських рад організували збір продуктів харчування та засобів гігєни серед місцевих жителів для підтримки потребуючих односельців.

20200409_110051_resized IMG-2cf1ec8883bd503505dbe5e2c9ce349c-V IMG-8b926d2084ecd6d4b68da57146d39217-V IMG-08d90c814304f4f3b9f6d2d0787204bd-V IMG-94e42307b3f66888ea59b3911507fe04-V IMG-b139797494343299271eada9c8fa2cc5-V IMG-d55fa7cb55b1b2dbd84191406f7d9429-V IMG-fd5cd5fd86e7765a11011fe1bf6ece4f-V 20200409_112920_resized 20200409_114203_resized 20200409_121445_resized FB_IMG_1586429713751

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ДІАЛОГУ ІЗ СОБОЮ

Untitled-79  Час від часу корисно відійти в бік і поглянути на своє життя під іншим кутом зору. Що виходить, а що ні і чому? Чи можна щось змінити? Експерти допомагають нам відповісти на важливі життєві запитання. Психологи стверджують, що ставити самому собі запитання дуже корисно, хоча більшість займається цим тільки в кризових ситуаціях. 
Щоб жити повноцінним, наповненим життям, важливо вміти подивитися на реальність різними поглядами — і з погляду різних людей. Експерти допоможуть краще розібратися в чотирьох найважливіших аспектах життя.
1. ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ  З’ясуйте, що відносини з партнером дозволяють дізнатися про вас самих, і спробуйте вирішити старі проблеми.
Запитайте себе:
• Що я відчуваю щодо свого поточного становища (без партнера, в стосунках, у шлюбі)?
• Що мені подобається в самому собі в рамках відносин з партнером?
• Що мені не подобається в самому собі в рамках відносин з партнером?
• Які аспекти відносин викликають дискомфорт? (Гроші, секс……)
• Чи готовий (а) я піклуватися про добробут партнера, при цьому не жертвуючи власним благополуччям?
• Чи подобається мені, яку пару ми утворюємо?
• Чи прислухаємося ми до потреб одне одного?
2. РОБОТА Чи влаштовує вас нинішнє місце роботи? Чи не час міняти місце або хоча б змінити режим?
Запитайте себе:
• Скільки часу щотижня я приділяю роботі, соціальному життю, собі?
• Що було для мене важливіше всього в роботі на початку моєї кар’єри: визнання, дохід, інтерес, творчий аспект, спілкування, лідерство? А що важливіше зараз?
• Яка ситуація в ході моєї кар’єри мотивувала мене найбільше і чому?
• Яка ситуація найбільше підривала мотивацію і чому?
• Які п’ять аспектів найбільш важливі для мене в будь-якій роботі?
Наскільки я задоволений (-а) поточною ситуацією по кожному із цих критеріїв?
3. РОЗУМІННЯ СЕБЕ Проводячи час на самоті, ви зможете зрозуміти свою справжню сутність і змінити життя так, щоб зовнішнє краще відповідало внутрішньому.
Запитайте себе:
• Чи комфортно мені наодинці із собою? Чи знаю я справжнього себе, прихованого під багатьма шарами звичок і психологічних захистів?
• Яка моя глибинна мотивація? Визнання, гроші, турбота про себе, загальне благо?
• Чи влаштовує мене той образ себе, який я демонструю світу? Це справжній я? Якщо ні, чому я боюся показати себе таким, який я є? (Можуть засудити? Це неприйнятно?)
• Як я дбаю про себе (їжа, шопінг, балаканина з друзями)? Наскільки це приносить мені користь і наскільки — шкоду?

Статеве виховання дитини в сім’ї

IMG_20200409_113323_885  Для правильного розвитку дитини їй необхідно отримати уявлення про двостатевий світ. Статеве виховання дитини — обов’язок її батьків. Дитина, яка отримала своєчасне та адекватне статеве виховання і перейняла позитивний приклад подружньої поведінки своїх батьків, що базується на повазі, добрі, ніжності, у підлітковому віці матиме відповідні моральні критерії, що дадуть їй змогу оцінювати певні ситуації та уникати невиправних помилок. Саме тому бесіди про наближення статевого дозрівання дитини батькам варто проводити у дошкільному віці. 
  До головних інституцій належить сім’я, оскільки в ній діти на прикладі поведінки батька й матері формують своє перше уявлення, що часто є й вирішальним, розуміння кохання між чоловіком і жінкою, про взаємовідносини між представниками обох статей; також до таких інституцій належить і школа, яка в даний час сумісно навчає хлопчиків і дівчаток, а тому, створює необхідні умови для пізнання й розуміння представників іншої статі, а також для розвитку відповідної культури почуттів і правильних взаємостосунків.
  Необхідну й важливу роль у процесі статевого виховання відіграє жінка, яка являє собою добрий приклад дружини, матері й людини в цілому, стає одночасно чудовим взірцем для своїх дітей, особливо, якщо мова йде про дівчаток, для яких вона також і перша модель ідентифікації із власною статтю. Саме від матері дівчинка мусить отримати достовірні та передані належним чином, адекватні віку знання про будову тіла, статевих органів та їхні функції в даруванні життя. Мати також першою повинна ознайомити доньку з менструальним циклом, щоб та була готова до його появи.
Образ матері також впливає на поведінку синів. На його основі в молодого чоловіка формується зразкове уявлення про жінку, дружину та матір. Мама вчить сина відповідальності, чуйності та розуміння іншої людини.
Для статевого виховання необхідний також образ батька, який відіграє особливу роль у передачі дитині біологічної, моральної й духовної інформації.
  Коли ж розпочинати розмову з дитиною про речі, пов’язані зі статевим вихованням людини?  Тоді, коли діти починають питати про це, тобто з дитинства, коли дитина починає цікавитися, ставити, наприклад, такі запитання як: «Звідки я взявся/взялась?», «Як я народився/народилась?», «Чому мій братик (сестричка) зовнішньо відрізняється від мене?» тощо.
  Починаючи такі розмови, необхідно розуміти, що їхня форма і словесне наповнення повинні максимально відповідати віку дитини. Не слід робити з цього тайну чи табу, оскільки такий підхід лише підвищить допитливість дітей, які для її задоволення почнуть самостійно шукати відповіді в сумнівних і не завжди адекватних джерелах.
Найкращий час для розмов з дитиною на цю тему це час купання, а також час, коли ми одягаємо дитину. Під час миття й переодягання малюка можна поступово і м’яко вводити відповідні поняття. Якщо мова йде про більш глибоку, серйозну та вдумливу розмову, її треба починати в підлітковому віці, коли молоді люди найбільш гостро цікавляться цією темою.
  На найбільш незручне для батьків запитання дитини «звідки я взявся?» не слід відповідати прийнятими стереотипами, наприклад, «приніс лелека» або «знайшли в капусті», а розповісти про кохання, яке з’єднало батьків (тут можна розповісти історію знайомства, момент весілля). 
  Ретельно відібрані знання на тему статевого виховання, що передаються дітям, не повинні відноситись винятково до фізичної сфери, але завдання батьків полягає в тому, щоб відкрити для дитини емоційний і духовний світ кохання двох людей.
При статевому вихованні необхідна атмосфера взаємної довіри дітей і батьків, почуття безпеки й відкритості до іншої людини. Батьки повинні бути щирими в тому, що проповідують дитині, а знання, які вони передають, повинні відповідати прийнятій ними ієрархії та системі цінностей.
  Батьки можуть також спиратись на тематичну літературу в галузі виховання. Хорошими книгами тут є:
• «Відверта розмова про це» видавництва «Країна мрій» – для дітей молодшого й середнього шкільного віку. Книга є як російською, так і українською мовою.
• «Звідки беруться діти? Сексуальна енциклопедія для дітей 8–11 років», авторами є лікар А. Аударіня й художник М. Путьнінш з Риги (Латвія).
• «Як розмовляти з дітьми про секс» – Стена і Бренни Джонс.
• «Енциклопедія сексуального життя для дітей. Фізіологія і психологія». Авторами є гінеколог Крістіан Верду, акушер-гінеколог Жан Коен, гінеколог Жаклін Кантан і педіатр Жильбер Торджма.

Поради батькам щодо гіперактивних дітей

1540389571_hyperboy  Проблема гіперактивності сьогодні набуває особливої актуальності, оскільки число гіперактивних дітей з кожним роком збільшується. За даними статистик близько 20% учнів виявляють гіперактивні розлади, що характеризуються надмірною нетерплячістю, тенденцією переходити від одного заняття до іншого, не завершуючи жодного з них, непосидючість. Пік прояву синдрому – 6-7 років. Такі діти важко адаптуються до школи, погано входять у дитячий колектив, часто мають різноманітні проблеми у взаєминах з однолітками. З ними всім нелегко, особливо батькам: ці діти не сидять на місці ні секунди, затримати на чомусь їх увагу абсолютно неможливо, вони насилу фіксуються в часі і просторі. Причинами такої поведінки може бути кілька факторів: починаючи від стресу і закінчуючи органічним ураженням мозку. Дорослі повинні розуміти головне: не тільки їм важко, важко й самій дитині поодинці справлятися зі своєю гіперактивністю. Психологами, які займаються цією проблемою, була вироблена ціла система практичних порад. 
Ось основні з них:
1. Будьте послідовними і постійними. Кожного разу дитині слід давати не більше 1-2 інструкцій, які повинні носити конкретний характер.
2. Намагайтеся завжди вести розмову спокійно і повільно.
3. Не лякайтеся свого роздратування або гніву. Все це нормально, якщо правильно його контролювати. Якщо Ви починаєте всерйоз сердитися, то це не означає, що Ви втратили любов до своєї непосидючої дитини. Просто потрібно навчитися відділяти манеру його поведінки, яка Вас дратує, від його особистості. Скажіть дитині: “Я тебе люблю. Мені просто не подобається, коли ти ламаєш свої іграшки і розкидати їх по всій кімнаті”.
4. Намагайтеся уникати постійних заборон і окрики – “перестань”, “не смій”, “не можна” і так далі.
5. Обов’язково забезпечте дитині чіткий розпорядок дня. Складіть (краще разом з дитиною) детальний розклад, що включатиме: сон, прийом їжі, прогулянку, ігру, заняття і звичайні домашні обов’язки. Намагайтеся дотримуватися цього розкладу, незважаючи на бажання дитини постійно від нього відхилятися. З часом дитина звикне до розміреного розпорядку дня, що  стане основою системи життя.
6. Не давайте дитині всі іграшки відразу. Дайте одну-дві і нехай награється вдосталь, тоді можна дати іншу. Якщо дитина сіла за стіл малювати, нехай на столі не буде нічого зайвого, тому, що гіперактивним дітям не під силу самостійно відсікати все, що їй заважає на даний момент.
7. Враховуючи підвищену збудливість своєї дитини, постарайтеся, щоб у грі одночасно брало участь не більше 2 – 3 дітей.
Необхідно, щоб ігровий арсенал гіперактивної дитини містив різні конструктори, пазли, звичайні настільні ігри. Не потрібно хвилюватися, якщо відразу дитині не під силу буде займатися значний проміжок часу. Потрібно проявити терпіння,  грайтися з дитиною не тільки в м’ячик, а, наприклад, в шахи. Тоді з часом дитина привчиться займати себе іграми довгий час. Ми часто недооцінюємо силу найпотужнішого стимулу – згоди батьків пограти разом з дитиною. Спеціалісти стверджують, що при правильному вихованні гіперактивної дитини років до дванадцяти виростає звичайним підлітком.
Пам’ятайте, що боротися потрібно не з дитиною, а разом з нею проти хворобливого розладу її поведінки. 

Як не з’їхати з глузду у сучасному інформаційному світі

Популярні

IMG_20200409_112439_262  Інформація – це їжа для розуму, яку потрібно вибирати так само ретельно, як і продукти. Адже наш мозок запам’ятовує все, з чим доводиться мати справу. Новини, заголовки, картинки – все це накопичується у нашому мозку та призводить до інформаційного перенасичення, нервової напруги та хронічного стресу. Не можете собі уявити навіть один день без смартфону? Нервуєте, коли не можете перевірити Фейсбук або Інстаграм і подивитися, що робили ваші друзі? У вас ознаки інформаційної залежності. І ця проблема є майже у кожного в сучасному світі. Завдяки інтернету ми звикли вживати так багато інформації, що вже навіть не можемо її перетравити. І це можна назвати інформаційною булімією. Ми споживаємо набагато більше інформації, ніж нам потрібно та наш мозок здатен перетравити. Так як же нам залишатись вмотивованими та бути в тренді, при цьому не заробивши інформаційної булімії та не забруднюючи свій мозок? Навіщо потрібні інформаційний детокс та медіадієта? Якщо ви постійно оновлюєте стрічку новин, перевіряєте пошту, або гортаєте Інстаграм – ви стимулюєте вироблення дофаміну та підкріплюєте свою залежність від нової інформації. Якість споживаної інформації стає менш важливою, мозок прагне тільки збільшити її кількість.
Навіщо кожному потрібні інформаційний детокс та медіадієта?
1. Занадто великий потік інформації відволікає увагу від важливих речей. Коли ми клікаємо на нові й нові заголовки, оновляємо стрічку та реагуємо на кожне повідомлення – нам набагато важче зосередитися на роботі, на родині або на відпочинку. Нам здається, що чогось не вистачає, що ми пропускаємо щось дійсно цікаве.
2. Медіа спонукають створення стресу. Нас засипають інформацією скрізь: з газет, інформаційних бюлетенів, новинних стрічок. Небезпека полягає в тому, що ми вважаємо за необхідне прочитати всю цю інформацію.
3. Новини сприяють негативному сприйняттю світу. ЗМІ сповнені негативних новин. Чи потрібно нам заповнювати дні цими неприємними думками і образами?
4. Ми не можемо бути повністю присутні “тут і зараз”. Озирніться навкруги – куди б ви не пішли, ви побачите одну й ту саму картину: люди дивляться у смартфони або розмовляють по них. Розмова або текст – не має значення. Вони однаково відокремлені від реальності навколо них.
5. Психологічні дослідження показують, що мозок схильний до того, щоб стежити за негативною інформацією. Коли медіа-контент змушує нас сердитися, лякатися або сумувати, ми орієнтуємося на тривожну історію. Так ми намагаємось переконатися, що знаємо, як захистити себе. Тривога посилюється засобами масової інформації та змушує нас відчувати себе безпорадними і відчувати безнадійність. Деякі люди намагаються повністю уникати новин або соціальних мереж, в той час, як інші намагаються стежити за кожною зміною в світі, оновлюючи новини кожні 15 хвилин. Жоден з варіантів не вирішує проблему, а надлишок інформації, особливо з одного джерела, може спотворити наш світогляд.
  Пропонуємо Вам 12 правил інформаційного детоксу та усвідомленого споживання:
1. Стежте за тим, що споживаєте. Почніть з аналізу інформації. Протягом одного тижня складайте список всіх телешоу, фільмів, оновлень для соціальних мереж, аудіокниг, новинних сайтів та іншого. Якщо Ви виявите, що перегляд певних медіа пов’язаний з гнівом, ймовірно, Вам потрібно переглянути джерела новин. Краще знайти більш нейтральну подачу.
2. Виключайте непотрібне. Оцініть контент, який Ви споживали цього тижня. Виділіть речі, які можна повністю видалити з Вашого медіапростору: телешоу, які Ви пасивно дивитесь, поки займаєтеся справами по дому, блоги, які Ви читаєте за звичкою і насправді давно ними не насолоджуєтесь. Це допомагає виділити простір для отримання більш цінної інформації.
3. Вимкніть шум. Деяка інформація, яку ми споживаємо на автопілоті, просто додає шуму в наше життя. Наприклад, гортаючи Інстаграм на роботі або слухаючи нудну підбірку радіо, ми просто заповнюємо час без будь-якої користі.
4. Розгляньте свій стиль навчання. Є три основні способи, якими ми вчимося: візуально, аудіально та кінестетично. Знання того, як Ви вчитеся найкраще, допоможе Вам приймати більш обґрунтовані рішення про те, як саме споживати інформацію. Комусь замість читання знадобляться аудіокниги, а комусь буде простіше вчитися, дивлячись відеолекторії.
5. Подумайте, звідки Ви отримуєте більше за все непродуктивної інформації. Це може виявитися Фейсбук, Інстаграм або Ютуб канал.
6. Контролюйте кількість інформації, яку Ви споживаєте з кожного медіаканалу. Проаналізуйте список всіх підписок, спільнот і поштових розсилок. Відпишіться від «поглиначів часу». Спробуйте заходити на розважальні ресурси усього пару разів на день. Перший час робіть це за таймером, аби не засидітись більше, ніж планували.
7. Вимкніть телефон на вихідні. Так у вас з’явиться час, який необхідно чимось заповнити. Потрібно буде заздалегідь продумати, чим зайнятися. Сучасні гаджети знімають з нашого мозку функцію планування. А відключення телефону дає можливість планувати свої дії та дозволяє відчути, що Ви самі керуєте своїм життям.
8. Виділіть годину без новин. Щодня. На годину в день відмовтеся від будь-якої вхідної інформації: перегляду пошти, месенджерів, соціальних мереж, новин. Так Вам буде легше помічати саме те, що потрібно.
9. Не хапайте телефон в руки одразу ж після пробудження. Після сну наша свідомість не готова одразу сприймати інформацію. Але найчастіше, ледь відкривши очі, ми тут же починаємо гортати стрічку в Інстаграм, читати новини, відповідати на повідомлення і включатися в роботу, навіть не прокинувшись. Ми навіть вважаємо, що саме це допомагає нам прокинутись. Але насправді краще першу годину після пробудження присвятити ранковим ритуалам та налаштуватися на майбутній день. Зробіть зарядку, пограйтеся з домашнім улюбленцем, помедитуйте, прийміть душ…
10. Не користуйтесь гаджетами за обіднім столом та при особистих зустрічах. Відповісти на терміновий дзвінок – це одне. Але вести листування і читати стрічку Фейсбук – занадто. Ми перетворили телефон в головний об’єкт своєї уваги, але важливіше бути тут і зараз. Є така гра: хто першим з друзів за столом потягнеться за телефоном – той платить за вечерю. Можете взяти її за мотивацію.
11. За годину до сну відключайте всі гаджети. Коли ми готуємося до сну, не має бути ніяких джерел роздратування. Дивитися соцмережі і занурюватися в новини, перебуваючи в ліжку – дуже погана ідея.
12. Інфочистка. Проведіть генеральне прибирання у гаджетів. Видаліть непотрібні телефонні контакти, почистіть папки з фотографіями, підписки та розсилки.
  Але якщо Ви вже занадто переситилися інформацією та відчуваєте, що інфодетоксу буде замало – вам потрібна сувора медіадіета:
1. Вимикайте телефон ввечері, коли повертаєтеся додому з роботи.
2. Не читайте новини та соцмережі на шлях до роботи й назад. Краще слухайте музику або просто свої думки, та спостерігайте за тим, що відбувається навколо.
3. Не відкривайте Фейсбук та Інстаграм протягом тижня. Якщо ж Ваша робота пов’язана з соцмережами, відкривайте їх лише тоді, коли потрібно зробити певну публікацію, та визначте певний час для відповіді на коментарі та повідомлення.
4. Відключіть усі сповіщення про нові листи на електронній пошті, повідомлення у соціальних мережах та реакції на ваші пости.
5. Для максимального ефекту можна заборонити собі читати газети, журнали, новинні сайти, слухати радіо та дивитись телевізор. Також на тиждень. Залишайтеся свідомими – та вчіться захищатися від нових інформаційних небезпек!

Ти досі не знаєш чим зайнятися під час карантину?

Популярні

IMG_20200409_111606_206  Розхламити будинок або квартиру – це не просто прибратися та викинути поточне сміття. Це означає позбутися мотлоху, який роками накопичується у тебе вдома і майже ніколи не використовується.
  Це предмети, які мертвим вантажем лежать у шафах та на полицях. Одяг, який ти навряд чи колись вдягнеш. Подарунки, які тобі не подобаються, а викинути шкода. Старі журнали, які ти ніколи не будеш перечитувати. Власне, цей перелік можна продовжувати ще дуже і дуже довго. Потрібно без докорів сумління викинути або подарувати усе, що:
• Не працює
• Не використовується більше року
• Використовується, але не приносять радості
• У поганому стані
• Починай із найбільш захаращеного місця в оселі.
Не діставай із шафи чи антресолей більше речей, ніж ти зможеш розібрати за 1 раз. Коли вирішуватимеш, чи залишити річ, керуйся не лише своїми емоціями. Завжди думай раціонально та намагайся зрозуміти, чи дійсно ця річ тобі потрібна. Якщо за останній рік вона не використовувалась жодного разу – сміливо викидай.
• Одяг і взуття, які ти давно не носиш (не підходить розмір, вийшли з моди, зіпсувалися, просто не подобаються)
• Аксесуари, які ти не носиш (сумки, біжутерія, шапки, шарфи, рукавички тощо)
• Зламана побутова техніка
• Протерміновані таблетки, лікарські засоби
• Косметика – прострочена, а також та, яка тобі не підійшла.
• Непотрібні книги та журнали, газети
• Посуд зі сколами та дефектами, навіть якщо це з улюбленого сервізу
• Порвані та зіпсовані рушники і постільна білизна
• Зайві старі ганчірки та мочалки для прибирання
• Коробки від техніки, на яку вже закінчилася гарантія
• Старі чеки, проїзні, інструкції від зламаної побутової техніки
• Непотрібні папери, документи, ксерокопії, папки (порвіть їх та винесіть в смітник)
• Усе, що тебе дратує та викликає погані спогади.
Під час розхламлення в голову приходить логічне питання: куди подіти всі ці речі? Адже викидати деякі предмети – шкода, якщо вони ще у непоганому стані. Це стосується одягу, книг. 
Є кілька варіантів:
• Зламане, протерміноване і непригодне для використання – безжально викидай.
• Старий одяг, якщо він у нормальному стані, можна віддати людям, які цього потребують: запропонуй малозабезпеченим сусідам, напиши оголошення у соцмережах або віднеси до Червоного хреста, в благодійний фонд Карітас.
• Книги та журнали подаруй бібліотеці.
Тож позбудься непотрібного мотлоху, поки є час.
 І пам’ятайте – панікує лише той, кому нічим зайнятися, а вам тепер є чим!

Думайте позитивно, дійте відповідально!

IMG_20200408_174819_014  Корисні поради, як не панікувати в умовах карантину, а доцільно провести час і відкрити для себе нові можливості.
1. Вивчати іноземні мови.
  Якщо ми коли-небудь скаржилися на цейтнот і відкладали уроки англійської, приводу для відмовок більше немає. Ідеально – уроки з викладачем онлайн, наприклад, по скайпу. Є і бюджетний варіант – діалоги і фільми різними іноземними мовами в Youtube. 
2. Розширювати кругозір.
  Сюди можна віднести  і згадані вище книги з вашого списку «Прочитати в 2020», і онлайн-курси, і просто статті, корисні для вашої професії, так і для повсякденного життя. Якщо ви ніяк не могли знайти час, щоб навчитися обробляти фотографії або плести макраме – час настав. Благо, нинішній карантин припав на епоху Інтернету – корисні поради знайдуться для будь-якого хобі, яким ви мріяли зайнятися давним-давно.
3. Займатися  домашнім фітнесом.
  Йога, гімнастика, пілатес, шейпінг – все це і багато іншого доступне зараз, як ніколи. Стряхнемо пил з гантелей, що завалялися під диваном, дістанемо з далекої шухляди подаровану подружкою фітнес-гумку – і до справи! В Інтернеті мільйон цікавих відео на цю тему – було б бажання і самодисципліна.
4. Готувати корисну смакоту.
  Завжди готували наспіх –  макарони з сосискою або перекушували фаст-фудом на обід? Саме час переглянути харчування. При правильному підході карантин не осяде зайвими кілограмами на боках через лежання на дивані. Навпаки, навіть схуднути вийде.
5. Зберігати спокій розуму.
  У період, коли навколо наростає паніка, дуже важливо зберігати внутрішній спокій. До новин про корона вірус ставитися  з усією відповідальністю і ні в якому разі їх ігнорувати. Щоб не допустити епідемії, ми дійсно повинні максимально обмежити соціальні контакти і по можливості залишатися вдома.
Але при цьому – не панікувати!
  Якщо відчуваєте, що від шквалу негативних новин підвищилася нервозність або, ще гірше, підскочив тиск можна  спробувати практики для заспокоєння. Де їх взяти? Так в тому ж Youtube. Забити в пошуку «медитація для заспокоєння розуму». Варіантів багато – на вибір. Зазвичай це мелодії з голосовим супроводом, які пропонують розслабитися і уявити щось приємне. Якщо слово «медитація» лякає, пропонують згадати знайоме «аутотренінг». І це правда працює. 10 хвилин внутрішньої тиші і приємних візуалізацій – і віра в краще до вас повернеться.

Як не стати жертвою шахраїв. Поради дітям

_27  Основні правила поведінки, застосовувані майже в будь-якій ситуації:
– Якщо ти опинився без батьків, нікому чужому або малознайомій людині не відкривай двері, ким би не представлявся незнайомець;
– На телефонні дзвінки з питанням чи є і коли повернуться з роботи батьки, відповідай, що вони зайняті і запитай, кому і куди передзвонити;
–   Не покидай в дверях своєї квартири записок – це привертає увагу сторонніх;
Один вдома :
• Ти часто вдома одна (один)? Не забувай закривати двері.
• Хтось постукав у вікно? Голосно крикни : «Тату! Іди сюди», – і, ні в якому разі, не підходь до вікна.
• Тебе запитують : один ти вдома чи ні? Відповідай ствердно, що не один , тато спить (брат дивиться телевізор, мама розмовляє по телефону), і запитай, що потрібно.
• Ти когось чекаєш? Перш ніж відчинити двері, запитай: «Хто там?» – І не відчиняй на відповідь: «Я». Нехай гість назветься, навіть якщо тобі здалося, що ти впізнав його по голосу або одягу, побаченому у вікні .
• На кожен телефонний дзвінок, знімаючи трубку, говори : «Алло», «Вас слухають », але ніколи – «Квартира таких-то». Подзвонивший представляється товаришем твоїх батьків і вмовляє тебе нагадати адресу, який він нібито забув. Попроси передзвонити пізніше або повідом робочий телефон батьків, але не домашню адресу, навіть якщо тобі здалося, що ти впізнав людину по голосу. Не поспішай називати його по імені, нехай він сам тобі назве своє ім’я. А коли «знайомі» твоїх батьків скажуть , що вони скоро прийдуть, попроси їх підійти до певного часу. Негайно передзвони батькам, попередь їх про це .
• Якщо в будинок проникли злочинці і напали на твоїх батьків, не намагайся з ними боротися. Біжи з квартири геть, клич на допомогу сусідів, перехожих, голосно кричи : «Пожежа ! »
• Ти прийшов додому, а двері в квартиру відчинені. Не заходь, обережність не завадить. Звернись до сусідів з проханням зателефонувати від них додому і , якщо трубку не знімають, викликай поліцію.
• Ти вийшов з квартири ненадовго – все одно зачини  двері на ключ, навіть, якщо ти будеш її бачити. Спускаючись за поштою або з відром для сміття, бачиш сторонніх, тут же піднімися назад. Забираючи з шухляди пошту, не проглядається її на майданчику , повернися в квартиру.
Чекаєш ліфт …
• Ти чекаєш ліфт . Встань так, щоб за спиною у тебе була стіна. Разом з тобою в ліфт хоче увійти незнайомець. Зішлись на забудькуватість, зійди до поштової скриньки, але не заходь разом з ним у кабіну , навіть якщо людина здається тобі безпечною .
• Якщо тебе заштовхують в ліфт, затиснувши рот, постарайся вдарити відром для сміття, рюкзаком, набитим підручниками, будь-яким іншим предметом, що опинився з тобою, вкуси за палець.
Пам’ятайте, що попередити злочин завжди краще, легше і безпечніше для вас, аніж намагатися припинити його, коли він вже почався. Ще гірше, якщо він все-таки здійснився .

Сім’я – головна ланка виховання особистості дитини

IMG_20200408_173509_481  Моральний розвиток дитини можливий тільки в сімейній атмосфері взаємної поваги і довіри. Довірливі, щиросердні стосунки сприяють тому, що діти поважають батьків, захоплюються ними і прагнуть бути схожими на них, що в кінцевому результаті формує в них позитивні моральні якості. Діти, які відчувають турботу, любов і довіру батьків, вчаться так само ставитися до інших. Підлітки, які живуть в атмосфері ворожості і нерозуміння, хоча й бояться своїх батьків, але переймають їх негативні риси.
  Завдяки частому спілкуванню з батьками (особливо якщо воно демократичне) дитина переймає і засвоює батьківські цінності та норми. Однобічний авторитарний вплив батьків веде до більшслабких емоційних зв’язків з дітьми і знижує ефективність виховання.
  Сімейна дисципліна впливає на моральний розвиток дітей, коли проводиться в життя не хаотично, а послідовно, коли підтримується за допомогою довірливого спілкування і переконування, а не зовнішнього контролю, коли між дітьми і батьками складаються демократичні стосунки, а не процвітає вседозволеність чи деспотизм.
Одним з найважливіших аспектів дисципліни є послідовність дій батьків та їхня взаємна узгодженість. Непослідовність вимог створює в сім’ї нестабільну, нервову обстановку, що, природно, не сприяє моральному розвитку дітей, а іноді призводить до їх ворожості і навіть протиправних вчинків.
  Батьки, які надають перевагу методу переконування і порадам, справляють більш позитивний вплив, ніж ті, хто суворо контролює дітей. Фізичні покарання і постійні дорікання призводять нерідко до антисоціальної поведінки і правопорушень. Жорстокі покарання, особливо на тлі негативних у цілому відносин, ведуть до того, що дитина виростає черствою, байдужою, недисциплінованою. Замість того щоб виховати чуйність, такі методи послаблюють чутливість, діти звикають боятися і ненавидіти, вони не хочуть піклуватися про інших, не прагнуть заслужити схвалення. Підлітка можна змусити підкоритися, але як тільки загроза покарання ззовні зникає, його поведінка стає антисоціальною. Зайва поблажливість з боку батьків також веде до відставання в соціалізації і моральному розвитку дитини, оскільки дітям не допомагають учитися контролювати себе. Дітям необхідне батьківське керівництво. Без нього вони можуть вирости «зіпсованими» і швидше за все будуть зазнавати репресій з боку ровесників за відсутність поваги до інших людей, самоконтролю, витримки, внутрішнього стрижня.
  Сім’я є незамінним, глибоко специфічним соціальним інститутом розвитку особистості. Протягом усього життя родина є найважливішим компонентом мікросередовища, а для дитини, особливо в перші роки її життя, вплив сім’ї домінує над усіма іншими впливами, значною мірою визначаючи її життєвий шлях у майбутньому. Саме в сім’ї закладаються основи ціннісно-мотиваційної сфери особистості, формується її характер.