“Жертви насильства та мовчання”

  І суспільна мораль, і кримінальний кодекс вважають згвалтування найбільш тяжким злочином проти особистості. Наслідки сексуального насильства для дитини важкі завжди, вплив такого досвіду відчувається протягом усього подальшого життя.

1  Що ж слід вважати тусиби что это сексуальним насильством над дітьми? На думку психологів, використання дитини для сексуальної стимуляції дорослих, і сексуальна стимуляція дитини, і сексуальна експлуатація (виготовлення порнографії), і власне, згвалтування. Найпоширеніший сценарій – це насильство дорослого члена родини або друга сім’ї над дівчинкою-підлітком. У загальній складності на частку членів сім’ї (вітчимів, дядьків, братів, батьків, дідусів) припадає 35-40% згвалтувань. Ще 40-50% випадків відбувається з вини вхожих в будинок друзів членів сім’ї. Тобто, в 85-90% випадків злочинець добре відомий дитині, і тільки 10-15% згвалтувань відбувається незнайомцями.
  Саме тому на поверхню «випливає» лише незначна частина злочинів, в більшості ж випадків, діти просто мовчать. Найменші жертви мовчать, бо не розуміють, що з ними сталося (чи вважають це нормою – адже так чинить рідна людина). Підростаючи, вони усвідомлюють, що відбувається щось неприйнятне, однак більш старші діти і підлітки у випадках сімейного насильства теж, на жаль, мовчать – тому, що бояться і соромляться; тому, що не вірять, що повірять їм; тому, що бояться зруйнувати сім’ю і заподіяти біль комусь з дорогих їм людей. Гвалтівники часто взагалі не виглядають асоціальними: це нерідко не бомжі і алкоголіки, а дуже пристойні на вигляд громадяни. Обов’язково треба пояснити дитині, що ніколи не слід:

підходити до незнайомих дорослим ближче ніж на метр, особливо якщо вони знаходяться в автомобілі;

входити в ліфт з незнайомим дорослим або заходити одночасно з ним у під’їзд;

одному йти із дорослим – як незнайомим, так і малознайомим під будь-яким приводом: подивитися/взяти в подарунок/допомогти вилікувати цуценя чи кошеня, взяти пакет для тата, проводити і показати вулицю або будинок;
сідати в машину зі знайомими, і тим більше незнайомими, навіть якщо вони повідомляють, що «тато/мама в лікарні і тобі терміново потрібно приїхати» (треба пояснити дитині, що спочатку непогано б татові/мамі зателефонувати і з’ясувати, чи все з ними в порядку, а якщо додзвонитися не вдається – поїхати з добре знайомим дорослим, краще – жінкою: сусідкою, мамою шкільного приятеля);

– нікому, крім лікаря на прийомі (за згодою і в присутності батьків) не можна дозволяти себе чіпати за статеві органи, і тим більше не можна чіпати нікого з дорослих або більш старших хлопців, навіть якщо вони про це попросили і навіть якщо заявляють, що “всі діти роблять це” або, “зараз ти дізнаєшся те, що не знає і не вміє ще ніхто з твоїх ровесників” .
  А ще потрібно пояснити дитині, що якщо на нього все ж таки напали, обдурили, залякали і зробили все те, чого робити права не мали – треба розповісти про це тим, кому довіряєш якомога раніше! Якщо мама або хто-то з близьких проведе бесіду про ці небезпеки першим – дитина буде розуміти, що у разі біди саме цьому дорослому можна довіритися.
  Існує низка ознак, які можуть навести на думку про можливе сексуальне насильство над дитиною:

  • незвичайна сексуальна обізнаність, непритамання віку;
  • повторювані неодноразово ігри з імітацією статевого акту (у тому числі зі звичайними іграшками);
  • сексуалізоване вираження прихильності до рідних і друзів;
  • онанізм, який дитина не в силах зупинити або приховати;
  • хапання за груди й геніталії дорослих;
  • несподівані, різкі зміни у ставленні до конкретної людини або місця: “Я ненавиджу дядька Колю”, “Я не можу їздити в ліфт”, “Я ніколи більше не піду на футбол”;
  • якщо у дитини з’являються подарунки, гроші.

  Також існують і додаткові ознаки, які змушують замислитися про те, чи все ви знаєте про життя дитини:

  • оповідання в третій особі: “Я знаю одну дівчинку …”;
  • часті безсоння, нічні кошмари;
  • саморуйнування поведінки – вживання алкоголю, наркотиків, суїцидальні спроби, втечі з дому;
  • загальна недовіра, страх до дорослих певного типу: статі, віку, зовнішності;
  • втрата туалетних навичок (найчастіше стосується малюків), у більш старших – байдужість до своєї зовнішності, поганий догляд за собою, або, навпаки, нав’язливе мити (бажання «відмитися»);

Будьте ж уважні і небайдужі! Адже сексуальне насильство над дітьми, не лише завдає непоправної шкоди їх фізичному здоров’ю, але й тягне за собою важкі психічні та соціальні наслідки. З’являються серйозні відхилення в психічному, фізичному розвитку, в емоційній сфері.

За інформацією Хмельницького міського Центру

 соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*