Яка сфера діяльності психолога? Психологічне консультування психічно здорових людей, в яких виникли труднощі у спілкуванні, у прийнятті рішень, у взаєминах; при стресах і психологічних травмах: розлучення, смерть близького, фізичне або моральне насильство тощо.

  В умовах карантину психологічну підтримку та консультації в режимі онлайн психологів Кам’янець-Подільського міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Заїки Тетяни та Віталія Поліщука можна отримати через сторінку Кам’янець-Подільського міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за посиланням https://www.facebook.com/kpmcsssdm/, або за телефоном (03849)91429.

  Проте, нажаль не всі мають технічні можливості проконсультуватися онлайн. У такому разі пропонуємо проаналізувати своє життя та пріоритети можна з допомогою  методики «Колесо життєвого балансу».

  Для цього потрібно намалювати велике коло та радіусами поділити його на 8 секторів, які представляють основні напрямки та життєві цінності людини.  Звичайно, життєві цінності у всіх різні та змінюються протягом життя. У класичному трактуванні Колесо життя представляється такими осями: Родина, Здоров’я, Робота і бізнес, Фінанси, Друзі, Відпочинок, Хобі, Особистий розвиток (як на фото).

  Далі ми будемо оцінювати кожен сектор. У центрі кола ставимо нуль, а на променях-радіусах, що поділили сектори, відкладаємо однакові відрізки – їх повинно бути 10. Нуль буде позначати абсолютну незадоволеність становищем наших справ у даній сфері, а 10 – найбільшу радість. На обох променях кожного сектора робимо відмітку (ставимо оцінку), відповідну нашим уявленням про те, наскільки нам вдалося реалізувати себе в тій чи іншій сфері. Потім обидві позначки з’єднуємо дугою (оскільки маємо коло). І так чинимо з кожним сектором. Для більшої наочності частину сектора, отриману відповідно до виставленої оцінкою, можна зафарбувати, вибравши для кожної частини свій колір.

  Звичайно не у всіх «його колесо» вийде рівним.  З його допомогою ми побачимо свої слабкі місця, над якими потрібно попрацювати, щоб позбутися почуття незадоволеності собою і своїм життям. Гармонія з самим собою і з навколишнім світом дає нам відчуття щастя. Ми досягаємо її, коли виправдовуються наші очікування від життя у всіх сферах.

  Звертайтеся до психологів – не чекайте, коли невеличке непорозуміння із близькими або із собою переросте у велику проблему!

1). Непотрібні і невчасні пояснення. Наприклад, коли дитина боїться монстра у шафі, батьки часто наглядно відчиняють цю шафу й демонструють, що та є пустою. Цей хибний крок доросла людина робить, бо не розуміє емоцій дитини. Маля легко пояснить пустоту шафи, скажімо, невидимістю монстра.

2). Заперечення. Наприклад, коли дитині роблять забір крові для лабораторного аналізу у поліклініці, батьки часто сидять поруч і стверджують, що це не боляче, і дитина собі вигадує. Але ж це не так — маля дійсно відчуває біль, хай і короткочасний, а коли ще до цього й бачить, що батьки його не розуміють, це тільки загострює ситуацію.

3). Спроби відволікти увагу. Цей прийом є більш неоднозначним, бо інколи відволікти увагу дитини дійсно потрібно. Наприклад, від хвороби — за допомогою гарного мультфільму або цікавої книжки. Але у ситуаціях з сильним емоційним напруженням, скажімо, якщо вмирає улюблена рибка дитини, спроби відволікти зазвичай є марними і недоречними.

4). Ігнорування. Ці помилкові дії можуть спровокувати замкненість дитини і навіть істерику. Але що тоді робити натомість у тих чи інших складних ситуаціях? У спілкуванні з маленькою дитиною необхідно дотримуватись кількох простих правил. Ці правила були розроблені психологами як алгоритм, що є хоч і не панацеєю, але досить універсальним засобом, завдяки якому можна дійсно порозумітися з дитино, навіть коли вона заходиться у стресовому стані.

5). Перше правило — дотримуватись своєї черги. Дитина хоче виговоритись, викласти свою думку та повідомити про щось. Батьки мають дати їй цю можливість, не перериваючи монологу аж доти, доки дитина не починає переходити у плач.

6). Друге правило — повтори. Аби дати малюку зрозуміти, що його розуміють, батькам варто повторювати за дитиною останню сказану нею фразу. Цей прийом, до речі, використовується у маркенигових схемах, коли продавець намагається вийти з потенційним покупцем на контакт. Діє і з дорослими.

7). Третє правило — обʼєднання інтонації та інформації. Голос батька чи матері має бути налаштованим на вираження тої емоції, яку очікує дитина — обурення від несправедливості, подив від чогось дивного тощо. Але сам зміст повідомлення має бути іншим. Батьки, після того як інтонаційно показують свою зацікавленість та розуміння, мають запропонувати вирішення тої чи іншої проблеми. Наприклад, залишити у кімнаті нічник, який чарівним чином відганяє привидів та не випускає чудовиськ з шаф.

8). Звісно, ідеальних батьків не існує. Кожен тато чи мама інколи можуть не звернути увагу на дитину, перебити її розповідь чи навіть розізлитись. Але чим успішніше батьки будуть вирішувати маленькі щоденні негаразди дітей, тим більша буде довіра між ними і тим скоріше малюк прощатиме маленькі хиби своїм батькам