Мережа центрів соціальних служб

До уваги жителів Кам’янець-Подільської територіальної громади!

— Додати коментар

90_main-v1584381496Кам’янець-Подільський міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (далі – Центру) надає соціальні послуги дітям, сім’ям та молоді, які опинилися у складних життєвих обставинах, прийомним сім’ям, особам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, внутрішньо переміщеним сім’ям з дітьми…

В Центрі ви можете також отримати безкоштовну психологічну та юридичну допомогу.  

У разі появи потреби у консультуванні напишіть приватне повідомлення на сторінку «Міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді» в Facebook за посиланням https://www.facebook.com/kpmcsssdm/ з зазначеним видом та бажаним часом консультування. Решта деталей фахівці узгодять з вами у форматі приватних повідомлень. Звертайтесь за адресою: вул. Шевченка, 26, ІІІ поверх, тел. (03849) 91429.

В День народження Центру – подарунки дітям!

— Додати коментар

1 (11)29 дітей (з них – 15 з функціональними обмеженнями) з сімей, якими опікується Кам’янець-Подільський міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, отримали подарункові набори: новенькі куртки, чобітки, рюкзаки та іграшки.2 (10)

Діти отримали подарунки напередодні Дня народження Центру, який відзначатиметься 19 листопада.

5 (2)А найкращий подарунок для спеціалістів в День народження Центру – це щасливі дитячі посмішки.

 

Світлини надані за згодою батьків.

 

Дитячі страхи як з ними боротися

— Додати коментар
love-2-4-w655Дитячі страхи властиві всім дітям, це нормальний стан, який входить в сукупність психологічних особливостей для певного вікового періоду. Звідси випливає, що у дитячих страхів є своя характерна вікова періодизація, яка також буде трохи відрізняється в залежності від статі дитини.
Приведемо приблизний перелік вікових страхів:
-у віці 3 років віковими страхами є: страх загубитися, чужих людей, лікарів, уколів.
-в 4 роки: страх темряви, перед тим, як заснути, страшних снів, казкових персонажів.
-в 5 років страх висоти, глибини, страх мами і тата, як і раніше можуть проявлятися нічні страхи.
-в 6-7 років страх залишитися вдома на самоті, страх померти, страх чужих людей.
-в 8-9 років страх смерті батьків, страх покарання, шкільні страхи.
-в 10-12 років-страх померти, страх нападу, страх тварин, висоти, глибини, страшних снів.
Як бачимо, деякі дитячі страхи, мають тенденцію зникати, а згодом знову проявлятися. Батькам та педагогам потрібно бути уважним до специфічних страхів дитини та страхам, які не входять до вікові рамки.
До специфічних страхів можна віднести: неофобії (страх всього нового); «Сенсорні страхи» певних звуків, освітлення, тактильних відчуттів (пов’язаних з порушеннями обробки сенсорної інформації); нічні страхи, які супроводжуються енурезом; нав’язливі страхи, страхи переслідування. Страхи, можна умовно розглядати як складові цеглинки психологічного розвитку дитини. Дитина вчиться з ними справлятися і / або знижується їх інтенсивність та успішно переходить на наступний щабель розвитку.
Справитися дитині зі страхами в першу чергу допомагають батьківська любов, розуміння, турбота і спільні ігри, в більш дорослому віці спільні розмови.
Якщо певний страх виник у зв’язку зі стресовим станом або психотравмуючі ситуації необхідно звернутися до психолога за консультацією або терапією.
За інформацією фахівця із соціальної роботи Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Альони Закорчевної.

Позиція жертви

— Додати коментар
позиція жертви“Біла ворона”, “чорна вівця”, “цап-відбувайло” – людей із таким світовідчуттям безпомилково виділяють будь-де у дорослих, а тим більше – у дитячих колективах. І хоча за фізичними ознаками люди-жертви нічим не відрізняються від решти, щось у їхній поведінці вказує на готовність, ще не почавши гру, оголосити себе лузером.
Позиція жертви – це позиція людини, яка страждає через прояви інших людей, держави, зовнішніх обставин.
Люди в ролі жертви неймовірно терплячі, зазвичай без зовнішніх проявів агресії і нерідко виникає імпульс почати їх рятувати, давати їм інструкції як їм вчинити або просто взяти і почати робити що-небудь за них.
Жертв зазвичай шкода, вони виглядають страждаючими, але при цьому часто це страждання супроводжується смиренністю. Зазвичай ситуація, в якій опиняється жертва, виглядає так, ніби хтось став жертвою підступних людей або обставин.
Особливість жертв в тому, що на вигляд вони багато в чому безпорадні, не можуть себе захистити.
Але що насправді стоїть за такою історією?
Насправді в людях, які виглядають жертвами, є три дуже важливих прояви:
1. Вони не беруть відповідальність за своє життя, постійно знаходячи джерело руйнувань у зовнішньому середовищі. Наприклад, чоловік-тиран, уряд/опозиція-нелюди, часи не ті, начальник-дурень.
2. Агресії в них насправді багато, дуже багато, але вона як правило не усвідомлюється і, найважливіше, проявляється пасивно в більшості випадків.
Пасивно – це значить непряме відстоювання себе, непряме вираження свого “хочу” чи “не хочу”, а маніпулювання – провокація оточуючих на потрібні маніпулятору почуття або дії. Тобто людина не прямо повідомляє про те, чого вона хоче, а чомусь робить таке, що інші без прямого прохання роблять те, що потрібно маніпулятору.
Улюблений прояв агресії з позиції жертви – звинувачення. Не важливо, прямо воно виражено чи ні, але факт в тому, що якщо людина вловлює почуття провини, вона часто здає свої території, роблячи те, що потрібно жертві.
3. Жертви часто залишаються в так званому “білому плащі”. Тобто люди, які намагаються зробити все “як правильно”. Це дає відчуття власної чемності і відчуття виконаної частини угоди, укладеної колись з кимось, як правило з батьківськими фігурами в дитинстві.
Угода ця виглядає як “Я зробив/ла все правильно, значить я маю право очікувати потрібного мені ставлення/відносин”.
Тому, якщо людина хоче вийти з позиції жертви, їй потрібно навчитися допомагати собі самостійно, брати відповідальність за свої вчинки і за життя, перестати скаржитися і почати шукати шляхи вирішення проблеми.
 
За інформацією фахівця із соціальної роботи Хмельницького міського Центру  соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Оксани Скрипник.

Хлопчикам теж потрібні обійми

— Додати коментар
FB_IMG_1635942088811Деякі батьки вважають, що хлопчиків потрібно виховувати суворо та менше з ними панькатися, не багато приділяти часу обіймам та поцілункам. Як свідчать статистичні дані, дівчаток (немовлят) дійсно обіймають частіше у 5–6 разів, ніж хлопчиків. Обіймаючи дітей (особливо до восьми років), ми даємо їм зрозуміти на своїй, дитячій мові, не вдаючись до всіх психологічних тонкощів та пояснень, що ми їх любимо, приймаємо у будь-якому вигляді і підтримуємо. А ще – захищаємо. А це – базові психологічні потреби людини, які, якщо їх не задовольнити, призводять до розвитку низки комплексів. Хлопчики, яких до 8 років не обіймали, виростають невпевненими чоловіками, які постійно щось комусь доводять (переважно своїй мамі, хоча цього і не усвідомлюють). Обійми та поцілунки поліпшують фізичний та психологічний стан дитини.
  • Обійми та поцілункипідвищують стійкість до стресів малюка.
  • Обійми та поцілунки— це справжні «природні ліки». Якщо достатньо обіймати та цілувати дитину, у неї виробляється гормон щастя — ендорфін, здатний позбавити болю й викликати ейфорію.
  • Обійми та поцілункидають дітям відчуття захищеності та знижують їхню тривогу.
  • Обійми та поцілункидопомагають дітям краще розвиватися. Діти, яких частіше пестять батьки, випереджають у розвитку своїх однолітків.
  • Обійми та поцілунки— це найпростіші способи допомогти дитині почуватися щасливою. Вони тривають усього 15–20 с, а дарують позитивні емоції дитині на півдня.
Тактильний контакт з дітьми – необхідна умова гармонійних взаємин між батьками та дітьми. Частіше обіймайте своїх дітей, незалежно від того, скільки їм виповнилося років, цілуйте їх та кажіть їм щось приємне.
За інформацією фахівця із соціальної роботи Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Неоніли Кошай

В Кам’янці готуються до нової акції

— Додати коментар

іграшкиПершим результатом реалізації договору про співпрацю Кам’янець-Подільського міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (директор – Еліна Ковтун) та Кам’янець-Подільського Центру дитячої та юнацької творчості (директор – Олександр Ткачук) стала допомога юних техніків у підготовці чергової благодійної акції соціальних фахівців.

Гурток технічного моделювання «вдихнув життя» – протестував та привів до ладу іграшки, надані благодійниками Центру соціальних служб.

Усі іграшки, разом із іншими подарунками, будуть адресно передані дітям із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, 9 листопада 2021 року, з нагоди річниці заснування Кам’янець-Подільського міського Центру СССДМ.

До уваги сімей з дітьми, які проживають у сільській місцевості Кам’янець-Подільської територіальної громади

— Додати коментар

Кам’янець-Подільський міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді інформує про фахівців із соціальної роботи, які надають соціальні послуги в 12 селах тергромади:

Галина Олександрівна

 

Дільниця №1: с. Колибаївка, с. Вільховець, с. Червона Чагарівка, с. Ходоровці, с. Острівчани, с.Княгинин,  фахівець із соціальної роботи – Зюбрицька Галина Олександрівна, тел.097-7932214

 

 

 

 

Михайло Михайлович

 

Дільниця №2: с. Довжок, с. Зіньківці, с. Нагоряни,  фахівець із соціальної роботи – Коцюбанський Михайло Михайлович, тел.097-4620937

 

 

 

 

Таміла Олексіївна

 

Дільниця №3: с. Рихта, с. Лісківці, фахівець із соціальної роботи – Тимчук Таміла Олексіївна, тел.  097-6869985

 

Як вижити поруч з підлітком?

— Додати коментар
unnamedПідлітковий період є нелегким у взаєминах батьків з дитиною. З одного боку, підліток прагне самостійності, незалежності та вже не поспішає слухати поради батьків. З іншого, він ще не є сформованою особистістю, а тому дуже потребує батьківської підтримки (навіть, якщо всією поведінкою намагається показати протилежне). 
Здорові сімейні стосунки у підлітковому віці впливають на формування дорослої людини. Якщо в сім’ї панує гармонія, за кілька років у самостійне життя вийде самодостатня, добра та впевнена в собі людина. Якщо ж дитинство минає без достатньої кількості уваги та любові — суспільство поповниться дорослим підлітком, що так і не оговтався від дитячих образ. 
Як визначити, чи достатньо довірливі ваші стосунки з дитиною?
 Перевірте, як багато з наведених нижче тверджень вам притаманні:
  1. Я щодня проводжу вільний час з дитиною.
  2. Вона розповідає мені про свої успіхи або невдачі в школі, стосунки з друзями, позашкільні активності.
  3. Я знаю, про що мріє моя дитина.
  4. Я можу визнати свою помилку перед дитиною та попросити у неї вибачення.
  5. Я не даю своїй дитині обіцянок, які не в змозі виконати.
  6. У нас є спільні інтереси, хобі, заняття.
  7. Я знаю друзів своєї дитини, іноді вони приходять до нас в гості.
  8. Я можу довірити своїй дитині важливі побутові доручення: заплатити за комунальні послуги, зустріти сантехніка, прибрати перед приходом гостей.
  9. Якщо у моєї дитини неприємність, вона може поділитись зі мною й не боятися осуду чи покарання.
Довірливі взаємини дають велику силу батькам, які можуть зайвий раз не хвилюватися за дитину, й підліткові, для якого родина є джерелом підтримки. 
Поради батькам щодо  виховання підлітка
1.Не сприймайте образливу поведінку підлітка близько до серця. 
Це й досі ваша найкраща у світі дитина, просто зараз на її емоції та поведінку сильно впливають гормони. Не реагуйте бурхливо на заяви, грюкання дверима та звинувачення, що летять у ваш бік. Видихніть, заваріть чаю та продовжуйте розмову у спокійному тоні. 
Не приховуйте своїх емоцій від підлітка, однак говоріть з позиції власних почуттів. Замість фрази «Ти — моє розчарування» скажіть «Те, що ти зробив, дуже мене засмутило». Намагайтесь не переходити на особистість: вчинок може бути поганим, дитина — ні. 
2.Говоріть про свої цінності.
Тепер світ не ділиться на «можна» і «не можна»: в ньому має з’явитись опція «я цього не схвалюю, але не забороняю». Підлітковий вік — це пора приймати самостійні рішення, однак якщо дитина знає, що ви бажаєте їй лише добра, вона неодмінно враховуватиме вашу думку. Тому чітко проговорюйте свої цінності та ставлення до речей. 
3.Хваліть свою дитину.
Підлітки нерідко мають занижену самооцінку, тому їм дуже потрібна батьківська підтримка. Стежте за тим, щоб заохочень з ваших вуст звучало значно більше, ніж критики: і навіть якщо сьогодні дитина не дотягує до вашої похвали, завтра вона намагатиметься підтвердити вашу високу думку про неї. 
4.Будьте відкритими для розмов.
Переконайтесь, що в дитини є можливість розказати вам щось тет-а-тет. А якщо підліток вже прийшов поговорити, відкладіть свої справи та увімкніть режим активного слухання. Ніхто не захоче ділитися чимось особистим зі спиною близької людини. 
5.Обережно з порадами.
Нав’язливі поради батьків спонукають підлітка вчиняти наперекір. Тому, якщо вам не подобається зачіска, вбрання дитини чи її нова звичка, скажіть це тактовно і лише один раз. Обов’язково поясніть причину вашого невдоволення, і можливо, дитина прислухається до поради. 
 
6.Говоріть на рівних.
Поводьтесь так, наче ваш підліток вже дорослий. Це означає, що повчальний тон варто змінити на обговорення, а про підвищення голосу чи роздавання команд краще забути. Приводьте аргументи на користь своєї точки зору та з повагою слухайте аргументи дитини. Якщо ж розмова відбувається вже після неприємного інциденту, поцікавтеся причинами такої поведінки та поговоріть про наслідки. 
7.«Карати не можна пробачати».
Покарання допустимі у виключних випадках. Вони не мають ґрунтуватись на заборонах і тим паче на насильстві: наприклад, не говорити з кимось через образу, принижувати, ображати — це вже психологічне насильство. 
Добре, коли в родині є «золотий фонд взаємодії» — традиції та ритуали, за яких сім’я проводить час разом та із задоволенням. Це може бути риболовля, шопінг, щотижневий похід в кіно тощо. У випадку, коли покарання здається вам необхідним, дитину можна позбавити саме такої взаємодії. 
Є такий термін — «безумовна любов». Він означає, що для любові не має бути умов: для неї дитина не зобов’язана вчитись на відмінно, вигравати олімпіади чи ідеально поводитись. Батькам варто частіше пригадувати цей термін, показувати дітям свою любов та нагадувати, що ваш підліток є цінним сам по собі, незалежно від досягнень. Лише так можна виховати здорову особистість. 

Пожежу краще попередити

— Додати коментар

1 (10)На початку опалювального сезону відбулось комплексне пожежно-профілактичне відвідування сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та проживають у сільській місцевості Кам‘янець-Подільської міської ТГ щодо недопущення виникнення пожеж, ситуацій, які загрожують життю чи здоров’ю дітей.

Фахівці Кам’янець-Подільського міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Галина Зюбрицька та Таміла Тимчук, які обслуговують сільську місцевість, разом із головним фахівцем відділу організації пожежно-профілактичної роботи та заходів цивільного захисту Кам‘янець-Подільського РУ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області майором служби цивільного захисту Віктором Чорним, відвідали 14 сімей, що проживають у селах: Смотрич, Колибаївка, Острівчани, Ходоровці, Вільховець, Рихта, Лісківці та перевірили справність пічного опалення, електричних нагрівачів і резеток.3

З членами сімей проведені бесіди щодо правил користування електричними приладами. Також, велику увагу було приділено спалюванню сухого листя в осінній період.

Кожній родині було вказано на недоліки (якщо вони були) та шляхи їх усунення.

Осіння депресія

— Додати коментар
373591_1З настанням осені чимало людей страждає від так званої сезонної депресії. Всі її ознаки проявляються виключно в холодну, темну пору року. Прояви осінньої депресії добре знайомі багатьом: поганий настрій, пригніченість, апатія, млявість, сонливість, постійне відчуття втоми, зниження працездатності. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я від цієї недуги страждає кожний п’ятий мешканець планети.
Вважається, що сезонні коливання настрою найбільше притаманні людям чутливим, а також ослабленим стресами, незадоволеним життям, не зовсім здоровим. Прояви такої депресії можуть мати різний ступінь вираженості, і у важких випадках, звичайно ж, необхідно звернутися до фахівця. Ну, а з більш поширеними легкими варіантами цілком можливо дати собі раду самостійно, – вважають психологи.
Однією з причин осінньої депресії є різке скорочення світлового дня, зменшення сонячної енергії, яка потрапляє в організм. Тож насамперед необхідно намагатися компенсувати нестачу сонячного світла, повніше використовувати вранішні світлі години, якомога більше часу проводити поза приміщенням, дбати про добре освітлення робочого місця.
Наступний важливий момент – рух. Підійдуть і спортивні ігри, і будь-які оздоровчі комплекси, і звичайна зарядка, і активні прогулянки. Адже під час фізичної активності виділяються ендорфіни – „гормони радості”. Не слід забувати і про властивості кольорів. Найкраще піднімає настрій червоний, жовто-гарячий. Яскраві деталі вбрання та інтер’єру можуть суттєво вплинути на настрій. Варто також звернутися до аромотерапії: бадьорить запах цитрини, евкаліпта. Не заперечують фахівці і проти такого традиційного засобу підвищення настрою як шоколад солодощі, аби тільки не втрачати почуття міри. Спілкування з друзями, музика, відвідання театру також допоможуть вам не піддаватися осінній меланхолії.
Адже осінь – чудова пора року. Лише восени можна побачити таке буйство фарб, послухати шелест опалого листя, подихати абсолютно особливим – осіннім – повітрям. А ще осінь, можливо саме своїм настроєм легкого смутку, має дивовижну здатність пробуджувати творчість.
 
Статтю підготовив фахівець із соціальної роботи, Закорчевна Альона