Для багатьох батьків дистанційне навчання дітей запроваджене у зв’язку з карантином стало справжнім випробуванням. Якщо старшокласники ще можуть сидіти за підручниками, то змусити навчатися вдома малечу ой як не просто.

  Ми маємо розуміти, що дитина має адаптуватися до нових умов навчання. Тому зараз потрібно бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

1. Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально. Тому час від часу просто робіть вдих та видих і нагадуйте собі: “Я не вчитель”.
2. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням. Потрібно слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.
3. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

4. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

  Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

  Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

5. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

  Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

6. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.
7. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.
8. Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

  Примхи, істерики, упертість досить часто зустрічаються в дитячому віці, і батьки іноді повинні проявляти надзвичайну гнучкість, щоб знайти правильний підхід до такої дитини.

  Маючи справу з упертістю або капризами, важливо не дати дитині відчути себе приниженою. Упертість це не поведінкова патологія, а захист, спосіб самоствердження. Діти часто не можуть висловити свої думки і почуття і, тому реагують на те, що відбувається в їхньому житті, через свої емоції. Через впертість або каприз дитина справляється з напругою, іншого способу вона не знає, і якщо її не навчати інших способів, впертість і істеричність можуть стати рисою характеру дитини.

  Примхливі діти, як правило, досить розумні, самолюбні і володіють підвищеним почуттям власної гідності і гордості. Це активні та енергійні від природи діти. Такі діти не реагують на покарання або дають тимчасову реакцію, але незабаром знову будуть розв’язувати боротьбу за владу. Прояв сили з боку батьків це стимул для дітей використовувати всі свої інтелектуальні дані, щоб не співпрацювати, а перемогти батьків. Але головне завдання в іншому: діти повинні використовувати свій інтелект, щоб придбати важливі життєві навички, такі як самодисципліна, відповідальність, співпраця, вміння вирішувати конфлікти.

  Причини впертості:

1. Схильність до примх може бути пов’язана з віковими та психофізичними особливостями дітей: чим молодша дитина, тим яскравіше у неї виражені процеси збудження, а в зв’язку з цим – імпульсивність і нестриманість.
2. Гіпоопіка – стиль сімейного виховання, при якому батьки занадто багато дозволяють дитині. Отже, кількість заборон і вимог до дитини мінімальна. Тому дитина, відчуваючи вседозволеність, може використовувати капризи і упертість як спосіб домогтися бажаного.
3. Гіперопіка – стиль сімейного виховання, при якій дитина постійно перебуває під посиленим контролем і увагою дорослого. Рівень самостійності дитини вкрай низький. Тому така поведінка – це спосіб дитини самореалізуватися, отримати «порцію» самостійності.
4. Неадекватна оцінка можливостей дитини з боку батьків (вважають її маленькою і несамостійною). Таким чином дитина намагається довести свою спроможність.
5. Капризи і впертість можуть бути проявом вікового кризи дитини. Вона раптово перестає робити те, про що її просить дорослий (виникає прагнення суперечити, робити протилежне тому, що їй говорять).
6. Капризи можуть бути викликані бездоглядністю, байдужістю оточуючих до справ і вчинків дитини. У цьому випадку така поведінка – спроба подолати довколишню байдужість, викликати у відповідь дії, звернені особисто до неї.

Рекомендації батькам

 «Як впоратися з дитячими капризами і впертістю»

1. Пам’ятайте: «Дитина – це дзеркало морального життя батьків»
2. Говоріть з дитиною спокійним, впевненим тоном без роздратування.
3. Прохання або вказівку формулюйте чітко і ясно, намагаючись вмістити свою промову в одне – два речення.
4. Пред’являйте їй розумні вимоги! Ваша дитина може зрозуміти, що таке «Не можна», «Треба» і «Можна».
5. Давайте дитині самостійність і свободу, але будьте завжди поруч.
6. Хваліть дитину, похвала ніколи не буває зайвою.
7. Перед походом в магазин обговоріть з дитиною передбачувані покупки.
8. Для самих маленьких дітей можна використовувати прийом відволікання і перемикання.
9. Дорослим необхідно давати дитині право вибору ( «Ти хочеш з’їсти суп або друге?»).
10. Використовуйте прийом авансування – спочатку дайте позитивну оцінку дитині, а потім вкажіть на її негативну поведінку.
11. Оцініть ситуацію, в якій виник конфлікт. Може бути, Ви можете поступитися дитині.
12. Якщо Ви про щось попросили дитину, вона повинна виконати Ваше прохання, але Ви повинні це проконтролювати. Якщо прохання не виконане, дитина може бути позбавлена чого-небудь.
13. Вимоги до дитини повинні бути єдиними і постійними з боку всіх дорослих.
14. Не пропускайте впертість і непослух дитини мимо своїх очей. Негативне поведінка при цьому може закріпитися.
15. Якщо дитина вередує, не може заспокоїтися, не варто залишати її одну в стресовому стані. Продовжуйте спокійно займатися своїми справами. Тоді дитина буде знати, що ви завжди поруч, а ваше рішення – остаточне.
16. Дитячі капризи – це результат неправильного виховання. Найчастіше вони є надбанням розбещених дітей.

 Уникати  скупчення людей!

• тривалість процедури — 20–40 с;
• вода має бути теплою (комфортної температури), а не холодною чи гарячою;
• обов’язкова процедура, якщо руки видимо забруднені, після приходу з вулиці, перед прийомом їжі, після відвідування туалету, якщо відсутній антисептик для рук;

• спиртовмісний антисептик для рук — розчин із вмістом спирту 60–80% або із 2% хлоргексидину (інші засоби, що реалізують як «антисептик для рук», наприклад настій ромашки або розчини із 40% вмістом спирту, не є такими);
• антисептик має покривати всю поверхню шкіри рук (в середньому на одну обробку слід використовувати 3 мл розчину, а це 24–27 «пшиків» кишеньковим диспенсером, тому рекомендовано його просто наливати в долоню);
• тривалість обробки — близько 30 с;
• особливу увагу приділіть нігтям (там накопичується найбільше бруду);
• обов’язкова процедура в разі будь-яких контактів із (потенційно) забрудненими об’єктами;
• у разі частого користування антисептиком застосовуйте крем для рук, щоб уникнути підсушування та утворення тріщин шкіри;
• контролюйте доступ маленьких дітей до антисептика (він містить спирт і токсичний для прийому всередину).

• вона має щільно прилягати, без відступів по краях;
• заміняйте маску, щойно вона стала вологою;
• не чіпайте зовнішню частину маски руками, а якщо доторкнулися, помийте руки з милом чи обробіть спиртовмісним антисептиком;
• заміняйте маску щочотири години;
• не використовуйте маску повторно.

• Наразі відомо, що новий коронавірус передається краплинним та контактним шляхами.
   
• Вірус не циркулює у повітрі. Він не здатний переміщатись на далекі відстані. Він є тільки в крапельках, які людина видихає під час кашлю чи чханню. Відстань – це гарантія безпеки. Це фактор переривання епідемічного ланцюга. Тому, заразитись неможливо навіть від інфікованої людини, якщо ви не знаходитесь безпосередньо поруч із інфікованим (нагадуємо, це максимум – 1,5-2 м).
   
• На поверхнях вірус може жити близько 3 годин. Тому важливо дезінфікувати поверхні, ручки дверей і т. д.
   
• Переважає контактний шлях, коли вірус потрапляє на слизові оболонки носа, очей через руки або інші предмети (хустинку, рукавиці) після торкання до об’єктів (тварин, м’яса, риби, дверних ручок, поручнів), що забруднені виділеннями із дихальним шляхів хворого чи інфікованого.
   
• Краплинним шляхом вірус передається від людини до людини під час кашлю або чхання у тісному контакті, коли утворюються краплі діаметром понад 5 мкм. Коронавіруси не здатні зберігати інфектогенність (заразність) під час передавання на далекі відстані. Тому тісним контактом вважають відстань менше 1 м.

• Перебіг хвороби залежить від імунітету людини. Вразливою групою є люди похилого віку та люди із хронічними хворобами і слабким імунітетом, вони більш схильні до розвитку важких захворювань. Також після фіксації випадків коронавірусу вразливою групою є медичні працівники.
• Контактна особа при випадку COVID-19 – особа, яка наразі не має симптомів, але яка контактувала, або ймовірно контактувала із особою, хворою на COVID-19.
• Особи, які мали прямий фізичний контакт з хворим на COVID-19 (наприклад, через рукостискання)
• Особи, що мали незахищений прямий контакт із інфекційними виділеннями (наприклад через кашель, торкання використаних паперових хустинок голими руками тощо)
• Особи, які контактували особисто з хворими на COVID-19 на відстані до 2 метрів та більше 15 хвилин
• Особи, які перебували у закритому середовищі (наприклад, аудиторія, кімната для переговорів, зал очікування лікарні тощо) з хворими на COVID-19 на відстані до 2 метрів та більше 15 хвилин
• Пасажири літака, які сиділи на відстані двох місць (у будь-якому напрямку) від хворого на COVID-19, супутники або особи, які надають догляд та члени екіпажу, що обслуговують в тій частині літака, де розміщений індексний випадок (якщо тяжкість симптомів або пересування хворого вказують на більш велику експозицію, контактними можуть вважатися всі пасажири секції або всі пасажири)

• На початковій стадії коронавірус має такі ж симптоми, що і інші гострі вірусні захворювання. Визначити можуть тільки спеціальні тести.
• Найпоширенішими симптомами є головний біль, кашель, лихоманка та утруднення дихання, в деяких випадках – діарея або кон’юнктивіт.
• Новий штам коронавірусу може викликати тяжку форму пневмонії. В цьому його небезпека.
• Важливо! Вчасне діагностування. Так як за симптоматикою коронавірус нічим не відрізняється від інших вірусних хвороб, то важливо відразу звернутись до лікаря. Якщо ви протягом останні 14 днів повернулись із країни, в якій зафіксовані випадки коронавірусу або ж спілкувались із людиною, яка контактувала із тим, хто прибув до України з країн де зафіксовані випадки коронавірусу – відразу попередьте про це свого сімейного лікаря. Надалі – лікар має алгоритм дій, що робити.
  

  Отже, в Україні продовжено карантин через загрозу розповсюдження коронавірусу до 24 квітня 2020 року. Надалі будуть закриті дитячі садки, школи, виші. Тому продовжує залишатися нагальним питання для громадян: з ким залишити дітей під час карантину. Як діяти батькам, які працюють, а їх діти знаходяться на карантині? Чи мають право вони на відпустку у зв’язку з карантином? Спробуємо визначити форми реалізації права на догляд за малолітніми дітьми, тобто віком до 14 років, батьками або особами, які їх замінюють (усиновителі, опікуни, прийомні батьки, батьки-вихователі).

  Варіант 1. Використати щорічну відпустку (у випадку якщо працівник має невикористану частину відпустки або набув право на нову щорічну відпустку). Так, на період карантину у закладі, де навчається (перебуває) дитина, батькам можуть надати оплачувану щорічну основну або додаткову відпустку поза графіком відпусток.

  При цьому, ч. 13 ст.10 Закону «Про відпустки» передбачає категорії осіб, яким щорічні відпустки надаються в будь-який зручний для них час:

• особам до 18-ти років;
• особам з інвалідністю;
• жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
• жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
• самотній матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері);
• опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
• дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
• ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
• ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантіїїх соціального захисту”;
• батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;
• в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

  Варіант 2. Скористатися правом на додаткову соціальну оплачувану відпустку – жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Скористатися нею працівник може раз на рік. (стаття 19 Закону України “Про відпустки” від 15 листопада 1996 року).

  Варіант 3. Відповідно до пункту 3-1 статті 25 Закону України “Про відпустки”, мати або інша особа (батько дитини, баба, дід чи інший родич, які фактично доглядають за дитиною, або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, один із прийомних батьків чи батьків-вихователів), для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину має право на відпустку без збереження заробітної плати. Наприклад, такою відпусткою можуть скористатись працівники, які повністю використали свою щорічну відпустку та не набули права на нову відпустку. Термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін – не більше 15 календарних днів на рік. Аби оформити таку відпустку на період карантину, його оголошення потрібно підтвердити документально. В нашому випадку достатньо посилання на п.п. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” від 11 березня 2020 р. №211. Окрім того, до заяви про надання такої відпустки треба додати копію свідоцтва про народження дитини та документ, який посвідчує відповідний статус працівника. У свою чергу, роботодавець, після ознайомлення із документами, зобов’язаний видати наказ (розпорядження) про надання відпустки. Оскільки весь період карантину може тривати кілька тижнів і, за потреби, продовжуватися та запроваджуватися кілька разів протягом року, відпустка без збереження зарплати може бути продовжена та надаватися стільки разів, скільки впродовж року буде відповідних подій.

  Варіант 4. Неоплачувана відпустка на 15 днів. Це відпустка за сімейними обставинами та з інших причин. Вона передбачена ст. 26 Закону України “Про відпустки”. Така відпустка надається без збереження зарплати, але на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом. Втім, цей термін має тривати не більше 15 календарних днів на рік. Важливими гарантіями при наданні відпусток без збереження зарплати, є те, що на час їх надання за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в такихвідпустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

  Варіант 5. Використання відгулів та інших додаткових днів відпочинку. Також батьки можуть використати свої накопичені відгули, реалізуючи таким чином права на інший день відпочинку за роботу у вихідний день, або у святкові та неробочі дні, або за здавання донором крові, або у разі від’їзду чи повернення з відрядження у вихідний. Такий варіант підійде невсім, адже спершу потрібно заробити такий відгул — авансом отримати його неможливо. Щодо оплати такого дня, то вона зберігається лише за дні відгулів за донорство (у розмірі середньої заробітної плати). В інших випадках – це надання додаткових днів відпочинку, оплату за які не проводять.

 В наступній публікації розглянемо варіанти, які можуть бути застосовані у вигляді внесення змін в умови праці громадян — віддалена робота, неповний робочий день та інші.

  Сьогодні існує нагальна потреба глибинного усвідомлення та розуміння чинників виникнення й подолання кризових явищ, що виявляються на всіх рівнях функціонування людини.

  Криза є природним активатором людського буття. Упродовж життя  кожна людина проходить ряд кризових періодів, причому вони є об’єктивно незалежними від людського бажання, світогляду чи поглядів. Це можуть бути вікові чи родинні кризи, а також і ті, які пов’язані із непередбачуваними кризовими явищами на кшталт хвороби, втрати, труднощами міжособистісних стосунків тощо.

  Наказом  Міністерства соціальної політики України від 01.07.2016 № 716 затверджено Державний стандарт соціальної послуги кризового та экстренного втручання.

  Цей Державний стандарт застосовується для:

– організації надання соціальної послуги кризового та экстренного втручання особам, сім’ям, групам осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі постраждалим від насильства в сім’ї;

– здійснення моніторингу й контролю за якістю надання соціальної послуги кризового та экстренного втручання.

  Соціальна послуга у разі загрози та виникнення надзвичайної ситуації надається із урахуванням вимог, передбачених Кодексом цивільного захисту України та іншими нормативно-правовими актами у сфері цивільного захисту.

  Кризове та екстрене втручання –  це термінове втручання в кризову ситуацію з метою негайного усунення або мінімізації наслідків такої ситуації, надання допомоги та підтримки, спрямованої на її подолання;

  Соціальна послуга полягає у забезпеченні якісної, оперативної, короткотривалої допомоги, захисту і підтримки особам, які переживають кризову ситуацію, у тому числі насильство в сім’ї, не можуть самостійно сформувати ефективні способи реагування та адаптації до кризової ситуації, а також в організації і застосуванні заходів щодо її усунення, мінімізації або подолання.

За наявності загрози життю чи здоров’ю особи надавач соціальної послуги негайно в телефонному режимі повідомляє службу у справ дітей (у разі загрози життю чи здоров’ю дитини), орган Національної поліції та здійснює негайно, але не пізніше ніж протягом 24 годин екстрене втручання. Після здійснення экстренного втручання надавач соціальної послуги аналізує обставини, що призвели до виникнення кризової ситуації, для планування та проведення подальшої роботи з отримувачем соціальної послуги.

Соціальна послуга спрямована на допомогу особам, постраждалим від кризової ситуації, у тому числі насильства в сім’ї, у відновленні оптимального рівня персонального і міжперсонального функціонування, на зменшення ознак кризової ситуації та усунення прямої загрози життю і здоров’ю отримувачів соціальної послуги, активізацію та наснаження осіб, які потрапили в кризову ситуацію, у тому числі постраждали від насильства в сім’ї, підвищення їхньої особистої спроможності на подальше самостійне вирішення проблем, що спричинили кризову ситуацію або стали її наслідком.

Залежно від особливостей кризової ситуації виділяють такі види кризового та экстренного втручання:

–  телефонне консультування («гаряча лінія» – за наявності);

–  екстрена допомога;

–  короткочасна кризова допомога;

–  кризове консультування.

  Основні завдання – попередити розвиток кризової ситуації, залагодити її, запобігти підвищенню ризику, надати конкретні інструкції отримувачу соціальної послуги щодо зменшення ризику, вирішення проблем, які спровокували кризову ситуацію.

  Екстрена допомога надається в разі загрози життю та здоров’ю отримувача соціальної послуги негайно, але не пізніше ніж протягом 24 годин після отримання повідомлення про кризову ситуацію.

  Завдання екстреної допомоги – усунути загрозу, небезпеку для здоров’я та життя отримувача соціальної послуги, надати безпечне місце, психологічну підтримку, знизити рівень напруження та стресу, забезпечити базові потреби отримувача соціальної послуги.

  В процесі надання екстреної допомоги відповідальність за прийняття рішень щодо ситуації покладається на надавачів соціальної послуги.

  Короткочасна допомога надається протягом 48 годин після отримання повідомлення про кризову ситуацію.

  Завдання короткочасної кризової допомоги – не допустити збільшення кризової ситуації, за потреби направити отримувача соціальної послуги до безпечного місця перебування для формування у нього ефективних стратегій адаптації до стресу, подолання наслідків стресу, спричиненого кризовою ситуацією, забезпечення психологічної підтримки, зниження рівня напруження та стресу, забезпечення базових потреб отримувача соціальної послуги.

  Кризове консультування надається протягом 24 годин після настання кризи.

  Завдання кризового консультування – обговорити та узгодити з отримувачем і спрямувати на формування навичок подолання стресу, визначення психологічних механізмів подолання наслідків кризової ситуації тощо.

Кризове консультування надається в таких формах:

–  індивідуальне;

–  групове;

– сімейне.

  Основні заходи, що становлять зміст соціальної послуги:

– проведення оцінки кризової ситуації;

– детальний аналіз та обговорення кризової ситуації, зокрема, що виникла внаслідок вчинення насильства в сім’ї;

– інформування про кризову ситуацію, її наслідки, права людини в кризовій ситуації, способи та процедури отримання допомоги;

– забезпечення термінових базових потреб (у безпеці, харчуванні, медичній допомозі, одязі тощо);

– організація та надання психологічної підтримки в кризовій ситуації і допомога у подоланні її наслідків, у тому числі, що виникла внаслідок вчинення насильства в сім’ї (психодіагностика, психологічне консультування, психологічна підтримка);

– сприяння у забезпеченні безпечним місцем перебування (тимчасовим притулком);

– забезпечення взаємодії з іншими фахівцями та службами для усунення ознак кризової ситуації (виклик бригади швидкої допомоги, правоохоронних органів, представників державних соціальних служб, комунальних і транспортних служб тощо);

– допомога в оформленні документів.

  Залежно від особливостей кризової ситуації соціальна послуга може надаватись:

– за місцем проживання отримувача;

– за місцем перебування отримувача соціальної послуги (заклад охорони здоров’я, заклад освіти, тимчасовий притулок, тимчасові мобільні пункти допомоги, місця перебування родичів та близьких постраждалих, тимчасове безпечне місце тощо);

– в організації, яка здійснює кризове втручання.

  Соціальна послуга надається негайно з моменту отримання інформації про кризову ситуацію до момента усунення ризику, спричиненого кризовою ситуацією, або подолання обставин, які її спричинили. Строк надання не більше 72 годин з початку надання соціальної послуги, після чого для подолання складних життєвих обставин особа чи сім’я отримує інші необхідні соціальні послуги.

Принципи надання соціальної послуги:

– доступність соціальної послуги.

– незалежність отримувача соціальної послуги.

  Надавачі соціальної послуги застосовують індивідуальний підхід (з урахуванням фізичного і психологічного стану отримувачів соціальної послуги) та з повагою ставляться до раси, національності, культури, віросповідання, статі, віку, фізичних або розумових обмежень, інших індивідуальних особливостей отримувачів соціальної послуги;

  Отримувачі соціальної послуги повинні бути поінформовані про свої права, обов’язки, а також про державні та громадські організації, які здійснюють кризове та екстрене втручання, умови надання соціальної послуги і процедури її отримання шляхом розміщення матеріалів в місцевих засобах масової інформації, на інформаційних стендах, сайтах, вручення, розповсюдження інформаційних листівок, буклетів тощо. В організаціях, установах, закладах, які надають соціальні послуги, складено графік роботи фахівців. Інформація про діяльність організації, установи, закладу розміщена в доступному форматі та доступному для отримувачів соціальної послуги, зокрема інвалідів, місці.

  Суб’єкт, що надає соціальну послугу, вживає заходів щодо захисту персональних даних відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних», конфіденційної інформації щодо отримувачів соціальної послуги. Отримувачі соціальної послуги в обов’язковому порядку ознайомлюються із заходами з дотримання принципу конфіденційності. Відомості про отримувача соціальної послуги зберігаються у недоступному для сторонніх осіб місці. Особиста інформація отримувача соціальної послуги, інформація щодо кризової ситуації, факторів, що її спричинили, може бути надана третій стороні виключно з дозволу отримувача соціальної послуги або увипадках, передбачених законом.

  Отже, життєві кризи можуть супроводжуватися складними обставинами. Соціальна робота повинна бути спрямована на підтримку особистості в кризі та виведення з неї. Якість соціальної послуги кризового втручання вимагає дотримання повного алгоритму дій, організації діяльності на основі дотримання визначених принципів, підбору компетентних кадрів у середовищі надавачів соціальних послуг.

  Україна на карантині. Багато сімей опинилися в ізоляції вдома і це не просте психологічне випробування. Як цей час використати з користю. Відчувати не обмеження, а можливості. Як говорити з дітьми про вірус і чим зайняти їх на карантині.

  Дайте час на адаптацію

  Коли ми зіштовхуємося з новими умовами нам всім необхідний час, аби звикнути. І перші  півтора два тижні тижні карантину – адаптація до нових умов. Якщо діти почали поводитись гірше, якщо ви зриваєтеся, відчуваєте, що все виходить з-під контролю – це нормально. Дайте час собі та оточуючим на адаптацію. При цьому нагадуйте  собі – «ми гарні батьки», що б в цей час вдома не відбувалось, який би ґвалт не стояв, треба говорити собі – «я гарний батько/мати, я впораюсь, я дорослий. Насправді, зараз всі намагаються впоратись з панікою, і це не може не позначуватись на батьківській самооцінці. Це складно, але вона має бути непохитною. Перше, що необхідно прийняти, що неможливо все тримати під контролем, друге – що ми найкращі батьки для своїх дітей будь-що, третє –  домовлятись з дітьми.

Слабкі сторони

  Наступне, що можна зробити, після періоду адаптації –  поспостерігайте за своїми родинами і виявіть, де є слабкі місця. Якщо в родині є слабкі теми, то зараз вони вийдуть на поверхню. «Слабка тема», наприклад, це невміння озвучувати свої потреби, або доносити їх неяк потребу, а як претензію, або невміння реагувати на агресію, або взагалі нерозуміння, чим займатись разом. Вам треба  з’ясувати ці місця, щоб потім шукати методи корекції.

  Розповідайте дітям про загрози

  Говоріть з дітьми, коли самі спокійні, коли маєте відповіді. Розкажіть, що зараз в усьому світі шукають засіб, вакцину, можливість запобігти вірусу. Час від часу у світі бувають такі захворювання і вже не раз люди знаходили засоби боротьби. Зробіть кілька разів акцент на тому, що ми у безпеці, що ми невразливі, що карантин – це не покарання і не канікули. Це час, коли ми бережемося і бережемо інших. Поясніть чому потрібно носити маски.  Звичайно, треба подавати це в ігровій формі – вдягати маску на дитину, на себе, розмальовувати їх, гратися.

  Взаємодопомога

  Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

  Дітей не потрібно розважати

  Важливо пам’ятати, що дітей не потрібно увесь час розважати. Головне правило карантину – дорослі знаходьте час на себе та свої захоплення. Треба дати дітям можливість усвідомити, як це – бути з батьками так довго. Тому що діти до цього теж не звикли. Треба поспостерігати, що буде проявлятись у стосунках. І треба дати дітям понудьгувати – нехай вони скучать за школою, навчанням зокрема. Цей карантин можна перетворити на джерело більшої близькості. А близькість – це коли ми заново дивимось на своїх дітей, бачимо їх з інших боків і, може, ми побудуємо нові комфортні кордони для кожного у родині.

  Ситуація, в якій ми опинились, вимагає стійкості, а її ніде взяти, окрім в собі. Дозволяйте собі хоча б дві хвилина паузи, такого собі детоксу, щоб відновити сили. Обмежуйте час в соцмережах. Зробити собі список гарячих телефонів і телефонів людей, яким довіряєте. Приділяйте час заняттям, які приносять радість. І пам’ятайте, ми дітям не потрібні 24 години на добу, їм треба побути самим, без нас, ми не аніматори в їхньому житті. Треба дати дітям можливість самим організувати себе. Налаштуйтеся, що ми вийдемо з карантину більш близькими та адаптованими до життя.

  12 березня 2020 року за головуванням заступниці голови Деражнянської райдержадміністрації, Заряни Попадіної, відбулося засідання координаційної ради з питань сім’ї, гендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильства в сім’ї та протидії торгівлі людьми. У засіданні взяли участь начальниця управління соціального захисту населення, Тетяна Кравченко, головний спеціаліст відділу освіти, Мирослава Дидова, начальник служби у справах дітей райдержадміністрації, Володимир Стаднік, головний лікар КП «Деражнянський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», Михайло Затворніцький, заступник начальника Деражнянського відділення поліції, Дмитро Давидович.  На порядку денному стояло 4 питання щодо здійснення соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

  Директорка Деражнянського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Галина Березюк, проаналізувала роботу центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та участь у здійсненні соціального супроводу суб’єктів соціальної роботи. В результаті обговорення питання комісією прийнято рішення про припинення соціального супроводу із досягненням позитивного результату 10 сімей, в яких 21 дитина, які перебувають у складних життєвих обставинах, з них:  подолано складні життєві обставини у 4 сім’ях, мінімізовано — у  6 сім’ях.

  Проаналізовано потреби 4 сімей, в яких виховується 9 дітей, які потребують соціального супроводу. Визначено завдання усіх відповідальних органів, установ та організацій у  подоланні складних життєвих обставин.