5 листопада для осіб що перебувають на обліку в Центрі пробації психологом Центру Каритун Оксаною був проведений тренінг на тему: «Переосмислення негативного досвіду”. В процесі роботи вдалося обговорити власні негативні вчинки минулого і що може статися в майбутньому, якщо це продовжувати. А ще розробити  і вибрати позитивні сценарії на шляху до змін в майбутньому.

  Реакцій на травматичні події може бути безліч. Не існує правильного чи неправильного способу відчути та висловити смуток та занепокоєння. Переживаючи драматичну подію, діти висловлюють свої почуття іншим чином ніж дорослі та відповідно до свого віку та стадії розвитку. Реакція на події Біль виражається через поведінку. Відповідно до віку, діти можуть не виражати своїх переживань словесно. Вони можуть стати дратівливими, мати проблеми з концентрацією, розігрувати моменти події, свідками якої вони були, малювати зображення, які нагадують почуте. Вони можуть боятися речей, які раніше їх не лякали, або демонструвати поведінку, характерну для попередніх стадій розвитку: вони повертаються до того, що робили в минулому, або грають у ігри, в які грали, коли були молодшими. Виникають труднощі із засинанням та/або прийняттям їжі. Ці реакції є нормальними, особливо коли є важливі зміни в повсякденному житті та в повсякденному розпорядку дитини. Емоції — це нормально.Поясніть дітям, що нормально бути переповненим почуттями, наляканим або переживати. Поясніть, що всі почуття є природніми. Не заперечуйте, що ви теж щось відчуваєте, поясніть, що це нормально, коли у дорослих теж виникають емоційні реакції після такої несподіваної події і що всі реакції є нормальними та керованими. Дискомфорт створюється при придушенні емоцій, а не тоді, коли вони виражаються. Таким чином діти матимуть зразок для наслідування та дізнаються, що вони можуть вам довіряти та розповідати про свої емоційні стани. Не кажіть таких речей, як: “Я знаю, як ти себе почуваєш”; “Могло бути гірше”; “Не думай про це”; “Завдяки цьому ти станеш сильнішим “. Ці вирази, які дорослі використовують, щоб заспокоїти один одного, можуть заважати проявляти емоції та болючі почуття, які виникли внаслідок катастрофічної події. Розмову про почуття можна супроводжувати малюванням на вільну тему або ліпленням. А потім обговорити – що намальовано, що це означає, яким буде розвиток сюжету, як далі житиме персонаж, як йому допомогти. Кажіть правду Кажіть правду і дотримуйтеся фактів. Не робіть вигляд, що нічого не відбувається, і не намагайтеся мінімізувати це. Діти – чудові спостерігачі, і вони будуть більше хвилюватися, якщо помітять невідповідності. Використовуйте прості слова, відповідно до віку дітей, не перевантажуйте їх травматичними деталями і залишайте простір для запитань. Атмосфера безпеки Покажіть дітям, що вони зараз у безпеці та інші важливі дорослі в їхньому житті теж в безпеці. Завжди надавайте інформацію, щовідповідає реальності та фактам. Проявляйте відкритість та намагайтесь говорити впевненим голосом. Якщо діти мають спалахи гніву, вираження причин їхнього гніву словами може допомогти їм отримати більше контролю та навчитися його регулювати (“Ти злишся? Чи ти знаєш, що я також злюся?”) Якщо діти виявляють почуття провини, важливо запевнити їх у тому, що вони жодним чином не причетні до подій (“Це не ваша вина, якщо …”). Створіть атмосферу безпеки (обіймайте дитину якомога частіше, розмовляйте з нею, приймайте участь в її іграх); подивіться разом з дитиною «хороші» фотографії – це дозволить звернутися до приємних образів з минулого, послабить неприємні спогади; читайте книжки – оповідання і казки, де описуються сюжети подолання страху героями; якщо дитина відчуває тривогу або страх, ви можете забезпечити для неї свою спокійну присутність, ненав’язливий фізичний контакт (обійняти, взяти за руку), тепло ( укрити, дати теплий чай). Важливо говорити, що ви – поруч, що все добре, вона у безпеці; Мінімум медіа Обмежити вплив медіа. Люди під впливом загрози, мають потребу знайти значення того, що відбувається, і тому витрачають багато часу на перевірку новин на телебаченні, радіо та Інтернеті. Сфокусуйте увагу на найбільш заспокійливих деталях та виділіть час для дітей, щоб вони могли поставити запитання. Буденні справи Дотримуйтесь якомога більше звичного сімейного розпорядку. Це важливо, оскільки це заспокоює та надає впевненості. Не даруйте занадто багато подарунків і не організовуйте зайві заходи. Дотримання рутини – це найбільш природна та здорова річ, яку ви можете зробити. Саме підтримка, яку надають дитині протягом і після неприємних або травматичних подій батьки, родичі та дорослі друзі сім’ї, є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків травматичного стресу в дітей. Прислухаючись до того, що відбувається, батьки можуть знайти шляхи допомогти дитині впоратися зі своїми почуттями. Частині дітей з різних причин не вдається упоратися із наслідками травматичного стресу самостійно, і вони потребують професійної допомоги. Якщо ви не бачите жодних покращень у реакціях своїх дітей, варто звернутися за допомогою до кваліфікованих фахівців, які допоможуть вам найкращим чином боротися зі стресом у дітей.

Автор, провідний психолог Каритун Оксана

Днями психологом Хмельницького міського Центру Оксаною Каритун було проведено онлайн-бесіду для студентів Хмельницького національного університету. За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя. Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу. В процесі розмови були розібрані особливості структури та форми булінгу,а також пропрацьовані ситуації щодо протидії булінгу.

  Самоушкодження (англ. self-harm) – це умисна спроба завдати собі будь-якої шкоди, яка чвсто не має на меті здійснення суїциду.Найбільш поширеним є спричинення собі фізичної шкоди. Зазвичай самоушкодження здійснюється шляхом нанесення собі порізів, обпікання шкіри, зловживання медикаментами або навіть за допомогою ударів головою об стіну.

• спроба придушити емоції й піти від негативних переживань;
• спроба викликати які-небудь емоції (іноді діти підліткового віку відчувають власну бездушність і прагнуть відчути себе живими).

• негативна обстановка в сім’ї, наприклад, постійні конфлікти між батьками;
• зайвий перфекціонізм підлітка;
• вплив однолітків, які можуть вважати селфхармінг проявом власної унікальності й несхожості на інших;
• сексуальне насильство;
• наявність невротичного розладу;
• формування залежності, при якій нанесення ушкоджень і заподіяння собі болю стає способом позбутися від гнітючих переживань.