Ми любимо багато своїх звичок і не хочемо від них відмовлятися, навіть якщо вони йдуть нам на шкоду. Неможливість виконати дію, що стала вже звичною, викликає дискомфорт, ми страждаємо і відчуваємо себе вибитими з колії. Чому ж так відбувається? Звичка — це навички, що закріпилися, поведінка або дії, які ми добре засвоїли і повторюємо в певних умовах або в певний час. Як навчитися формувати корисні звички та позбутися шкідликих?

Перші звички виникають ще в ранньому дитинстві на основі нового вміння. Навчився малюк сам одягатися і роздягатися — можна формувати звичку акуратно складати свій одяг. Навчилася дитина добре читати — може виникнути, за сприяння батьків, звичка читати щодня. Пішла дитина до школи — виникає звичка складати портфель увечері завчасно або ж поспіхом уранці (і яка з цих звичок закріпиться залежить.  від батьків). З’явилась необхідність підігріти собі страву вдома слід негайно формувати звичку мити за собою посуд і прибирати зі столу. Добру звичку виховати значно легше, ніж виправити потім погану. 

З шкідливими звичками не потрібно боротися 

Боротися з поганими звичками — заняття невдячне і малоперспективне. Адже бажаючи відучитися від звички, ми зосередимо на ній свою увагу. Наші думки будуть зайняті лише тим, щоб не зірватися, утриматися, не дозволити собі. І в кінці кінців ми невтомно боротимося з собою, але наша внутрішня боротьба закінчиться програшем. Заборонивши собі палити і не думати про сигарети, курець доб’ється лише того, що піддасть себе суворому випробуванню: йому буде хотітися курити ще сильніше, ніж раніше. Виснажлива боротьба із самим собою призведе до того, що всі сили він витратить на опір і здасться.

Шукайте мотивацію 

Якщо ми не будемо знати, навіщо повинні позбавлятися від звички, то не зрушимо з місця. Нам потрібна мотивація. Ми хочемо схуднути? Чесно дайте відповідь собі на питання: навіщо? Що зміниться після того, як виробите корисну звичку не наїдатися на ніч? Майбутнє, забезпечене новою корисною звичкою, має виглядати дуже привабливо. Потрібно загорітися стоячим перед новим завданням.

Позитивне прикріплення 

Але трапляється і так, що звичка закріплюватися не хоче. Скільки разів ми бралися за щось нове та корисне, а потім кидали на півдорозі! Нам стало нецікаво, перші захоплення пішли, мотивація зникла, ми охололи і прийшли до висновку — нова звичка не для нас. Бажання прищепити її не викликає нічого, крім внутрішнього протесту.Тоді варто згадати про позитивне підкріплення. Для заохочення підійде все, що приносить задоволення: похвала, комплімент, усмішка, подарунок, шоколадка. Особливо важливо заохочення на початку формування звички. Коли вона стає «своєю», схвалення і похвали не потрібні. «Результат твоєї дієти наяву. Йдемо купимо тобі нове плаття».  «Знову на пробіжку? Там такий холод, захворієш!» — каже нам мама. «І правда», — думаємо ми і залишимося вдома.

«Я можу собою пишатися», «У мене вийшло!». Позитивні твердження та похвала — ось що потрібно для того, щоб корисна звичка увійшла в наше життя і в ній залишилася. Позитивне підкріплення при формуванні корисної звички працює ефективніше, якщо воно супроводжується позитивними емоціями. Поганий настрій гальмує закріплення гарної звички.

Плануйте 

Нову звичку розбивайте на складові і обов“язково записуйте. Поки плани «записані» тільки в голові — це мрії, далекі від реальності. Плани, викладені на папері, істотно наближають до мети. Наприклад якщо ви хочете здобути корисну звичку вставати в 6 ранку, а не в 8, щоб встигнути зробити більше і не запізнитися на роботу, запишіть, що для цього слід зробити. А саме: вимкнути телевізор або комп’ютер за годину до сну; почитати перед сном не більш півгодини. Детально розпишіть, скільки часу повинно піти на зарядку, душ, сніданок, скільки на прослуховування тренінгу. Обов’язково дотримуємося нового графіка.

Починаючи ж щось нове і кидаючи це через тиждень, ми лише мучимо себе. Нас гризе почуття провини за те, що проявили слабовілля, не впоралися, не змогли. При цьому падає наша самооцінка та впевненість у собі. Тому, у формуванні звички головне — регулярність. 

        Є також дві психологічні хитрощі, які допоможуть швидше досягти мети. Перша – так звані попередні ритуали. Перш ніж почати здійснювати пов’язані з звичкою дії, робіть певний ритуал. Він може бути і відносно складним, і зовсім простим, навіть несерйозним. Наприклад, хлопнути в долоні п’ять разів, а потім відправитися на пробіжку. Звучить смішно, але як працює! Другий трюк допоможе, коли здається, що сил працювати над собою вже немає. Запишіть на аркуші паперу аргументи, які змушують відмовитися від мети, а через кілька хвилин перечитайте їх. Як правило, всі вони будуть непереконливими, якщо не смішними.

        Що ж сказати на завершення? Чи думаєте ви про те, як позбутися поганої звички або як виробити звичку корисну, в будь-якому випадку найкраще рішення – від простих думок перейти нарешті до дій, і тоді у вас вийде і те, і інше.  Просто нові звички змінюють пріоритети. Головне, не здаватися і йти до кінця. І через деякий час Ви зможете оцінити результат. Все що вам потрібно – це рішуче налаштування і трохи терпіння та наполегливості.

  Карантин продовжили… Частина людей навчилася жити в такій реальності й повернення на вулицю для них – це як знову сісти на велосипед після зими – ніби й цікаво, але незвично. Інша частина так і не змогла пристосуватися до нової реальності й все ще відчуває тривогу, страх та нав’язливі думки. Як поступово вийти з карантину та звикнути з новими реаліями життя За період карантину багато людей прийняли ситуацію і адаптувалися до неї. Вимушена ізоляція створила умови максимального обмеження соціальних контактів, сформувала певний мікроклімат в родинах. Дезорієнтація «На етапі виходу з карантину ми можемо зустрітися з певною дезорієнтацією. Це виглядає приблизно так: “Соціум, з якого ми йшли на карантин, вже змінився, я сам змінився. Але я не знаю, яким став соціум. Я зустрічаюся зі знайомими мені людьми, але можу не розуміти, що з ними відбулося за цей час, як вони справляються з ситуацією, можливо в когось з’явилися нові чутливі потреби, а хтось втратив близьких”. І людям доведеться “знайомитися” одне з одним заново. Важливо уточнювати в інших людей, чи їм комфортно, у чому їхні потреби». Всі відчувають по різному Часто ми вважаємо, що інші відчувають такі ж самі емоції та думки. Проте для прогресивної комунікації та взаємодії краще вести чіткі та відкриті діалоги — уникайте «читання думок» в інших людей. Дбайте про себе Дуже важливо відслідковувати свої почуття та стани і дбати про себе. Це стосується як фізичного самопочуття, так і психічного. Більшість з нас раніше не переживала такої ситуації, як карантин та соціальна ізоляція. Тому нормально, що ми будемо відчувати різні емоції. «Батько, що контролює» По закінченню карантинних заходів у соціумі можна буде виділити три умовні групи: — люди, які максимально уникатимуть будь-яких соціальних контактів. Головна мотивація цієї групи: «Соціум небезпечний, я мушу сам подбати про свою безпеку, мушу самостійно проконтролювати». Це — позиція «Батько, що контролює». «Відповідальний дорослий» Інша група – свідомі споживачі продуктів, інформації, сподівань. Ці люди будуть зберігати максимальну критичність згідно з викликами реальності та наявними ресурсами і будуть реагувати в соціумі відповідно до ситуацій. Вони не будуватимуть ілюзій і не покладатимуться на «а може пронесе». Це — позиція «відповідальний Дорослий». Підліток, що протестує Будуть і ті, хто візьметься максимально надолужувати все, що втратили за час обмежень. Це — так звані бунтарі, які, позбувшись зовнішнього контролю та ігноруючи ймовірні ризики, будуть вгамовувати свій голод у спілкуванні. Головна мотивація такої поведінки: «Я не несу відповідальності за своє здоров’я та здоров’я людей, які мене оточують». Це —позиція «Підліток, що протестує». Критичне мислення Важливо зберігати максимальний рівень критичного мислення і намагатися перебувати в позиції «відповідального Дорослого». Правила особистої гігієни та безпеки — наразі це фактично єдина відома зброя, яка захищає нас від вірусу. В умовах пандемії відчуття безпеки піддається трансформації і набуває нових форм. Якщо весь світ опинився в таких умовах, це не означає втрату відчуття безпеки людством назавжди. Це означає, що звичні для нас маркери безпеки більше не працюють. Тому варто шукати і створювати нові стратегії задля відновлення відчуття безпеки. Поступовість Однією з найважливіших обставин, що супроводжуватиме процес виходу з карантину, буде поступовість. Вона є важливою, зокрема, і для психологічної адаптації до нових умов життя. Виклики стосуватимуться перелаштування ритму життя, режиму дня, побутових звичок, зовнішнього вигляду, а також ролей в родині, які вже сформувалися в період карантину, та адаптації до нових правил поведінки в соціумі. Оскільки ми поступово змінювали швидкий життєвий ритм на повільний, так само поступово нам потрібно й повертатися до звичного життя. Важливо ставити перед собою реалістичні цілі й прислухатися до емоційного стану. Необхідно підбити підсумок цього життєвого періоду, зробити висновки, позитивні надбання впровадити в наступний життєвий період. Поруч з численними втратами, які приніс карантин, кожен з нас має певні здобутки, новий досвід, який так важливо не втратити в новому етапі нашого життя.

  Багато людей схильні більше піклуватися про інших, ніж дивитися в обличчя власним бажанням, почуттям і потребам. Сьогодні працівники центру з фахівцями із соціальної роботи на тренінгу під назвою «В гармонії з самим собою» спробували розібратися чи вміємо ми приділяти собі увагу не менше, ніж іншим. Та спробували знайти гармонію в собі.

Часто батькам доводиться доглядати за дитиною, наводити лад вдома, готувати, прати, ходити на роботу та робити ще безліч невідкладних справ одночасно. А ще й важливо у всій цій метушні не забувати один про одного.  Набагато легше встигати все, коли дитина не тільки вміє, а й любить гратися самостійно. Як її привчити до цього?

Атмосфера у родині

Усі діти різні. Одні можуть захопитися іграшками і тихенько бавитися ними хоча б 10 хвилин, інші ходять за мамою «хвостиком». Також частково впливає атмосфера у родині: якщо батьки нервуються або сваряться, то і дитина буде почувати себе неспокійно, відповідно, потребуватиме контакту з матусею чи татком.

За бажанням, а не за вимогою

Дуже важливо для батьків — не допускати, щоб ігри наодинці стали мукою для дитини, вони лиш мають дати малюкові відчути насолоду від дорослішання, допомогти освоювати незалежність. Намагайтеся дозволяти дитині обирати самостійно, який одяг їй носити, пропонуйте вибір страв, іграшок для гри.  Радьтеся з дитиною частіше! Хваліть найменші ініціативи, що йдуть від дитини, допомагайте, а не поправляйте її під час самостійної гри, підказуючи, що і як робити.

Комфорт у будинку

Дитина повинна відчувати себе комфортно в будинку серед речей: подбайте про зручні стільчики, доступні полички з іграшками та речами. Дітки рідко обмежуються іграми тільки в дитячій кімнаті, зазвичай вони охоплюють весь домашній простір, тому ретельно продумайте всю обстановку в домі, щоб уникнути травм і вберегти цінні речі.

Зберігання іграшок

Приділяйте особливу увагу також зберіганню іграшок. Дитина повина без зусиль дістати їх і відкласти на місце. Розмістіть в дитячій кімнаті невеликий стелаж для іграшок, книжкові полиці, місця для ляльок і гаражі для маленьких автомобілів. Хай кожна іграшка в домі має своє власне місце.

Надмірна кількість іграшок

Не треба, щоб іграшок було надто багато. Час від часу  перебирайте і відкладайте іграшки, якими малюк не грається, а через певний час знову повертайте їх. Радість дитини від зустрічі зі старими, але забутими іграшками, буде ніяк не меншою, ніж як від покупки нових.

Привчайте гратися самостійно

Дитина має поступово звикати гратися сама. Наприклад, батьки можуть грати разом з малечею 20 хвилин,а потім давати дитині пограти самій 3-5 хвилин. Потім можна збільшувати час до 10-15 хвилин самостійної гри. Але важливо, щоб хтось батьків був поруч, щоб допомогти, якщо у дитини виникне складність. Яким чином ви навчаєте дитину одягатися? Вона спостерігає, як одягаєте її ви, і намагається повторити ваші дії. Такий самий процес відбувається і з грою. Грати дитину потрібно навчити, показати, розказати, і тоді малюк зможе самостійно розважити себе.

Сюжетні ігри

Які ігри придумати? Дітки дуже полюбляють сюжетно-рольові ігри, вони із задоволенням обирають собі ту чи іншу роль, скажімо, в постановці казки чи просто відносин у сімї, на робочому місці. Батьки можуть і мають допомогти з ідеями, вигадуючи сюжет гри, але хай дитина самотужки придумує її розвиток. Що частіше ви граєте разом з дитиною, тим більше підсилуюється її зацікавленість у грі, і тим скоріше вона гратиметься  наодинці із задоволенням. І пам“ятайте найважливішу річ – близькість мами – не лише фізичну. Уважно слухайте дитячі розповіді про ігри, хваліть дитину за найдрібніші досягнення! Якщо малюк буде впевнений, що він в будь-який момент може звернутися до мами з розповіддю або просто проханням про допомогу, і він отримає все, що йому  потрібно, тоді і гратися наодинці  буде набагато спокійніше.

  Для всіх батьків серпень – час активної підготовки дітей до школи: купівлі форми, канцелярії та багато іншого. Але для багатьох сімей купити навіть найнеобхідніші речі виявляється не просто. Хмельницький міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді долучився до проведення благодійної акції «Готуємо дітей до школи» яка щорічно проводиться у серпні місяці за ініціативи Хмельницького обласного центру соціальних служб. Для дітей, сім’ї яких потрапили у складні життєві обставини  було надано допомогу у вигляді шкільної форми, спортивного одягу, взуття, шкільного приладдя, канцтоварів. Дітвора щиро раділа отриманим кольоровим олівцям і паперу, яскравим фарбам, зошитам, ручкам, рюкзакам. Не залишайтесь осторонь від проблем дітей, адже кожна дитина має право на підтримку дорослих.

    31 серпня до  ДНЯ ЗНАНЬ  для неповнолітнього, що перебуває у державній установі  «Хмельницькому слідчому ізоляторі», було проведено онлайн-бесіду «Чому вміння вчитися так важливо для розвитку особистості» за участю провідного психолога Хмельницького міського Центру соціальних служб  Каритун Оксани,  спостережної комісії при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради, Смередчук Юлії головного спеціаліста управління правового забезпечення та представництва Хмельницької міської ради та працівників слідчого ізолятора. Проведена бесіда дала змогу неповнолітньому зрозуміти,  важливість у здобуті знань мотиваційного аспекту для побудови подальших цілей на майбутнє за межами пенітенціарної установи , а також було  ознайомлено з правовим аспектом  щодо здобуття знань перебуваючи в слідчій установі.