Хмельницька міська громада

“Синдром рицаря”

— Додати коментар
1-Sindrom-spasatelya“Синдром рицаря”
Ви одержимі постійною потребою рятувати оточуючих людей або знаходите рішення їх проблем? «Синдром рятівника», який ще називають «синдромом білого лицаря», – має   людина, яка, на перший погляд, здається мотивованою лише поштовхом на допомогу. Насправді синдром рятівника – це нездорова звичка, яку люди часто використовують як привід відкласти рішення власних проблем.
Якщо люди задовольняють свої потреби в стилі «допоможи іншому», це перетворюється на звичку. Як тільки «рятівники» бачать, чують, відчувають, що хтось має складнощі — вони моментально виникають на горизонті, щоб вирішити проблему, дати пораду, підбадьорити. Не тому, що їх попросили, а тому що в них звучить непереборна тяга все полагодити і виправити.
Дисбаланс
Насправді потреба рятувати вказує на емоційний і психологічний дисбаланс, ноги якого передбачувано ростуть з виховання, освіти і нав’язаних цінностей.
Прагнення бути хорошим
«Вона або  він рятує всіх навколо, намагаючись бути “хорошою дівчинкою / хлопчиком”, щоб отримати схвалення з боку реального або внутрішнього батька і зміцнити самооцінку.
Оточення
Горезвісний дисбаланс має тенденцію переслідувати «рятівника» до зрілості, підтримуючи в ній чи ньому потребу оточити себе партнерами, друзями і колегами, про яких потрібно буде піклуватися. І ця ілюзорна стратегія передбачувано приречена на невдачу, тому що суть всього успішного базується на гармонії.
Прагнення домінувати
 Рятівнику як кисень, потрібні люди, щоб піклуватися, без них він втрачає сенс життя. Для нього важливо бути потрібним, контролювати життя «підопічного», домінувати у відносинах.  Коли «рятівники» дають поради, пояснюючи, що і кому варто робити, вони відчувають себе покровителями. Так проявляється владність і бажання командувати, керувати кимось. Як позбутися цього синдрому?
Слухайте
Майте на увазі, що люди часто просто хочуть “випустити пар”, а не врятуватись. Якщо ви навчитесь слухати більш активно, ви зможете зрозуміти, що не потрібно ніякого конкретного втручання, а лише плече, на якому можна поплакати і трохи розуміння. Коли партнер або друг описує проблему для вас, спробуйте зрозуміти її, а не негайно відповідати.
Зачекайте, перш ніж втручатися
Окрім того, що уважно слухаєте, боріться з необхідністю рятувати людину. Якщо друг переживає важкий час, спробуйте втішити його, а не допомагати. Наприклад, ви можете сказати: “Мені дуже шкода, що ти пережив все це”. Ви покажете йому, що можете зрозуміти його, не перевантажуючи себе  його проблемою.
Допомога по проханню
Запропонуйте допомогу, тільки якщо вас попросять. Утримуйтесь від втручання, лише якщо отримаєте чіткий запит про допомогу. Наприклад, якщо друг каже вам, що у нього був поганий день, просто слухайте його, не пропонуючи жодного рішення. Тільки якщо він запитає у вас “Що ви думаєте?” або “Що мені робити?”, тоді дійте.  
Відповідальність за інших
Перестаньте брати на себе відповідальність за інших. Коли ви вдягаєте роль рятівника, то ставите свого співрозмовника в положення безпорадної дитини. Насправді негаразди часто необхідні для особистого зростання та еволюції.
Ви не ідеальні
Прийміть той факт, що ви не ідеальні. Багато суб’єктів, які страждають від синдрому рятівника, схильні засуджувати помилки чи негативні звички інших.  Що правильно для когось, може бути неправильним для іншого.
Дбайте про себе
Навчіться дбати про себе. Найчастіше ті, хто страждає від синдрому рятівника, витрачають стільки часу та енергії на інших, що більше не мають його для себе. Отже, компенсуйте надмірну потребу запропонувати свою допомогу, зробивши щось приємне для себе.
Визнайте проблему
Визнайте свою дитячу травму чи проблеми та спробуйте примиритись із минулим.  Ті, хто страждає від синдрому рятівника або білого лицаря, роблять усе, щоб виправити негативне бачення про себе, яке виникло в ранньому дитинстві.
Зрозумійте,  не завжди опіка та допомога бувають корисними. Роздаючи непрохані поради можна порушити особисті кордони людини, змусити її відчути себе некомпетентною та безпорадною. У першу чергу працюйте над покращенням свого “Я”, тоді не доведеться нікого рятувати.
Замітку підготовив провідний психолог Коцюк Олександра

Сучасна українська мама: яка вона?

— Додати коментар
Джал А._Радіоефір (1)11 травня 2021 року психолог Хмельницького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді була учасницею радіоефіру на «Суспільне-Поділля» в передачі «Полудень», присвячений темі сучасного материнства.
Розглянули питання чи змінився портрет сучасної мами, як їй вдається впоратись із викликами сьогодення, що таке «інтенсивне материнство» і які психологічні наслідки воно може мати, як правильно поєднати материнські функції та кар’єру.
Важливою частиною розмови була тема образ на батьків, на маму і як цьому зарадити, як пробачати.
Підготовив замітку провідний психолог Джал Антоніна.

“Психологічна допомога в стресових ситуаціях, зокрема внаслідок дорожньо-транспортних пригод.”

— Додати коментар

IMG-d6028465e1e27342c515794ce4934fd4-V14 травня 2021 р. в Хмельницькій спеціалізованій середній загальноосвітній школі I-III ступенів номер 1 відбулись зустрічі семикласників двох класів з психологом Хмельницького міського центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді Джал А.А.

Темою розмови з дітьми була “Психологічна допомога в стресових ситуаціях, зокрема внаслідок дорожньо-транспортних пригод.” 
Діти розповіли про власний та своїх близьких і рідних пережитий досвід, об’єктивно оцінили причини, що призвели чи можуть спричинити ДТП. Добре орієнтувалися в причинно-наслідкових зв’язках життєвих подій і вкотре довели, що досвід дорослих для них є значимим у наслідуванні як позитивного, так і негативного досвіду. Учні із задоволенням брали участь у обговоренні, вправлялися у елементарних вміннях регуляції психоемоційного стану та надання першої домедичної допомоги, переглянули анімаційне відео про сутність страху та як із ним впоратись. 
 

Що таке наставництво

— Додати коментар
28ab4cc9c3e03a816f9808dd531cc69c_XLНаставництво
Наставництво – це добровільна безоплатна діяльність наставника з надання дитині, яка проживає у інтернатному закладі, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя.
Наставника може мати дитина віком  до 18 років, яка проживає у закладах інституційного догляду, незалежно від того, має вона офіційний статус сироти чи ні.
Особи, які можуть стати наставником
Наставник – це повнолітня людина, яка хоче допомагати дитині, яка проживає у інтернатному закладі, має для цього відповідний ресурс, супроводжує її в цілях соціалізації та адаптації в суспільстві.
Наставником може бути:
-особа, віком 18 років і більше;
-особа, яка пройшла курс підготовки з питань соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя.
Мета наставництва
Метою наставництва є підготовка дитини, яка проживає у інтернатному закладі, до самостійного життя шляхом розвитку її потенціалу, впевнеості у власних силах, визначення життєвих цілей, формування людських стосунків, культурних, моральних та духовних цінностей.
Мінімальні зобов’язання, які бере на себе наставник – це відвідувати дитину раз на тиждень протягом години впродовж року.
Покрокова процедура створення наставництва
1.Звернення до центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді за місцем свого проживання:
– консультація фахівців щодо реалізації наставництва.
2. Інформаційна зустріч:
– проходження інформаційної зустрічі та консультації з психологом.
3. Зібрання пакету документів:
–зібрати необхідний пакет документів:
– заява;
– копія паспорта;
– довідка з мвс про несудимість;
– медична довідка про стан здоров’я .
4. Навчання для наставників:
– проходження  тренінгу для наставників (з питань соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя) і отримання висновку обласного центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді (оцсссдм) про те, що ви можете здійснювати діяльність з наставництва.
5. Взаємовідбір та ознайомлення з інформацією про дитину.
6. Знайомство та встановлення контакту з дитиною.
7. Отримання згоди дитини, її батьків чи інших представників на наставництво.
8. Підписання договору про наставництво.
– підписання тристороннього договору (за згодою дитини): наставник – ЦСССДМ – керівник дитячого закладу.
Основні завдання наставництва
–визначення та розвиток здібностей дитини, сприяння реалізації її інтересів у професійному самовизначенні;
–надання дитині доступної інформації про її права та обов’язки;
–формування в дитини практичних навичок, спрямованих на адаптацію її до самостійного життя, зокрема щодо вирішення побутових питань,розпорядження власним майном і коштами, отримання освітніх, соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг;
–ознайомлення дитини з особливостями суспільного спілкування та подолання складних життєвих ситуацій;
–сприяння становленню дитини як відповідальної та успішної особистості;
–формування в дитини навичок здорового способу життя.
Форми та напрями наставництва
– індивідуальне наставництво.Наставництво «один на один» передбачає взаємовідносини одного дорослого з однією дитиною. Наставник повинен зустрічатися зі своїм Вихованцем як мінімум чотири рази в місяць впродовж не менше року.
– наставництво в групі.Наставництво в групі передбачає взаємодію як одного дорослого з групою дітей, так і декілька дорослих, які працюють з невеликою групою людей. Наставник виконує функції лідера і бере на себе обов’язок регулярно зустрічатися зі своєю групою більш тривалий проміжок часу.
– наставництво за допомогою електронної пошти.Наставництво за допомогою інтернету та електронної пошти об’єднує одного дорослого та одну дитину. Пара спілкується через інтернет в щонайменше раз в тиждень протягом півроку і довше. Наставник виступає в ролі порадника в шкільних справах чи допомагає при виборі професії.
Наставники можуть допомогти своєму вихованцю у таких напрямках:
Допомога в навчанні й у всебічному розвитку дитини:
–допомагають дітям навчатися в школі (робити домашнє завдання) і вдосконалювати академічні знання;
–організовують та проводять різноманітні гуртки.
Соціалізація дітей (формування навиків самостійного життя):
–допомагають підвищити самооцінку своїх Вихованців;
–підтримують Вихованців в їхньому застосуванні нових моделей поведінки;
–наповнюють вільний час дитини сенсом;
–допомагають дітям розвивати їхні комунікативні здібності, а також вчать будувати стосунки з різними людьми;
–сприяють формуванню вміння контролювати свої емоції і спілкуватися з незнайомими особами, а також розвивають навички вирішувати конфлікти, формують у дітей почуття відповідальності, навчають самостійно приймати рішення;
–сприяють формуванню у дітей побутових навичок (догляд за собою, приготування їжі, планування бюджету, купівля і ін.).
–формують у дітей коректні гендерні установки;
–забезпечують правову обізнаність, попередження ризиків, пов’язаних з торгівлею людьми.
Профорієнтація підлітків:
–допомагають підліткам будувати плани на майбутнє в області кар’єри і дотримуватися поставлених цілей;
–можуть використовувати свої особисті контакти для того, щоб допомогти підліткам познайомитися з професіоналами різних виробничих сфер, знайти можливості для влаштування на роботу чи проходження необхідного навчання;
–знайомлять вихованців з різними організаціями;
–вчать підлітків процесу пошуку роботи, формують навички відповідального відношення до роботи, стабільної життєвої позиції.
 

На межі вибору професії

— Додати коментар

IMG_20210429_103649_892Для досягнення успіху, побудови власної траєкторії розвитку індивіду необхідно здолати чимало зовнішніх перешкод, що потребує вміння впоратися із перешкодами внутрішніми. Такими “бар’єрами” можуть стати неподолані страхи, агресивність, духовне невігластво, лінощі, неправдивість, невдячність, егоїзм, невміння розрізняти категорії “добра” і “зла” тощо. Самостійна трансформація суб’єктом вищеназваних вад можлива лише за умови системного самопізнання.

Про самопізнання психолог Хмельницького міського Центру соціальних служб Олександра Коцюк розмовляла з учнями одинадцятого класу. Актуальність теми полягала в тому, що учні стоять на межі вибору професії. При чому  усвідомлення й оцінка людиною своїх думок, почуттів, інтересів, ідеалів, дій, їх мотивів, цілісне оцінювання себе і свого місця в житті орієнтують її у власній особистості, відкривають знання про себе та налаштовують особистість на вибір правильних пріоритетів та орієнтирів життя.

У Хмельницький громаді створено інклюзивно-ресурсний центр

— Додати коментар

178992869_3867600453288699_5643359328802988796_n (1)Хмельницький інклюзивно-ресурсний центр №1, яка мета його створення в громаді? Яке основне завдання виконує центр? Хто з громади може звернутися до ІРЦ та чи є вікові обмеження в роботі? Як пройти комплексну оцінку розвитку дитини в ІРЦ? Як часто необхідно проводити комплексну оцінку розвитку дитини? Що таке психологічно-педагогічні та корекційно-розвивальні послуги? А також ряд інших запитань розглянули в процесі ZOOM зустрічі спільно з директоркою Хмельницький інклюзивно-ресурсний центр №1 Ольга Рибак та колективом Хмельницький міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. 

За словами Ольги Рибак, метою створення  такого центру є проведення комплексної оцінки з визначення особливих освітніх потреб дитини, надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами, надання консультативної та психологічної допомоги, проведення бесід з батьками   дітей з особливими освітніми потребами у формуванні позитивної мотивації щодо розвитку дітей. А також взаємодія з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, закладами освіти, закладами охорони здоров’я, закладами (установами) соціального захисту населення, службами у справах дітей, громадськими організаціями щодо надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами починаючи з раннього віку в разі потреби із залученням відповідних спеціалістів.

 

 

Співбесіда з роботодавцем – це важливий етап в пошуку нової роботи

— Додати коментар

IMG-93bae31ca3eed536576754838a92e63e-VЧасто успіх залежить від вміння показати себе з кращої сторони, справити гарне враження, переконати роботодавця в тому, що Ви саме та людина, яка йому потрібна. 20 квітня психологХмельницького міського  центру соціальних служб Оксана Каритун спільно з соціальним партнером Хмельницьким міським центром зайнятості провела ZOOM конференцію для осіб, які перебувають у пошуку роботи, за темою: “Психологічні особливості самопрезентації на співбесіді з роботодавцем”. В процесі роботи обговорили основні моменти співбесіди та роль позитивних професійних навиків та ефекту першого враження в процесі співбесіди.

У Хмельницькому відбувся інформаційний вебінар

— Додати коментар
IMG_20210413_152226_068Психолог Хмельницького міського Центру  соціальних служб Каритун Оксана взяла участь в “Інформаційному вебінарі для учасників АТО/ООС за участю юриста, адвоката та  психолога”, що організував Хмельницький міський центр зайнятості.
В процесі бесіди психологом Центру були повідомлені основні напрямки роботи та діяльності Хмельницького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та надання безоплатної правової допомоги АТО/ООС.

ЯК БАТЬКАМ ЗРОЗУМІТИ ЩО ДИТИНА ВЖИВАЄ НАРКОТИКИ!!?

— Додати коментар

received_2895411180707105Підлітки розглядають наркотики як спосіб зняти напругу, розслабитися на черговій вечірці, розважитися або поліпшити самопочуття через стрес, який можуть викликати розлучення батьків чи цькування в школі, невдалі стосунки. Утім, не обов’язково лише негативні обставини і “погана” компанія спонукають спробувати наркотики, але й звичайна цікавість, упевненість підлітка в тому, що він може тримати споживання під контролем, а від одного разу нічого не буде. Яка поведінка доньки чи сина має насторожити батьків і як діяти у такій ситуації ? Зрозуміти, чи ваша дитина вживає наркотики, дуже важливо заради вчасного звернення по допомогу. 

Підозріла поведінка Перш за все вас має насторожити підозріла поведінка. Підлітки, які експериментують із наркотиками, природно намагатимуться це приховати. Тому важливо звернути увагу на будь-які розбіжності в поведінці, якими б незначними вони не здавалися.
Кардинальна зміна способу життя Більш надійна рання ознака можливої наркоманії – будь-яка кардинальна зміна способу життя вашої дитини. Наприклад, їла багато – почала їсти мало, або навпаки; була товариською – стала замкнутою; лягала спати пізно – тепер лягає рано. Або ж змінилися інтереси, захоплення, пристрасті.  
Різкі перепади настрою Різкі перепади настрою, ніяк не пов’язані з реальною дійсністю, яка оточує вашу дитину. Наприклад, веселість і енергійність швидко змінюються апатією, байдужістю, небажанням нічого робити. І ці цикли не пов’язані з успіхами чи неуспіхами в школі, з друзями, вони ніби самі по собі.
СонЗміна ритму сну: дитина протягом дня може бути сонлива, млява, повільна, а до вечора, прийшовши з прогулянки, проявляє енергійність, бажання що-небудь робити, не засинає вчасно. Ви можете бачити, що вона всю ніч безперервно займається комп’ютером, грає на гітарі, прослуховує музичні записи, а на другий день знову сонлива, загальмована.received_495543694798642
Фінансові запити Збільшуються фінансові запити, і молода людина активно шукає шляхи їх задоволення, випрошуючи гроші у все зростаючих кількостях (якщо починають пропадати гроші з батьківських гаманців або цінні речі з будинку – це дуже тривожна ознака!). 
Підозрілі друзі З’являються підозрілі друзі або поведінка старих приятелів стає підозрілою. Розмови з ними ведуться пошепки, незрозумілими фразами або на самоті. 
Ознаки тривалої наркозалежності При тривалому вживанні підлітком наркотиків має насторожити поведінка, яка в тій чи іншій мірі нагадує стан алкогольного сп’яніння, безпричинна веселість, смішливість, балакучість, агресивність, явно не відповідні даній ситуації. Зміна рухової активності або координації рухів. Зміна кольору шкірних покривів. Блиск очей. Сильно звужені або сильно розширені зіниці, що не реагують на світло.
Що ж робити, якщо ви запідозрили, що дитина вживає наркотики? Часто першою реакцією дорослого, який підозрює, що його дитина вживає наркотики, є агресія. Але у відповідь на неї ви отримаєте тільки відповідну агресію. І взагалі на будь-яку свою негативну емоцію отримаєте відповідну емоцію дитини.
Висловіть занепокоєння Поважайте підлітка і висловлюйте щире занепокоєння. Утім, очевидно, що, якщо ви місяцями не розмовляли з дитиною на особисті теми, вона одразу вам не відкриється. Тоді найкраще – якщо з дитиною розмовлятиме той член родини чи близька людина, якій вона довіряє. У розмові важливо говорити про свої переживання, страхи, занепокоєння з приводу того, що дитина може вживати наркотики. Потрібно донести, що, якщо є проблема, ви вирішите її разом. 
Почніть з себе Якщо ви хочете, щоб ваша дитина вилікувався від наркоманії – почніть аналіз ситуації з себе і зі своїх сімейних відносин. Де і як в сім’ї були створені умови того, що дитина захотіла втекти у світ наркотиків? Перш ніж лікувати дитину, позбудьтеся від цих умов, інакше ваші дії не матимуть ефекту.
Альтернатива Варто запропонувати дитині альтернативну діяльність, яка замінить наркотик, але даватиме емоції. Це можуть бути подорожі, спорт, спілкування, нове середовище, наприклад табір з розвитку.
Зверніться за підтримкою Не намагайтеся діяти самостійно. Якщо дитина хвора на наркоманію, треба йти до спеціалістів – лікарів, психологів, які зможуть точно поставити діагноз і визначити ступінь залежності, а також можливі способи лікування та реабілітації. Але пам“ятайте, рішення про початок лікування повинен прийняти сам залежний! Батьки, друзі і навіть фахівці-психологи можуть тільки підштовхнути людину до прийняття цього рішення. Єдиний по-справжньому дієвий мотив: «Я буду лікуватися, тому що мені це потрібно».
Важливо зрозуміти, що наркозалежність не є проблемою дитини. Це проблема сім’ї, тому головне – вчасно перебороти власний страх суспільного осуду та розпочати вирішення проблеми.
Статтю підготовив: провідний психолог Каритун Оксана

Як розпізнати, що людина бреше?

— Додати коментар
images (2)Брехня – невід’ємна частина життя кожної людини. Як-то кажуть, хто ніколи в житті не брехав, нехай кине в лице камінням. Інше питання, що мотиви брехні можуть бути різними: одні говорять неправду, щоб захистити близьку людину від болю, а інші – цілком з егоїстичних помислів. Іноді складно зрозуміти, що стоїть за брехнею. А в окремих випадках правда буває химерніша за просту, але неправдиву версію. Тому перш ніж звинувачувати співрозмовника, треба переконатися, що він дійсно водить Вас за ніс. Як вижити в такому світі? Як дізнатися, що нам брешуть? На щастя, вміння брехати — теж мистецтво, яким володіє далеко не кожен. Ось тут-то нам і стане в нагоді знання того, за якими ознаками можна викрити брехуна
 Ховає погляд або дивиться не кліпаючи
Коли людина говорити неправду, йому звичайно важко вести себе природно. А значить, він уникає дивитися вам прямо в очі або взагалі відвертається. Але деякі спритні особини долають підсвідомий дискомфорт, випробовуваний під час брехні, і вчаться не відводити очей. Більш того, їх прагнення зловити ваш погляд стає настирливим, і це повинно насторожити. Адже відомо, що при бесіді надмірно тривалий і пильний зоровий контакт трактується як неприпустимий точно так само, як і спроби зовсім уникнути його. Тому якщо людина, розповідаючи вам про що-небудь, спочатку уважно вивчав малюнок паркету або свої нігті, а потім раптом почав дивитися вам в очі не блимаючи, насторожитеся: він явно бреше. Ще один цікавий момент, пов’язаний з очима. Якщо співрозмовник — правша, після заданого вами питання дивиться вправо і вгору, значить, у цей момент він пише відповідь, якщо дивиться вгору і вліво — значить, згадує. При розмові з лівшею все навпаки: якщо він намагається щось пригадати, дивиться вправо і вгору, а якщо хоче придумати правдоподібну версію, — вгору і вліво. Запам’ятайте і не переплутайте! А ще брехун часто моргає і тре очі.
Сидить, як на розпечених вугіллях
Навіть якщо брехун вміє контролювати свій погляд, це не означає, що він повністю підпорядкував собі своє тіло. А вона якраз і може видати його з потрухами. Отже, уважно стежимо за жестами і позами співрозмовника, якщо він бреше, то:
  • совається на стільці;
  • поперемінно схрещує або випрямляє ноги;
  • схрещує на грудях руки, незабаром засовує їх у кишені, потім зводить їх за спиною;
  • потирає руки;
  • прикриває рот;
  • погладжує підборіддя;
  • потирає кінчик носа;
  • потирає мочку вуха.
Починає покриватися потім
Хоча сам по собі цей фактор не можна вважати стовідсотковим доказом брехні, однак якщо на обличчі у людини під час розмови інтенсивно починають виступати краплі поту, плюс до цього він червоніє і починає заїкатися, — він або дуже сильно хвилюється, або говорить неправду.
Змінює манеру розмови
Необхідність стежити за тим, що він говорить і не заплутатися, змушує людину підсвідомо міняти манеру розмови. Якщо ваш співрозмовник зазвичай вирізняється красномовством, багатством інтонацій, швидкістю мови і раптом заговорив одноманітно, нудно, повільно, з частими паузами і довгими пропозиціями, — щось тут не так. Він явно зважує кожне своє слово, боячись сказати щось таке, що підставить під сумнів весь його монолог. А ще зверніть увагу на допущені ним мовленнєві помилки, на те, що він говорить на високих тонах. Фрази: звідки у тебе ці дані? чому ти так думаєш? Чому ти впевнений, що це так? — повинні спровокувати вас на пояснення, а він тим часом отримає можливість продумати подальший хід розмови.
Змінює вираз обличчя
Простежте за виразом обличчя людини, в істинності якого ви засумнівалися. Справжнє ставлення співрозмовника до того чи іншого питання відкриється на початку розмови, коли він не зможе приховати або швидкоплинну посмішку, коли насправді потрібно засмучуватися і демонструвати серйозність, або, навпаки, заклопотане вираз, коли потрібно радіти. І потім, в процесі бесіди, брехун буде на частку секунди знімати свою «маску» і показувати своє «справжнє обличчя». Добре б навчитися фіксувати ці моменти. Психологи, до речі, говорять, що це цілком можливо.
Фальшива посмішка
Фальшива посмішка не відображається в очах. Коли людина щиро посміхається, навколо її очей з’являються маленькі зморшки.
Торкання до обличчя
Коли людина бреше, її обличчя свербить.Коли ми брешемо, в нашому організмі відбувається маса хімічних реакцій, викликаних стресом та іншими емоціями. Ці хімічні реакції викликають свербіж на обличчі, і людині хочеться до нього торкатися.
Стиснуті губи
Коли людина бреше, у неї пересихає в роті. Брехня «сушить». Щоб побороти дискомфорт, людина стискає губи або робить смоктальні рухи ротом. Якщо губи настільки стиснуті, що побіліли – вам брешуть.
Змінює «показання»
Припустимо, вам розповіли якусь надзвичайну історію. Але інтуїція підказує, що не варто довіряти почутому. Щоб розвіяти або підтвердити виникли сумніви, попросіть співрозмовника повторити свою розповідь і уважно стежте за тим, згадає він ті ж деталі. Якщо так, — подумки попросіть у нього вибачення за те, що засумнівалися в його чесності, якщо ж людина почне довго думати і невпевнено відповідати, швидше за все, він усе вигадав. Доречі, для того щоб історія виглядала правдоподібно, брехуни намагаються прикрасити її безліччю подробиць. Мовляв, чим детальніше виклад, тим воно, на їх думку, більше скидається на правду. Але ось на цьому він і проколете, якщо ви попросіть повторити розповідь. Більш того, у нього раптом з’являться провали в пам’яті, і він рішуче відмовиться обговорювати проблему. Або раптом ні з того ні з сього почне співати вам дифірамби, ггрно лестити, намагаючись відволікти вас від теми. Тому непогано було б непомітно записати його промову на диктофон, а потім через кілька днів повернутися до неї і попросити пояснення якихось деталей. Якщо співрозмовник не пам’ятає точно, що він говорив, і плутається в деталях, значить, все це вигадки і не варто йому вірити.
 Нападає захищаючись
Якщо ви в процесі розмови раптом запитаєте в правдоподібності почутого, оповідач, якщо він брехун, почне оборонятися, а найкращий захист, як відомо, –напад. Причому він почне соромити вас, звинувачуючи в недовірливості і взагалі у всіх гріхах. Почне посилатися на свою релігійність і на свої нібито широко відомі високі моральні принципи. Буде приводити думку авторитетних осіб. А потім різко змінить тему. Між тим людині, нічого не придумывающему, не має сенсу захищатися. Він спокійно відповість на всі ваші підозри і залишиться на своїй позиції.
Секундні гримаси.
Якщо перед Вами не віртуозний брехун, його самоконтроль рано чи пізно дасть збій та справжні емоції викажуть себе, хоча б на долі секунд. «Погана» пам’ять. Міркуєте як розпізнати брехню – попросіть оповідача повторити оповідь. Ймовірно, деякі деталі двох історій будуть відрізнятися, на що брехун може відповісти, що просто «забув» такі подробиці. Ось таким чином можна викрити брехуна. Звичайно, не всі з описаних ознак на сто відсотків свідчать про те, що вам брешуть. Однак варто запам’ятати цю інформацію. При нагоді вона допоможе зрозуміти, що за людина перед вами, — чесний малий або прощелыга.
Тим же, хто хоче більш глибоко вивчити проблему, радимо звернутися до бестселера Пола Екмана «Психологія брехні. Обмани мене, якщо зможеш». Пол Екман — авторитетний американський вчений, психолог з медичною освітою, 40 років вивчає брехня і всі її прояви. Його відкриття і висновки на цей рахунок цікаві і повчальні.
Замітку підготовив провіний психолог: Коцюк Олександра