Хмельницька міська громада

«Ресоціалізація. Чому життя за межами виправного закладу важливіше»

9.04.2021 адміністратор сайту — Додати коментар

Життя – це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Життя має величезну цінність вже само по собі, не варто розтрачувати його на щось менш цінне, в тому числі й на самі лише задоволення. Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно не складається, коли в ньому більше незгод, ніж радощів.

8 квітня психологом Центру Каритун Оксаною було проведено онлайн-бесіду на Zoom платформі для неповнолітнього що перебуває у Хмельницькому слідчому ізоляторі на тему: «Ресоціалізація. Чому життя за межами виправного закладу важливіше». В процесі обговорили важливість цінності та різнобарвності життя,а також провели вправу «Аукціон життя» для визначення та виставлення пріоритетів в житті та пошуку позитивного світогляду.

Розвиток емоційного інтелекту

8.04.2021 адміністратор сайту — Додати коментар

Здатність людини розуміти і керувати емоціями, які відчуває вона сама, і ті хто поруч з нею – це і є емоційний інтелект. А розуміння емоцій інших людей – це ключовий момент в побудові гармонійних відносин в роботі або особистих стосунках. 

Саме ці навики опановували спільно з Центром активної реабілітації та паліативної допомоги психологи Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ольга Олександрівна Захожа Alla Kravchuk Александра Вредина у навчальному семінарі на тему: Емоційний інтелект .

Замітку підготовив: провідний психолог Захожа Ольга

ЦІННІСТЬ ЖИТТЯ. ПРОФІЛАКТИКА СУЇЦИДІВ СЕРЕД ВІЙСЬКОВИХ

2.04.2021 адміністратор сайту — Додати коментар

31 березня 2021 р. в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького більше 100 курсантів 2-го курсу були учасниками бесіди на актуальну тему: «Цінність життя. Профілактика суїцидів серед військових».

Провідний психолог міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Джал Антоніна повідомила присутнім, що суїцидальна поведінка військовослужбовців, безперечно, зумовлена їхніми певними індивідуально-психічними, нейрофізіологічними та іншими рисами. Для профілактики такої поведінки у військовому середовищі слід знати ці риси і володіти надійними методиками діагностики.

Курсанти та їх безпосередні керівники зрозуміли, що серед індивідуально-психічних рис військовослужбовця суїцидальну поведінку насамперед формують свідомість і самосвідомість, характер, рівень самооцінки, зміст емоційної сфери, ступінь особистісної та ситуативної тривожності, вид темпераменту, зміст життєвих цінностей та його особливості, соціальний статус, рівень суспільної активності, зміст соціальних зв’язків та їхній характер, ступінь належності до системи соціальних взаємин, специфіка взаємин з найближчим соціальним оточенням та ін.

Саме офіцери-вихователі, психологи, інші фахівці мають допомагати воїнам вивчати свій темперамент, знати його позитивні та негативні риси, а також озброїти їх методикою роботи над собою щодо вдосконалення сильних сторін свого темпераменту і звільнення від негативних аспектів.

Так як основними факторами формування характеру курсантів є соціальне середовище, виховання, самовиховання, то завдання полягає у всебічній підтримці виявів позитивних рис характеру підлеглих і не створенні умов для розвитку в них негативних якостей.

Отже, суїцидогенез є, насамперед, виявом дезадаптації військової людини у військовому середовищі.

Основні причини, що запускають процес суїцидальних явищ: соціальні, індивідуально-психічні і психічні причини, що руйнують особистість та її «Я».

Безпосередні причини, що спонукають людину на відмову від життя, як правило, пов’язані з його найближчим оточенням – родиною, батьками, друзями. Пошук причин суїциду нерідко приводить в минуле людини або суспільства, в якому вона живе. У більшості випадків суїцидів у військовому середовмщі причинами самогубств стають конфліктні ситуації, перенесені в це середовище із цивільного життя ще до призову або вступу на навчання у військовому закладі. Це:

– недостатня фізична готовність до військової служби (незадовільний стан здоров’я, наявність захворювань, слабка фізична загартованість);

– низька психологічна готовність до повноцінної життєдіяльності у суспільстві взагалі та до військової служби зокрема (нестійкість психічного стану та недостатня розвиненість провідних психічних якостей, викривлення життєвих настанов);

– недостатня підготовленість молоді до військової служби (скорочення програм підготовки молоді та державної підтримки закладів щодо роботи з майбутніми військовими);

-схильність у цивільному житті до девіантної поведінки (шкідливі для життя та здоров’я звички, набуті попередньо);

-слабка розвиненість у юнаків позитивної мотивації на збереження та забезпечення особистого життя (неправильне уявлення про цінності життя та здоров’я в юнацькому віці).

Однак, головною ланкою у вирішенні питання «бути чи не бути» все ж такии є сам військовослужбовець, від його особистості залежить, як поведе він себе в кризовому психічному стані, який вибір зробить, зустрівшись із труднощами, і чи не здасться він під впливом тривалих обставин, що травмують психіку.

З цього видно, що попередження та усунення суїцидальних дій серед військовослужбовців є складною соціально-психологічною проблемою, тому вона не має простого та швидкого вирішення. У цьому мають бути задіяні всі соціальні верстви суспільства, визначені та затверджені соціальні програми, залучені необхідні кошти на їх виконання.

Курсанти переглянули мотивуючий відеоролик про цінність життя, отримали інформацію про декотрі дієві інструменти швидкого подолання стресових факторів життя та закладів, які можуть надати швидку психологічну допомогу, зокрема звернення до фахівців служб телефону Довіри, психологів Хмельницького МЦСССДМ, психологів свого навчального закладу.

Захід відбувся на запрошення працівників психологічної служби Академії.

Бути поруч

26.03.2021 адміністратор сайту — Додати коментар

Продовжується робота фахівців із соціальної роботи Хмельницького міського центру соціальних служб по округах Хмельницької територіальної громади. 

Соціальна робота з сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах, є одним з пріоритетних напрямів діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
В зазначеному напрямку роботи одним з найголовніших чинників є раннє виявлення сімей, які потребують сторонньої допомоги, з метою профілактики сімейного неблагополуччя, своєчасного виявлення проблем та надання відповідної якісної допомоги.

ЧОМУ ОДИН СЕАНС У ПСИХОЛОГА НЕ ДОПОМОЖЕ?

24.03.2021 адміністратор сайту — Додати коментар

Якщо ви думаєте, що після першої ж консультації ваше життя покращиться – ви помиляєтесь. Так, певні зміни відбудуться.  Але говорити про кардинальні перетворення занадто рано.

Навіть після трьох консультацій може не бути результату. І це абсолютно нормально. Робота над собою і поліпшенням якості свого життя – це тривалий процес. І вам до нього краще бути готовим.

Адже коли зміни почнуться, зворотної дороги не буде.

Похід до психолога – це насправді ризик. Робота з хорошим терапевтом призведе до того, що вам захочеться переглянути свої цінності та принципи спілкування з іншими людьми. Коло ваших знайомих може значно звузитися, а ненависна робота негайно зміниться на нові перспективні проєкти.

Ви станете більш уважним до себе. Дбайливіше будете ставитися до свого здоров’я та тіла. Можливо навіть почнете дотримуватися режиму дня і запишетесь у спортзал.

Іноді вам буде боляче, але це невід’ємна частина внутрішнього зростання. Ви можете відчувати самотність. Адже більше не буде бажання миритися зі стосунками, які давно віджили своє і постійно тягнуть вас униз. Ви захочете бути у взаєминах, побудованих на абсолютній довірі, любові та повазі.

Ви більше не зможете звинувачувати в своїх невдачах інших, вам доведеться брати відповідальність за своє життя на себе. Кожен день робити вибір на користь себе та своїх бажань.

Вам доведеться навчитися говорити «ні», тому що внутрішній комфорт буде для вас важливіше за те, щоб бути зручним для інших.

Так, робота з психологом не буде приємною та радісною подорожжю. Але вона безумовно змінить вас і ваше життя.

Автор: заступник директора Гуранська Тетяна

Чому не варто бити свою дитину?

24.03.2021 адміністратор сайту — Додати коментар

Погоджуюся з дітьми буває важко. Їхня поведінка часом дратує, виводить з рівноваги і провокує батьків на крики та дії, про які вони потім шкодують. Майже кожен обіцяє собі більше ніколи так не робити… Та, як правило, цей цикл повторюється знову і знову. Насправді насилля не лише не допомагає виховувати дітей, а й шкодить їхньому психічному здоров’ю, погіршує стосунки з батьками, збільшує ризик виникнення багатьох хвороб.

Ляснувши дитину по сідницях, ми, звісно, можемо досягти послуху дуже швидко, без вмовлянь та пояснень. Але якщо поглянути на це ляскання в довготривалій перспективі, то виявиться, що воно викликає необоротні зміни і може зіпсувати дитині життя.

Погіршення інтелекту

Численні дослідження європейських та американських науковців, у яких брали участь загалом близько 200 тисяч дітей, підтверджують, що діти, які зазнавали тілесних покарань (навіть якщо це були лише ляпаси і запотиличники), мають знижені показники інтелектуальної діяльності. Такі діти гірше запам’ятовують нову інформацію і мають труднощі під час вирішення творчих завдань. Вони бояться помилитися, а, отже, пробувати нове і розвивати свої вміння. Cтрах взагалі блокує інтелектуальну діяльність і пам’ять. Тому, коли дітей фізично карають (особливо за оцінки, погану успішність, погану поведінку) проблема не вирішується, а посилюється. Адже в дітей автоматично знижується здатність сприймати інформацію, вчитися і щось запам’ятовувати. У майбутньому таким дітям буде набагато складніше досягти високих результатів у професійній діяльності.

Втрата довіри

У ранньому дитинстві формується базова довіра до світу, яка виникає від відчуття, що дорослий завжди поруч, завжди допоможе. Пізніше вона стає фундаментом для взаємодії із зовнішнім світом. Однак фізичне насилля і залякування з боку найближчих людей дуже сильно підриває базову довіру. Адже в ці моменти дитина втрачає в особі батьків джерело підтримки та безпеки.

Знецінення батьків

Фізичні покарання аж ніяк не зміцнюють авторитет, як думають деякі батьки. Навпаки, вони знецінюють батьківську фігуру в очах дитини. У стосунках з батьками зникає такі важливі компоненти, як повага і довіра. І залишається лишь страх покарання.

Агресія

Агресія провокує агресію. Діти будуть користуватися тим, що в них вклали дорослі. Застосовуючи до дитини фізичні покарання, ми показуємо їй, що бити людей можна (особливо тих, хто слабший і менший) і навчаємо, що будь-яку проблему можна вирішити силою. І пояснити потім дітям, що не можна ображати дітей на майданчику або молодшого братика чи сестричку, буде набагато складніше. Дослідження підтверджують, що ті, хто зазнавали фізичного насильства у дитинстві, частіше застосовують його в дорослому віці щодо своїх дітей та близьких людей.

Поведінка жертви

З іншого боку,  дитині, яку б’ють або принижують, є великий ризик засвоїти поведінку жертви. Адже батьки демонструють їй певну «норму»— що сильний має право підкорити слабшого. І дитина починає думати, що з нею так можна, що вона заслуговує на це. Такі діти звикають не чинити опір і не казати «ні», тому що просто фізично не можуть протистояти батькам. Відповідно, в дорослому житті їм буде дуже важко відстоювати свою думку, захищати себе чи протистояти несправедливості.

Низька самооцінка

Коли дитину б’ють, крім болю, вона відчуває переляк, розчарування, приниження. Якщо її б’є той, хто повинен її захищати, в неї виникає питання:«Що зі мною не так?». Діти не перестають любити батьків, які їх б’ють. Вони перестають любити себе, адже їм складно поєднати в образі найближчої людини любов і побиття. У результаті діти перестають цінувати і поважати себе, у них формується низька самооцінка. Такі діти часто «закриваються» в собі, в них пригнічується розвиток творчих здібностей, ініціативності та лідерських якостей.

Кордони тіла

Будь-яка фізична дія — разовий ляпас чи тривале биття ременем — це грубе порушення особистісних кордонів людини. Як наслідок, у дітей, яких батьки б’ють «у виховних цілях», не зможе сформуватися вміння захищати і відстоювати власні кордони в дорослому віці. Крім того, їм буде дуже складно розпізнавати і поважати кордони інших людей. Дитина має розуміти, що її тіло є недоторканним. І це розуміння має сформуватися в родині. Порушуючи тілесні кордони дитини, ми робимо вклад у сприймання нею фізичного насильства як норми в її майбутніх відносинах з іншими людьми.

Насильство спотворює сприйняття дитиною зовнішньої і внутрішньої реальності, травмує особистість. Діти, які зазнали насильства, в дорослому віці більше схильні до депресій, скоєння суїцидальних спроб, алкоголізму та вживання наркотиків. У дитини починають розвиватися комплекси — провини, неповноцінності, заздрості до інших дітей, у яких хороші батьки, комплекс нелюбої і небажаної дитини. Далі — тривожний синдром, стрес, невроз.  Дитина, яку б’ють батьки, потрапляє у своєрідну пастку. З одного боку, вона любить батьків, з іншого — відчуває злість, боїться і ображається на тих, хто робить їй боляче. Найчастіше злість блокується, а згодом блокуються і інші почуття. Така дитина виростає в дорослого, який не усвідомлює своїх почуттів, не може їх адекватно виражати і не вміє відокремлювати власні проекції від реальності. Тому пам’ятайте: за жодну свою дію дитина не заслуговує фізичного чи психологічного приниження. І немає ніяких причин, які б виправдовували те, що ви можете вдарити дитину. Є більш ефективні методи виховання.

Замітку підготовив провідний психолог: Коцюк О.О.

У Хмельницькому міському центрі відбувся тренінг

19.03.2021 адміністратор сайту — Додати коментар

Днями Хмельницький міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розпочав впровадження тренінгу “Профілактика емоційного та професійного вигорання” з метою створення умов психологічного розвантаження, інформування про сучасні прийоми стабілізації емоційного стану для різних категорій.

Сьогодні стартували з працівниками центру по роботі з дітьми та підлітками.

Бути в ресурсі, говорить про вміння відновлюватися

19.03.2021 адміністратор сайту — Додати коментар

Емоційна ресурсність – це здатність людини справлятися зі своїми емоціями у будь-якій життєвій ситуації, водночас зберігаючи бадьорість і вміння приймати, розуміти, цінувати й любити себе й інших людей.

Саме задля відновлення ресурсу, 18 березня для фахівців із соціальної роботи Хмельницького міського центру соціальним служб було проведено заняття з використанням метафоричних карт на тему: «Бути в ресурсі, говорить про вміння відновлюватися».

Профілактика ігрової та компютерної залежності серед молоді

19.03.2021 адміністратор сайту — Додати коментар

Актуальну  і змістовну тему обговорювали сьогодні 16 березня 2021 р. в Хмельницькому професійному ліцеї електроніки з учнями-першокурсниками  та психологом Хмельницького міського центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді – Джал Антоніною.

В Україні останнім часом активізувалися групи, котрі ставлять своєю метою доведення дітей до самогубства через соцмережі і це стало проблемою не лише для України,  а й для багатьох інших країн.

Загалом же світова статистика засвідчує страшні речі: у групі підлітків віком 15-19 років суїцид – друга за частотою причина смерті серед дівчат (після ускладнень вагітності та пологів) і третя серед юнаків (після ДТП і міжособистісного насильства).

Тому розмова про небезпеку залежності від соцмереж, компютерних ігор, ігроманію, причини їх виникнення та шляхи подолання – це важлива частина профілактики для тих молодих людей,  хто, в першу чергу,  психологічно схильний до ризикованої поведінки,  тих, хто переживає важку адаптацію на етапі дорослішання, має сімейні або внутрішньо особистісні конфлікти, колективні  суперечки, негаразди.

Викладачі, психологи в навчальних закладах – це  ті люди, які першими можуть помітити якісь негаразди у психоемоційному стані дітей, спробувати розібратись у цьому, при потребі скерувати їх до потрібного фахівця.  Увага, толерантність, терплячість  та небайдужість  у вихованні – це  запобіжники можливих незворотніх наслідків – соціальної дезадаптації та навіть втрати життя молодими людьми.

Вирішувати проблему треба не стільки через зовнішні фактори (заборона, контроль над тим, чим займаються підлітки, молоді люди, блокуванням небезпечних груп та блогерів, позбавлення гаджетів), скільки через саму дитину. Через відновлення її довіри до батьків, вчителів, збільшення її кола спілкування, усвідомлення молодими людьми  своєї важливості та особливості.

І про це мають говорити батьки, викладачі, всі ми. Бо якщо про це не будемо говорити ми, знайдуться в акаунтах соцмереж ті, хто зробить це за нас, щоб зманіпулювати нашими дітьми.

Дякую психологу Посікері Л.М  та викладачу інформатики Гуцалюк Д.В  ПТУ 18 за запрошення та сприяння в проведенні бесіди.

Підготувала психолог Центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді – Джал Антоніна.

Профілактика ігрової та компютерної залежності серед молоді

19.03.2021 адміністратор сайту — Додати коментар

Актуальну  і змістовну тему обговорювали сьогодні 16 березня 2021 р. в Хмельницькому професійному ліцеї електроніки з учнями-першокурсниками  та психологом Хмельницького міського центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді – Джал Антоніною.

В Україні останнім часом активізувалися групи, котрі ставлять своєю метою доведення дітей до самогубства через соцмережі і це стало проблемою не лише для України,  а й для багатьох інших країн.

Загалом же світова статистика засвідчує страшні речі: у групі підлітків віком 15-19 років суїцид – друга за частотою причина смерті серед дівчат (після ускладнень вагітності та пологів) і третя серед юнаків (після ДТП і міжособистісного насильства).

Тому розмова про небезпеку залежності від соцмереж, компютерних ігор, ігроманію, причини їх виникнення та шляхи подолання – це важлива частина профілактики для тих молодих людей,  хто, в першу чергу,  психологічно схильний до ризикованої поведінки,  тих, хто переживає важку адаптацію на етапі дорослішання, має сімейні або внутрішньооособистісні конфлікти, колективні  суперечки, негаразди.

   Викладачі, психологи в навчальних закладах – це  ті люди, які першими можуть помітити якісь негаразди у психоемоційному стані дітей, спробувати розібратись у цьому, при потребі скерувати їх до потрібного фахівця.  Увага, толерантність, терплячість  та небайдужість  у вихованні – це  запобіжники можливих незворотніх наслідків – соціальної дезадаптації та навіть втрати життя молодими юдьми.

Вирішувати проблему треба не стільки через зовнішні фактори (заборона, контроль над тим, чим займаються підлітки, молоді люди, блокуванням небезпечних груп та блогерів, позбавлення гаджетів), скільки через саму дитину. Через відновлення її довіри до батьків, вчителів, збільшення її кола спілкування, усвідомлення молодими людьми  своєї важливості та особливості.

І про це мають говорити батьки, викладачі, всі ми. Бо якщо про це не будемо говорити ми, знайдуться в акаунтах соцмереж ті, хто зробить це за нас, щоб зманіпулювати нашими дітьми.

Дякую психологу Посікері Л.М  та викладачу інформатики Гуцалюк Д.В  ПТУ 18 за запрошення та сприяння в проведенні бесіди.

Підготувала психолог Центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді – Джал Антоніна.