З ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я Всесвітній день боротьби зі СНІДом   відзначається  щорічно з 1 грудня 1988 року. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.

За даними ООН, поширення епідемії СНІДу у світі в цілому сповільнилося. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20%. Загалом, з початку епідемії, у світі 74,9 млн інфікувалися ВІЛ та 32 млн померли від хвороб, викликаних СНІДом.

Натомість в Україні серед країн Східної Європи і Центральної Азії ступінь поширеності ВІЛ/СНІД найвищий, серед дорослого населення він становить 1,1%. Щодня в Україні реєструється 48,5 випадків захворювання ВІЛ-інфекцією.

Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ (вірус імунодефіциту людини)  і його кінцева стадія – СНІД( синдром набутого імунодефіциту). СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини.

Чи потрібно людині, яка живе у сучасному світі, знати про ВІЛ і СНІД? Один мудрець сказав: “Якщо ти не знаєш ні себе, ні супротивника – ти програєш. Якщо ти знаєш тільки себе – можливо ти виграєш. Якщо знаєш і себе, і супротивника – перемога буде на твоєму боці”. Цим супротивником для людства є ВІЛ/СНІД: про нього потрібно знати все, щоб убезпечити себе і своїх близьких, а також допомогти тим, кого ще можна врятувати.

ВІЛ — це вірус імунодефіциту людини. Він вражає і поступово знищує клітини імунної системи людини, які захищають організм від інфекцій. ВІЛ призводить до розвитку СНІДу впродовж 8-10 років. При належному лікуванні цей процес може бути значно довшим.

СНІД — синдром набутого імунодефіциту, комплекс захворювань, які розвиваються внаслідок руйнування вірусом (ВІЛ) імунної системи. Від моменту зараження ВІЛом до вираження симптомів СНІДу може пройти понад 10 років. Виявити інфікування може лише спеціальний аналіз крові на ВІЛ. При негативному статусі у МОЗ нагадують про «період вікна» — час з моменту інфікування до можливості виявити вірус становить 3-6 місяців. Тому лікарі рекомендують зробити повторний аналіз через 3 і 6 місяців після можливого зараження.

Доведено: вірус імунодефіциту не передається від хворої людини здоровій під час звичайних побутових контактів, через повітря або через навколишні предмети. Тому головне – не давати хворому підстави вважати, що ті, хто знаходяться поруч, його бояться.

         Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів може бути як коротким – 4 – 5 тижнів, так і дуже довгим – декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи людини.

Вірус передається:

• статевим шляхом (при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою);
• парентеральним шляхом (через кров, насамперед, через спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин; через забруднений, нестерильний медичний інструмент);
• від ВІЛ-інфікованої матері до дитини (під час вагітності, пологів чи годування грудним молоком).

                    ВІЛ-інфекція не передається:

• через рукостискання;
• обійми;
• кашель або чхання;
• при використанні загального телефону;
• при відвідинах хворого в лікарні;
• через укуси комах;
• при користуванні загальним туалетом;
• через їжу і посуд при сумісному мешканні;
• при купанні в басейні, лазні або ванні;
• через білизну і одяг.

Що робити, щоб уникнути інфікування ВІЛ-інфекції:

• уникати випадкових статевих зв’язків;

• утримуватись від вживання наркотичних речовин
  якщо людина є споживачем ін’єкційних наркотиків,
• не користуватися спільними засобами гігієни (леза, щітки, манікюрні набори тощо);
• для нанесення татуювання та манікюру мати індивідуальний або одноразовий інструментарій;
• для ВІЛ-позитивної матері, щоб попередити інфікування дитини, необхідно відмовитись від грудного вигодовування.

Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігання ВІЛ-інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження.

З ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я Всесвітній день боротьби зі СНІДом   відзначається  щорічно з 1 грудня 1988 року. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.

За даними ООН, поширення епідемії СНІДу у світі в цілому сповільнилося. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20%. Загалом, з початку епідемії, у світі 74,9 млн інфікувалися ВІЛ та 32 млн померли від хвороб, викликаних СНІДом.

Натомість в Україні серед країн Східної Європи і Центральної Азії ступінь поширеності ВІЛ/СНІД найвищий, серед дорослого населення він становить 1,1%. Щодня в Україні реєструється 48,5 випадків захворювання ВІЛ-інфекцією.

Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ (вірус імунодефіциту людини)  і його кінцева стадія – СНІД( синдром набутого імунодефіциту). СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини.

Чи потрібно людині, яка живе у сучасному світі, знати про ВІЛ і СНІД? Один мудрець сказав: “Якщо ти не знаєш ні себе, ні супротивника – ти програєш. Якщо ти знаєш тільки себе – можливо ти виграєш. Якщо знаєш і себе, і супротивника – перемога буде на твоєму боці”. Цим супротивником для людства є ВІЛ/СНІД: про нього потрібно знати все, щоб убезпечити себе і своїх близьких, а також допомогти тим, кого ще можна врятувати.

ВІЛ — це вірус імунодефіциту людини. Він вражає і поступово знищує клітини імунної системи людини, які захищають організм від інфекцій. ВІЛ призводить до розвитку СНІДу впродовж 8-10 років. При належному лікуванні цей процес може бути значно довшим.

СНІД — синдром набутого імунодефіциту, комплекс захворювань, які розвиваються внаслідок руйнування вірусом (ВІЛ) імунної системи. Від моменту зараження ВІЛом до вираження симптомів СНІДу може пройти понад 10 років. Виявити інфікування може лише спеціальний аналіз крові на ВІЛ. При негативному статусі у МОЗ нагадують про «період вікна» — час з моменту інфікування до можливості виявити вірус становить 3-6 місяців. Тому лікарі рекомендують зробити повторний аналіз через 3 і 6 місяців після можливого зараження.

Доведено: вірус імунодефіциту не передається від хворої людини здоровій під час звичайних побутових контактів, через повітря або через навколишні предмети. Тому головне – не давати хворому підстави вважати, що ті, хто знаходяться поруч, його бояться.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів може бути як коротким – 4 – 5 тижнів, так і дуже довгим – декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи людини.

Вірус передається:

• статевим шляхом (при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою);
• парентеральним шляхом (через кров, насамперед, через спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин; через забруднений, нестерильний медичний інструмент);
• від ВІЛ-інфікованої матері до дитини (під час вагітності, пологів чи годування грудним молоком).

                    ВІЛ-інфекція не передається:

• через рукостискання;
• обійми;
• кашель або чхання;
• при використанні загального телефону;
• при відвідинах хворого в лікарні;
• через укуси комах;
• при користуванні загальним туалетом;
• через їжу і посуд при сумісному мешканні;
• при купанні в басейні, лазні або ванні;
• через білизну і одяг.

Що робити, щоб уникнути інфікування ВІЛ-інфекції:

• уникати випадкових статевих зв’язків;

• утримуватись від вживання наркотичних речовин
  якщо людина є споживачем ін’єкційних наркотиків,
• не користуватися спільними засобами гігієни (леза, щітки, манікюрні набори тощо);
• для нанесення татуювання та манікюру мати індивідуальний або одноразовий інструментарій;
• для ВІЛ-позитивної матері, щоб попередити інфікування дитини, необхідно відмовитись від грудного вигодовування.

Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігання ВІЛ-інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження.

Продовжуємо нашу інформаційну онлайн-кампанію з попередження та припинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі “Не треба мовчати — треба говорити!” та торкнемося питання поширених у суспільстві стереотипів про сексуальне насильство та згоду на вступ в інтимні зносини, неправильне тлумачення якого часто стає підґрунтям для вчинення кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи — зґвалтування, сексуального насильства, примушування до вступу в статевий зв’язок, статевих зносин з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, розбещення неповнолітніх.

Сексуальне насильство – це втягнення іншої людини у свою сексуальну активність без її добровільної згоди. Сексуальною активністю є не лише секс, а і мастурбація, оголення статевих органів заради задоволення, непристойні доторкання, підглядання за такими інтимними процесами як перевдягання, справляння природної потреби, приймання душу, тощо. Щодо дітей – перегляд порнофільмів, розмови на відверті теми, демонстрація натуралістичних зображень статевих органів, навчання онанізму, фотографування їх у відвертих позах, без одягу та інше. Особливістю злочинів проти дітей є те, що їх добровільна згода на сексуальні дії не вимагається. Будь-які дії, навіть за добровільної згоди дітей, є насильством щодо них та карається законом.

Кримінальним кодексом України кваліфікуються як злочини проти статевої недоторканості дітей, розбещення неповнолітніх та статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку. Розбещенням неповнолітніх є вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, тобто ті ж самі цинічні розмови про секс, мастурбація при дитині або навчання її цьому, петтінг та інше. При статевих зносинах з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, ключовим є не біологічний показник – статева зрілість, а досягнення певного документального віку.

Зґвалтуванням визнається вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи. При цьому зґвалтуванню може бути підданий як чоловік, так і жінка, а також другий з подружжя чи родич. 11 січня 2019 року в законодавстві зявився термін “добровільна згода”, який одразу ж став об’єктом для жартів у соціальних мережах, але фактично визначив: “Якщо особа не бажає – залиш її в спокої!” або: “Якщо я не бажаю – ніхто не має права мене примушувати”. Останнє правило, наприклад, дуже підходить для випадків домашнього насильства, коли і кривдник, і постраждала особа не розуміють, що секс без згоди – це зґвалтування, а не подружній обов’язок. Ніяких угод, актів, розписок тощо закон не передбачає, свідки також не потрібні. Головне у стосунках – відсутність примусу. Нижче публікуємо відео про це, пояснюючи на прикладі чаю поняття згоди на статеві зносини.Слід відмежовувати від зґвалтування поняття сексуальне насильство – вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи. Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні або сексуальний харассмент. Тобто протиправним є схиляння до сексуального акту особи, яка є підлеглою по роботі чи навчанню, винна певну суму коштів чи іншим чином матеріально залежна від порушника. Деякі види сексуального насильства караються за статтею хуліганство (грубе порушення громадського порядку). Наприклад, до відповідальності можуть притягти за публічне оголення статевих органів чи мастурбацію (ексгібіціонізм), підглядання за іншими людьми у душових кабінках, примірочних у магазинах, туалетах (вуайєризм), тертя своїми статевими органами об тіло інших людей (без оголення чи проникнення) та інше. Якщо ви вважаєте себе жертвою сексуального насильства, потрібно якнайшвидше після вчинення правопорушення звертатись до найближчого відділення поліції та написати заяву про вчинення щодо вас злочину. Відносно дитини це може зробити законний представник – мати, батько або інші особи, які опікуються нею. Адже сліди злочину легко втратити і, як наслідок, складніше довести вину злочинця. У випадку зґвалтування дуже важливо не приймати душ та не викидати одяг до проведення медичної експертизи, на яку направить поліція. Висловлюємо подяку за надані відеоматеріали управлінню організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області #поліціяХмельниччини.

Останній день осені – 30.11.2020  для учнів ВПТУ 25 розпочався з корисної справи: вели розмову, уважно слухали, висловлювали власну думку, сміялися та задавали запитання на важливу тему: «Психологічні кордони особистості: основні поняття». Що таке власні фізичні та психологічні кордони, хто і коли може їх порушити, чи потрібно і як саме  їх захищати, що може бути, якщо не дбати про власну автономію та не поважати чужу». Пошук відповідей на ці запитання, перегляд відеоматеріалу та презентації допоміг учням краще засвоїти матеріал та запамятатися. Відеолекцію та бесіду підготувала і провела провідний психолог ХМ ЦСССДМ Джал Антоніна. Захід проведено в рамках щорічної Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства». Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

У середу, 25 листопада, у рамках Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства» відбувся круглий стіл на тему «Запобігання та протидія домашньому насильству». Даний захід  пройшов за ініціативи фахівця із соціальної роботи Нетішинського територіального центру соціального обслуговування(надання соціальних послуг) та головного спеціаліста управління соціального захисту населення за участі представників служби у справах дітей, інспектора ювенальної превенції Нетішинського відділення поліції та соціальних педагогів міста.

Учасники заходу обговорили проблематику насильства в сім’ї, напрацювали спільний алгоритм дій у протидії цьому негативному явищу.

Є культури, для яких спілкування без компліментів взагалі неможливе, скажімо, сучасна американська. Якщо американці за одну годину похвалили вас менше 10 разів, значить працюєте ви зовсім погано. Наша рідна українська культура — зовсім інша, скромніша. Та все ж компліменти ми теж любимо. А чи вміємо їх говорити та приймати ? Будьте щиросердні у своїй оцінці і щедрі на похвалу і люди будуть зберігати в пам’яті ваші слова та дорожити ними. Емпатія Тільки проявивши емпатію, можна зрозуміти, що співрозмовникові буде приємно почути. Однак є речі, приємні кожному. Всі хочуть добре виглядати, досягати успіху у всьому, користуватися повагою, визнанням, любов’ю; мати хорошу сім’ю, розумних, здорових дітей. Спілкування з людиною дає додаткову інформацію. Чим більше персоніфікований комплімент, тим він цінніший, бо повніше враховує пріоритети даної людини. Непрямі компліменти Є так звані непрямі компліменти в бізнес-етикеті – компліменти офісу, бізнесу, команді. Людина – частина цього, і їй завжди приємно усвідомлювати власну значущість і заслуги. Підкресліть це тонко.Побудуйте міст довіри. «Який чудовий світлий офіс! Та ще й в центрі!», «У вас такий привітний колектив!». Кілька позитивних зауважень з приводу ділової репутації, зразкової роботи фірми або хоча б інтер’єру ділових приміщень ніколи не зашкодять. Головне – вчасно зупинитися. Гаряча пляма Гаряча пляма – так називається ще один прийом у мистецтві компліментів. Використовувати його просто. Перебуваючи в офісі партнера, визначте який-небудь предмет, до якого він емоційно небайдужий і заведіть коротку розмову про цю річ. Це можуть бути фотографії чоловіка, дітей, кумирів або улюбленого собаки. Гарне письмове приладдя, екзотичні дрібнички, картини на стінах – все може стати приводом для бесіди і компліментів. Все найдорожче для душі люди зазвичай тримають біля себе. Щирість Говорити комплімент треба щиро і одразу, як ви відчуваєте бажання сказати щось приємне. Вказуйте на переваги, які сподобалися саме вам і які помітили саме ви. Компліменти люблять і жінки, і чоловіки. Щодо останніх, то краще забрати із лексикону зменшувально-пестливі слова, які часто застосовують до жінок – зайчик, сонечко. Для чоловіків комплімент має будуватися на інших параметрах. “У тебе сильні руки”, “Мені приємно, коли ти мене обіймаєш”, “з тобою легко спілкуватися, мені з тобою добре”. Таким чином ви показуєте своєму чоловікові визнання, що для вас прояв його уваги важливий. Комплімент рисам характеру Ви можете зробити комплімент його рисам характеру. Наприклад: “Ти дуже цілеспрямований, ти завжди знаєш, чого хочеш”, “Ти впевнений, мені це подобається в тобі”. “Намагайтеся до компліменту додати, що вам це подобається! Дуже важливо, щоб чоловік знав, що вам подобається в ньому або які прояви. Експериментуйте! Якщо чоловік просто ваш співробітник, за аналогією: “Мені дуже важливо, що такий цілеспрямований чоловік працює в моїй команді” – і комплімент зробили, і вмотивувати, і заодно подякували”. Комплімент = увагаЖінки сприймають світ емоціями. Пробитися до їх серця допоможуть точні компліменти: хваліть те, чим пишається жінка. Дізнайтеся про спортивні досягнення, поцікавтеся професійними заслугами, захопленнями. Більше розпитуйте жінок: їм це важливо. Жінки обожнюють увагу. Найчастіше питайте, як справи, бажайте доброго ранку. Компліменти дітям Дослідження показують, що найбільше сприяє формуванню мотивації дітей та похвала, яка відзначає їх важку, старанну роботу, способи досягнення цілей і такі риси характеру, як завзятість і відданість справі. Але не забувайте і про інші компліменти – кажіть дітям, які вони чудові та красиві, які вони сильні й добрі і які вони взагалі дивовижні. Робіть компліменти дітям просто за те, що вони частина вашої родини. «Щоразу, коли я дивлюсь на тебе, то вдячна Богу, що я твоя мама». Діти повинні розуміти, що їх цінують просто за те, що вони є. І дітям, і дорослим компліменти варто говорити якомога частіше! Будь-кому, хто хоч в якійсь мірі гідний доброго слова. Саме практикою досягається легкість і невимушеність в компліментах, що робить їх природними і чарівними.

 

Автор: Провідний психолог Каритун Оксана

Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства відносно жінок в 2000 році.

Дата 25 листопада була вибрана в пам’ять про сестер Мірабаль – політичних активісток, забитих до смерті палицями таємною поліцією за наказом диктатора Домініканської Республіки Рафаеля Трухільо в 1960 році.

ООН зазначає, що жінки і дівчатка піддаються насильству, як у мирний час, так і під час збройних конфліктів, – з боку держави, суспільства, родичів. Насильство щодо жінок не обмежене рамками будь-якої конкретної політичної або економічної системи. Воно існує в будь-якій країні, не визнає кордонів матеріального добробуту, раси і культури. Структури домінування, на яких ґрунтується насильство, глибоко вкорінені в суспільстві. Досвід або загроза насильства повсюдно перешкоджають жінкам в повній мірі здійснювати свої права людини і користуватися ними.

В останні роки, під час проведення акції використовується помаранчевий колір,  як символ світлого майбутнього, вільного від насильства щодо жінок та дівчат. Тема цьогорічної кампанії – «Розфарбуй світ в помаранчевий колір: Покоління рівності виступає проти насильства». Ця тема має на меті активізацію зусиль громадянського суспільства в боротьбі з насильством щодо жінок.

В рамках даної акції було організовано підсвітку помаранчевого кольору однієї із будівель міста аби привернути увагу спільноти до даної проблеми. Спеціалісти відділу соціальної роботи ВК Полонської міської ради ОТГ також долучилися до акції, а саме – прикрасили архітектурну пам’ятку місцевого значення відповідною символікою, а для перехожих громадян було поширено інформацію про те, що може робити кожна людина для припинення насильства щодо жінок.