«Вплив шкідливих звичок на якість життя людини»

 

IMG_20210118_11402518 січня 2021 року начальником відділу соціальної роботи Ізяславського районного центру соціальних служб Юлією Потюк спільно зі спеціалістами Ізяславського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації»  у Хмельницькій області проведено консультування  засуджених, які перебувають на обліку «Центру пробації». В ході зустрічі у облікових осіб визначено наявні проблемні ситуації, що потребують вирішення та допомоги кваліфікованих спеціалістів, ситуацію в родині, адаптацію в соціумі. З’ясовано, що першочерговою проблемою в осіб, які засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, є зловживання спиртними напоями. Через зазначену шкідливу звичку чоловіки не можуть працевлаштуватись, створити сім’ю чи побудувати  міцні стосунки в родині, виховувати дітей та ін. Проведено консультування облікових осіб щодо припинення дружби із «зеленим змієм», необхідності покращення якості свого життя.

Захід  на базі «Центру пробації» проведено із дотриманням вимог карантину.

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ – як допомогти дитині:

IMG_20210118_090250_149ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ – як допомогти дитині:
1. Скласти чіткий розклад / режим.
Стабільність і зрозумілість — це те, що для дітей створює якусь зону безпеки. А адже саме в безпеці діти прагнуть розвиватися, вчитися і пізнавати світ. Складіть новий розклад для дитини. Повісьте його на видноті, намагайтеся дотримувати режиму дня (підйом в один і той же час, перерви, прийом їжі тощо). Режим позитивно позначається і на нервовій системі дитини.
2. Організувати робочу зону.
Якщо немає своєї кімнати, то хоча б свій куточок + навушники. Де будуть ТІЛЬКИ потрібні для «цього» уроку матеріали. Усі зайві предмети, що відвертають увагу, доцільно прибрати. Також на працездатність дитини впливає світло — яскраве і холодне освітлення стимулює мобілізацію систем організму і підвищує пильність.
3. Організувати форму.
Дитина не повинна сидіти в піжамі. Вона і так навчається вдома (у дітей будинок не асоціюється з навчальною діяльністю, а більше з відпочинком). Учневі буде значно простіше надіти на себе «роль учня» і переключитися на заняття, якщо він буде одягнений у відповідний (асоціюється з навчанням) одяг. Це якась уніформа, що допомагає не забувати, де ти і що ти робиш.
4. Робити перерви.
Фокус уваги школяра на відеоконференції / уроці 20 хвилин. Не більше. У старших школярів 30 хвилин і то у разі внутрішньої мотивації й інтересу до предмета. Скільки триває видеоурок? 40? 45 хвилин? Дитина докладає чимало зусиль, аби сконцентруватися і зрозуміти, що їй через екран намагаються донести. Енергії витрачається більше, ніж на звичайному уроці. Тому вкрай важливо, аби діти перемикали свою увагу і відпочивали між уроками (по можливості не в гаджетах).
Братися до виконання домашньої роботи, яку чомусь задають в онлайн-школі, доцільно не раніше, ніж за годину-півтори після закінчення уроків. Дитині потрібно переключитися, відпочити, пограти і перезарядитися.
5. Заохочувати спілкування з однолітками.
Провідна діяльність школярів середніх і старших класів — це спілкування. Та й в цілому школярі (зокрема молодші) звикли проводити багато часу в колективі спілкуючись, тому можуть відчувати дискомфорт в ізоляції.
Заохочуйте спілкування, розмови, скайп-колли, можливо, навіть якісь ігри онлайн з однокласниками. Загалом, створюйте і заохочуйте умови, у яких дитина може поспілкуватися з однолітками.
6. Знизити очікування і вимоги.
Нові умови навчання, тиск суспільства, страхи і тривога заважають дитині розуміти і вчитися як раніше. Отже, якщо помітили, що оцінки й успішність вашого сина / дочки погіршилася — НЕ СВАРІТЬ І НЕ ТИСНІТЬ, а навпаки, зверніть увагу на ситуацію. Адже це може бути однією з ознак стресу. Дитина потребує допомоги і відкритого діалогу з батьками.
Дітям складно. Якщо ми ще будемо стояти у них над душею, вимагаючи тільки позитивних оцінок, то це посилить їхню тривогу, погіршить стосунки з ними.
Зараз як ніколи вдалий час для перегляду і переосмислення своїх вимог стосовно дитини.
7. Мотивувати і помічати успіхи.
Не змушуємо дитину, а мотивуємо! Водночас не забуваємо відзначати її успіхи. Якщо порівнюємо, то тільки із самим собою. Навчайте дітей помічати хороше в обставинах, що склалися, розмовляйте, хваліть і підтримуйте.
Ось такі базові та найнеобхідніші правила, що допоможуть правильно організувати процес дистанційного навчання.
Автор: заступник директора Гуранська Тетяна

«Працюємо всі, щоб допомогти кожному»

IMG_20210116_124215_887Незважаючи на всі виклики, які ставить перед нами сьогодення: зовнішні загрози, економічні негаразди, пандемію. Працівники Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді намагаються завжди знаходити ресурси та емоційні сили для допомоги мешканцям міста.  
Великою загрозою для фахівців із соціальної роботи  стає психоемоційне виснаження, тому в цілях профілактики емоційного вигорання та сприятливого клімату в колективі проведено внутрішній тренінг, під гаслом «Працюємо всі, щоб допомогти кожному». 
Метою тренінгу було формування сприятливого психологічного клімату в колективі,  розвиток уміння працювати в команді, обговорення координації спільних дій у роботі. Емоційне розвантаження працівників.
Автор: Фахівець із соціальної роботи Клепас Оксана

В Кам’янці-Подільському шукають людей, які готові прийняти дитину у свою родину!

razvitie_rebenka_v_5_let_iПАТРОНАТ НАД ДИТИНОЮ — це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин.

Термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя встановлюється органом опіки та піклування і не може перевищувати трьох місяців.

У разі необхідності орган опіки та піклування може продовжити термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя понад зазначений термін.

ВАЖЛИВО! Загальний термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя не може перевищувати шість місяців. У сім’ю патронатного вихователя можуть бути одночасно влаштовані тільки діти, які є рідними братами та сестрами, або діти, які виховувалися в одній сім’ї.

ОБОВ’ЯЗКОВО! За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія та інші види державної допомоги.

ХТО МОЖЕ БУТИ ПАТРОНАТНИМ ВИХОВАТЕЛЕМ:

громадяни України, які мають досвід виховання дитини, відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання та реабілітації дитини у своєму помешканні.

ОБОВ’ЯЗКОВО! Кандидати у патронатні вихователі мають пройти відповідне навчання та отримати рекомендації про можливість надання послуги з патронату над дитиною.

МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. На кожну дитину, влаштовану в сім’ю патронатного вихователя, щомісячно з державного бюджету надається соціальна допомога в розмірі двох прожиткових мінімумів відповідно віку дитини. Розмір оплати послуг патронатного вихователя становить п’ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб на місяць.

КУДИ ЗВЕРНУТИСЬ: Кам’янець-Подільський міський Центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, вул. Шевченка, 26, ☎ 9-14-29

Долучайтеся! Надайте дитині свою підтримку!

Діти та підлітки на карантині

IMG_20210113_173347_499“Діти та підлітки на карантині” сьогоднішній ефір присвячений саме цій тематиці. В студії МТРК “Місто” спільно з Тетяна Гуща говорили про підтримку дітей під час спалаху COVID-19.
Непростий період для всіх, є помилковою думка, що діти не помічають нічого. Насправді кожна дитина справляється із своїми емоціями по-своєму. Закриття шкіл, відсутність спілкування з друзями, скасування розважальних заходів, саме підтримка і любов батьків є важливою як ніколи.  Розглянути декілька способів, які допоможуть підтримати дітей молодшого та старшого віку.
1. Спокій та ініціатива батьків. Бесіда про захворювання має бути правдивою та з врахуванням вікових особливостей дитини. Коли інформація відсутня, діти молодшого віку схильні дофантазовувати – що може стати причиною психологічної травми.
2. Дотримання розпорядку дня. У дітей має бути розпорядок дня, який може включати в себе ігровий час, коли дитина може за допомогою свого телефону зв’язатися з друзями, та час, вільний від гаджетів. Психологи пропонують залучити до складання розпорядку і самих дітей.
3. . Дозвольте  дітям відчути свої емоції. Дорослим слід памятати про те, що підлітковий вік – завжди час посилиної емоційної чутливості. Емоції для підлітка займають мега важливе значення, вони ще не стійкі але набагато глибші і усвідомленіші ніж у малюків.
4. Запитуйте у дітей, яку інформацію вони отримують. «Дізнайтеся, що ваша дитина вже знає чи чула, і давайте перевірену інформацію, щоб привести дитину до правильного розуміння про захворювання COVID-19». Батьки мають бути максимально відкриті до запитань. Пам’ятати,  що діти за своєю природою є допитливими, потребують постійного потоку інформації для формування та розвитку нервової ситеми.
5. Організовуйте радісні події для дітей. Хорошим варіантом є влаштування сімейних вечірок, настільні ігри, фізичні вправи із музичним супроводом.
6. Слідкуйте за власною поведінкою. Варто розпочати із себе. Звернути увагу на своє ставлення до епідемії, карантинних обмежень. Діти часто відзеркалюють поведінку нас, дорослих, тому батьки часто можуть передавати дітям тривожність. Отже, батьківська поведінка має транслювати спокій і впевненість.
 
Пандемія – то є екзамен на рівень поваги один до одного, до бажань, потреб та емоцій кожної людини. А ізоляція – то час на пізнання самого себе.
ВСІМ ЗДОРОВ’Я!
Автор: провідний психолог Захожа Ольга

 

Оксана Ситницька : Соціалізація дітей-сиріт в навчальних закладах Хмельниччини- приорітетний напрямок роботи влади

20210112_135542  Під час перебування смт. Чорний острів, заступник голови облдержадміністрації Оксана Ситницька відвідала обласний заклад «Хмельницький обласний соціальний гуртожиток для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» для більш детального ознайомлення з роботою та потребами закладу.

  За словами  директора  Хмельницького обласного центру соціальних служб Тетяни Власюк, більшість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування після закінчення навчання в школах-інтернатах, училищах, зустрічаються зі складними життєвими проблемами: немає підтримки зі сторони сім’ї, родини, бідність, проблема працевлаштування, відсутність документів, втрата власного  житла, а також вирішення проблем подальшого навчання. Допомогу у розв’язанні  цих  питань бере на себе створений в області «Хмельницький обласний соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених  батьківського піклування», який  розпочав свою роботу 12 серпня 2008 року.

  Основними завданнями закладу є забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування тимчасовим житлом, надання їм психологічних, соціально-педагогічних, соціально-побутових, медичних, економічних, юридичних та інформаційних послуг, а також створення умов для  їхньої соціальної адаптації, підготовка до самостійного життя, до створення сім’ї, народження та виховання дітей.  Гуртожиток проводить свою діяльність на принципах захисту прав людини, гуманності, законності, доступності послуг, конфіденційності, поваги до особистості. В соціальному гуртожитку можуть перебувати діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування,  віком від 15 до 18 років, а також особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,  віком від 18 до 23 років. Граничний термін перебування у закладі – три роки.

  У закладі  є все необхідне для проживання: зручні кімнати, затишний хол, обладнані кухня, пральня, санвузли, цілодобово здійснюється подача гарячої води. Усі послуги надаються безкоштовно. Соціальний гуртожиток розрахований на 12 осіб, у якому можуть проживати дівчата та хлопці. З часу створення у ньому  проживало 199 дітей-сиріт та  дітей, позбавлених батьківського піклування.

  Працівники соціального гуртожитку намагаються якнайкраще забезпечити виконання поставлених  перед ними завдань. У співпраці з іншими службами,  державними та не державними  установами  сприяють навчанню, пошуку роботи, надають допомогу в отриманні медичних, юридичних  послуг, в оформленні документів. Разом з тим, отримувачі послуг набувають навичок соціально-побутового характеру: приготування їжі, шиття, прибирання, прання, спілкування. Постійно проводяться індивідуальні, групові лекції, бесіди, тренінги, анкетування. Працівниками закладу застосовуються методики різноманітних видів наочності, аудіовізуальної техніки, комп’ютера в доборі й обробці інформації про моделі допомоги в кожному окремому випадку. Організовуються зустрічі з провідними спеціалістами: психологом, юристом, лікарями (гінеколог, невропатолог, нарколог, інфекціоніст, фтизіатр).

  Під час візиту Оксана Ситницька звернула увагу адміністраторів, директорів центрів на необхідність тісної співпраці у напрямку соціалізації даної категорії дітей в навчальних закладах Хмельниччини та залучення до цієї роботи наставництва.

 

Головне завдання – допомогти та підтримати жінку у кризовий період

20210112_123934  Для забезпечення соціального супроводу жінок, які мають ризики відмовитися від дитини у пологовому відділенні, жінок у яких існували ризики вилучення новонародженої дитини, було створено по всій Україні мережу центрів матері та дитини. На Хмельниччині матір з дитиною забезпечується тимчасовим житлом та соціальним супроводом Обласним центром матері та дитини. 

  Сьогодні заступник голови обласної державної адміністрації Оксана Ситницька з робочою поїздкою відвідала Хмельницький обласний центр матері і дитини для детального ознайомлення роботи центру.

  Заклад створено розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 17 листопада 2005 року «Про утворення державного закладу «Хмельницький обласний соціальний центр матері і дитини». Центр розпочав роботу 1 червня 2008 року. Метою діяльністю центру є запобігання відмов матерів від новонароджених дітей. Молодим матерям та їх дітям надається соціальна допомога у вирішенні проблем життєдіяльності, у створенні комфортних умов для тимчасового проживання, соціальна реабілітація, допомога у вихованні дітей, захист їх прав та інтересів, психологічна допомога.

  У ньому тимчасово проживають жінки на сьомому-дев’ятому місяці вагітності та матері з дітьми віком від народження до 18 місяців, які опинилися у складних життєвих обставинах, що перешкоджають виконанню материнського обов’язку. Під час перебування жінок в Центрі, обласним центром соціальних служб  вирішуються питання щодо подальшого їх місця проживання та взяття під соціальний супровід», – зазначила Тетяна Власюк директорка Хмельницького обласного центру соціальних служб. За її словами, близько 80% жінок, які перебували у центрі, раніше виховувалися в інтернатних закладах. Протягом усього часу існування закладу, тут мешкало 204 жінки з дітьми. Жодна жінка після перебування у центрі не відмовилася від власної дитини.

20210112_130149  «Головне завдання – допомогти та підтримати жінку у кризовий період. Ми маємо навчити її бути мамою та господаркою, щоб вона вміла доглядати за дитиною, готувати їжу та планувати свій бюджет, тобто  зробити все для того, щоб жінка могла далі самостійно влаштувати своє життя із дитиною», – додала Любов Кісіль директор Центру матері та дитини.

  Оксана Ситницька звернула увагу директорів центрів на тісну співпрацю з об’єднаними територіальними громадами щодо соціального супроводу жінок після повернення соціум.

Чому важливо вміти дякувати

 
image (2)Всесвітній день “дякую” щорічно відзначається 11 січня. Таким чином ЮНЕСКО та ООН хочуть нагадати людям про те, на скільки важливі хороші манери.
Міжнародний день “дякую” не потребує багато зусиль, проте деякі країни світу святкують найввічливіший день у році за допомогою розважальних заходів, благодійних акцій та ярмарок.
Вперше слово “дякую” згадується у Паризькому словнику-розмовнику, який видали у 1586 році. Походження Міжнародного дня “дякую” незрозуміле. Існує думка, що спершу компанії рекламували це свято для збільшення своїх продажів, але все ж це не робить концепцію даного звичаю менш привабливою. 
Це реальна можливість висловити свою подяку тим людям, які доповнюють картину вашого життя та роблять вас тим, ким ви є. Можливо, саме через це 11 січня вважається одним із найввічливіших днів.
На думку психологів, подяка – не лише прояв ввічливості та можливість покращити стосунки, а й турбота про психологічне здоров’я обох сторін.
Дослідники припускають, що вдячність може покращити самопочуття, фізичне здоров’я, створює позитивні емоції та допомагає впоратися зі стресовими періодами в житті.
Оскільки для більшості людей висловлення подяки є повсякденним явищем, то той, хто говорить “спасибі”, часто не надає цьому великого значення. Втім подяка немов оптимізує погляд людини на життя. Вдячні люди готові приймати нові виклики та оптимістичніше налаштовані на досягнення своїх цілей.
Дякувати можна не лише за хороші вчинки чи допомогу. Вчіться дякувати людям й за отриманий досвід: розірвані відносини, критику на роботі тощо. Всі ці ситуації навчають та формують вашу особистість й вказують на те, до яких людей та вершин потрібно тягнутись, а яких уникати.
Відчуйте самі й донесіть до дітей, що вдячність має потужну енергетичну силу і для того, хто дякує, і для того, кому дякують. На жаль, діти часто зростають в оточенні людей, які постійно на щось скаржаться. Справедливо зазначити, що й справді, не все так добре в «нашому королівстві». Утім, відсутність у житті вдячності як ставлення, дії, звички поступово стушовує його кольори — усе стає одноманітним, сіро-чорним. Адже людина не задоволена всім, що відбувається довкола. Скільки цікавих подій не трапилося б у житті, їй цього замало, аби по-справжньому радіти. Уявляєте, яку енергетику має така людина? Так, низьку й агресивну: усе погано, і всі в цьому винні.
Ми маємо навчитися самі й навчити дітей помічати добро, яке люди щодня привносять у наше життя, і дякувати за нього. І не важливо, що це — усмішка, послуга, подарунок, підтримка, допомога тощо. Людина, яка спрямовує свою увагу на позитивні сторони життя, менш схильна до стресів і ефективніше знаходить вихід із різних ситуацій. Окрім того, вона виносить із цих ситуацій життєві уроки як ресурс для розвитку.
Усмішку, допомогу, підтримку діти зазвичай сприймають як належне. Тоді як насправді це — прояви доброзичливості, привітності. Слід навчити дітей помічати такі речі. Адже це шлях до формування позитивного мислення, виховання вдячності як особистісної якості. Покажімо дітям, що є багато способів подякувати — слова, добрі справи, подарунки, особливе ставлення. Дякувати — приємно!
Автор: Провідний психолог Коцюк О.О.