Конвенція ООН з прав дитини — міжнародний правовий документ, що визначає права дітей в державах-учасницях. Конвенція з прав дитини є першим і основним міжнародно-правовим документом обов’язкового характеру, що присвячений широкому спектру прав дитини. Документ складається з 54 статей, що деталізують індивідуальні права осіб віком від народження до 18 років на повний розвиток своїх можливостей в умовах, вільних від голоду, жорстокості, експлуатації та інших форм зловживань.
Конвенція є доволі складним документом, тому ми коротко розповімо про права дітей. Дитиною вважається особа віком до 18 років (стаття 1 Конвенції). Всі діти є рівними у своїх правах (стаття 2 Конвенції). Всі діти незалежно від походження, кольору шкіри, національності, статі, мови, є рівними у своїх правах. Всі діти мають право на любов та піклування (стаття 3 Конвенції). Дитина має право на піклування батьків, родичів, громади та держави. Інтереси дітей є першочерговими.
Невід’ємне право на життя (стаття 3). Життя кожної дитини є найціннішим не тільки для батьків. Кожна країна має забезпечувати вживання та здоровий розвиток дітей – своїх маленьких громадян Захист дітей від викрадення та продажу (статті 11, 35 Конвенції). Обов’язки держави полягають у тому, щоб докладати всіх зусиль для попередження викрадання дітей, торгівлі дітьми та їх контрабанди. Всі діти мають право на власну думку (статті 12, 13). Кожна дитина може вільно висловлювати власну думку та погляди, причому, цим поглядом повинна приділятись увага при вирішенні будь-яких питань, що торкаються даної дитини. Діти мають право на об’єднання (стаття 15). Дитина має право зустрічатись з іншими людьми, вступати до асоціацій, об’єднань, або ж створювати їх. Всі діти мають право на особисте життя (стаття 16). Діти мають право на захист від втручання до їх особистого та сімейного життя. Не можна втручатись у листування дітей, порушувати їх честь та гідність. Всі діти мають право на інформацію (стаття 17). Держава забезпечує доступ дітей до всебічної інформації. Заохочується розповсюдження засобами масової інформації, матеріалів, які стосуються соціальних, культурних питань розвитку людини. Держава також запобігає розповсюдженню та впливу шкідливої для дитини інформації. Діти не повинні стати жертвами насильства (статті 19, 37). Держава захищає дітей від брутального поводження з боку батьків або інших осіб, жодна дитина не може бути піддана катуванню, знущанню, незаконному арешту або позбавленню волі. Особлива турбота про дітей-сиріт (статті 20, 21, 25). Держава повинна забезпечувати захист дитини, яка позбавлення сім’ї, надаючи відповідну альтернативу сімейному піклуванню. Всі діти мають право на медичну допомогу (стаття 24). Діти мають право на медичну допомогу за найвищими стандартами, які реально може забезпечити держава. Жодна дитина не може бути позбавлена доступу до ефективної охорони здоров’я. Всі діти мають право на освіту (статті 28, 29). Дитина має право на освіту і обов’язок держави – забезпечити доступну для кожної дитини безкоштовну обов’язкову початкову освіту та заохотити її до отримання середньої освіти. Діти мають право на повноцінне харчування (стаття 27). Кожна дитина має право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, соціального розвитку, батьки несуть відповідальність за забезпечення необхідного рівня життя дитини. Держава ж створює відповідні умови для реалізації цієї відповідальності. Всі діти мають право на національну самобутність (стаття 30). У кожного народу є своя мова, свої традиції, релігії, обряди. Діти мають право користуватися своєю національною культурою, рідною мовою та сповідувати свою релігію. Діти мають право на відпочинок (стаття 31). Діти мають право на відпочинок, дозвілля та участь у культурному та творчому житті. Діти мають право на розвиток талантів (стаття 29). В кожній дитині закладений певний дар. Завдання держави полягає в тому, щоб не лише вчасно поліпшити талановитих дітей, а й сприяти розвитку їх талантів та обдаровань. Діти мають право на захист від наркоманії (стаття 33). Діти мають право на захист від незаконного вживання наркотиків, а також від залучення до виробництва наркотичних речовин та торгівлі ними. Жодна дитина не повинн бути скривджена (статті 37, 39). Жодна дитина не може бути піддана тортурам, жорстокому поводженню, покаранню та незаконному арешту. У випадках, коли дитина все ж постраждала, держава забезпечує необхідну соціальну реабілітацію та лікування. Захист прав неповнолітніх правопорушників (статті 37, 40). Дитина, яка порушила закон, має право на таке поводження, що сприяє розвитку у неї почуття власної гідності та зміцнює повагу до прав і свобод людини. Дітей не можна залучати до бойових дій (стаття 38). Держава повинна вживати всіх можливих заходів, щоб діти не брали участі у військових діях. Жодна дитина віком до 15 років не повинна призиватись на службу до збройних сил. Держава повинна піклуватись про дітей, які постраждали від збройних конфліктів. Діти мають знати свої права (стаття 42). Держава зобов’язана як найширше знайомити як дорослих, так і дітей з правами, відображеними у Конвенції ООН про права дитини.