Як налаштуватися на навчання вдома?

IMG_20200423_125915_398  В умовах карантину, велика частина роботи, щодо організації навчального процесу залежить від батьків. Як налаштуватися на навчання вдома? Як створити необхідні умови для ефективного навчання дітей дистанційно та як опановувати себе батькам говорили у програмі “Клуб вихідного дня” на хвилі УР “Поділля центр” Гостем програми була провідний психолог Хмельницького міського центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді Каритун Оксана.

Юрисконсульт інформує

  Під час онлайн консультування у юрисконсульта Кам’янець-Подільського міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді досить часто запитують: «Чи правомірним є звільнення з роботи під час карантину?»

  Відповідає юрисконсульт Центру Яна Арнаутова.Юрисконсульт1

  Звісно ж, дію Кодекса законів про працю (далі —  КЗпП) на період карантину ніхто не скасовував. Якщо працівник бажає звільнитися за власним бажанням, про що подав заяву, роботодавець має його звільнити за ст. 38 КЗпП.

  Якщо причиною звільнення є закінчення строку трудового договору (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП) — перепон для такого звільнення теж немає. До того ж нерозірваний вчасно трудовий договір вважатиметься подовженим на невизначений строк і карантин жодним чином не впливає на цю норму. Те саме стосується звільнення за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП) — воно цілком може відбутися під час карантину.

  А от зі звільненням з ініціативи роботодавця слід бути обережними. Наприклад, звільнити працівника за прогул (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП) можна, лише якщо такий прогул допущено без поважної причини. Карантин або ускладнення в користуванні громадським транспортом чи загалом неможливість ним користуватися у зв’язку з карантином, безперечно, є поважними причинами. Тож, якщо ви, наприклад, не хочете переводити працівника на дистанційну роботу і вимагаєте від нього присутності на робочому місці, а він не виходить в офіс із причин введення карантину в населеному пункті, де він працює, ви не можете звільнити його за прогул. Упевнені, будь-який суд визнає таку причину відсутності на роботі поважною.

  Те саме стосується звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП, — систематичне невиконання обов’язків, покладених на працівника трудовим договором. Звільнити за цією підставою можна також лише за відсутності поважних причин. Не можна звільняти й із ініціативи роботодавця тих працівників, які знаходяться на лікарняному (ч. 3 ст. 40 КЗпП), за винятком:

— повної ліквідації підприємства;

— нез’явлення працівника на роботі більш ніж 4 місяці поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності (не рахуючи декретної відпустки).

  Отже, як бачимо, жодних змін у процедурі звільнення у зв’язку з введенням карантину не відбулося.

  Нагадуємо, що у разі появи потреби у консультуванні напишіть нам приватне повідомлення на сторінку «Міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді» в Facebook за посиланням https://www.facebook.com/kpmcsssdm/  з зазначеним видом та бажаним часом консультування (з 10.00 по 13.00). Решта деталей наші спеціалісти з вами узгодять у форматі приватних повідомлень.

  Також, консультуйтесь за робочим телефоном (03849) 9-14-29.

Протидія домашньому насильству в умовах карантину у м. Кам’янці-Подільському

cJKJq33dETr7vVXEk3hL  За даними різних інтернет-видань, у зв’язку з карантинними заходами у світі збільшується кількість випадків домашнього насильства. Проте багато інтернет-видань різних регіонів нашої країни свідчать про те, що в Україні зростання кількості випадків домашнього насильства не спостерігається.

  За даними Кам’янець-Подільського відділу поліції з початку карантину, а саме за період з 12 березня по 18 квітня, працівниками поліції було складено 16 адмінпротоколів за вчинення домашнього насильства. Порівняно із середньомісячною цифрою за минулий рік (14,8), зріст склав усього 1,2%. А оскільки ця цифра протягом року постійно коливається, то про зріст домашнього насильства у місті Кам’янці-Подільському під час карантину – говорити немає підстав.

  Але важливо пам’ятати, що соціальна ізоляція означає, що люди, які потерпають від насильства, залишаються наодинці з кривдником. Насильство в сім’ї має тенденцію посилюватись при обмеженні особистого простору.

  Тому, Кам’янець-Подільський міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді радить заздалегідь потурбуватись про засоби зв’язку, за допомогою яких можна повідомити друзям або рідним, що може виникнути проблема (якщо вже така ситуація була), а також нагадує, куди можна звернутися у випадку домашнього насильства:

  • Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству 15-47, працює цілодобово;
  • Національна «гаряча лінія» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-335, або з мобільного 116 123, працює цілодобово;
  • Дитяча «гаряча лінія» 0-800-500-225, 116-111 з мобільного;
  • Урядовий кол-центр 15-45;
  • «Гаряча лінія» Координаційного центру з надання правової допомоги 0-800-213-103;
  • Оперативна лінія Національної поліції України 102.

  Також за посиланням https://www.facebook.com/kpmcsssdm/ можна отримати психологічну підтримку та консультації в режимі онлайн на сторінці Кам’янець-Подільського міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

  Звертайтеся! Коронавірус – не привід замовчувати домашнє насильство!

“Коронавірус – стоп фейк”

   _111440513_trendingcovid-19phonecloseupЗ початком пандемії та особливо після введення карантинних заходів дезінформація про коронавірус Covid-19 та пов’язані з ним заходи, заполонила інтернет і соцмережі. Тож пропонуємо вашій увазі поради, які допоможуть дотримуватись інформаційної гігієни. Що можете зробити особисто Ви, щоб зупинити поширення неправдивої інформації?
1. Зупиніться і подумайте. Звичайно, ми хочемо, щоб наші рідні та близькі були обізнані з інформацією про епідемію. Тому, коли Ви отримуєте нову інформацію, – електронною поштою, у Viber, WhatsApp, Facebook або Twitter – то, можливо, поспішаєте поділитися нею. Однак, перше, що Ви можете зробити для боротьби з дезінформацією, – зупинитися і поміркувати, адже розсилки у соцмережах і месенджерах про коронавірус часто викликають паніку.
94135800_2527066864275460_7502593462726819840_n2. Перевірте джерело. Перш ніж переслати повідомлення, запитайте себе – звідки йде ця інформація? Якщо джерело – “подруга мого друга” або “сусід колеги моєї тітки”, то це майже завжди означає, що інформація неправдива. Звертати увагу потрібно тільки на офіційні заяви. Наприклад, нещодавно з’явилися численні повідомлення, що нібито з 28 квітня стане неможливою дистанційна оплата комуналки, бо платіжні системи зупиняться. Це маніпуляція. В таких публікаціях, неназвані “експерти прогнозують паніку серед населення і розхитування фінансової системи, і без того нестабільній в умовах карантину”. Першоджерелом стало повідомлення Української асоціації платіжних систем від 15 квітня. Але там не має й слова про те, що 28 квітня дистанційна оплата комуналки стане неможливою. Йшлося про відстрочення строку набрання чинності двох статей, 11 та 14 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів…” від 14.10.2014 р. № 1702-VI на 6 місяців. Звертаємо увагу на статтю 14 цього Закону “Інформація, яка супроводжує переказ коштів або віртуальних активів”. Там чітко вказано, що її вимоги не поширюються на перекази коштів з метою сплати податків, зборів, платежів, зборів на обов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування, штрафних санкцій та пені за порушення законодавства до державного і місцевих бюджетів, Пенсійного фонду, на рахунки органів державної влади, органів місцевого самоврядування або переказу коштів за ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ. Вимоги статті 14 цього Закону також взагалі не поширюються на готівкові перекази на суму, яка відповідає або менша 5 тисяч гривень, а також 30 тис. грн – при оплаті вартості товарів, робіт, послуг, погашення заборгованості за кредитом за умови, що можна здійснити відстеження через отримувача.
3. Чи може це бути фальшивкою? Зовнішній вигляд буває оманливим, і багато фейків створюють так, щоб вони були схожі на документи з офіційних джерел. Імітувати бланки ЗМІ та державних установ, як і офіційні акаунти організацій в соцмережах, нескладно. Ще один з методів авторів фейків – накласти текст на скріншот з випуску новин. Великі літери та невідповідні шрифти можуть бути індикаторами підробки. Тому в соцмережах інформацію потрібно шукати тільки на перевірених акаунтах новинних та урядових організацій, а також відомих громадських груп. Якщо Ви отримали пост або відео, яке виглядає підозріло, то краще їх перевірити. Надаємо перелік посилань на офіційні длжерела інформації, як загальнодержавні так і в межах міста: 
Кабінет Міністрів України
        Міністерство охорони здоров’я України
        Центр громадського здоров’я МОЗ України
        Хмельницька міська рада https://khm.gov.ua/uk/news 
4. Не певен – не ділися. Не потрібно пересилати повідомлення своїм друзям і близьким, якщо у Вас є сумніви щодо їх правдивості. Це швидше створює проблеми, ніж допомагає вирішувати їх, тому не варто ділитися інформацією “просто про всяк випадок”. 
5. Перевіряйте кожен факт окремо. Поєднання фактів і вигадки – один з головних принципів пропаганди. Коли ви отримуєте, наприклад, список рекомендацій, то легко прийняти на віру все, якщо ви точно знаєте, що один з пунктів – правильний. Але фейком може виявитися половина або третина пунктів. По той бік пандемії – платформа, на якій оперативно перевіряють інформацію та спростовують фейки про коронавірус. Це волонтерська ініціатива, до якої увійшли журналісти та фактчекери, а також незалежні фахівці з України та Німеччини. Авторка ініціативи – Альона Романюк, редакторка інформаційної кампанії “По той бік новин”. Редакція спростовує фейки, розповідає, як працюють маніпуляції та пояснює складні речі простою мовою. Якщо Ви хочете надіслати інформацію на перевірку, можете заповнити форму за посиланням: https://coronafakes.com
6. Обережно, емоції! Неспокій та тривогу автори фейків часто намагаються викликати за допомогою закликів до негайних дій. 
7. Не забувайте про відповідальність! Ми найбільш вразливі для дезінформації у той момент, коли активно погоджуємося з нею. Саме цієї миті варто пригальмувати і пригадати: за розповсюдження фейків передбачена кримінальна та адміністративна відповідальність. Детально розглянемо її у наступній публікації.

Психологічні заборони

received_250158256373166  Заборона – психологічний стан, який ми отримуємо від сім’ї та соціуму. Це не значить, що батьки говорять своїй дитині: «Не будь собою», «Нічого не роби». Передача відбувається на емоційному або невербальному рівнях. Закладені у дитинстві психологічні заборони можуть суттєво вплинути на доросле життя та створити чимало проблем. Чи можливо перевиховати себе та позбутися накопичених за життя заборон ???
  Заборони, у першу чергу, виникають під батьківським, швидше за все неусвідомленим впливом. Через фрази сказані в емоціях – «Звідки ти взявся на мою голову?», «Що ти поводишся, як маленький!». Також  забороною є певна міміка, інтонація, які закладають базис, який втілюється в дорослому житті. Людина просто живе за певним шаблоном, знаходячись під впливом заборон, знову і знову наступає на «граблі» старих помилок. Заборони можна умовно розділити на п’ять блоків. Перший – заборона виживання
Заборони виживання 
  Носії цієї заборони часто руйнують своє життя через дитяче рішення, яке говорить: “щоб порадувати батьків, я повинен зникнути”. Вони роблять це різними способами. Це алкоголізм, наркоманія, азартні ігри, поведінка та би мовити на межі. Або ж поведінка, полягає в тому, що людина не бачить іншого способу залучення уваги, крім як захворіти.   
Заборона безпеки 
  Другий блок — заборона безпеки. Вона проявляється у тривожності і недовірі  оточуючим. Наприклад, в недовірі до певним груп: “не довіряй багатим людям”. Як результат, люди не довіряють самі собі. Їм важко прийняти важливе рішення, вони ввесь час сумніваються. 
Заборона приналежнсті 
  У третій блок — блок приналежності входять заборони: “не відчувай”, “не будь дитиною”, “не будь близьким”. Таким людям складно відчувати себе в безпеці і складно вибудовувати відносини з іншими, виявляти почуття і емоції, які у них є насправді. Адже з дитинства у них в голові закладено думку, що “близьким бути небезпечно”. 
Заборона компетенції 
  Четвертий блок “заборона компетенції” об’єднаний фразами  – “не думай”, “не досягай успіху”. Таким людям складно аналізувати, виховувати в собі критичне мислення. Їм завжди потрібна опорна фігура, яка може прийняти рішення за них. Також заборона “не досягай успіху” може проявлятися в тому, що людина знецінює свої досягнення, не бачить їх або дуже критикує.  
Заборона самоідентичності 
  Останній блок — заборона самоідентичності. Це заборона “не будь самим собою”. Таким людям складно розуміти, що вони люблять, що хочуть, що їм підходить, а що ні, як їм одягатися, як виглядати і як себе подавати. Вони сумніваються у своїй компетентності, у своєму виборі.Та чи інша заборона може поширюватися і негативно проявлятися в різних сферах. В особистих  відносинах, роботі, бізнесі, комунікації з людьми. Та вихід є. Альтернатива заборонам – це дозвіл. 
Дозвіл 
  У будь-якому випадку можна вийти з негативного сценарію і змінити своє життя. 
Спостерігайте за емоціями 
  Поспостерігайте за своїми емоціями, подивіться, як ви їх проявляєте. Чи дозволяєте собі сумувати, коли вам сумно і сміятися, коли вам весело? Як ви висловлюєте свій гнів і відстоюєте свої кордони і чи можна вам це робити?
Спосіб життя 
  Зверніть увагу на спосіб життя, який ви ведете. Чи є у вас можливість щось виправити, якщо ви, наприклад, зловживаєте алкоголем або якимось азартним адреналіновим дозвіллям? Чи є можливість більш дбайливо ставитися до свого життя і що ви можете зробити для себе? Простежте, як ви піклуєтеся про своє здоров’я. 
Вміння відпочивати 
  Придивіться, наскільки легко ви йдете у відпустку. Чи не трапляється у вас захворювань, якщо ви занадто багато працюєте, коли потім тільки один вихід – укласти себе в ліжко? Якщо відпустка дається складно, треба переглянути свій графік роботи, потроху вчитися знаходити час для відпочинку і для себе.
Дитячі бажання 
  Звертайте увагу на те, як часто ви тішите себе, як часто виконуєте свої давні дитячі бажання. Можна згадати, чого ви хотіли в дитинстві, чи ви отримали бажане? Якщо не отримали, придумайте, як ви можете втілити це бажання і дозволити для своєї внутрішньої дитини такий маленький подарунок. Наприклад, поїздку кудись. А може велосипед? Іноді за такою увагою до самого себе лежить ключик до змін в кращий бік і до покращення якості свого життя.
Вчіться приймати рішення 
  Спостерігайте за собою, коли ви йдете в кафе, як ви приймаєте їжу, чи ви відчуваєте її смак, чи відчуваєте ви при цьому задоволення. Проаналізуйте, коли ви робите замовлення чи приймаєте рішення ви самі або дивіться на інших і чекаєте, коли вони замовлять. Якщо вам потрібна опорна фігура, спробуйте зробити маленькі кроки і приймати спочатку маленькі рішення. Почніть з якоїсь дрібниці.
  Візьміть собі за правило вставати щоранку, дивитися в дзеркало і говорити собі: “Доброго ранку і як добре, що ти є!”.  Спробуйте переглянути свій графік і знаходити час не тільки для роботи і проведення часу з друзями, а й для самого себе.   Спробуйте влаштувати для себе якусь цікаву прогулянку. Може, відвідати музей. Дозволяйте собі читати, бути допитливим, знаходити літературу про життєві сценарії, про психологічні заборони і, найголовніше – про варіанти виходу з них. 

ЯК ПРАВИЛЬНО ЗАБОРОНЯТИ ЩОСЬ ДІТЯМ

IMG_20200422_112237_833  У Каліфорнії 50 років тому провели експеримент та порівняли два стилі виховання. В одному дитсадку виховували дітей з родин, які вважали: треба якомога більше свободи, приймати синів і доньок такими, як вони є, щоб ті змалечку могли самореалізуватися. Тож і вихователі ні в чому не обмежували цю малечу. За контрольну групу взяли традиційний дитсадок: з певними правилами поведінки, із заохоченнями та м’якими покараннями. Через три роки «вільні» діти, на подив вчених, були менш радісними, більш тривожними, не вміли спілкуватися, майже не грали в групові ігри. Відсутність правил позбавляла їх орієнтирів. Діти почувалися так, немов на них переклали відповідальність за наслідки їхніх вчинків, тож вони не могли по-справжньому розслабитися.
Правила важливі
  Отже, «правила гри» повинні бути, і діти їх мають знати. Якщо батьки не вводять заборон, замовчують помилки малечі й не дають їх виправити, виховують «кумирів родини», яким усе дозволено, все прощається та немає наслідків, вони стають згодом самовпевненими особами.
  Впевненість, на противагу самовпевненості, завжди включає здорову самокритичність, здатність оцінювати свої вчинки, ресурси, брати на себе відповідальність. Отже, розумні заборони йдуть на користь дитині.
Почніть із себе
  Батьківський приклад — це фундамент виховання. Забороняєте дивитися мультики більш ніж півгодини? Чудово, але якщо самі при цьому не відриваєтеся від монітора, дитина стане бунтувати — відкрито чи потайки. Боїтеся, аби підліток не почав смалити цигарки? Тоді краще й самим відмовитися від куріння. Форму «Ми цього не робимо» значно краще сприймають, ніж «Тобі не можна».
Будьте послідовні
  Заборони мають бути правилами, а не сплеском емоцій. Наприклад, дитина захоплено грається і покриває майже весь життєвий простір іграшками: Мама дозволяє залишати все в такому вигляді на ніч, не склавши іграшки на місце. Але ось вона приходить перевтомлена, з головним болем, якась машинка потрапляє під ногу, все дратує. І дитина чує крики та звинувачення, що вона влаштувала гармидер, треба зібрати все негайно. Це — не заборона, це — сплеск емоцій. Краще впоратися з роздратуванням без дитини. А згодом спокійно подумати, що саме ви хочете заборонити, наскільки це важливо для вас і для дитини, а потім вже спокійно вводити нове правило.
Заборон не може бути занадто багато
  Ви можете заборонити дитині ноутбук та смартфон, не дозволяти гратися з небажаними друзями, вважати іграшки та ігри дурницями, не дозволяти гуляти без дорослих. Однак такі заборони лише розпалюють бажання. Згодом діти наздоганяють все те, чого були позбавлені в дитинстві. Дитина із сильним темпераментом у підлітковому віці прагнутиме порушити відразу всі батьківські заборони. Зі слабким — дійсно, підкориться, але в підсумку батьки матимуть слухняну й абсолютно не готову до життя людину. 
Пояснюйте доступно
  Так, є правила, які маленька дитина не може осягнути. Але варто повторювати спрощені пояснення і силоміць утримувати від небезпечних речей. А з віком дитина все зрозуміє. Скажімо, малюк не знає, що таке розетка та електрика. Можна пояснити, що в ній своєрідний вогонь, який робить дуже боляче. До певних правил слід просто «дорости». І маленькій дитині, і підлітку пояснювати варто один-два рази. Постійні розмови на цю тему — ні до чого. Часом це спроба дитини виправдатися та звільнитися від заборони. Надалі коротко нагадуйте: «Ми цього не робимо».

23 квітня – Всеукраїнський день психолога

Популярні

  Яка сфера діяльності психолога? Психологічне консультування психічно здорових людей, в яких виникли труднощі у спілкуванні, у прийнятті рішень, у взаєминах; при стресах і психологічних травмах: розлучення, смерть близького, фізичне або моральне насильство тощо.

психологи Центру1  В умовах карантину психологічну підтримку та консультації в режимі онлайн психологів Кам’янець-Подільського міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Заїки Тетяни та Віталія Поліщука можна отримати через сторінку Кам’янець-Подільського міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за посиланням https://www.facebook.com/kpmcsssdm/, або за телефоном (03849)91429.

  Проте, нажаль не всі мають технічні можливості проконсультуватися онлайн. У такому разі пропонуємо проаналізувати своє життя та пріоритети можна з допомогою  методики «Колесо життєвого балансу».

колесо-життєвого-балансу-11  Для цього потрібно намалювати велике коло та радіусами поділити його на 8 секторів, які представляють основні напрямки та життєві цінності людини.  Звичайно, життєві цінності у всіх різні та змінюються протягом життя. У класичному трактуванні Колесо життя представляється такими осями: Родина, Здоров’я, Робота і бізнес, Фінанси, Друзі, Відпочинок, Хобі, Особистий розвиток (як на фото).

  Далі ми будемо оцінювати кожен сектор. У центрі кола ставимо нуль, а на променях-радіусах, що поділили сектори, відкладаємо однакові відрізки – їх повинно бути 10. Нуль буде позначати абсолютну незадоволеність становищем наших справ у даній сфері, а 10 – найбільшу радість. На обох променях кожного сектора робимо відмітку (ставимо оцінку), відповідну нашим уявленням про те, наскільки нам вдалося реалізувати себе в тій чи іншій сфері. Потім обидві позначки з’єднуємо дугою (оскільки маємо коло). І так чинимо з кожним сектором. Для більшої наочності частину сектора, отриману відповідно до виставленої оцінкою, можна зафарбувати, вибравши для кожної частини свій колір.

  Звичайно не у всіх «його колесо» вийде рівним.  З його допомогою ми побачимо свої слабкі місця, над якими потрібно попрацювати, щоб позбутися почуття незадоволеності собою і своїм життям. Гармонія з самим собою і з навколишнім світом дає нам відчуття щастя. Ми досягаємо її, коли виправдовуються наші очікування від життя у всіх сферах.

  Звертайтеся до психологів – не чекайте, коли невеличке непорозуміння із близькими або із собою переросте у велику проблему!

Заводити чи не заводити домашню тварину? Діти просять – батьки думають

Популярні

1  Домашні тварини для дітей – це не просто звірята, з якими іноді цікаво пограти. Це справжні друзі, які можуть підтримати в скрутну хвилину. Саме їм дитина буде розповідати про свої проблеми і печалі. Їм, а не батькам або друзям вона буде повністю довіряти. Вплив домашніх тварин на дітей дуже великий.
  Вчені в галузі психології та педіатрії в університеті Уорик (Великобританія) проводили дослідження щодо взаємозв’язку дітей і домашніх тварин. Отриманими результатами було доведено, що тварини в житті дітей відіграють одну з найважливіших ролей. У списку з 10 найбільш важливих життєвих складових кожна дитина, яка має вихованця, поставила його на 3-4 місце, а деякі з дітей – навіть на 2 місце після мами.
  Догляд за домашнім улюбленцем здійснює позитивний вплив і на загальний розвиток дітей. Психологи стверджують, що взаємодія з домашнім улюбленцем посилює фізичний, соціальний, емоційний і розумовий розвиток.
Фізичний розвиток
  Догляд за тваринами допомагає дитині розвинути моторику й підвищує загальну активність. Дослідження показали, що діти, у яких є собака, щодня приділяють фізичним вправам у середньому на 11 хвилин більше, ніж їх однолітки, які не мають домашніх тварин.
  За результатами іншого дослідження, діти, у яких з раннього віку є кіт або собака, рідше хворіють на застудні захворювання й захворювання органів слуху, а у випадку хвороби вони одужують швидше, ніж їх однолітки, які не мають домашніх тварин.
Соціальний розвиток
  Як відомо, собака – друг людини. Крім того, домашні тварини допомагають своїм господарям знаходити й нових друзів, сприяють дітям у соціалізації. Однолітки більше прагнуть спілкуватися з дитиною, що грає з собакою. Таким чином, домашня тварина стає сполучною ланкою між замкнутою дитиною та іншими дітьми.
  За твердженням психологів, домашні тварини допомагають людині встановити контакт зі своїми сусідами. Тварини стають темою для розмов, а господарі вихованців обмінюються порадами з догляду за ними й пов’язаними з цим емоціями.
Емоційний розвиток
  Діти, у яких є домашні тварини, мають більш високу самооцінку. Якщо їх самооцінка спочатку низька, вони можуть розповідати своїм вихованцям те, що не наважуються говорити людям. Такі діти впевненіше виконують складні завдання разом з тваринами, тому що вони не засудять за допущену помилку, а в їхніх очах діти не будуть виглядати безглуздо.
  Домашні тварини є потужним джерелом безумовної любові для дитини. Крім того, діти вчаться співчуття, доглядаючи за твариною.
Розвиток пізнавальної сфери
  Чи може наявність собаки поліпшити успішність дитини в школі? Психологи стверджують: так, може. Дослідження показали, що учні молодших класів, які читали вголос своєму собаці, швидше розвивали навички читання, ніж їх однолітки, які читали дорослим. Присутність тварини викликає менший стрес у дитини. Наявність домашньої тварини мотивує дізнаватися більше про тварин у цілому, тим самим розвиває інтерес дитини до досліджень.
  Догляд за котом, собакою, папугою чи рибкою дисциплінує дітей. У них з’являється усвідомлення, що це не іграшка, а живе створіння. Відтак за твариною потрібно прибирати і годувати. До прикладу, дошкільнята можуть насипати тварині корм. Діти молодшого шкільного віку прибирати за улюбленцем чи вигулювати його разом з батьками. Те, що турбота про домашнього вихованця принесе дитині багато радості й теплих спогадів, очевидно.
Як обрати домашнього улюбленця?
  Тварину обирають не тільки з огляду на фінансові можливості чи умови проживання. Варто звертати увагу на тип характеру малюка. Рухливій дитині підійде кіт чи собака. Для інтроверта краще підібрати хом’яка, морську свинку чи рибку. Обираючи ту чи іншу тварину, потрібно знати, чи не має малюк алергії на пір’я, шерсть чи корм.
  Домашні тварини – це велика відповідальність, і до цього не можна ставитися легковажно. Якщо ви все ж вирішите завести вихованця – це стане найбільш приємною подією в житті вашого малюка.

Особливості виховання хлопчиків

unnamed (1)11  Вітаємо, у Вас Хлопчик !!! Такі слова чують молоді мами у пологовому будинку. Як побудувати міцні відносини із сином і що варто враховувати, аби виховати справжнього чоловіка.
Зв’язок з мамою
  Існує кілька стадій дорослішання хлопчика, які варто враховувати при виховані.  Перша стадія охоплює період від народження до шести років – вік, протягом якого хлопчик найміцніше пов’язаний з матір’ю. Це “її” хлопчик, навіть при тому, що батько може грати дуже велику роль в житті дитини. Мета виховання в цей період – передати синові велику любов і відчуття безпеки, “зарядити” його на життя як на велике і захоплюючу подорож.
Авторитет тата
  Друга стадія триває з шести до чотирнадцяти років — це віковий період, протягом якого хлопчик, слідуючи власним внутрішнім відчуттям, хоче вчитися бути чоловіком і все більше придивляється до батька, його інтересам і вчинків.  Мета виховання в цей період – підвищити рівень знань дитини і розвинути його здібності, не забуваючи про доброту і відкритості, – тобто прагнути до розвитку гармонійної особистості. Саме в цьому віці до вашого сина приходить відчуття радості і комфорту від того, що він хлопчик.
Даруйте тепло обіймів
  Така зміна інтересів у сторону батька, зовсім не означає, що син віддаляється від мами. Якщо позбавити його тепла і уваги, результат сумний: хлопчик, прагнучи заглушити образу і біль, немов перерізає ниточки, які пов’язували його з матір’ю, – ніжність і любов. Інстинкт підказує йому, що важко проявляти теплі почуття, якщо вони не знаходять відгуку у матері. Якщо хлопчик ставить для себе таку заслінку, він виросте досить різким і грубим і навряд чи буде проявляти тепло і ніжність по відношенню до своїх дітей і дружину. Тому потрібно частіше обіймати синів  – і в рік, і в п’ять, і в десять, і в п’ятнадцять років.
Наставник
  Період від чотирнадцяти років до повноліття – коли хлопчикові необхідна участь чоловіки-наставника, якщо він хоче бути повністю підготовленим до дорослого життя. Мама і тато  відступають на задній план, але вони повинні підшукати своєму синові гідного наставника, щоб йому не довелося задовольнятися знаннями і досвідом своїх некомпетентних однолітків. Мета виховання на цьому етапі – навчити навичкам, прищепити почуття відповідальності і самоповаги, активно залучаючи у доросле життя. Основними критеріями при виборі наставника є безпеку і чесність. Знаючи про ці стадії, можна чітко визначити для себе програму дій. Наприклад, цілком очевидно, що батьки хлопчиків у віці від шести до чотирнадцяти років не повинні бути трудоголіками, як не повинні усуватися від сім’ї ні морально, ні фізично. Якщо це відбувається, то виключно на шкоду синам. Крім того ці стадії ні в якому разі не припускають раптового або різкого переходу впливу на дитину від одного батька до іншого. Найкраще, коли обоє батьків беруть активну участь в житті сина з дитинства до повноліття.