Кам’янець-Подільським міським Центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розпочато роботу з реалізації ініціативи «Громада, дружня до дітей та молоді у місті Кам’янці-Подільському».

  З метою підготовки заходів у рамках інформаційної кампанії з популяризації альтернативних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, волонтери та спеціалісти Кам’янець-Подільського міського Центру приступили до розробки бліц-опитування щодо обізнаності кам’янчан з цього питання.

  Що знають кам’янчани про прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу та наставництво? Відповіді та це запитання допоможуть Центру у подальшому виборі шляхів, форм та методів донесення інформації до громади Кам’янця-Подільського під час запланованих заходів інформаційної кампанії.

  Про це заявили під час бріфінгу для засобів масової інформації члени ініціативної групи, до складу якої входять представники різних структурних підрозділів Кам’янець-Подільської міської ради в співпраці з молодіжними організаціями.

  Озвучивши напрацьований план заходів, затверджений рішенням сесії міської ради 12 грудня 2018 року, що будуть реалізовуватися в Кам’янці-Подільському впродовж найближчих двох років, заступник міського голови Вадим Савчук додав: «Якщо місто виконає всі умови, поставлені ЮНІСЕФ, то отримає не просто статус громади, дружньої до дітей та молоді, але й фінансування від держави на відстоювання їх прав».

  Права дітей, а саме – право бути почутим, право на безпеку, право на дитинство, право на визнання, повагу та справедливе ставлення, право на охорону здоров’я, освіту та соціальний захист – стали стратегічними цілями ініціативи. Відповідно до них, і розроблено комплекс заходів.

  Кам’янець-Подільський міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді запланував заходи, на виконання третьої цілі: кожна дитина та молода людина має право насолоджуватися життям у сім’ї, іграми та відпочинком. Це проведення інформаційної кампанії щодо популяризації альтернативних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

  Нагадуємо, що 23 січня 2019 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)” від 18 грудня 2018 р. № 2657-VIII. Даним нормативним актом було внесенi зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушенн та Закону України “Про освіту”. У сьогоднішній публікації проаналізуємо зміни, які торкнулися останнього. В статті 1 до визначення поняття булінгу додалися його типові ознакаи: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

  Частина 3 статті 26 до повноважень керівника закладу освіти відноситься забезпечення та створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:

• з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
• розглядає заяви про випадки булінгу (цькування), їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;
• забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
• повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

  Стаття 25 Засновник закладу освіти або уповноважена ним особа здійснює контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу в закладі освіти; розглядає скарги про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та приймає рішення за результатами розгляду таких скарг; сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вживає заходів для надання соціальних та психолого – педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу.

  Стаття 30 Заклади освіти, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності, зобов’язані забезпечувати на своїх веб-сайтах (у разі їх відсутності – на веб-сайтах своїх засновників) відкритий доступ до такої інформації та документів: правила поведінки здобувача освіти в закладі освіти; план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти; порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування).

  Статтею 55 Передбачено право батьків здобувачів освіти отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, у тому числі щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування), про результати навчання своїх дітей і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності; подавати керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу; вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.  В свою чергу, вони зобов’язані сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування); виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування).

  Стаття 71 Передбачає громадський нагляд (контроль) у сфері освіти якості результатів навчання, у тому числі моніторинг випадків булінгу в закладах освіти та заходів реагування на такі випадки, вжитих керівництвом закладу освіти або його засновником.

  Стаття 73 Освітній омбудсмен здійснює перевірку заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти; аналізує заходи для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

  Стаття 76 Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує профілактику та запобігання булінгу (цькуванню), надання консультативної допомоги батькам, психологічного супроводу здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування). Соціально-педагогічний патронаж здійснюється соціальними педагогами.

  Протягом тривалого часу студенти ВНЗ м. Хмельницького мали можливість пройти практику на базі міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. За час психолого-педагогічної, виробничої та переддипломної практики студенти ознайомились із структурою Центру, з видами та формами роботи практичних психологів, соціальних педагогів, фахівців із соціальної роботи. Практиканти допомагали в підготовці й проведенні лекційно-просвітницьких, профілактичних та інших заходів.

  Дякуємо студентам за активність та включність у роботу:

Клопотюк Марії (ХНУ);

Логвин Юлії (ХГПА);

Мельник Ользі (ХІСТ ВМУРоЛ Україна);

Павлюк Жанні (МАУП);

Статкевич  Владиславу (МАУП);

Чорній Іванні (ХІСТ ВМУРоЛ Україна).

  Продовжується співпраця Кам’янець-Подільського міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з вищими навчальними закладами міста щодо надання консультативно-методичної допомоги з сучасних соціальних питань.

  7 лютого, за запрошенням адміністрації Кам’янець-Подільського медичного училища, перед кураторами академічних груп виступив психолог Кам’янець-Подільського міського Центру СССДМ, Віталій Поліщук, під час їх чергового засідання на тему: «Булінг як актуальна соціально-педагогічна проблема та шляхи її вирішення у студентському колективі».

  Засіданню передувало проведення у закладі дослідження серед студентів І курсу, спрямоване на виявлення наявності булінгу, яке було проведено за допомогою науковців та студентів Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка.

  Результати дослідження допомогли партнерам визначити шляхи подальшої співпраці з метою попередження проявів булінгу у студентському середовищі.

  У ході наради психолог Центру роз’яснив поняття «булінгу», його причини та наслідки, допоміг педагогічному колективу училища визначитися з алгоритмом дій у складних ситуаціях, пов’язаних з булінгом, а також наголосив на відповідальності за його вчинення. У ході активного діалогу учасники обговорили шляхи подолання проявів цього явища у студентському середовищі у майбутньому.

  Протягом 04 – 08 лютого 2019 року Деражнянським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді здійснено виїзди у Коржовецьку, Пилипівську та Шпичинецьку сільські ради.

  Шпичинецький сільський голова, С. Приказюк, завжди бере безпосередню участь у роботі із сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах. Фахівцями центру разом із головою села та начальником ювенальної превенції, Д. Кондратюком, відвідано 2 сім’ї, в яких виховується 5 дітей, що проживають у с. Шпичинці, та 2 сім’ї, в яких виховується  5 дітей, що проживають у с. Теперівка, де до членів комісії долучилася завідувачка ФАП, З. Муляр.

  У с. Коржівці фахівцями центру спільно із секретарем сільської ради, Н. Переймою, та начальником служби у справах дітей, В. Стадніком, відвідано 2 сім’ї, в яких виховується  3 дітей. В обох сім’ях є ризик вилучення дітей: в одній – діти певний період перебували у інтернатному закладі за заявою матері, в іншій – мати раніше позбавлена батьківських прав відносно 3-х дітей, а нині перебуває з новонародженою дитиною у Хмельницькому обласному соціальному центрі матері та дитини.

  З метою вироблення спільних дій щодо попередження соціального сирітства, з ініціативи директора Волоськівської ЗОШ, А. Мацькової, спільно із службою дітей та в. о. голови с. Пилипи, Б. Чемес, відвідано 2 сім’ї, що перебувають у складних життєвих обставинах. За результатами візиту прийнято рішення заслухати на засіданні педагогічної ради питання забезпечення батьками освітніх потреб дітей та ініціювати перед органами поліції притягнення батьків до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов’язків.

  Соціальні партнери провели профілактичні бесіди у відвіданих сім’ях відповідно до повноважень. Особливу увагу приділено попередженню неналежного виконання батьківських обов’язків. З органами місцевого самоврядування обговорено спроможність батьків задовольняти потреби дітей та шляхи мінімізації складних життєвих обставин. Узгоджено спільні дії у випадках виникнення ситуацій, що становлять загрозу життю та здоров’ю дітей.

  В рамках оперативного реагування на повідомлення про вчинення домашнього насильства, проведено відповідно профілактичну роботу з сім’ями, що проживають на території с. Коржівці та м. Деражня. Роз’яснено норми діючого законодавства щодо покарання осіб, які вчиняють насильство, та підтримки його жертв, надано психологічну допомогу особам, які постраждали від домашнього насильства. Наголошено про вплив насильства на формування особистості дітей, їх емоційний і фізичний розвиток.

  Шостого лютого службою у справах дітей Кам’янець-Подільської міської ради спільно з ювенальною превенцією Кам’янець-Подільського відділення поліції та Кам’янець-Подільським міським Центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проведено вечірній рейд, під час якого відвідано п’ять сімей, у яких виховується дванадцятеро дітей.

  За результатами рейду трьох батьків буде заслухано на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Кам’янець-Подільської міської ради та прийнято відповідні рішення, оскільки виявлено факти неналежного виконання батьківських обов’язків. Також проведено обстеження умов проживання та виховання двох неповнолітніх осіб, що потрапили в поле зору правоохоронних органів і підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень.

  07 лютого 2019 року начальник відділу соціальної роботи Деражнянського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, О. Кирильчук, взяла участь у засіданні круглого столу «Організація профорієнтаційної роботи з молоддю на 2019 рік», організованому районною філією Хмельницької обласної служби зайнятості.

  Мета заходу – підвищення якості професійної підготовки випускників навчальних закладів, посилення відповідності їх професійного рівня вимогам роботодавців.

  Директор районної філії, О. Войтюк, ознайомив присутніх із спектром нових послуг служби зайнятості за останніми технологічними інноваціями: послугами електронної черги, відеорезюме та відеовакансії, можливості дистанційного вивчення англійської мови, профілювання та кейс-менеджмент.

  З метою допомоги у виборі майбутньої професії учням, спеціалісти філії презентували можливості профдіагностичного тестування на онлайн-платформі «Моя професія: консультаційна мережа» та тестування на платформі профорієнтації та розвитку кар’єри державної служби зайнятості.

  Ураховуючи необхідність об’єднання зусиль усіх соціальних партнерів для вирішення поставлених завдань, учасники зустрічі розробили спільні рекомендації, які сприятимуть послідовній та систематичній роботі з випускниками загальноосвітніх шкіл Деражнянщини.

  5 лютого 2019 року відбулась зустріч в Хмельницькому інклюзивно-ресурсному Центрі №1 з метою налагодження співпраці та ознайомлення з основною специфікою роботи центру.

  Під час зустрічі директор центру Рибак О. А. ознайомила присутніх: з основною метою створення, завданнями ІРЦ, за якими напрямами проводиться комплексна оцінка, як формуються висновки про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини.

  У зустрічі прийняли участь директор ІРЦ Ольга Рибак, директор ХМЦСССДМ Мар’яна Любецька, психолог Ольга Захожа та студенти-практиканти ВНЗ м. Хмельницького.

  Україна – в першій десятці країн Європи за поширеністю булінгу з-поміж 11-15-річних школярів. Вона залишила далеко позаду не лише найбільш соціально благополучні Данію чи Норвегію, але й, приміром, Угорщину та Грецію. Такі дані наводить ВООЗ.

  Торік 67% українських дітей або були жертвами, або кривдниками, або свідками булінгу, за даними ЮНІСЕФ. Чверть із них безпосередньо зазнали цькувань. 48% цих дітей нікому не розповіли про пережите.

  За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і глузувань: 10 % – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55 % – частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26 % – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.

  Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторами булінґу

  Чи не вперше в Україні заговорили голосно й одверто про цю проблему. BBC News Україна досліджувала її прояви та причини.

  Прикметною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.

  Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

  Цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними». Їх не турбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їхніх сім’ях.

  Психологи стверджують: «Діти булять, бо шукають спосіб висловлення агресивних почуттів, а також через власні страхи ізоляції. У такий спосіб намагаються позбутися відчуття безпорадності»

  Зазвичай об’єктом знущань (жертвою) булінґу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків.  Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність., фізичні вади;  знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні, або навпаки, високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;

  Найпоширенішими формами булінґу є:

• словесні образи, глузування, обзивання, погрози;
• образливі жести або дії, наприклад, плювки;
• залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;
• ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;
• вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.
• фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);
• приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

  Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

  70 % знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження.

  Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).

  Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.

  Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

  Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.

  Сам винен”, “стань на його місце”, “будь вище цього” – найтиповіша реакція дорослих, яка призводить до хибних наслідків. Щоб припинити булінг, його треба визнати. Але в консервативних українських школах намагаються уникати конфліктних питань та замовчують проблему булінгу, бо бояться зайвих проблем, розслідувань, кримінальних справ. А то й не розуміють, що їм робити з цим усім. Іноді значення має, ким є батьки задіяних дітей, наскільки вони заможні чи впливові.

  Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

  Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).

  Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

  Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

  Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).

  Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

  Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

  Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

  Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

  У школі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Для успішної боротьби з насильством у школі:

  Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.

  Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.

  Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.

  Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.

  Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.

  Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов’язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.

  Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.

  Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих.

  Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.

  Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.