10-12 листопада у м. Києві відбувся заключний регіональний тренінг: “Організація психологічної реабілітації населення, постраждалого внаслідок конфлікту” для територіальних органів Мінветеранів із залученням регіональних, районних представників соціальних служб. Участь у тренінгу взяла психолог Хмельницького обласного центру Людмила Терпяк. Під час заняття учасники  знайомились з:

– світовим досвідом та вітчизняними успішними практиками надання психологічної допомоги  ветеранам;

– принципами та етапами надання психологічної допомоги населенню, що постраждало внаслідок конфлікту, зокрема завданнями психосоціального супроводу;

– особливостями медико-психологічної реабілітації ветеранів на досвіді Державного закладу «Госпіталь ветеранів війни «Лісова поляна» Міністерства охорони України;

– особливостями роботи мультидисциплінарних та міждисциплінарних команд  в реабілітаційній практиці;

– причинами і попередженням суїцидальної поведінки, медико-соціальними особливостями наслідків мінно-вибухової травми;

– опануванням навичок надання психологічної допомоги у кризових ситуаціях;

– проєктами Координатора проєктів ОБСЄ в Україні, спрямованими на організацію психологічного супроводу населення, постраждалого внаслідок конфлікту; 

– історією, проблемами та перспективами становлення системи психологічної реабілітації ветеранів в Україні.

Також відбувся обмін досвідом  з колегами,  розглянуто окремі складні кейси на основі мультидисциплінарного підходу, визначено виклики, що стоять перед психологічною реабілітацією та соціалізацією ветеранів, шляхи їх подолання.

 12 листопада провідним психологом Центру соціальних служб Кравчук Аллою спільно з провідним фахівцем відділу активної підтримки безробітних Хмельницького міського Центру зайнятості населення Семенюк Валентиною проведено семінар та проговорено з учасниками вимоги до співбесіди з роботодавцем. Також були розглянуті факти з психології, які стануть в нагоді на співбесіді. Тему “Співбесіда з роботодавцем” обговорювали в Zoom платформі з особами ,які знаходяться в пошуках роботи.

Багато з нас бачили мультфільм «Головоломка». У ньому показана кімната управління дитячим мозком. Субособистості дитини працюють для того, щоб вона відчувала себе в безпеці і була щасливою. Сюжет мультфільму стає цікавим, коли Страх, Гнів, Радість, Відраза і Смуток починають боротися за контроль.Наприклад, коли переважає Страх, дитина здригається. Коли головним є Гнів, дитина починає лаятися. Так ми розуміємо, що всі ці персонажі відображають емоційний досвід дитини. Але така модель працює насправді. У мультфільмі досить точно показано, як працюють наші емоції. Також існують цілі напрямки психотерапії, які використовують подібні моделі. Наприклад, однією з ідей системної сімейної психотерапії є те, що всередині кожного з нас є кілька частин, або субособистостей, які взаємодіють одна з одною і визначають нашу поведінку. Повернемося до мультфільму «Головоломка». Він багато в чому пояснює дитячу поведінку. Уявіть типову ситуацію: трирічна дитина просить у вас блакитну чашку, яка їй подобається. Коли ви даєте їй чашку, вона впадає в істерику. Якщо ви запитаєте її: «Чому?», вона відповість: «Тому, що ти дала мені блакитну чашку».У багатьох із нас є подібні історії. Хтось згадає свого милого і ввічливого сина, який перетворюється на справжнього монстра, коли ви говорите йому вимкнути комп’ютер. Хтось згадає про дочку-старшокласницю, яка вчиться на «відмінно», але кожен день допізна гуляє з друзями. Це було б зовсім не характерно для неї…якби її психіка складалася всього лише з однієї частини.

Розуміння наших внутрішніх субособистостей допомагає нам у вихованні дітей.

Не тільки наші діти можуть вести себе нехарактерно для самих себе. Батьки знають, що таке втратити самоконтроль і потім шкодувати про це. Вибачаючись за такі ситуації, ми говоримо: «Я був не в собі» і намагаємося в майбутньому краще контролювати себе, щоб такі ситуації більше не повторювалися. Ідея про те, що всередині нас є різні частини, які борються між собою, допомагає багато в чому зрозуміти нашу поведінку. Відомий американський психолог Річард Шварц, який працював у руслі системної сімейної психотерапії, стверджує: намагаючись контролювати себе в складних ситуаціях, ми тільки підживлюємо наші субособистості. Ось як Річард Шварц пояснює теорію субособистостей на прикладі батьківсько-дитячих відносин: «Згадайте випадок, коли ви втратили самоконтроль, спілкуючись з дитиною. Можливо, ви ігнорували дитину в невластивій вам манері, можливо, розсердилися і присоромили її. Згадуючи цей випадок, ви шкодуєте, що вчинили саме так. Зверніть увагу спочатку на те, що зробила дитина, а потім на те, яку реакцію це викликало у вашому тілі. Нарешті, зверніть увагу, яка частина вашої психіки при цьому активізувалася. Тепер ви можете зрозуміти, з яких частин складається ваша психіка».

З яких субособистостей складається психіка

Відповідно до теорії системної сімейної психотерапії, існує 3 типи субособистостей:

1. Менеджери – стежать за тим, щоб ми поводились таким чином, щоб відчувати якомога менше хворобливих відчуттів.

2. Вигнанці – зберігають наші сором, біль і травми, які ми пережили в дитинстві. Вигнанці хочуть, щоб їх почули і зцілили, тому вони використовують хворобливі емоції, щоб вийти на перший план. Як наслідок, менеджери докладають зусиль, щоб змусити їх замовкнути. Якщо менеджери не справляються, на допомогу приходять субособистості третього типу – пожежники.

3. Пожежники – використовують більш екстремальні методи, щоб уникнути хворобливих емоцій. Наприклад, ви можете накричати на кохану людину або «заїдати» свої емоції.

Вам може здатися, що така модель не може бути застосована до вас. Але давайте повернемось до нашого прикладу, коли ви втрачаєте самоконтроль, спілкуючись з дитиною. Річард Шварц пояснює: «Коли ви сердитесь на дитину, одна субособистість може змусити вас накричати на неї, а інша – замовкнути і ігнорувати її, щоб не допустити негативних наслідків. Варіантів може бути багато. У всіх нас є три субособистості, і поведінка дитини може актуалізувати кожну з них. Ми можемо працювати з ними, щоб уникнути неадекватних реакцій в різних ситуаціях». Шварц стверджує, що, якщо ми не будемо працювати з нашими субособистостями, ми будемо проектувати на своїх дітей свої емоційні травми. Однак усі батьки всіма силами хочуть цього уникнути. Єдиний спосіб вийти з цієї моделі – отримати доступ до центральної частини своєї особистості, яку Шварц називає самістю.

У кожного з нас є самість

Шварц стверджує, що самість є у кожного з нас з народження. Це ядро нашої особистості, і в цій частині є все, що необхідне нам, щоб стати хорошими батьками. Коли людина взаємодіє з навколишнім світом зі своєї самості, проявляються її природні якості. Шварц дає такий перелік цих якостей: спокій, ясність свідомості, співчуття, цікавість, впевненість, сміливість, креативність, емоційний зв’язок, терпіння, бачення перспективи, наполегливість і грайливість. Таким чином, всі три субособистості працюють злагоджено, і це допомагає вам добре взаємодіяти з дитиною. Шварц стверджує: «Виховання дитини полягає не в тому, щоб навчити дитину того, чого вона не знає. Вам потрібно працювати з тим, що заважає дитині поводитися правильно. Якщо вам здається, що дитина вас ображає, ви можете надмірно реагувати на такі ситуації. Якщо поведінка дитини актуалізує вашу субособистість, якої ви боїтеся або ненавидите, ви теж будете надмірно реагувати. І такі ситуації будуть неодноразово повторюватися, поки дитина росте.Кидаючи такий виклик вашим субособистостям, дитина показує вам, що вам потрібно в собі зцілити, а не соромитися або придушувати».

Існують спеціальні техніки запам’ятовування великих обсягів інформації. В основі кожної лежить структурування інформації та «зв’язування» її з вже наявними знаннями. Це називають мнемотехнікою (mnemo – пам’ять). Мнемотехніки базуються на створенні зв’язків (асоціацій) між новим, і тим, що вже відомо. Вони, як правило, орієнтовані на великі обсяги інформації, які інакше, як «нанизуванням» за одним принципом у пам’яті, засвоїти не можна. Чим більше людина знає, тим простіше «асоціює» нову інформацію.

1. Відділення перших буквдля формування нової фрази (наприклад, порядок кольорів у спектрі – «Чи Омелько Жити Зможе Без Своїх Фантазій», як українська версія звичного «Каждый Охотник Желает Знать, Где Сидит Фазан»).
2. Створення вірша, який за допомогою рим або ритму допомагає запам’ятовувати (наприклад, запитання частини мови – прислівників – російською: «Где? Куда? Когда? Откуда? Почему? Зачем? И как?»).
3. Використання парних асоціацій– через паралелі, символи або співзвуччя (наприклад, правило з російської мови: «Надевать одежду – одевать Надежду»).
4. Метод Цицерона– розстановка фактів або понять усередині певного приміщення, розташування їх у просторі (як на поличках) і зв’язування з розставленими в приміщенні предметами. Згадуємо обстановку разом із вивченим матеріалом.
5. Ще одна форма мнемотехніки – ейдотехніка(з грец. – «образ») спирається на створення яскравих візуалізацій, перетворення інформації в цілісні образи. Головний інструмент ейдотехніки – це створення візуального конспекту (шпаргалки). Це те, що людина сама виробляє на основі почутого або прочитаного ‑ перетворений, «переварений» матеріал, утілений у чомусь: конспекті, схемі, малюнку тощо.
6. Тому можна запам’ятовувати таким чином: замальовувати свої думки й образиза мотивами отриманої інформації. Наприклад, школярам для запам’ятовування творів – зображати інформацію у вигляді «будиночка», розташовуючи на третьому поверсі інформацію про жанр, стиль і літературний напрям тексту; на другому – дані про автора, історію створення та роль твору в історії; на першому – сюжет, композиція та персонажі.
7. Для дослівного запам’ятовування текстів– зображати кожне слово якимось зрозумілим символом, який легко можна відновити в пам’яті (як, наприклад, в наборах смайликів).
   Як працює наш мозок?
   Те, що не має сенсу, ми забуваємо. Мозок за день сприймає нескінченно багато інформації, проте може згадати тільки те, що вважає за потрібне. Переконати себе в тому, що певні дані тобі знадобляться, надати засвоєнню інформації сенс – значить змусити мозок повірити в те, що це потрібно неодмінно запам’ятати.
   Пам’ять прив’язана до емоцій. Якщо вивчення чогось для тебе каторга, то й засвоювати інформацію непросто. Корисно створити позитивний настрій, приступаючи до підготовки до іспитів. Наприклад, налаштуватися на те, як ти прекрасно відпочинеш увечері після іспиту – це підніме настрій.
   Рветься нитка, а не канат. Факти й дані, зв’язані між собою, краще запам’ятовуються й як би витягають один одного. Таким чином пов’язаний з окремих «ниток» «канат» дає більше шансів нормально скласти іспити.
   Кращі супутники нормальної пам’яті – сон і відпочинок. Насичена підготовка не просто не сприяє запам’ятовуванню, а й навіть шкодить. Уся справа в фізіології: нервовий вузол – результат засвоєння мозком нової інформації – має обрости так званою мієліновою оболонкою, щоб існувати якийсь час. А росте цей шар у періоди відпочинку, найкраще – уві сні. Для цього, до речі, існують перерви між уроками або парами. Тому найкраще перед іспитом гарненько виспатися. Також, щоби скоріше поповнити сили (і свої, і свого мозку), корисно з’їсти шоколад – він допоможе відновитися ще швидше.
   Автор: Фахівець із соціальної роботи Костецька Мар’яна

   5 листопада для осіб що перебувають на обліку в Центрі пробації психологом Центру Каритун Оксаною був проведений тренінг на тему: «Переосмислення негативного досвіду”. В процесі роботи вдалося обговорити власні негативні вчинки минулого і що може статися в майбутньому, якщо це продовжувати. А ще розробити  і вибрати позитивні сценарії на шляху до змін в майбутньому.