Запобігання небажаної вагітності

  У нашому суспільстві статеве виховання дітей нерідко викликає багато запитань: що і як сказати? в якому віці? як не зашкодити?
  І найчастіше підлітки не усвідомлюють, що кожен незахищений статевий акт, може закінчиться вагітністю.
  Дуже важливе питання чи прислухаються наші підлітки до порад, чи володіють вони інформацією про надійні та безпечні методи контрацепції.
  Саме ці та інші актуальні питання будемо обговорювати на нашій On-Line конференції  на тему: «Запобігання небажаної вагітності» яка відбудеться 26 травня 2020 року о 15.00.
IMG_20200520_160416_654
Пряме посилання:
Ідентифікатор конференції: 769 5131 5234
Пароль: 313313

ЗНО. ПОРАДИ БАТЬКАМ.

IMG_20200519_173351_878  У «гарячу» пору екзаменів і підготовки до ЗНО головне завдання батьків – створити для дитини сприятливу атмосферу і комфортні умови, які б допомогли їй добре підготуватися.
Чому випускники так бояться складати ЗНО? 
  Перше, що ми, дорослі, прагнемо зробити – максимально убезпечити дітей від стресів та травм. Однак, на жаль, незважаючи на все бажання, неможливо ростити дітлахів у тепличних умовах, і раніше чи пізніше настануть обставини, в яких малюк зазнає стресу. Адже життя триває, діти хворіють і потребують лікування, дорослі розлучаються, вирішують переїхати, час від часу небо блискає і гримить, вихователі, вчителі та тренери бувають різними, а шкільне навчання вимагає напруги та складання іспитів.
  Саме тому важливе доросле завдання – не стільки захистити дітей від щоденних та випадкових стресів, скільки навчити, допомогти, створити умови, в яких ті могли б впоратися зі стресами, долати їхні наслідки, відновлюватись та рухатись далі.
  Не потрібно нервувати, переживаючи за те, як ваше «чадо» складе іспит. Продемонструйте спокій і впевненість у силах і можливостях своєї дитини, тоді їй буде легше справитися із власним хвилюванням.
  Головна ваша мета – не налякати дитину ще більше, розповідаючи про труднощі тестів. Поясніть: щоб отримати хороший результат, не обов’язково відповідати на всі запитання тесту. Набагато краще спокійно відповісти на ті запитання, у правильності відповідей яких дитина впевнена.
  Незалежно від результату екзамену, не забувайте щиро і від душі казати дитині, що ви її любите, що в житті у неї все складеться як найкраще. Адже впевненість у силах вашої дитини дуже важлива.
Як підтримати випускника?
  Тут дуже важливо не втрапити у так звані «пастки». Зауважте: типовими способами для багатьох батьків є гіперопіка, створення залежності дитини від дорослого, нав’язування нереальних стандартів, стимулювання суперництва з однолітками.   Справжня підтримка має ґрунтуватися на підкреслюванні здібностей і можливостей дитини, тобто її позитивних сторін.
  Підтримувати дитину – значить вірити в неї. Не менш важливо також допомогти дитині повірити в свої сили.
  Щоб показати віру в дитину, варто прислухатися до наступних порад:
• забудьте про минулі невдачі дитини;
• допоможіть дитині повірити, що вона справиться з завданням;
• нагадуйте про минулі успіхи.
  Існують слова, які підтримують дітей. Наприклад: «Знаючи тебе, я впевнений, що ти все зробиш добре», «Ти робиш це дуже добре».
  Не забудьте також створити вдома атмосферу любові й поваги. Демонструйте цю повагу по відношенню до дитини. І не варто виступати в ролі судді, ліпше покажіть, що ви розумієте переживання дитини.
  Та найголовніша порада перед ЗНО всім — пам’ятайте, це лише іспит

Як заохотити дитину до читання

IMG_20200519_172845_955  Карантин схожий на відпустку чи довгі вихідні, тому варто розуміти, що для дорослих і дітей – це все-таки період розслаблення.
  Рано чи пізно всі батьки задаються питанням – як привчити дітям любов до книжок? Краще подумати про це якомога раніше, адже у родині, де книги люблять, і де дитина із самого малечку оточена мальовничою і захоплюючою літературою, проблем із цим зазвичай не виникає. Однак і в більш старшому віці дітей можна заохотити читати, якщо підійти до цього питання творчо. 
Спочатку зробіть 2 прості речі:
• Раз і назавжди зрозумійте, що змушуючи дитину до чогось, ви досягнете прямо протилежного ефекту. Тому читання ні в якому разі не має бути покаранням або відбуватися  «з-під палиці».
 • Запитайте себе – «Що потрібно особисто Вам, щоб ви захотіли щось робити (не пов’язане із заробітком грошей, звісно) Впевнена, що вами керує цікавість і насолода від самого процесу. Ось саме ці емоції і мають виникати у вашого малюка, коли він бере у руки книгу. 
Як же цього домогтися? 
1. Поки ваша дитина ще зовсім маленька, обов’язково читайте їй вголос та купуйте спеціальні інтерактивні дитячі книжки з цікавими поліграфічними ходами, що сповнені різноманітними елементами – клапанами, вставками, аплікаціями, тощо. Це можуть бути м’які книжки-іграшки, книжки для купання, книжки з об’ємними ілюстраціями, книжки-панорами, так звані «pop-up books» і віммельбухи, на сторінках яких зображена величезна кількість деталей, предметів і дій, які можна безкінечно розглядати.  
2. Коли дитина навчиться читати, заведіть якийсь забавний ритуал: «коротка казка на ніч», «обідня книжка» чи «вечірній книжковий клуб». Читайте з дитиною вголос, по ролях, по черзі, робіть паузи для обговорення дій головних героїв, їхніх емоцій та розглядання ілюстрацій. Також можете скористатись психологічним принципом «незакінченої дії»: читаючи вголос, зупиніться на найцікавішому моменті («ой, вибач, мені потрібно щось терміново зробити – ми зупинились ось тут!») і залиште дитину один на один із книгою. Через деякий час запитайте: «Ти раптом не читав, що там було далі? Так цікаво, чим же все закінчилось!» 
3. Для тренування навичок читання можна застосовувати цікаві вправи – готувати диитні малеьнкі розопвіді і міянти місяцми бувки у солвах. Наприклад: Маша живе недалеко від КОЛИШ. Одного разу вона поверталася ДООДМУ і… Такі «коряві» розповіді дуже подобаються дітям, особливо, якщо ви даєте можливість придумувати такі речення і для вас. 
4. Складайте разом казки, наприклад на основі малюнка вашої дитини. Можете навіть пограти у видавництво: ваш малюк може бути автором тексту, ілюстратором, головним редактором або верстальником (особливо це сподобається любителям комп’ютерів). 
5. Для того, щоб стимулювати самостійне читання у більш старших дітей, важливо свідомо підійти до вибору літератури. Книги не мають бути складними і нудними. Почати можна із енциклопедій, атласів, дитячих журналів, коміксів. Також можете запитати у друзів вашої дитини, що вони зараз читають і підібрати щось подібне. Пам’ятайте, не так важливо, Що саме читає дитина, головне – це підігрівати інтерес до читання як такого!
  Частіше читайте при дитині, ходіть разом у магазини книжок, слідкуйте за книжковими новинками та зробіть героїв улюблених книжок частою темою ваших розмов, – і оком не встигнете змигнути, як книжки назавжди займуть важливе місце у серці вашого малюка. 

Панічна атака

3c27b8c75aec3a346f2d7012fee6a555  У проміжках між нападами, постійний страх, що це все знову повториться. Я боюся бувати в місцях, де у мене стався напад. Якщо мені не допоможуть, скоро не залишиться такого місця, де б я міг відчувати себе в безпеці від паніки» – так описує свій стан людина, що має тривожний розлад. Це типовий хід думок для людей, що страждають від нападів «панічних атак».
  Панічна атака — незрозумілий, нестерпний для людини приступ тяжкої тривоги, яка супроводжується страхом, у поєднанні з різноманітними вегетативними (соматичними) проявами. Такими як – раптове підвищення серцебиття, задухи, болі в грудях, запаморочення, сильної слабкості, відчуття нереальності того, що відбувається. При цьому, майже завжди з’являється страх раптової смерті, втрати контролю над собою або страх збожеволіти.
  Панічний напад розвивається швидко, його симптоми досягають максимальної інтенсивності зазвичай протягом 5-10 хвилин і потім також швидко зникають. Таким чином, панічний напад виникає і проходить сам по собі, не представляючи реальної фізичної загрози для життя.
  Але для людини, що страждає від нападів панічних атак, цей невеликий проміжок часу – здається вічністю. Крім того, крім фізичних симптомів, тривогу підсилюють болісні думки, на зразок: «я помираю», «в мене їде дах», «у мене інсульт», «зараз знепритомнію» та ін. Коли людина відчуває страх, вона боїться чогось конкретного, а, переживаючи відчуття тривоги, людина не знає, що саме є джерелом цього відчуття. Подолати її не так просто. Щоб подолати тривогу по-справжньому, а не тимчасово зменшити рівень тривоги – необхідно знайти, а потім усунути причини і це потребує, в основному, психотерапії. Тому стан тривоги важчий, ніж стан страху.
  Рекомендації щодо зменшення рівня тривоги:
– проста вправа на подолання сильної тривоги – це дихати. Наприклад, глибоко вдихнути і на чотири такти затримати подих, всю свою увагу зосередити на процесі дихання, потім повільно видихнути і так з хвилину;
– техніка “заземлення”, коли ви зручно сідаєте і міцно ставите ноги на підлогу, відчуваєте, що ноги надійно стоять, далі відчуваєте вагу тіла і те, що воно надійно розміщене і в безпеці;
– добре працює поєднання «заземлення» з дихальною вправою.
  В психологічному відношенні панічний розлад залишається одним з найбільш обтяжливих хворобливих станів. Незважаючи на те, що вегетативні прояви не є небезпечними для життя і здоров’я, подальше повторення нападів веде до зростання рівня тривожності, погіршуючи якість життя людини, зменшуючи її здатність до соціальної адаптації.
  Кожен з нас час від часу тривожиться. І це нормально. Тоді, коли тривога проявляє себе повторюваними нападами паніки, а основними механізмами копінгу для подолання тривоги стають уникнення та втеча – це може слугувати причиною для звернення за допомогою до фахівців. Першим кроком на шляху подолання панічного розладу є усвідомлення необхідності звернення за фаховою допомогою.
  Зверніть увагу, що панічні атаки – це проблема, яка піддається коригуванню і чим раніше почати з нею працювати, тим менші наслідки вона може мати.

ЯК НАВЧИТИСЯ НЕ ЗНЕЦІНЮВАТИ СЕБЕ ТА ОТОЧУЮЧИХ

IMG_20200519_171657_654  Знецінення так би мовити вшиті в наше повсякдення – навіть на «дякую» ми не задумуючись відповідаємо «немає за що». Але якщо ми замислимось, то зрозуміємо, що зробили щось корисне чи добре, а іноді це означає і «складне», то чому ми говоримо, що нам це нічого не коштувало?  Як навчитися не знецінювати себе та оточуючих.
  Знецінення – це захисний механізм, який працює за принципом приниження значущості почуттів, цінностей і успіхів інших людей або своїх власних. Знецінення, отримане в контакті з близькою людиною, – дуже неприємна річ, здатна зіпсувати стосунки і впливати на сприйняття людиною себе і свого життя. 
Знецінення – страх, неприйняття свого «я» 
  Давайте з“ясуємо, що стоїть за знеціненням? Відсутність контакту зі своїм “Я”: зі своїми здібностями, бажаннями, цінностями, потребами. Крім того страх зрозуміти свою недосконалістю, дізнатися про свої помилки.
Небезпека знецінення 
  Коли потрапляєш в «поле знецінення» – зникає бажання діяти, творити, реалізовувати себе, свої здібності, таланти. Тим більше, якщо це поле поширюється на професію, творчість, мистецтво, сфери діяльності людини.
Знецінення — це маніпуляція 
  Знецінення у стосунках  — це маніпуляція. Знецінювач навіює вам, що ви непридатні для самостійного життя. І навряд чи це усвідомлена маніпуляція. Найшвидше, партнер-знецінювач робить це для того, щоб ви від нього нікуди не поділися і все більше залежали від нього і його думки. «Зменшуючи» вас шляхом знецінення, він підвищує в ваших очах свою значущість і виростає у власному статусі на вашому незначному тлі. 
Цінуйте свій успіх 
  Коли знецінюють ваші досягнення скажіть – «Для мене це успіх і я пишаюся цим”. Поясніть співрозмовнику, що ніякого «об’єктивного» успіху для всіх не існує, ви пишаєтеся своїми досягненнями і не дозволите принижувати їхню соціальну значущість. На жаль, подіє ця фраза не на всіх. Але відсутність змін повинна послужити сигналом: у цієї людини, на жаль, підтримки і схвалення шукати не варто.
Складними почуттями варто ділитися 
  Фраза – “Буває і гірше” – класика знецінювання.
На справді ж причина в тому, що не кожна людина може бути в контакті з чужим болем, розчаруванням, образою. Такі вислови дозволяють вашому співрозмовнику дистанціюватися. Проте, складними почуттями важливо і необхідно ділитися. Тому скажіть: “Для мене це дійсно важливо, я дуже засмучен(ий)/(а). Таким чином Ви прямо  вказуєте співрозмовникові, що відмовляєтеся вважати свої переживання малоцінними. 
Турбуйтеся про почуття інших
  Турбота про почуття іншої людини – це турбота і про себе. Знецінюючи інших, ми знецінюємо і себе. Ми так влаштовані, коли ми говоримо про іншу людину, наше несвідоме сприймає це на свій рахунок. Часто знецінення відбувається в силу звички, стереотипу поведінки, страху проявити емоції або через бажання самоствердитися. 
Аналізуйте свою поведінку
  Кожен раз, коли хочеться знецінити чиїсь знання чи вміння, досягнення чи працю, варто замислитися: що мене злить? чому я хочу це сказати? може, я злюся через те, що не зміг щось зробити, а він зміг? що хтось зважився на якийсь вчинок, а я ні? Знецінення – спроба захиститися від болю і проблем. Тому, щоб «прибрати» цей механізм захисту, треба сформувати інший.
Дозволяйте недосконалість 
  Для цього дозвольте собі бути недосконалим. Адже тільки ідеалізуючи себе і світ навколо, ми не можемо прийняти помилки і слабкості. Абсолютні величини (добрий – поганий, слабкий – сильний) – це ілюзія, яка є приводом до розчарування. Ми живі і тому в нас є все, і кожен помиляється, при цьому конкретна ситуація не говорить про особистість в цілому. Зупиніться. Усвідомте, що ви робите. Навіщо знецінюєте? Свідомо поверніть цінність собі. Опишіть свої позитивні якості, досягнення в різних сферах свого життя.
Відчувайте 
  Дозвольте собі відчувати. Перестаньте ділити почуття на хороші і погані. Кожен з нас, в різних ситуаціях, проживає різні почуття. І якщо зараз вам сумно, боляче, від ситуації, що склалася дозвольте собі в цьому бути. Не потрібно штучно бадьоритися. Блокування переживань тільки посилить ваш стан.
Не перетягуйте ковдру на себе 
  Одна з ознак знецінюється висловлювання – це перетягування ковдри на себе, на свої почуття, на те, як вчинили б ви. «Ні, тобі не боляче, ти прикидаєшся», «Ні, не так уже й сильно ти і втомилася». Непрохані оцінки («Теж мені досягнення») або непрохані поради («Ти б краще зробила ось це»), які говорять про те, що ми не чуємо іншої людини, зменшуємо те, що для неї важливо. Але найгірше те, що знецінення заподіює реальну шкоду. У відносинах між людьми воно може мати накопичувальний ефект і діяти руйнівно. Це не те, що легко забувається, легко прощається, це не «образа на порожньому місці». Воно впливає на мотивацію і довіру. Це є однієї з форм емоційного насилля. 
 «Не знецінювати» – це не означає постійно приймати, підтримувати і хвалити. Це означає усвідомлювати всю важливість будь-якого явища для іншої людини, а вже потім не погоджуватися з тим, що з себе представляє це явище. Замість: «Якою нісенітницею ти займаєшся!» Можна сказати: «Не могла б ти розповісти, чим ти займаєшся і чому для тебе це так важливо? Я не розумію”. Так, це більш складні фрази, на які, можливо, піде трохи більше часу, ніж на звичні знецінювання. Але: як часто ми відтворюємо на адресу інших людей ті формулювання, які ображають нас самих! І наскільки краще спілкуватися, не самостверджуючись за чужий рахунок. Не допускаючи знецінення на адресу інших людей, ви не дозволятимите  це і щодо себе самої.

ЯК ПОСТУПОВО ВИХОДИТИ ІЗ КАРАНТИНУ ТА ЗВИКНУТИСЯ З НОВИМИ РЕАЛІЯМИ

Популярні

IMG_20200519_171117_732  Карантин продовжили Але вихід з нього все одно не буде миттєвим. Частина людей навчилася жити в такій реальності й повернення на вулицю для них – це як знову сісти на велосипед після зими – ніби й цікаво, але незвично. Інша частина так і не змогла пристосуватися до нової реальності й все ще відчуває тривогу, страх та нав’язливі думки.
  За період карантину багато людей прийняли ситуацію і адаптувалися до неї. Вимушена ізоляція створила умови максимального обмеження соціальних контактів, сформувала певний мікроклімат в родинах.
  Дезорієнтація
  «На етапі виходу з карантину ми можемо зустрітися з певною дезорієнтацією. Це виглядає приблизно так: “Соціум, з якого ми йшли на карантин, вже змінився, я сам змінився. Але я не знаю, яким став соціум. Я зустрічаюся зі знайомими мені людьми, але можу не розуміти, що з ними відбулося за цей час, як вони справляються з ситуацією, можливо в когось з’явилися нові чутливі потреби, а хтось втратив близьких”. І людям доведеться “знайомитися” одне з одним заново. Важливо уточнювати в інших людей, чи їм комфортно, у чому їхні потреби».
  Всі відчувають по різному
  Часто ми вважаємо, що інші відчувають такі ж самі емоції та думки. Проте для прогресивної комунікації та взаємодії краще вести чіткі та відкриті діалоги — уникайте «читання думок» в інших людей.
  Дбайте про себе
  Дуже важливо відслідковувати свої почуття та стани і дбати про себе. Це стосується як фізичного самопочуття, так і психічного. Більшість з нас раніше не переживала такої ситуації, як карантин та соціальна ізоляція. Тому нормально, що ми будемо відчувати різні емоції.
  По закінченню карантинних заходів у соціумі можна буде виділити три умовні групи:
«Батько, що контролює» — люди, які максимально уникатимуть будь-яких соціальних контактів. Головна мотивація цієї групи: «Соціум небезпечний, я мушу сам подбати про свою безпеку, мушу самостійно проконтролювати». Це — позиція «Батько, що контролює».
  «Відповідальний дорослий» – свідомі споживачі продуктів, інформації, сподівань. Ці люди будуть зберігати максимальну критичність згідно з викликами реальності та наявними ресурсами і будуть реагувати в соціумі відповідно до ситуацій. Вони не будуватимуть ілюзій і не покладатимуться на «а може пронесе». Це — позиція «відповідальний Дорослий».
  Підліток, що протестує Це — так звані бунтарі, які, позбувшись зовнішнього контролю та ігноруючи ймовірні ризики, будуть вгамовувати свій голод у спілкуванні. Головна мотивація такої поведінки: «Я не несу відповідальності за своє здоров’я та здоров’я людей, які мене оточують». Це —позиція «Підліток, що протестує».
Критичне мислення
  Важливо зберігати максимальний рівень критичного мислення і намагатися перебувати в позиції «відповідального Дорослого». Правила особистої гігієни та безпеки — наразі це фактично єдина відома зброя, яка захищає нас від вірусу. В умовах пандемії відчуття безпеки піддається трансформації і набуває нових форм. Якщо весь світ опинився в таких умовах, це не означає втрату відчуття безпеки людством назавжди. Це означає, що звичні для нас маркери безпеки більше не працюють. Тому варто шукати і створювати нові стратегії задля відновлення відчуття безпеки.
Поступовість 
  Однією з найважливіших обставин, що супроводжуватиме процес виходу з карантину, буде поступовість. Вона є важливою, зокрема, і для психологічної адаптації до нових умов життя. Виклики стосуватимуться перелаштування ритму життя, режиму дня, побутових звичок, зовнішнього вигляду, а також ролей в родині, які вже сформувалися в період карантину, та адаптації до нових правил поведінки в соціумі. Оскільки ми поступово змінювали швидкий життєвий ритм на повільний, так само поступово нам потрібно й повертатися до звичного життя. 
  Важливо ставити перед собою реалістичні цілі й прислухатися до емоційного стану. Необхідно підбити підсумок цього життєвого періоду, зробити висновки, позитивні надбання впровадити в наступний життєвий період. Поруч з численними втратами, які приніс карантин, кожен з нас має певні здобутки, новий досвід, який так важливо не втратити в новому етапі нашого життя.

Складності та радості періоду «Чому?»

IMG_20200515_114506_108  У віці біля 4-5 років і починається славнозвісний період «Чому?», коли дитина пізнає світ за межами власного кола сприйняття. Якщо до цього періоду малюк здебільшого цікавився речами, які оточують його та безпосередньо впливають на його життя, то з 4 років (але інколи пізніше — в залежності від характеру дитини) дитя починає цікавитись і самою природою існування тих чи інших обʼєктів. За відповідями на свої питання дитина йде, звісно, до батьків.
  Зазвичай батькам тільки на радість різке зростання інтересу (хоча насправді цікавість притаманна дітям завжди, просто вони по-різному її виявляють у тому чи іншому віці) дитини до навколишнього світу. Але з часом постійний потік питань починає заважати. Є два рішення цієї проблеми:
• Навіть на найпростіші питання давати розгорнуті та образні відповіді. Якщо відповідаючи на питання про те, як працює автомобіль, розповісти дитині казкову історію про гномів, які заводять двигун, та чарівних білок, які крутять колеса і не втомлюються, це настільки сподобається дитині, що на певний час стане для неї темою для ігор та фантазій. 
• Задавати питання у відповідь. Звісно, тільки після того, як тато чи мама самі дадуть відповідь на питання дитини — коротко і стисло. Наприклад, якщо маля запитає про те, з чого зроблені вафлі, то після короткої відповіді мама може запитати дитину, з чого, наприклад, зроблена райдуга. Обмін питаннями є для дитини приводом розказати батькам власні фантазії, а також це стимулює творчі здібності малюка, який дуже хоче і сам чогось навчити тих, кого він вважає знавцями майже всього на світі.
  Єдине чого не можна робити під час періоду «Чому?» це ігнорувати питання дитини. Не звертаючи увагу на його слова, батьки відгороджуються від дитини, а це може викликати небажані наслідки. 
  Важливо памʼятати, що діти у цьому періоді особливо люблять казки та історії. Вони сприймають світ дуже образно і «вмикають» фантазію навіть для опису буденних справ. Наскільки всерйоз дитина вірить, що у шафі на неї чатує страховисько? Чи, може, дитина просто хоче пограти з татом чи мамою у гру і вполювати монстра або ж просто хоче, аби її забрали з кімнати до батьківської спальні? Це залежить тільки від конкретного випадку, але в будь-якому разі спочатку до дитячих слів треба ставитись максимально серйозно, розуміючи, що сам малюк вірить у сказане ним. А відтак він чекає від батьків розуміння.

Соціальний проект “Психолог…Ти хто?” вийшов в он-лайн режим

Популярні

IMG_20200515_113303_247  Психолог Центру спілкується з учнями в режимі он-лайн конференцій, на тему “Професії психолога. Яка мета роботи психолога, в яких ситуаціях він може допомогти”. Проводить з учнями цікаві методики.

ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРЯННЯ ПЕДАГОГІВ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ

IMG_20200513_143132_444  Дистанційний режим навчання додав нових викликів не лише учням та батькам, а й вчителям. Їх робота і до карантину була складною. Тепер шкільну програму необхідно пояснювати не просто цікаво, а  й за допомогою онлайн технологій. Як у такому ритмі зберегти своє психологічне здоров’я та запобігти емоційному вигоранню?
Плануйте правильно 
  Наявність великої кількості планів одночасно часто призводить до плутанини, безпам’ятності й почуття, що незакінчені проекти висять над головою, як дамоклів меч.
  Приділіть планам якийсь час, попрацюйте над ними. Запишіть задачі, плани, справи на тиждень і поєднайте їх із розкладом ваших занять. Такий пробний список «запустить механізм» і полегшить подальше планування. Розставте завдання відповідно до їх важливості. Записавши всі намічені справи, позначте їхні пріоритети: вищий, високий, низький, найнижчий. Виключіть всі справи, що не є вкрай необхідними у вашій повсякденній діяльності. Перенесіть їх у кінець списку.
Делегуйте повноваження 
  Делегуйте повноваження. Одна з найважливіших причин стресу полягає у впевненості, що ви все повинні робити самі. Занадто багато при проведенні занять бере на себе вчитель. Намагайтесь якомога частіше доручати своїм учням проведення окремих елементів занять. Це дозволить вам не тільки уникати стресу, а й активізувати навчання. Навчіться говорити «ні». З усіх способів розподілу часу уміння говорити «ні» – найкращий.
Визнайте й прийміть обмеження 
  Багато хто з нас ставлять собі надмірні й недосяжні цілі. Якщо людина не може досягти їх, то часто виникає почуття неспроможності або невідповідності незалежно від того, наскільки добре ми виконали що-небудь. Ставте досяжні цілі. Послабте ваші стандарти. На противагу загальноприйнятій думці не все, що потрібно робити, слід робити добре. Будьте більш гнучкими. Досконалість не завжди досяжна, а якщо і досяжна, то вона не завжди цього варта.
Стежте за здоров’ям 
  Сам час додати до свого життя корисних звичок. Виключте з раціону шкідливі продукти, наприклад, солодке, ковбаси та соуси. Вживайте більше овочів та фруктів, не нехтуйте вітамінними комплексами. А ще почніть займатися спортом. Просто вдома. Навіть звичайна зарядка покращить настрій, а якщо знайти на ютубі відео зі вправами від професійних тренерів – взагалі чудово! Зрештою, зумбою можна займатися і у квартирі. А от недостатня активність під час карантину здатна погіршити наше самопочуття: як фізичне, так і психологічне, а це призведе до зниження імунітету.
Медитуйте
  Негативу зараз не просто багато, а надзвичайно багато. Тож варто відгороджуватися від нього самому та вчити учнів. Сядьте зручно, заплющіть очі та уявіть щось приємне. Те, що подобається особисто вам. Квіти, струмок, аромат парфумів, ліс, улюблене місце на природі тощо. Дозвольте собі відчути насолоду від споглядання улюблених речей, глибоко вдихніть та з посмішкою йдіть далі!
Змусьте стрес працювати на вас, а не проти вас
  Опануйте головне умінням – перетворювати негативні події на позитивні. Оскільки стрес пов’язаний практично з будь-якою діяльністю,  уникнути його може лише той, хто нічого не робить. Основоположник теорії стресу Сел’є писав: «Не слід боятися стресу. Його не буває тільки в мертвих. Стресом треба керувати. Керований стрес несе в собі аромат і смак життя». Слід думати про позитивні моменти, які можна взяти з більшості стресових ситуацій. Змінюючи значення, ви змінюєте свою реакцію на те, що відбувається. 
Рахуйте ваші удачі!
  Уникайте критикувати інших, особливо своїх учнів. Учіться хвалити інших за ті речі, які вам у них подобаються. Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих. Щодня хваліть і себе по декілька разів. Будь-яка робота, велика або маленька, виконана вами або іншим, заслуговує подяки. І пам’ятайте: карантин завершиться і життя поступово повернеться до нормального ритму. Тож будьмо готові до позитивних новин

САМОТНІСТЬ

Популярні

IMG_20200512_173252_006  Багато хто вважає карантин, або, як його ще називають соціальне дистанціювання мрією всіх інтровертів, а для когось це справжнє випробування. Насправді ж, незалежно від темпераменту, кожному та кожній з нас іноді потрібна підтримка, розмова, обійми. Водночас іноді варто побути на самоті. Які позитиви цього стану і як він змінює нас з’ясуємо сьогодні у рубриці «Поради психолога». Вітаю. https://youtu.be/xlHqYwASv_8?list=PLVJ4-V8zsib9e0nvGQ0gq2UKDWRPMlEYQ
Бути наодинці не означає бути самотнім 
  Ми залишаємося наодинці, коли нікого немає вдома або коли сусіди по квартирі кудись поїхали. Словом, це відбувається тоді, коли фізично крім нас поруч нікого немає. Це зовсім необов’язково означає, що нам сумно, загалом цей факт ніяк не впливає на наш настрій. Часто це плутають із почуттям самотності. Насправді самотньою людина може бути як наодинці, так і коли хтось є поруч. Тому, коли ви залишилися вдома один/одна, не слід одразу налаштовувати себе на настрій самотності, якщо насправді вас це зовсім не турбує. 
Говоріть про свої почуття 
  У кожного може виникнути відчуття самотності та бажання з кимось поговорити. Зовсім не обов’язково писати або дзвонити людям, прямо кажучи, що ви почуваєтесь самотньо. Навряд чи ви захочете навіть таке казати комусь. Достатньо просто запитати як справи і почати розмову. Люди, з якими вам цікаво і яких ви вважаєте близькими, скоріш за все підтримають вас, навіть простою розмовою. 
Обирайте якість, а не кількість 
  Інстаграм, фейсбук, твіттер… Цей список можна продовжувати нескінченно довго, так само довго, як і сидіти в соціальних мережах під час карантину. Нові записи та твіти з’являються щохвилини. Якщо викласти фото, можна одразу отримати десятки коментарів та повідомлень. Але чи насправді ці знаки уваги дарують нам справжнє відчуття близького спілкування? Іноді кількість не гарантує вам очікуваного результату. Згадайте про двох, трьох, навіть одну людину, з якою ви б хотіли поспілкуватися. І замість постити нову сторі з котиком в інстаграмі — напишіть цьому хлопцю або дівчині.
Розклад дня 
  Розробіть новий розклад дня, максимально наповнивши його корисними справами. До нього можуть входити найрізноманітніші пункти, наприклад, прочитати сто сторінок книги, випрати штори, подзвонити подрузі.  Важливим є час для розвитку, можна пройти онлайн навчання, навчитись готувати нові страви, зайнятись творчістю, має бути й час щоб побути зі своїми думками, проаналізувати їх. Взагалі, коли є план, у людей виникає відчуття, що вони контролюють своє життя і ситуацію, що є важливим для психічного здоров’я. Важливо зберегти ритуали з докарантинного періоду – наприклад, просинатися і засинати в той самий час, що й раніше, пити каву коли звикли, щоб було відчуття, що людина контролює своє життя. В той же час, потрібно вводити нові ритуали, хобі, вчити іноземну мову тощо.
Цінність усамітнення 
Знаходьте задоволення в компанії самих себе. Змиріться зі своїм оточенням. Багато людей хочуть знайти собі компанію (не має значення, з кого вона буде складатися) через страх порожнечі та дискомфорту, спричинених почуттям самотності. Але пошук товариства інших людей, як відчайдушна спроба уникнути усамітнення, зробить вас ще більш самотніми.  Один з головних уроків з отримання задоволення – зосередити свою увагу на речах, за які ви вдячні, а не на бажанні того, що у вас вже є.
Поради психолога: Дізнайтеся краще про своє самотнє «я» 
  Прийміть те, ким ви є. Інтроверти часто сприймають свої соціальні ролі в негативному ключі. Порівняно з екстравертами вони здаються собі невпевненими і марними. Як правило, у інтровертів мало друзів, які готові зустрітися з ними в будь-який час.
  Будьте чесні з собою: ви можете мати всього декілька друзів, насолоджуватися самотою і при цьому не відчувати самотності. Займайтеся тим, що вас захоплює – це може звести вас з однодумцями.
  За словами Віктора Франкла, “Людина повинна бути сама. Лише на самоті вона розуміє, що не є самотньою і ніколи такою не була”. Не бійтеся усамітнення, цінуйте його як можливість краще зрозуміти себе.