Шановні дорослі, сьогоднішньою публікацією намагаємося застерегти вас, адже небезпека приходить неочікувано звідти, звідки не сподіваєшся.

  Нині ми перебуваємо у стані стресу, хвилюємося через пандемію, через економічну кризу, яка насувається. Хтось змушений залишати вдома дітей самих на час карантину, хтось працює вдома, а хтось має можливість піти на карантин і приділити час своїй родині. Ми всі впевнені, що за надійними дверима наших осель, з продезинфікованими руками, ми і наші сім’ї в безпеці. Дитина сидить поряд або в сусідній кімнаті і вона захищена. Але, на жаль, це не так. Наші діти зараз вимушено ізольовані, вони звикли до спілкування і намагаються компенсувати його у соціальних мережах. Ось тут і чекає небезпека. В соціальних мережах активізуються педофіли, які дуже добре знають дитячу психологію і те, як гостро зараз діти потребують спілкування і активності. Видаючи себе за однолітка, легко увійти в довіру, а далі все йде за відпрацьованою схемою: невинні фото, провокаційні фото, інтимне відео, вимагання, домагання та погрози… Будь ласка, розмовляйте з дітьми, цікавтесь їхнім життям у соціальних мережах, це не невинні дитячі розваги, як ми вважаємо, це простір, в якому знаходиться безліч небезпек.

  Поясніть небезпеку спілкування з невідомими, надання своїх особистих даних – місця навчання, проживання, роботи батьків, номерів телефона, адреси електронної пошти, паролів, фото та відео. Напишіть докладний список особистих даних і розтлумачте, чому важливо максимально зберігати їх у таємниці. Нагадайте дитині, що вона повинна попереджати вас, коли оприлюднює щось із списку в інтернеті. Поясніть, хто такі педофіли та чим вони небезпечні. Їх жертвами можуть стати і хлопчики, і дівчатка. Слідкуйте за тим, хто коментує фотографії та пости ваших дітей. При виникненні підозрілих коментарів варто дізнатися про коментаторів докладніше і звернути на цю людину свою батьківську увагу. Поясніть, які акаунти у соціальних мережах можуть бути підозрілими – без світлин, без читачів та підписників, або з світлинами, які не дають інформації, яка дозволяє ідентифікувати особу. Навчіть дітей дізнаватися якомога більше інформації про людину, яка “стукається” до них в друзі. Для цього можна вивчити профілі друзів запитувача, фотографії, публікації із стрічки новин. Наголосіть, що можна спілкуватись лише з тими, кого знаєш особисто, або кого знають твої друзі.

  Зараз важко нам усім, ми втомлюємось, але маємо знайти час на спілкування з найдорожчими. Адже ми впевнені, що наша дитина захищена, адже ми одягаємо маски, ретельно миємо руки і надійно захищаємо власне житло, правда?

  В умовах карантину ми змушені довго залишатися вдома. Для когось це випробування самотністю, для інших – перевірка на міцність постійною близькістю. І це абсолютно нормально. Адже як би ви не були дружні з членами сім’ї, мати особистий час і простір дуже важливо для кожної людини. Тому першочерговим завданням є його організація.

  Толерантність до невизначеності

  Найбільше страждають від карантину ті, хто у повсякденному житті мегаактивні, в кого день розписаний по хвилинах, хто постійно в русі. Коли раптово все змінюється, людина не завжди сприймає це як «час відпочити і розслабитися», а думає, що щось вийшло з-під контролю, і світ руйнується. Люди втрачають звичний ритм життя, їхні плани змінюються без їхнього на те бажання та згоди. «У психології є таке поняття “толерантність до невизначеності”. Це як риса характеру, яка допомагає людям справлятися з кризою, коли все змінюється, і не можна спрогнозувати, що і як буде». Складно пережити карантин тим, хто не вміє або не звик бути наодинці з собою. Це психологічно важко, бо доводиться зупинитися, рефлексувати над своїм життям, а людина може бути не готовою до цього.

  Складіть план

  Здається, що життя зупинилося, страшно через майбутнє, не хочеться нічого робити. Скоріше за все, ви боїтеся втратити контроль над своїм життям. Його можна повернути. А якщо кожен день на карантині одноманітний, і ви — як у фільмі «День бабака», це треба змінити за будь-яких умов. Якщо ви з тих, хто складає плани на рік, — треба зробити його ревізію. «Складіть новий план, наприклад, на 3 тижні (ціль має бути конкретною, вимірювальною, досяжною, реальною для вас). Потім розпишіть кроки або етапи її досягнення. І далі вже щодня складайте план на день. Ввечері чи протягом дня фіксуйте, що вам вдалось виконати». Також важливо з’ясувати, чого хочеться під час карантину досягти саме вам. «Якщо важко ставити цілі — помрійте. Напишіть список із 50 бажань, все, що приходить у голову (деякі пункти можуть вас здивувати), серед них знайдеться кілька, реалізувати які можна під час карантину або почати підготовку до реалізації».

  Розподіл обов’язків та час на усамітнення

  Поговоріть із домашніми, розподіліть обов’язки і знайдіть час для усамітнення. Не бійтеся конфліктів – це всього лише етап на шляху до вирішення проблеми. І в умовах постійної близькості вони можуть виникати частіше, ніж раніше. Намагайтеся більше говорити, ділитися емоціями і прояснювати що мають на увазі люди, які вас оточують. Всі проблеми можна вирішити, але звертайте увагу на форму і інтонацію того, як ви це говорите.

  Режим дня

  Головне в період карантину — створити режим і правила. Перед тим, як працювати, перевдягніться. Не потрібно надягати все найкраще або робити вечірній мейкап, але у вас має бути певний ритуал, який відділятиме ваш робочий час від неробочого. Не працюйте в піжамі чи спортивному костюмі і прямо в ліжку. Обов’язково виділіть собі місце для роботи. Слідкуйте за кількістю часу, який ви присвячуйте роботі. Слідкуйте за графіком сну.

  Напис на екрані: Батьки працюють

  Дітям, так само, як і дорослим, важко адаптуватись до нового графіку. Тому тут важлива системність. Намагайтеся вставати й лягати в один і той самий час. Виділіть на виконання уроків час, який би дитина у звичному режимі проводила в школі. Складайте план на день для дитини і підтримайте її своїм прикладом. З маленькими можна займатися творчістю. Домовляйтеся з дитиною про умови: коли вам треба працювати, а їй в цей час треба погратися самій. Заключіть угоду, але дотримуйтесь обіцянок. Наприклад, якщо пообіцяли, що після години роботи підете на прогулянку, то треба йти. Домовляйтесь із своїм партнером чи партнеркою про графік, можна влаштувати чергування — «хто коли няня чи нянь».

Час разом

  Займіться чимось разом. Наприклад, заплануйте регулярну фізичну активність: спільна зарядка, танці, йога. Або організуйте сімейне дозвілля: можна збирати пазли, грати в «показуху», малювати, будувати халабуди, і ще дуже багато чого. Пам’ятайте, що дітей не потрібно постійно розважати. Дайте їм можливість зайнятися чимось самостійно, тим часом подбайте про себе. Скористайтеся карантином, аби краще пізнати один одного.

  Зберігайте спокійні

  Відчувати зараз тривогу — нормально. Страх є захисним механізмом психіки. Він потрібен людині, щоб бути в безпеці. Сприймайте його, як таймер у духовці: час виймати курку, бо згорить. Паніка ж виконує уже не рятівну функцію, а ускладнювальну.  Однак емоційна і тілесна реакція в ситуації небезпеки може мати більш сильний ефект для тих, хто легше піддається впливу. Якщо ви відчули напад паніки: подивіться навкруги, перерахуйте вголос те, що зараз навколо вас, назвіть будь-які 3-5 предметів, які ви бачите. Проговоріть, що ви зараз відчуваєте у своєму тілі, назвіть 3-4 відчуття. Це допомагає переключитись і сконцентруватись на моменті.

  Бережіть сили.

  Бережіть сили. Потрібно, щоб їх вистачило спочатку на кілька тижнів карантину, а потім на кілька тижнів виходу з нього. Це довгий забіг. Швидше за все, ви будете до цього часу трошки виснажені і роздратовані, як борсуки після зимової сплячки. А світ після скасування карантину не повернеться відразу до налаштувань за замовчуванням, він знайде якісь нові контури, до них теж потрібно буде звикати.

✅  консультуйтесь з нами за нашим робочим телефоном (03849) 9-14-29;

✅  пишіть на нашу
електронну пошту kpmcsssdm@ukr.net;

✅  консультуйтесь з нами на нашій фейсбук сторінці або вайбер.

  Консультування спеціалістами Центру здійснюється через вайбер (відео консультування) або месенджер (консультування через листування) з 10.00 по 13.00 з психологічних та соціальних питань. У разі появи потреби у консультуванні напишіть нам приватне повідомлення на нашу сторінку в Фейсбуці за посиланням https://www.facebook.com/kpmcsssdm/ із зазначеним видом та бажаним часом консультування. Решта деталей наші спеціалісти з вами узгодять у форматі приватних повідомлень.

  У Хмельницькому міському Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді триває робота в умовах карантину. Фахівці із соціальної роботи  щоденно проводять інформаційно-роз’яснювальну роботу, консультування у телефонному режимі та онлайн щодо дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил запобігання зараженню вірусною інфекцією під час карантину із:

• сім’ями та особами, що перебувають у складних життєвих обставинах;
• сім’ями та особами, що перебувають під соціальним супроводом Центру;
• одинокими матерями;
• молодими сім’ями, які нещодавно стали батьками;
• внутрішньо-переміщеними особами;
• особами, що постраждали від торгівлі людьми;
• опікунськими сім’ями;
• особами із числа дітей сиріт.

  Також фахівці надають консультації громадянам, щодо надання послуг державними установами та громадськими організаціями у період карантину, інформують про «гарячу лінію», на яку потрібно звертатися у разі виникнення симптомів ГРВІ, грипу чи коронавірусу.

  У разі виникнення запитань щодо надання соціальних послуг Центром звертатися за телефоном 65 78 78.

1. Готувати малюка до появи нового члена сім’ї потрібно завчасно. Для дітей різного віку рекомендації теж різні:

— Якщо дитині 3-10 років, вона вже помічає та усвідомлює все, що відбувається навколо. Старша дитина вже розуміє, як бути улюбленцем, тому не виключено, що новину про появу братика чи сестрички дитина сприйме вороже. Коли в мами стане помітно животик, лагідно поясніть малюкові, що в животику є ще один малюк, який скоро з’явиться та стане братиком або ж сестричкою старшому малюкові, і як це важливо.

2. Порівну ділити ласку між усіма дітьми не вийде, проте старша дитина має відчувати, що як і раніше її люблять. Щоб це показати, хваліть малюка і обіймайте. Ви можете розповісти історію про те, як в одного хлопчика з’явилася сестра – він думав, що мама буде любити його менше, але все сталося інакше. Батьки любили їх однаково, а сестра виросла і стала гратися разом з ним.
3. Дитина не завжди готова до розподілу ролей у сім’ї, тому важливо пояснити переваги «дорослого віку”. Скажіть, що, на відміну від маленького брата або сестри, йому можна їсти солодке, не спати допізна. Він вже багато знає і вміє, тоді як маленькому потрібна допомога всіх членів сім’ї. Також потрібно нагадувати дитині, яка в нього гарна сестра або братик, щоб він міг пишатися ними і відчувати власну заслугу.
4. Якщо між дітьми виник конфлікт: потрібно зупинити сварку і дати їм зрозуміти, що вони можуть все залагодити самі і прийти до компромісу. В крайньому випадку, нехай будуть покарані обидва, а не хтось один.
5. Не порівнюйте дітей між собою! Усі психологи схильні до думки, що порівнювати дітей між собою — найнебезпечніша помилка батьків, яка негативно впливає на психіку дитини та її соціалізацію в майбутньому. Здавалося б, ми всі прекрасно розуміємо, що недобре дорікати дитині у відсутності навичок і якостей, які притаманні іншим дітям. Однак, такі порівняння виникають у батьків машинально: «Подивися, яка чиста кімната у Сергія»; «Бачиш, як швидко Маша впоралася з уроками». Почувши подібне, будь-яка дитина відреагує різко та негативно. Сказане батьками, неодмінно викличе дитячі ревнощі та відразу до «хорошої» дитини.
6. Діти в родині повинні мати однакові права та обов’язки. Обидві дитини в сім’ї повинні відчувати свої рівні права. Батьки не можуть робити винятків: хто розкидав іграшки — той їх і збирає; комп’ютер і телевізор обидві дитини вимикають в один і той же час, тощо. Якщо друга дитина занадто мала і не може сама братися за деякі домашні справи, ви повинні ласкаво та в доступній формі пояснити старшій дитині, чому її навантаження більше, ніж у менших брата чи сестри.

  17 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID- 19) № 530-ІХ, розроблений та прийнятий з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19 серед населення України.

  Даний нормативно-правовий акт запроваджує низку правових норм, спрямованих на захист прав фізичних та юридичних осіб під час карантину та обмежувальних заходів пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), в тому числі,  відповідальність за порушення правил щодо карантину.

  Стаття 44-3 Кодексу про адміністративні правопорушення “Порушення правил щодо карантину людей”. Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними захворюваннями, призведе до накладення штрафу: на громадян: 1000 – 2000 н.м.д.г. (17 000 – 34 000 грн); на посадових осіб: 2000 – 10000 н.м.д.г. (34 000 – 170 000 грн). Наприклад, адміністративну відповідальність може понести громадянин, який не вживає рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб; не виконує вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, не додержується режиму роботи закладів охорони здоров’я та наукових установ, у яких вони лікуються; не проходить у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження.

  Стаття 325 Кримінального кодексу України “Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням”. Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань. Покарання: штраф – від 17 000 до 51 000 грн або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки – караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. Звертаємо вашу увагу! Нести кримінальну відповідальність за вказаною статтею може тільки спеціальний суб’єкт – особа, до службових або професійних обов’язків яких входить виконання правил, встановлених з метою запобігання заразним захворюванням і боротьби з ними (працівники санітарно-епідеміологічної служби, інших органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, службові особи підприємств, установ та організацій). Наприклад, ззараз заклади громадського харчування зобов’язані припинити роботу, крім діяльності, пов’язаної із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту. Крім того, законом передбачено і підвищення кримінальної відповідальності за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням. Так, якщо порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, то це каратиметься: штрафом від 1000 до 3000 н.м.д.г. (1700 –51000 грн); або арештом на строк до шести місяців; або обмеженням волі на строк до трьох років; або позбавленням волі на строк до трьох років.

  Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

  З метою захисту здоров’я громадян, починаючи з 24 березня 2020 року перевезення громадян у міському громадському транспорті загального користування (тролейбус/автобус), незалежно від форми власності, буде здійснюватися лише за наявності у пасажира засобів індивідуального захисту, призначених для протидії COVID-19 (МЕДИЧНІ МАСКИ).

  Для багатьох батьків дистанційне навчання дітей запроваджене у зв’язку з карантином стало справжнім випробуванням. Якщо старшокласники ще можуть сидіти за підручниками, то змусити навчатися вдома малечу ой як не просто.

  Ми маємо розуміти, що дитина має адаптуватися до нових умов навчання. Тому зараз потрібно бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

1. Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально. Тому час від часу просто робіть вдих та видих і нагадуйте собі: “Я не вчитель”.
2. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням. Потрібно слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.
3. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

4. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

  Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

  Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

5. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

  Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

6. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.
7. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.
8. Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

  Примхи, істерики, упертість досить часто зустрічаються в дитячому віці, і батьки іноді повинні проявляти надзвичайну гнучкість, щоб знайти правильний підхід до такої дитини.

  Маючи справу з упертістю або капризами, важливо не дати дитині відчути себе приниженою. Упертість це не поведінкова патологія, а захист, спосіб самоствердження. Діти часто не можуть висловити свої думки і почуття і, тому реагують на те, що відбувається в їхньому житті, через свої емоції. Через впертість або каприз дитина справляється з напругою, іншого способу вона не знає, і якщо її не навчати інших способів, впертість і істеричність можуть стати рисою характеру дитини.

  Примхливі діти, як правило, досить розумні, самолюбні і володіють підвищеним почуттям власної гідності і гордості. Це активні та енергійні від природи діти. Такі діти не реагують на покарання або дають тимчасову реакцію, але незабаром знову будуть розв’язувати боротьбу за владу. Прояв сили з боку батьків це стимул для дітей використовувати всі свої інтелектуальні дані, щоб не співпрацювати, а перемогти батьків. Але головне завдання в іншому: діти повинні використовувати свій інтелект, щоб придбати важливі життєві навички, такі як самодисципліна, відповідальність, співпраця, вміння вирішувати конфлікти.

  Причини впертості:

1. Схильність до примх може бути пов’язана з віковими та психофізичними особливостями дітей: чим молодша дитина, тим яскравіше у неї виражені процеси збудження, а в зв’язку з цим – імпульсивність і нестриманість.
2. Гіпоопіка – стиль сімейного виховання, при якому батьки занадто багато дозволяють дитині. Отже, кількість заборон і вимог до дитини мінімальна. Тому дитина, відчуваючи вседозволеність, може використовувати капризи і упертість як спосіб домогтися бажаного.
3. Гіперопіка – стиль сімейного виховання, при якій дитина постійно перебуває під посиленим контролем і увагою дорослого. Рівень самостійності дитини вкрай низький. Тому така поведінка – це спосіб дитини самореалізуватися, отримати «порцію» самостійності.
4. Неадекватна оцінка можливостей дитини з боку батьків (вважають її маленькою і несамостійною). Таким чином дитина намагається довести свою спроможність.
5. Капризи і впертість можуть бути проявом вікового кризи дитини. Вона раптово перестає робити те, про що її просить дорослий (виникає прагнення суперечити, робити протилежне тому, що їй говорять).
6. Капризи можуть бути викликані бездоглядністю, байдужістю оточуючих до справ і вчинків дитини. У цьому випадку така поведінка – спроба подолати довколишню байдужість, викликати у відповідь дії, звернені особисто до неї.

Рекомендації батькам

 «Як впоратися з дитячими капризами і впертістю»

1. Пам’ятайте: «Дитина – це дзеркало морального життя батьків»
2. Говоріть з дитиною спокійним, впевненим тоном без роздратування.
3. Прохання або вказівку формулюйте чітко і ясно, намагаючись вмістити свою промову в одне – два речення.
4. Пред’являйте їй розумні вимоги! Ваша дитина може зрозуміти, що таке «Не можна», «Треба» і «Можна».
5. Давайте дитині самостійність і свободу, але будьте завжди поруч.
6. Хваліть дитину, похвала ніколи не буває зайвою.
7. Перед походом в магазин обговоріть з дитиною передбачувані покупки.
8. Для самих маленьких дітей можна використовувати прийом відволікання і перемикання.
9. Дорослим необхідно давати дитині право вибору ( «Ти хочеш з’їсти суп або друге?»).
10. Використовуйте прийом авансування – спочатку дайте позитивну оцінку дитині, а потім вкажіть на її негативну поведінку.
11. Оцініть ситуацію, в якій виник конфлікт. Може бути, Ви можете поступитися дитині.
12. Якщо Ви про щось попросили дитину, вона повинна виконати Ваше прохання, але Ви повинні це проконтролювати. Якщо прохання не виконане, дитина може бути позбавлена чого-небудь.
13. Вимоги до дитини повинні бути єдиними і постійними з боку всіх дорослих.
14. Не пропускайте впертість і непослух дитини мимо своїх очей. Негативне поведінка при цьому може закріпитися.
15. Якщо дитина вередує, не може заспокоїтися, не варто залишати її одну в стресовому стані. Продовжуйте спокійно займатися своїми справами. Тоді дитина буде знати, що ви завжди поруч, а ваше рішення – остаточне.
16. Дитячі капризи – це результат неправильного виховання. Найчастіше вони є надбанням розбещених дітей.