25 листопада у всьому світі визначають Міжнародний день боротьби з гендерним насильством. На жаль, проблема домашнього та ґендерного насильства залишається актуальною для українського суспільства, де досі відкрито говорити на цю болючу тему та визнавати її існування непросто.
Б’є – значить любить?
Сором, відчай, почуття провини — саме такі емоції та почуття супроводжують жінку, яка стала жертвою насильства з боку своїх близьких (партнера, чоловіка, батька, вітчима тощо). Замість того, щоб про це розказати рідним, викликати поліцію, піти від партнера-агресора, жінка обирає шлях мовчати, бо говорити про це соромно, бо треба терпіти, бо ж не годиться виносити сміття з хати, тим паче викликати правоохоронців… Випадки, коли жінка підіймає руку на свого чоловіка, також існують, хоча вони і не такі поширені. У такому разі допомоги потребує чоловік. Динаміка сімей, у яких проявляється насильство, досить складна, тому розібратися без допомоги, зокрема сімейних психологів, соціальних працівників, юристів практично неможливо. Перший крок, який варто зробити, — перестати звинувачувати себе, думати, що якщо чоловік б’є, значить любить і це нормально. У такий ситуації варто не вагаючись звернутися по допомогу!
Б’є – значить виховує?
Батьки не раз запитують: «Як виховати дитину?, Як привчити її до виконання певних обов’язків?, Чи потрібно карати за провину?» Ставлячи ці запитання батьки, на жаль, іноді забувають, або не усвідомлюють межі між «дисципліною» і «домашнім насильством»…
Домашнє насильство – це система поведінки, а не окремий випадок! Отже, перш ніж примусити дитину щось зрозуміти – треба підвести її до розуміння того, як слід робити. Правильно виховати можна лише підвищенням рівня конкретної особистості, розвитком почуття її гідності, особливості, поваги до себе як Людини. Сім’я має бути простором без насилля. Насилля породжує насилля. Покарання призводить до покарання. Це прояви жорстокого ставлення до дитини…Тому:
- Якщо є сумнів, карати чи не карати – НЕ карати;
- Неприпустимо навіть шльопати дітей молодше 3-ох років, адже це загрожує деформації особистості, пригнобленню активності, формуванню неврозу, страху;
- Неприпустимо карати та навіть погрожувати знаряддям покарання (рухом, поглядом), завдавати болю і страху (крутити вуха) – це прояви садизму;
- Неприпустимо приниження гідності – дитина втрачає віру в себе, своє власне Я;
- Неприпустимо дорікати дітям тільки за те, що Ви не в настрої, засмучені, роздратовані з якихось своїх причин, хворі і Ваша неврівноваженість поза контролем.
Куди звертатися по допомогу у випадку проявів насильства?
- До дільничного інспектора поліції.
- До кримінальної поліції у справах дітей.
- До відділу соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
- До управління сім’ї, дітей та молоді;
- До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
Шановні, Батьки! Вам не відомо як саме складеться доля ваших дітей, але будьте певні в тому, що саме з дитинства вони перенесуть в доросле життя ті почуття, ту любов, якими ви колись обдаровували своїх дітей… Недоліки треба не викорінювати, а коригувати, перетворюючи їх у достоїнства! Дитина має право на особисті почуття, друзів, думки, секрети. Має право на те, аби батьки забезпечили її їжею, одягом, навчанням догляду за собою, піклуванням у разі хвороби… Якими громадянами виростуть діти. Коли в сім’ї постійно зазнають насилля від дорослих? Слід розірвати коло жорстокості, припинити ображати дітей, адже краще за них немає в цілому світі! Щоб діти не тікали з дому, не шукали способу помститися, вкоротити собі віку – любіть їх!
Начальник відділу соціальної роботи з населенням
ВК Полонської міської ради ОТГ
Л.П. Кравчук-Багінська