Протягом 18 – 22 лютого 2019 року Деражнянським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді здійснено виїзди у Божиковецьку, Мазниківську та Явтухівську сільські ради.

  Спільно із секретарем та депутатом Мазниківської сільської ради, Г. Залізко та Г. Гуменчук, відвідано 3 сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах, в яких виховується 8 дітей. У 2-х сім’ям батьки мають недостатній виховний потенціал у зв’язку із відсутністю позитивного сімейного досвіду: в свій час виховувалися у інтернатних закладах. Орган місцевого самоврядування постійного підтримує сім’ї, які потребують допомоги.

  У зв’язку із віддаленістю від районного та обласного центру, слабо розвиненої інфраструктурою, в с. Явтухи проживає значна кількість осіб та сімей, які перебувають у складних життєвих обставах та в яких існує ризик соціального сирітства. Спільно із секретарем ради, Г. Ліпкіною, працівниками центру відвідано 8 сімей, в яких виховується 16 дітей, та 1 особу, яка перебуває у конфлікті із законом.

  З батьками проведено бесіди щодо попередження неналежного виконання батьківських обов’язків, конфліктів у сім’ї та домашнього насильства. Особливу увагу приділено профілактиці зловживання алкоголем та впливу алкоголізму батьків на формування особистості та поведінку дитини. Надано консультації щодо підвищення виховного потенціалу батьків, особливостей фізичного та емоційного розвитку дітей різного віку та їх потреби. Вкотре роз’яснено норми законодавства щодо неналежного виконання батьківських обов’язків.

  В рамках оперативного реагування на повідомлення про вчинення домашнього насильства, проведено відповідну роботу з сім’єю, що проживає на території с. Божиківці. Роз’яснено норми діючого законодавства щодо покарання осіб, які вчиняють насильство, та підтримки його жертв, надано психологічну допомогу особам, які постраждали від домашнього насильства. Наголошено про вплив насильства на формування особистості дітей, їх емоційний і фізичний розвиток.

  З органами місцевого самоврядування обговорено спроможність батьків задовольняти потреби дітей та шляхи мінімізації складних життєвих обставин.

  21 лютого у Хмельницькій санаторній школі спільно з працівниками школи та міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проведено виховний захід під гаслом «Слово наше рідне – слово українське» – до Міжнародного дня рідної мови.

  Метою запропонованого заходу було – донести учням інформацію про заснування Міжнародного дня рідної мови, викликати бажання вивчати українську мову, милуватися її красою; прищеплювати і розвивати почуття патріотизму, національної гордості за мову, за тих, хто передав нам у спадок цей неоціненний скарб; виховувати любов до рідної мови, бажання досконало її знати. Учні декламували вірші українських поетів, відгадували слова за поданими епітетами, читали гуморески та народні усмішки, брали участь у вікторинах та конкурсах, співали українських пісень, підводили підсумки написаних учнями мовних вправ.

  На заході панувала святкова атмосфера, дружелюбні посмішки дітей супроводжували нас на протязі всього дійства.

  Коли дитина чимось налякана, батьки найчастіше прагнуть відмежувати її від джерела небезпеки. Це має сенс, якщо налякало щось справді небезпечне – наприклад якщо дитина переходить дорогу з пожвавленим рухом — це навчить розпізнавати те, що становить небезпеку. Але як вчинити, якщо дитина злякалася чогось абсолютно звичного: наприклад, літака, який пролітає, боїться спати сама в кімнаті, або йти до школи? Як бути, якщо тривоги заважають дитині досягати життєвих цілей, або просто жити повноцінно?

  Показуйте дитині приклад хоробрості

  Пам’ятайте, що батьки є для дитини головним прикладом для наслідування. Тому, якщо ви будете демонструвати хоробрість у присутності дитини, найімовірніше, вона старатиметься бути такою ж. Даючи дитині особистий приклад хоробрості, ви можете також розуміти визнавати її почуття. Наприклад, скажіть дитині: «Я розумію, що ти нервуєш через те, що завтра вперше підеш у школу. Першого дня може бути важко». Якщо дозволити дитині вільно висловлювати занепокоєння, вона швидше стане впевненішою. Дитина вчиться хоробрості і спокою, коли спостерігає за вами в різних ситуаціях. Наприклад, коли в магазині ви просите продавця допомогти вам, або коли не втрачаєте спокою, потрапивши в автомобільний затор чи запізнюючись на важливу зустріч.

  З‘ясуйте причину неспокою

  Занепокоєння й тривога дитини можуть передаватися членам сім’ї і викликати в них стрес. Іноді стрес батьків може виражатися в ненавмисному звинуваченні – «Дитина не може їсти в школі, тому що хвилюється». Такі твердження побічно припускають, що дитина винна в тому, що вона знервована. Змінюючи свої твердження – «Через занепокоєння дитині важко в школі», ви визнаєте, що занепокоєння викликане зовнішніми факторами, і дитина в них не винна.

  Погляньте своїм страхам в обличчя

  Головне правило позбавлення неспокою – це проживання свого страху. Інакше кажучи, ви мусите подивитися вашим страхам в обличчя. Це може здатися парадоксальним, але, перебуваючи в ситуації, що викликає у нас тривогу, ми повинні залишатися в ній, а не уникати її. Тоді поступово наша тривога зменшується. Так ми вчимося долати негативні емоції. Стикаючись віч-на-віч зі своїми страхами, дитина засвоює, що та чи інша ситуація може бути не такою страшною, як їй здавалося. Наприклад, дитину хвилює розлука з батьками. Якщо її залишати саму спочатку на короткий термін, а потім – на довший, вона зрозуміє, що її побоювання не виправдалися: нічого поганого не сталося ні з батьками, ні з нею самою. Також дитина зрозуміє, що її тривога – тимчасове явище, і слабшає вона з кожним новим разом.

  Використовуйте позитивне підкріплення

  Щоб мотивувати дитину дивитися в обличчя страхам, батьки можуть заохочувати її спроби зробити це. Позитивне підкріплення може бути виражене в різних формах: наприклад, у вигляді словесної похвали. Це особливо ефективно, коли ви щиро захоплюєтеся поведінкою дитини, наголошуєте на тому, що саме вам сподобалося і висловлюєте похвалу відразу ж, як дитина здійснила бажаний вчинок, наприклад: «Ти молодець, що перший почав розмову із незнайомою тобі людиною», а не просто: «Молодець». Завдяки цьому дитина зможе зрозуміти, що саме у її поведінці вам сподобалося. Усі зусилля дитини, які вона докладає до того, щоб зустрітися зі своїми страхами, гідні похвали. Пам’ятайте, зміни завжди даються дитині нелегко. У цьому їй може знадобитися допомога батьків, а іноді й дитячого психолога.