Дитяча брехня. Іноді дорослим, вона здається такою нехитрою і наївною. Але причини того, що дитина починає брехати батькам, нешкідливими або незначущими назвати ніяк не можна. Не поспішайте засуджувати і карати доньку чи сина за брехню.

  Як би сумно це не звучало, але те, що дитина почала вам брехати, говорить про кризу довіри у ваших стосунках. І шукати шляхи виходу з цієї кризи потрібно саме вам, батькам, як більш досвідченим, врівноваженим, авторитетним. Причин того що діти починають говорити неправду може бути декілька.

  Надмірна суворість

  Якщо ви виховуєте дитину в строгості і караєте за вчинені проступки, то дивуватися тому, що дитина вам бреше, намагаючись уникнути чергового осуду не варто.

  Гра почуттями

  Якщо ви демонстративно засмучуєтеся, хапаєтеся за серце, звинувачуйте дитину в своєму поганому самопочутті після її витівок або поганих оцінок, ви самі провокуєте доньку чи сина всіляко приховувати свої промахи, щоб, просто, не засмучувати вас.

  Недолік уваги

  Якщо дитина вигадує і розповідає всім, хто готовий її слухати, історії про щасливу сім’ю, про те, як її люблять батьки, то, можливо саме всього цього їй не вистачає в дійсності. Дитина обманює тільки для того, щоб привернути до себе вашу увагу, якої  їй так бракує.

  Комплекс неповноцінності

  Дитина може бути незадоволена собою. Це відбувається тоді, коли батьки її часто критикують, розвиваючи тим самим у маленькій людині комплекс неповноцінності. Брехня в даному випадку – це спроба змінити, прикрасити не дуже райдужну дійсність. Стати в своїх очах і в очах оточуючих гідним поваги і захоплення. Якщо за характером брехні дитини вам вдалося визначити її основні причини, то половину шляху до викорінення цієї звички пройдено. Що ж робити далі.

  Зберігайте спокій

  Сядьте поруч із дитиною так, щоб ваші очі знаходилися на одному рівні. Спокійно скажіть, що ви знаєте, що дитина збрехала. Попросіть сказати вам правду, запевнивши попередньо, що сердитися так само, як і карати  не будете.

  Тримайте слово

  Обов’язково при цьому ви повинні підкреслити, як сильно любите дитину. І що б вона не зробила, любити менше не станете. Коли дитина перейметься до вас довірою і розповість вам правду, стримаєте своє слово – не сваріть її.

  Допоможіть розібратися

  Допоможіть дитині розібратися в сформованій ситуації. Поясніть, що вона зробила неправильно. І обов’язково розкажіть, як в даній ситуації потрібно було вчинити. Закінчіть розмову ще одним поясненням, що ви її любите  і в будь-якій ситуації готові прийти дитині на допомогу.

  Особистий простір

  Коли діти досягають підліткового віку, дуже часто причина їх брехні полягає в бажанні створити для себе особистий простір, незалежну від дорослих територію, де господарем буде тільки сама дитина. І ваше завдання – цю територію своєму тінейджеру надати. У розумних межах, звичайно. Але щоб дати дитині реально відчути, що вона перейшла на нову сходинку дорослішання.

  Окресліть рамки

 Проте більша самостійність – це не синонім вседозволеності. Тому тут важливо чітко окреслити рамки самостійності підлітка на даному віковому етапі. Та ще важливіше, щоб з цими рамками погодилася сама дитина. Дискутуйте і будьте готові до компромісів. Можете навіть укласти договір у письмовому вигляді. Пам’ятайте, брехня не зникне відразу ж після того, як ви поговорили з дитиною. Дайте на це час. Дитина буде чесною з батьками, коли не боятиметься покарань та гніву, відчуватиме підтримку, щоб не сталося, чутиме в свою адресу похвалу та заохочення, якщо у ваших стосунках пануватиме довіра та взаєморозуміння. Не менш важливий і особистий приклад. Наскільки щирі, чесні і відкриті ви самі, настільки ваші діти ці якості від вас і переймуть. Створіть атмосферу злагоди і гармонії в сім’ї. І тоді маленькі її члени не будуть шукати порятунку від страждання і самотності у брехні…

  Коли батьки дізнаються про те, що їх чадо потайки бере у них гроші, вони обурюються і впадають у стан безвиході: що робити і чому так сталося? Дитяче злодійство може бути усвідомлене або неусвідомлене порушення кордонів інших людей, нелегальне вторгнення в їх простір і привласнення собі їх власності, спосіб сказати дорослим про якесь своє неблагополуччя, спосіб впоратися з наслідками травми або можливість отримати те, що іншим способом не отримати.

  Як розмежувати: “моє” і “батьківське”

  Приблизно в три роки у дитини відбувається формування понять “моє” і “твоє”. У цей момент вона усвідомлює, що має маленький власний простір, з яким оточуючі повинні рахуватися. І якщо в цей момент батьки не зуміли закріпити ці поняття і не навчилися коректно ставитися до особистісного простору дитини, то і вона не навчиться поважати особистий простір батьків. Підліток не зрозуміє, чому йому не можна брати гроші або речі у мами чи тата, якщо вони беруть без дозволу у нього все що хочуть. Цей аспект виховання дуже важливий, оскільки у наш час велика увага приділяється формуванню індивідуальності дитини. Якщо навчити її розуміти і цінувати свою власність, то вона буде з повагою ставитися і до чужої.

  Крім того, практика психологічної роботи з підлітками, які крадуть гроші у батьків показує, що таких дітей заставляє красти, переживання деяких емоцій і почуттів.

  Злість та агресія

  Якщо у дитини є заборона на вираження своєї злості і агресії в сім’ї, то вона буде шукати альтернативний спосіб справитись з цією емоцією. І крадіжка дуже зручний спосіб для цього. Важливий факт, що це робиться не заплановано, тобто підсвідомо.

  Образа

  Коли ваш підліток ображається і так саме не може висловити свою образу в безпечній формі. Не може розібратись, спокійно, що можна з цим почуттям зробити, якщо немає ні кого хто б допоміг йому розібратись в ситуації, це може теж спричинити бажання відновити справедливість (звісно підсвідомо). І крадіжка це зручний спосіб.

  Страх

  Це може виглядати парадоксально, але страх може бути причиною крадіжок. По типу, із 2 бід обирають менше. Наприклад, коли у дитини з’явився борг, або гроші вимагають однолітки чи старші учні у школі.

  Брак емоцій

  Якщо дитині не вистачає емоцій, вона не може встановити емоційний зв’язок із найближчими людьми, то вона буде шукати ці емоції будь-яким шляхом, в тому числі і крадіжкою. Адже підсвідомо, неважливо яку увагу дитина здобуває, позитивну чи негативну.

  Самооцінка.

  А ще може бути, що батьки сильно обмежують дитину в грошах (не важливо в яких обставинах, якщо про це не ведеться роз’яснювальна робота), і тоді дитина буде відчувати себе погано в компанії дітей, які можуть щось собі купити, а вона, ні. Або дитина загалом, відчуває себе не повноцінною, або думає, що з нею будуть дружити лише через гроші, і тоді крадіжка дає шанс, виглядати в колі своїх друзів більш значущою. І це спосіб підняти свою самооцінку й авторитет. Звісно це дуже сумнівний спосіб, але якщо це не пояснювали дитині, то вона і не знає.

  Клептоманія

  Окремим пунктом варто виділити клептоманію (схильність до крадіжки). Якщо у вас є підозра, що ваша дитина має саме такий розлад, необхідно пройти обстеження і діагностику у психіатра.

    Крадіжка як протест

  Красти гроші у батьків можуть і діти із забезпечених сімей, які ні в чому не мають потреби. Батьки купують їм все, що вони захочуть. Але при цьому підлітки відчувають себе самотніми, обділеними батьківською увагою. Тата-мами повністю поглинені власними турботами і ніколи не цікавляться, чим живе рідне чадо, що його хвилює. І тоді підліток починає у них красти гроші, щоб елементарно звернути на себе увагу та змусити батьків на розмов.

 Кишенькові важливі

Багато батьків не дають дитині гроші на кишенькові витрати, міркуючи так: “Дам їй в школу булочку, яблуко, і досить”. У молодших класах така ситуація була б цілком нормальною, а в середніх – вже ні. Дитина повинна мати можливість самостійно купити собі їжу: обід в їдальні, ту ж булочку або склянку кока-коли. Вона неймовірно страждає, коли всі однокласники йдуть в їдальню або буфет, а вона не йде, тому що мама не дала грошей. Наступного разу вона без дозволу візьме ці гроші у мами, щоб відчувати себе так само впевнено, як і решта. Якщо сім’я дійсно економить, збираючи гроші на конкретні потреби, то дитині це потрібно обов’язково пояснити. В іншому випадку батьки, не бажаючи того, самі штовхають її на крадіжку.

На що звернути увагу

  Пам’ятайте, у кого (з родини або школи) – дитина краде, тому і направлене послання дитини. Що саме вона бере і на що витрачає вкрадені гроші? Це вкаже на якийсь дефіцит, виражений символічно.Як давно дитина це робить? Якщо давно, то родина має деяку “сліпоту”, старанно не помічає труднощів, боїться з ними мати справу. Це спосіб дитини “відкрити очі” системі.