Наркоманія – не вирок! Попри карантин Центр соціально-психологічної реабілітації працює у штатному режимі. Відвідувачів до клієнтів не пускають, утім, кожен з них може піти. Нагадаємо, центр соціально-психологічної реабілітації – він же знаний в народі як «Вікторія» – був першим в Україні державним закладом, котрий почав проводити лікування нарко- та алкозалежних осіб за допомогою трудотерапії. Наразі тут реабілітується 24 клієнти, віком від 18-ти до 50 років.

Олег – не справжнє ім’я нашого героя – ми спеціально його змінили, адже, будь-яка інформація про підопічних центру – конфіденційна. Хлопець погодився розповісти свою історію, бо вже – на шляху до одужання. 8 місяців лікування – і результат, так би мовити, на обличчя. Всі думки юнака – не про гроші, котрі потрібно знайти на наркотики, а про власне щасливе майбутнє.

Головна ціль юнака – власна родина й нормальне життя, якого, не заперечує, себе власноручно позбавив раніше. Без наркотиків та алкоголю майбуття бачить кожен із підопічних Центру соціально-психологічної реабілітації. Наразі лікування тут проходить 24 особи. Спосіб соціалізації нарко- та алкозалежних тут – особливий. Хлопців та дівчат до нормального життя повертають за допомогою трудотерапії.

Клієнти центру не лише займаються тваринництвом, а й вирощують овочі. Ось усе, що залишилось від минулорічної власноруч зробленої консервації. Її, як і свіжий врожай самі ж вихованці подають до столу. Харчуються 4 рази. В раціоні завжди молочка від своїх же корів. Сьогодні на другий сніданок – манка. А на обід

На свята у вихованців зазвичай – особливе меню плюс особливі розваги. На території власними силами тут спорудили диско-кімнату.

Дискотеку з ді-джеєм та світовими ефектами тут проводять не просто так, а в лікувальних цілях.

В центрі не просто навчають жити по-новому, а й за особливими правилами. Їх тут декілька.

А, головне, – не можна залишати територію без попередження. Центр свободи своїх клієнтів не обмежує. Покинути лікування можна в будь-який час. Тут не приховують, випадки трапляються. Адже, на жаль, вилікувати від залежності можна далеко не всіх.

Таких долонь, певні у Центрі, може бути значно більше. Місця є, а лікування абсолютно безоплатне. Тому, запрошують всіх, хто готовий поборотись з залежністю, просто приїхати. Так, як це свого часу зробив Олег. Перше спілкування з психологом не залишило юнака байдужим – він на впевненому шляху до видужання. До кінця – ще далеко. Зате попереду – зовсім інше життя. І постійна підтримка психолога.

https://youtu.be/m7lfqsAAEwU

       У підлітковому віці питання зовнішності стає дуже актуальними. Підвищена увага до свого вигляду, глузування однолітків, необережні зауваження авторитетних для дівчинки осіб, особливо батька чи братів, некоректні промови заздрісних подруг можуть зіграти рокову роль у розвитку нервової анорексії. Таке трапляється, як правило, у соціально досить успішних сім’ях. До «групи ризику» входять родини, де існує «культ їжі», або протилежний підхід до харчування. Типи анорексії Анорексія буває двох типів: • Деструктивна коли особа просто різко обмежує обсяги з’їденої їжі. • Булімічна: спершу виникає переїдання значними об’ємами, а тоді миттєве очищення шлунка шляхом блювання і застосування засобів, що провокують діарею. Ознаки анорексії Підліткам влистиво обманювати батьків. Тож на перших етапах важко виявити анорексію. Має насторожити: різке падіння ваги (протягом місяця), дратівливість, відмова від прийому їжі в колі родини або друзів, зникнення після застілля. Дієта без мети Також до ознак анорексії можна віднести дієту без мети. Дівчина-підліток знаходиться у тому віці, коли під дією гормонів тіло змінюється. Вона сідає на дієту, щоб скинути зайву вагу. В такому випадку вона зазвичай ставить перед собою чітку мету: схуднути на три кілограми за місяць або «влізти» в тісні джинси. Якщо дівчина припиняє їсти без будь якої виразно поясненої мети, це може бути першою ознакою анорексичної поведінки. Дівчина-аноретик не жаліється ніколи. Навпаки, голодування викликає в неї почуття ейфорії. Сортування продуктів Для анорексика сісти за стіл – справжній іспит. Дівчина рахує калорії, відмовляється від жиру та цукру, нескінченно довго жує кожен шматочок їжі. Продукти не повинні перемішуватися та торкатися один одного. Гіперактивність Підліток під час дієти зазвичай відмовляється від виснажливих фізичних вправ, занять спортом, в той час як анорексик займається спортом, доводячи себе майже до нестями. Маскування Як тільки починається хвороба, дівчина-анорексик починає обирати вільний одяг, щоб приховати своє тіло. Вона вигадує різноманітні приводи для того, щоб не сідати за стіл. Дівчина це робить не заради насолоди, не за розрахунком, а скоріш за все для того, щоб не засмучувати своїх близьких. Не змушуйте їсти дитину насильно Що потрібно робити, якщо батьки побачили тривожні симптоми анорексії? Головне правило – без різких рухів. Ні в якому разі не можна змушувати дитину їсти насильно. Ніяких фраз, типу: «Їж! Ти худа, ходиш голодна». Дитина закриється і зробить все так, що ви навіть і не дізнаєтеся. Таким втручанням та надмірним контролем можна зробити тільки гірше. Порадьтеся із спеціалістом Якщо дитина каже, що вона хоче схуднути – порадьтесь із спеціалістом, який режим харчування дійсно допоможе стати стрункою і не завдасть шкоди організму, який інтенсивно розвивається; При першій же підозрі, що дитина не просто сіла на дієту, а робить це з метою стати схожою на якийсь безтілесний ідеал, намагайтесь зрозуміти причини цього рішення і негайно звертайтесь до лікаря. Худніть разом Худніть «разом» – не готуйте дитині окремо дієтичні страви, водночас ставлячи для себе різноманітні заборонені для неї делікатеси. Доведіть, що Ви будете завжди і у всьому поряд з Здоровий спосіб життя, а не вага Такі явища як анорексія рідко виникають на порожньому місці. Як і багато інших проблем, вони починаються з дрібниць, а потім стрімко набирають ходу. Від самого початку необхідно звертати увагу не на вагу дитини, а на здорове харчування і регулярні фізичні вправи. Перебільшена увага до ваги може спричини розвиток буліміі та анорексії. Коли батьки починають тиснути на дитину і наполягати, що їй треба схуднути, це призводить до прямо протилежного результату — переїдання й ожиріння. Не дражніть свою дитину, називаючи її «товстунцем» чи «пампушкою». Ви, звичайно ж, не хочете її скривдити, але діти дуже чутливі до подібних жартів. Не загострюйте увагу на стрункості Це чудово, коли у вашої доньки від природи струнка фігура, але не загострюйте постійно увагу на тому, як гарно бути худенькою. Адже саме худі діти найбільше наражаються на ризик розвитку нервової анорексії, оскільки їхній організм швидше розстається з калоріями. Коли ж вони постійно чують компліменти з приводу своєї фігури, у них може виникнути велика спокуса стати ще стрункішими і привабливішими. Досконалість — не завжди добре Деякі дослідження показують, що діти, які хворіють на розлад харчування, часто намагаються бути досконалими в усьому. Вони прагнуть будь-що перевершити своїх однокласників. З такими дітьми необхідно проводити постійну роботу, щоб стримати в них прагнення досягти успіху за будь-яку ціну. Постарайтеся зацікавити дитину яким-небудь командним видом спорту, а не індивідуальним, що часто-густо надто впливає на особистість. Якщо дитина ходить на танці чи музику, підшукайте для неї викладача, який більше уваги приділяє творчості і самовираженню, ніж досконалості техніки. Стежте за собою Стежте за своєю власною поведінкою. Якщо ви постійно сидите на якійсь дієті, то цим показуєте дитині, що з вагою неодмінно треба боротися. Коли ж вам справді треба схуднути, найкраще подати це для дитини як частину загального плану з організації більш здорового способу життя, а не звичайне бажання виглядати більш привабливо. Як ідея має виступати зміцнення здоров’я, що більш ефективно вплине на дитину. І на завершення якщо ви всеж зіштовхнулися з проблемою – усвідомте дві речі: самі ви не справитеся, аноректик ніколи не визнає свою хворобу. Вам потрібно звертатися до спеціалістів – психолога, дієтолога, гастроентеролога, ендокринолога. Анорексія не “пройде сама”, не мине від вмовлянь, погроз чи розмов, не “переростеться”. Це серйозна хвороба, яку треба кваліфіковано лікувати.

     23 червн в кабінеті відділу соціальної роботи з населенням виконавчого комітету Полонської міської ради ОТГ,директором благодійного фонду «Ксена» –  була проведена консультативна зустріч для суб’єктів, які взаємодіють у сфері протидії торгівлі людьми.

Метою зустрічі було: ознайомлення із законодавством України з протидії торгівлі людьми, заходи з виявлення постраждалих від торгівлі людьми, співпраця, взаємодія і допомога особам постраждалим від торгівлі людьми, проведення заходів забезпечення безпеки на території громади.

         Днями, з метою соціальної підтримки сімей, які опинились у складних життєвих обставинах,  перевірки соціально – побутових умов проживання дітей та підлітків працівниками районного центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді та служби у справах дітей райдержадміністраціїбув здійснений виїзд в село Пліщин.

Обстежено забезпечення прав дітей в умовах карантину, перевірено цільове використання державних коштів на новонароджених дітей, використання державної соціальної допомоги багатодітними сім’ями. Приємно відзначити, що в сім’ях, які відвідали, батьки працювали на присадибних ділянках, займались господарськими справами. Діти забезпечені іграшками, сезонним одягом.

Проведені профілактичні бесіди щодо недопущення правопорушень та злочинів у подальшому з неповнолітніми, які перебувають на профілактичному обліку у підрозділі сектору ювенальної превенції Шепетівського ВП ГУНП.

За результатами перевірок складено акти обстеження умов проживання дітей. З батьками проведено профілактичні бесіди щодо належного виконання батьківських обов’язків.

        Кімната для дискотек, занять спортом, ігор, читання та навіть власне господарство –  так виглядає державний реабілітаційний центр для нарко- та алкозалежних «Вікторія». Усього таких закладів в Україні –4. Нині тільки три із них – робочі. І один – на Хмельниччині.

Сьогодні тут на спеціальній терапії  – 24 людини. Серед них і чоловіки, і жінки різного віку. Живуть за спеціальним денним розпорядком. Самостійно готують сніданки, обіди та вечері. До прикладу, нині у меню манна каша на домашньому молоці, макаронний суп та млинці.

Передісторія кожного, хто потрапив у це місце – різна.  Та спільним є – невміння зупинитися вчасно. Наслідки – тяжкі, розповідає один із реабілітантів.

А позбутися загрозливої для життя залежності самотужки – вкрай складно. Чоловік мріє про, здавалося б, найпростіше – звичайне життя та повноцінну сім’ю.

Така реабілітація проходить у декілька етапів – розповідає директор «Вікторії». Перший – називають «локатором».

Після другого етапу мешканці центру вже можуть бути наставниками для колег-новачків і навіть отримати «відпустку»,  щоправда, під наглядом.

Таким чином відбувається ресоціалізація. Та, на жаль, не усім вдається зробити це з першого разу. Лише для 30-ти відсотків – боротьба із залежністю успішна.  І на переломному етапі такі люди потребують найбільшої уваги та підтримки від рідних та близьких.

https://youtu.be/_FFcXmKBMpg

Кімната для дискотек, занять спортом, ігор, читання та навіть власне господарство –  так виглядає державний реабілітаційний центр для нарко- та алкозалежних «Вікторія». Усього таких закладів в Україні –4. Нині тільки три із них – робочі. І один – на Хмельниччині.

Сьогодні тут на спеціальній терапії  – 24 людини. Серед них і чоловіки, і жінки різного віку. Живуть за спеціальним денним розпорядком. Самостійно готують сніданки, обіди та вечері. До прикладу, нині у меню манна каша на домашньому молоці, макаронний суп та млинці.

Передісторія кожного, хто потрапив у це місце – різна.  Та спільним є – невміння зупинитися вчасно. Наслідки – тяжкі, розповідає один із реабілітантів. А позбутися загрозливої для життя залежності самотужки – вкрай складно. Чоловік мріє про, здавалося б, найпростіше – звичайне життя та повноцінну сім’ю. Така реабілітація проходить у декілька етапів – розповідає директор «Вікторії». Перший – називають «локатором».Після другого етапу мешканці центру вже можуть бути наставниками для колег-новачків і навіть отримати «відпустку»,  щоправда, під наглядом.Таким чином відбувається ресоціалізація. Та, на жаль, не усім вдається зробити це з першого разу. Лише для 30-ти відсотків – боротьба із залежністю успішна.  І на переломному етапі такі люди потребують найбільшої уваги та підтримки від рідних та близьких.

Кімната для дискотек, занять спортом, ігор, читання та навіть власне господарство –  так виглядає державний реабілітаційний центр для нарко- та алкозалежних «Вікторія». Усього таких закладів в Україні –4. Нині тільки три із них – робочі. І один – на Хмельниччині.

Сьогодні тут на спеціальній терапії  – 24 людини. Серед них і чоловіки, і жінки різного віку. Живуть за спеціальним денним розпорядком. Самостійно готують сніданки, обіди та вечері. До прикладу, нині у меню манна каша на домашньому молоці, макаронний суп та млинці.

Передісторія кожного, хто потрапив у це місце – різна.  Та спільним є – невміння зупинитися вчасно. Наслідки – тяжкі, розповідає один із реабілітантів.

А позбутися загрозливої для життя залежності самотужки – вкрай складно. Чоловік мріє про, здавалося б, найпростіше – звичайне життя та повноцінну сім’ю.

Така реабілітація проходить у декілька етапів – розповідає директор «Вікторії». Перший – називають «локатором».

Після другого етапу мешканці центру вже можуть бути наставниками для колег-новачків і навіть отримати «відпустку»,  щоправда, під наглядом.

Таким чином відбувається ресоціалізація. Та, на жаль, не усім вдається зробити це з першого разу. Лише для 30-ти відсотків – боротьба із залежністю успішна.  І на переломному етапі такі люди потребують найбільшої уваги та підтримки від рідних та близьких.