Україна на карантині. Багато сімей опинилися в ізоляції вдома і це не просте психологічне випробування. Як цей час використати з користю. Відчувати не обмеження, а можливості. Як говорити з дітьми про вірус і чим зайняти їх на карантині.
Дайте час на адаптацію
Коли ми зіштовхуємося з новими умовами нам всім необхідний час, аби звикнути. І перші півтора два тижні тижні карантину – адаптація до нових умов. Якщо діти почали поводитись гірше, якщо ви зриваєтеся, відчуваєте, що все виходить з-під контролю – це нормально. Дайте час собі та оточуючим на адаптацію. При цьому нагадуйте собі – «ми гарні батьки», що б в цей час вдома не відбувалось, який би ґвалт не стояв, треба говорити собі – «я гарний батько/мати, я впораюсь, я дорослий. Насправді, зараз всі намагаються впоратись з панікою, і це не може не позначуватись на батьківській самооцінці. Це складно, але вона має бути непохитною. Перше, що необхідно прийняти, що неможливо все тримати під контролем, друге – що ми найкращі батьки для своїх дітей будь-що, третє – домовлятись з дітьми.
Слабкі сторони
Наступне, що можна зробити, після періоду адаптації – поспостерігайте за своїми родинами і виявіть, де є слабкі місця. Якщо в родині є слабкі теми, то зараз вони вийдуть на поверхню. «Слабка тема», наприклад, це невміння озвучувати свої потреби, або доносити їх неяк потребу, а як претензію, або невміння реагувати на агресію, або взагалі нерозуміння, чим займатись разом. Вам треба з’ясувати ці місця, щоб потім шукати методи корекції.
Розповідайте дітям про загрози
Говоріть з дітьми, коли самі спокійні, коли маєте відповіді. Розкажіть, що зараз в усьому світі шукають засіб, вакцину, можливість запобігти вірусу. Час від часу у світі бувають такі захворювання і вже не раз люди знаходили засоби боротьби. Зробіть кілька разів акцент на тому, що ми у безпеці, що ми невразливі, що карантин – це не покарання і не канікули. Це час, коли ми бережемося і бережемо інших. Поясніть чому потрібно носити маски. Звичайно, треба подавати це в ігровій формі – вдягати маску на дитину, на себе, розмальовувати їх, гратися.
Взаємодопомога
Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.
Дітей не потрібно розважати
Важливо пам’ятати, що дітей не потрібно увесь час розважати. Головне правило карантину – дорослі знаходьте час на себе та свої захоплення. Треба дати дітям можливість усвідомити, як це – бути з батьками так довго. Тому що діти до цього теж не звикли. Треба поспостерігати, що буде проявлятись у стосунках. І треба дати дітям понудьгувати – нехай вони скучать за школою, навчанням зокрема. Цей карантин можна перетворити на джерело більшої близькості. А близькість – це коли ми заново дивимось на своїх дітей, бачимо їх з інших боків і, може, ми побудуємо нові комфортні кордони для кожного у родині.
Ситуація, в якій ми опинились, вимагає стійкості, а її ніде взяти, окрім в собі. Дозволяйте собі хоча б дві хвилина паузи, такого собі детоксу, щоб відновити сили. Обмежуйте час в соцмережах. Зробити собі список гарячих телефонів і телефонів людей, яким довіряєте. Приділяйте час заняттям, які приносять радість. І пам’ятайте, ми дітям не потрібні 24 години на добу, їм треба побути самим, без нас, ми не аніматори в їхньому житті. Треба дати дітям можливість самим організувати себе. Налаштуйтеся, що ми вийдемо з карантину більш близькими та адаптованими до життя.
12 березня 2020 року за головуванням заступниці голови Деражнянської райдержадміністрації, Заряни Попадіної, відбулося засідання координаційної ради з питань сім’ї, гендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильства в сім’ї та протидії торгівлі людьми. У засіданні взяли участь начальниця управління соціального захисту населення, Тетяна Кравченко, головний спеціаліст відділу освіти, Мирослава Дидова, начальник служби у справах дітей райдержадміністрації, Володимир Стаднік, головний лікар КП «Деражнянський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», Михайло Затворніцький, заступник начальника Деражнянського відділення поліції, Дмитро Давидович. На порядку денному стояло 4 питання щодо здійснення соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Директорка Деражнянського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Галина Березюк, проаналізувала роботу центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та участь у здійсненні соціального супроводу суб’єктів соціальної роботи. В результаті обговорення питання комісією прийнято рішення про припинення соціального супроводу із досягненням позитивного результату 10 сімей, в яких 21 дитина, які перебувають у складних життєвих обставинах, з них: подолано складні життєві обставини у 4 сім’ях, мінімізовано — у 6 сім’ях.
Психологом Центру Каритун Оксаною було проведено тренінг для осіб, які перебувають на обліку у Міському Центрі зайнятості. Темою зустрічі стала: “Психологічні особливості для сприяння успішного проходження співбесіди з роботодавцем”. Учасникам вдалося розглянути основні принципи співбесіди та важливі психологічні чинники які допоможуть здобути роботу своєї мрії.


Днями у важкій ситуації опинилась жінка з дітьми, яка постраждала від домашнього насильства. Але у житті немає безвихідних ситуацій – головне вчасно звернутися за підтримкою до відповідних організацій та, що вкрай важливо, мати бажання з ними співпрацювати задля того, щоби подолати свої проблеми.
Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, яка не втрачає актуальності у ХХІ ст. для жодної країни світу, включаючи Україну. Експлуататори отримують прибуток через контроль та експлуатацію інших людей. Ця проблема може торкнутися кожного, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу. Щорічно близько 600 – 800 тисяч осіб у світі продають за кордон з метою експлуатації.

Здається, що наша політика все більше визначається почуттями. Ми живемо за часів постійного емоційного напруження. Факти піддають сумніву з позиції відчуття правди. Зростає популярність радикалів усіх кольорів, які пропонують прості відповіді на складні запитання. Саме цьому присвячена виставка «Влада почуттів. Німеччина 19 | 19», яка висвітлює події 100-річної історії через призму емоцій. Вихідною точкою експозиції стали 20 сучасних форм виявлення емоційного стану людини, які унаочнюють послідовність розвитку та переломні моменти історії через світ почуттів, які впливали на розвиток останніх 100 років, і інтенсивність яких і до сьогодні впливає на політику та суспільство. Виставка послідовно демонструє прив’язку до актуальності історичної та політичної освітньої роботи. Чіткі тексти, 140 історичних світлин та факсиміле, а також мультимедійний супровід спонукають замислитися про владу почуттів у минулому та сучасності.