Наркоманія – не вирок: попри карантин Центр соціально-психологічної реабілітації працює у штатному режимі Сюжет ТБ 7+

Популярні

      Наркоманія – не вирок! Попри карантин Центр соціально-психологічної реабілітації працює у штатному режимі. Відвідувачів до клієнтів не пускають, утім, кожен з них може піти. Нагадаємо, центр соціально-психологічної реабілітації – він же знаний в народі як «Вікторія» – був першим в Україні державним закладом, котрий почав проводити лікування нарко- та алкозалежних осіб за допомогою трудотерапії. Наразі тут реабілітується 24 клієнти, віком від 18-ти до 50 років.

Олег – не справжнє ім’я нашого героя – ми спеціально його змінили, адже, будь-яка інформація про підопічних центру – конфіденційна. Хлопець погодився розповісти свою історію, бо вже – на шляху до одужання. 8 місяців лікування – і результат, так би мовити, на обличчя. Всі думки юнака – не про гроші, котрі потрібно знайти на наркотики, а про власне щасливе майбутнє.

Головна ціль юнака – власна родина й нормальне життя, якого, не заперечує, себе власноручно позбавив раніше. Без наркотиків та алкоголю майбуття бачить кожен із підопічних Центру соціально-психологічної реабілітації. Наразі лікування тут проходить 24 особи. Спосіб соціалізації нарко- та алкозалежних тут – особливий. Хлопців та дівчат до нормального життя повертають за допомогою трудотерапії.

Клієнти центру не лише займаються тваринництвом, а й вирощують овочі. Ось усе, що залишилось від минулорічної власноруч зробленої консервації. Її, як і свіжий врожай самі ж вихованці подають до столу. Харчуються 4 рази. В раціоні завжди молочка від своїх же корів. Сьогодні на другий сніданок – манка. А на обід

На свята у вихованців зазвичай – особливе меню плюс особливі розваги. На території власними силами тут спорудили диско-кімнату.

Дискотеку з ді-джеєм та світовими ефектами тут проводять не просто так, а в лікувальних цілях.

В центрі не просто навчають жити по-новому, а й за особливими правилами. Їх тут декілька.

А, головне, – не можна залишати територію без попередження. Центр свободи своїх клієнтів не обмежує. Покинути лікування можна в будь-який час. Тут не приховують, випадки трапляються. Адже, на жаль, вилікувати від залежності можна далеко не всіх.

Таких долонь, певні у Центрі, може бути значно більше. Місця є, а лікування абсолютно безоплатне. Тому, запрошують всіх, хто готовий поборотись з залежністю, просто приїхати. Так, як це свого часу зробив Олег. Перше спілкування з психологом не залишило юнака байдужим – він на впевненому шляху до видужання. До кінця – ще далеко. Зате попереду – зовсім інше життя. І постійна підтримка психолога.

https://youtu.be/m7lfqsAAEwU

Шанс на звичне життя: як відбувається реабілітація нарко- та алкозалежних українців у спеціальних центрах Сюжет ТБ 33канал

Популярні

        Кімната для дискотек, занять спортом, ігор, читання та навіть власне господарство –  так виглядає державний реабілітаційний центр для нарко- та алкозалежних «Вікторія». Усього таких закладів в Україні –4. Нині тільки три із них – робочі. І один – на Хмельниччині.

Сьогодні тут на спеціальній терапії  – 24 людини. Серед них і чоловіки, і жінки різного віку. Живуть за спеціальним денним розпорядком. Самостійно готують сніданки, обіди та вечері. До прикладу, нині у меню манна каша на домашньому молоці, макаронний суп та млинці.

Передісторія кожного, хто потрапив у це місце – різна.  Та спільним є – невміння зупинитися вчасно. Наслідки – тяжкі, розповідає один із реабілітантів.

А позбутися загрозливої для життя залежності самотужки – вкрай складно. Чоловік мріє про, здавалося б, найпростіше – звичайне життя та повноцінну сім’ю.

Така реабілітація проходить у декілька етапів – розповідає директор «Вікторії». Перший – називають «локатором».

Після другого етапу мешканці центру вже можуть бути наставниками для колег-новачків і навіть отримати «відпустку»,  щоправда, під наглядом.

Таким чином відбувається ресоціалізація. Та, на жаль, не усім вдається зробити це з першого разу. Лише для 30-ти відсотків – боротьба із залежністю успішна.  І на переломному етапі такі люди потребують найбільшої уваги та підтримки від рідних та близьких.

https://youtu.be/_FFcXmKBMpg

Шанс на звичне життя: як відбувається реабілітація нарко- та алкозалежних українців у спеціальних центрах

Популярні

Кімната для дискотек, занять спортом, ігор, читання та навіть власне господарство –  так виглядає державний реабілітаційний центр для нарко- та алкозалежних «Вікторія». Усього таких закладів в Україні –4. Нині тільки три із них – робочі. І один – на Хмельниччині.

Сьогодні тут на спеціальній терапії  – 24 людини. Серед них і чоловіки, і жінки різного віку. Живуть за спеціальним денним розпорядком. Самостійно готують сніданки, обіди та вечері. До прикладу, нині у меню манна каша на домашньому молоці, макаронний суп та млинці.

Передісторія кожного, хто потрапив у це місце – різна.  Та спільним є – невміння зупинитися вчасно. Наслідки – тяжкі, розповідає один із реабілітантів. А позбутися загрозливої для життя залежності самотужки – вкрай складно. Чоловік мріє про, здавалося б, найпростіше – звичайне життя та повноцінну сім’ю. Така реабілітація проходить у декілька етапів – розповідає директор «Вікторії». Перший – називають «локатором».Після другого етапу мешканці центру вже можуть бути наставниками для колег-новачків і навіть отримати «відпустку»,  щоправда, під наглядом.Таким чином відбувається ресоціалізація. Та, на жаль, не усім вдається зробити це з першого разу. Лише для 30-ти відсотків – боротьба із залежністю успішна.  І на переломному етапі такі люди потребують найбільшої уваги та підтримки від рідних та близьких.

Шанс на звичне життя: як відбувається реабілітація нарко- та алкозалежних українців у спеціальних центрах

Кімната для дискотек, занять спортом, ігор, читання та навіть власне господарство –  так виглядає державний реабілітаційний центр для нарко- та алкозалежних «Вікторія». Усього таких закладів в Україні –4. Нині тільки три із них – робочі. І один – на Хмельниччині.

Сьогодні тут на спеціальній терапії  – 24 людини. Серед них і чоловіки, і жінки різного віку. Живуть за спеціальним денним розпорядком. Самостійно готують сніданки, обіди та вечері. До прикладу, нині у меню манна каша на домашньому молоці, макаронний суп та млинці.

Передісторія кожного, хто потрапив у це місце – різна.  Та спільним є – невміння зупинитися вчасно. Наслідки – тяжкі, розповідає один із реабілітантів.

А позбутися загрозливої для життя залежності самотужки – вкрай складно. Чоловік мріє про, здавалося б, найпростіше – звичайне життя та повноцінну сім’ю.

Така реабілітація проходить у декілька етапів – розповідає директор «Вікторії». Перший – називають «локатором».

Після другого етапу мешканці центру вже можуть бути наставниками для колег-новачків і навіть отримати «відпустку»,  щоправда, під наглядом.

Таким чином відбувається ресоціалізація. Та, на жаль, не усім вдається зробити це з першого разу. Лише для 30-ти відсотків – боротьба із залежністю успішна.  І на переломному етапі такі люди потребують найбільшої уваги та підтримки від рідних та близьких.

 

Б’є – не означає любить: насилля важко розпізнати, але від нього можна втекти Сюжет TV7+

Насилля важко розпізнати, але від нього можна втекти. Наступний наш сюжет – як приклад для тих жінок та чоловіків, які або фізично, або морально потерпають від благовірних. Наша історія – про 23-річну дівчину Валентину, котра не стала терпіти знущань свого власного чоловіка і з двома малолітніми дітьми змогла втекти – з Молдови до України. Наразі жінка зі своїми хлопчиками в безпеці – у обласному центрі соціально-психологічної допомоги. Каже, тут їй допомогли і впоратись з психологічною травмою, і відновити документи, і стати на ноги. Сьогодні у Валентини – грандіозні плани на майбутнє, адже, як сама вважає, її життя тільки почалось.

Життя 23-річної Валентини далеко не схоже на казку. У три роки дівчинку вилучили з сім’ї. Батьків своїх не пам’ятає, бо відтоді їх більше не бачила. Дитбудинок – інтернат і випускний. Вчилася гарно, тож, вдалося вступити до вишу. Мріяла стати педагогинею, утім, не склалося. На заваді стало кохання.

Валентина каже, чоловік спершу був просто мрією. Молодий, статний, при посаді, у погонах і з перспективами. Тож коли запропонував руку і серце – навіть секунди не думала. Далі було весілля і переїзд на батьківщину благовірного – у Молдову. Там народився первісток. Щастя подружжя на цьому, на жаль, і закінчилось. Чоловік звільнився з армії і почав пити.

Валентина пригадує, коли побив вперше, навіть не думала його полишати. Адже зранку були і вибачення, і обіцянки – цього більше не повториться .

Аби примиритися з благовірним Валентина зважилася на другого сина. Утім, нічого так і не змінилося. Чоловік пив все більше і більше, бійки у хаті з часом просто стали традицією. Жінка пригадує, терпіти стала несила, тож, вирішила тікати. З двома дітьми, з чужої країни вирватися було важко. Втім, вихід таки знайшла. Благовірного попросила поїхати в гості до родичів. Тут на неї вже чекала сестра. Далі була заява в поліцію і нове – незалежне життя.

Наразі Валентина зі своїми хлопчиками в безпеці – у обласному центрі соціально-психологічної допомоги. Каже, тут їй допомогли відновити документи, стати на ноги й побачити власне майбутнє.

Директорка центру Валентиною захоплюється. Адже жінка зробила усе, аби вийти із ролі жертви. Найголовніше тут розпізнати насильство й почати діяти. До втечі готуватися треба ретельно.

Алла Андрейчак каже, чимало жінок, потерпаючи від насильства, поліції насправді бояться, адже переконані, кривдник буде мститися. Насправді ж, усе це далеко не так.

Опиратися, заручившись підтримкою легше, допомоги просити не соромно. Тим паче, що вона поруч. Головне – зробити свій перший крок.

https://youtu.be/kvIesFhullg

Центр соціально-психологічної реабілітації

Діяльність «Хмельницького обласного центру
соціально-психологічної реабілітації»

  Головним завданням та ціллю роботи всього колективу Хмельницького обласного центру соціально – психологічної реабілітації у 2019 році було проведення соціально – психологічної реабілітації та психологічної підтримки осіб, які потребували отримання соціальних послуг. Робота здійснювалась згідно річного плану та індивідуальних програм і була спрямована на закріплення тих позитивних тенденцій, які склалися в процесі діяльності, підбору методів, форм роботи, які себе виправдали. Зусилля працівників були спрямовані на забезпечення особам, які потребували отримання соціальних послуг, допомоги у формуванні, розвитку та підтримці соціальних навичок, умінь і соціальної компетенції, забезпечували розроблення та виконання індивідуальних програм соціальної реабілітації та адаптації. Здійснювались нові підходи до організації виховання: тестування, психодіагностичні, профорієнтаційні та комунікативні тренінги. Усі пропозиції плану були підпорядковані організації допомоги молодим людям, які встали на шлях позбавлення від залежності від ПАР і забезпеченню результативності цієї роботи.

  Усього в 2019 році до Центру звернулися 50 осіб залежних від ПАР, та було надано 65 консультацій близьким та родичам залежних. Включено до програми у звітному періоді 43 осіб. За 2019 рік успішно завершили курс ресоціалізації 21 особа, які повернулись у свої сім’ї, та до нормального життя. Вибуло із закладу протягом звітного періоду, не завершивши курс реабілітації 16 осіб.

  На 01 січня 2020 року у Центрі проходить реабілітацію 29 отримувачі соціальних послуг.

  Вирішуючи проблему переорієнтації колишнього залежного від ПАР протягом тривалого реабілітаційного періоду спеціалістами Центру надавалися різнопланові послуги, а саме: підтримане проживання, послуга соціальної адаптації, послуга соціальної інтеграції та реінтеграції, соціально-психологічної реабілітації, консультування, соціальна профілактика. педагогічні, соціально-медичні, , інформаційні, соціально-побутові.

  Групова робота була направлена на доведення отримувачам соціальних послуг всієї пагубності вживання ПАР та ризику захворювання ВІЛ/СНІДу. ЇЇ зміст розширено за рахунок психокорекцій них, тренінгових занять та лекцій, які проводились у 2019 році. Так в рамках процесу переорієнтації колишнього залежного, вироблення у нього поглядів на суспільство та своє місце в ньому були проведені групові заняття на теми:

  • «Шкідливі звички та їх соціальні наслідки»;
  • «Етика, етикет та правила поведінки в суспільстві»;
  • «Кого, коли та як повідомити про діагноз ВІЛ-інфікований»;
  • «Загальнолюдські цінності»;
  • «Поведінка в екстремальних ситуаціях»;
  • «Поняття про любов та кохання»;
  • «Поняття про стрес. Способи подолання та запобігання стресових ситуацій»;
  • «Шкідливість тютюнопаління»;
  • «Корисні життєві навички для молоді з дезадаптивную поведінкою»;
  • «Хвороби, що передаються в результаті вживання ПАР»;
  • «Метадонова залежність та програма ЗПТ»;
  • «Ставлення до наркозалежних у суспільстві»;
  • «Здоровий спосіб життя»;
  • «Поняття про чесність та честь»;
  • «Способи уникнення конфліктних ситуацій»;
  • «Чим відрізняється залежна людина від незалежної»;
  • Емоції та почуття в житті людини»;
  • «Механізм розвитку залежностей. Співзалежність».

  Регулярно проводились психологічні ролеві ігри з ціллю вироблення аргументованої позиції по відношеню до алкоголю та наркотичних речовин.

  Також проводились інформаційно-профілактичні заняття щодо попередження поширення алкоголізму, наркоманії, ВІЛ/СНІДу.

  До Всесвітнього Дня Боротьби з наркотиками задля запоруки здоров’я та культурно-просвітницького росту були проведені тематичні лекційні заняття.

  Протягом року для батьків, родичів та випускників центру організовувались зустрічі та бесіди, в свою чергу випускники центру ділились своїми надбаннями, успіхом та досвідом життя як у центрі так і за його межами.

  Регулярно проводилися групові зібрання новачків, які мають мотивуючий характер і покликані допомогти глибше усвідомити власні проблеми.

  Велика увага приділялась організації активного відпочинку отримувачів соціальних послуг, їх дозвіллю, забезпечення умов для занять фізкультурою та спортом, улюбленою справою. На території центру на спортивних майданчиках, відбувалися змагання з футболу та волейболу, тенісу, більярду.

  Протягом року всі отримувачі соціальних послуг були залучені до участі в костюмованих театральних виставах та різноманітних конкурсах, метою яких був розвиток творчих та комунікативних здібностей особистості. Виховна робота ґрунтувалась також на проведенні гумористичних конкурсних програм, святкування днів народжень, на які запрошували батьків, родичів та друзів, були присутні випускники Центру, які ділилися своїми враженнями про перебування в центрі.

Діяльність державного закладу ,,Хмельницький обласний соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування’’

  Більшість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування після закінчення навчання в школах-інтернатах, училищах, зустрічаються зі складними життєвими проблемами: немає підтримки зі сторони сім’ї, родини, бідність, проблема працевлаштування, відсутність документів, втрата власного  житла, а також вирішення проблем подальшого навчання. Допомогу у розв’язанні  цих  питань бере на себе створений в області державний заклад «Хмельницький обласний соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених  батьківського піклування», який  розпочав свою роботу 12 серпня 2008 року.

  Основними завданнями закладу є забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування тимчасовим житлом, надання їм психологічних, соціально-педагогічних, соціально-побутових, медичних, економічних, юридичних та інформаційних послуг, а також створення умов для  їхньої соціальної адаптації, підготовка до самостійного життя, до створення сім’ї, народження та виховання дітей.  Гуртожиток проводить свою діяльність на принципах захисту прав людини, гуманності, законності, доступності послуг, конфіденційності, поваги до особистості. В соціальному гуртожитку можуть перебувати діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування,  віком від 15 до 18 років, а також особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,  віком від 18 до 23 років. Граничний термін перебування у закладі – три роки.

  В державному закладі  є все необхідне для проживання: зручні кімнати, затишний хол, обладнані кухня, пральня, санвузли, цілодобово здійснюється подача гарячої води. Усі послуги надаються безкоштовно. Соціальний гуртожиток розрахований на 12 осіб, у якому можуть проживати дівчата та хлопці. З часу створення у ньому  проживало 154 дітей-сиріт та  дітей, позбавлених батьківського піклування.

  За 2019 року проживало 22 отримувача послуг, надано 10000 послуг з них побутових – 3805, психологічних – 657, педагогічних – 2211, медичних – 570, економічних – 274, юридичних – 484, працевлаштування – 407, інформаційних – 1592. У результаті роботи з них були влаштовані на навчання 3 особи, отримали допомогу у формуванні побутових навичок – 22, 6 – в налагодженні родинних стосунків, 1 – в оформленні документів для отримання пенсії по інвалідності, 22 – в організації медичного обслуговування, 4 – допомога у працевлаштуванні, надано допомогу одягом, взуттям, продуктами харчування – 22 отримувачам послуг.

  Працівники соціального гуртожитку намагаються якнайкраще забезпечити виконання поставлених  перед ними завдань. У співпраці з іншими службами,  державними та не державними  установами  сприяють навчанню, пошуку роботи, надають допомогу в отриманні медичних, юридичних  послуг, в оформленні документів. Разом з тим отримувачі послуг набувають навичок соціально-побутового характеру: приготування їжі, шиття, прибирання, прання, спілкування. Постійно проводяться індивідуальні, групові лекції, бесіди, тренінги, анкетування. Працівниками закладу застосовуються методики різноманітних видів наочності, аудіовізуальної техніки, комп’ютера в доборі й обробці інформації про моделі допомоги в кожному окремому випадку. Організовуються зустрічі з провідними спеціалістами: психологом, юристом, лікарями (гінеколог, невропатолог, нарколог, інфекціоніст, фтизіатр).  Часто організовуються походи рідним краєм та екскурсії по Хмельницькій області. Для отримувачів послуг організовується святкування днів народження, проведення вечорів відпочинку, конкурсів, в  підготовці та проведенні  яких  беруть участь не тільки працівники закладу, а й члени їх родин. Цим працівники закладу намагаються створити в гуртожитку атмосферу сімейного затишку,  якої їх підопічні   не мали з  самого дитинства.

Діяльність державного закладу «Хмельницький обласний соціальний центр матері і дитини» за 2019 рік

  Центр матері і дитини – це заклад тимчасового перебування жінок на сьомому – дев’ятому місяці вагітності та матерів з дітьми віком від народження до 18 місяців, які опинилися в складних життєвих обставинах, що перешкоджають виконанню материнських обов’язків.

  Заклад створено розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 17 листопада 2005 року №437/2005-р «Про утворення державного закладу «Хмельницький обласний соціальний центр матері і дитини». Центр розпочав роботу 1 червня 2008 року. Заклад розміщений на другому поверсі орендованого приміщення площею 256 кв.м.  На праві постійного користування знаходиться земельна ділянка площею 0,0537 га, де розташовані дитячий майданчик та присадибна ділянка. Від 18.12.2017 року затверджено Положення про державний заклад «Хмельницький обласний соціальний центр матері і дитини» у новій редакції, на підставі Типового положення про соціальний центр матері та дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 2017 року №741. Діяльність Центру повинна відповідати критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги.

  За 2019 р. загальна кількість, які перебували в закладі становила 30 особи, з них:   жінки з дітьми віком від народження до 18 місяців – 15 осіб,  діти віком від народження до 18 місяців – 15 осіб.

  Загальна кількість наданих їм послуг становила – 5100. З них 3412 послуг надано жінкам з дітьми віком від народження до 18 місяців та 1688 послуг дітям віком від народження до 18 місяців.

  Загальна кількість жінок, які перебували в закладі протягом звітного періоду 15 (жінки з дітьми віком від народження до 18 місяців). З них за результатами роботи:

– 3 особі надано сприяння у здобутті освіти, фаху;

– 2 особи отримали/відновили реєстрацію за місцем проживання/перебування;

– 15 осіб налагодили стосунки з рідними та близькими;

– 30 осіб оформили/відновили документи (у тому числі для призначення соціальних виплат);

– 15 осіб отримали навички догляду за дитиною та розвитку дитини;

 – 30 осіб отримали медичне обстеження (15 матерів та 15 дітей);

– 15 осіб отримали навички планування сімейного бюджету;

– 15 осіб отримали інформацію про види соціальних послуг і допомог, які надаються іншим суб’єктам соціальної допомоги.

  За 2019р. загальна кількість осіб, які вибули за звітний період становила 8 осіб, з них в закладі перебували: 2 – особи до 1 місяця, 2 – особи до 11 місяців, 2 – особи до 16 місяців, 2 – особи до 18 місяців.

  Після вибуття із закладу жінки знаходяться під соціальним супроводом відповідного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

Результатом роботи фахівців центру є:

 – відновленні втрачені зв’язки з рідними та друзями;

– сформовані елементарні навички догляду за дитиною та за собою;

– формування прив’язаності матері до дитини, підвищення батьківського потенціалу;

– підвищення самооцінки клієнток, їхньої впевненості в собі та у своїх силах;

– підготовка до самостійного життя та організування свого побуту;

– розвиток творчого потенціалу, формування почуття прекрасного;

– розширення кругозору щодо проведення дозвілля, естетичне сприйняття світу;

– поліпшення психоемоційного стану;

– взаємодія та налагодження стосунків в колективі, суспільстві;

– встановлення контактів в різних ситуаціях спілкування;

– формування навичок розуміння себе та інших людей;

– навчання співпрацювати з різними соціальними установами;

– вміння правильно і позитивно проектувати своє майбутнє.

Представник Міністерства соціальної політики у соціальних закладах Хмельницької області

IMG-f0a404f5a3ee6e0efeba92f10cb1471d-V  24 липня 2019 року представник Міністерства соціальної політики Вікторія Сановська – начальник відділу організації управління системою надання соціальних послуг головного управління інтегрованих соціальних послуг Директорату соціальних послуг та інтеграції – здійснила робочий візит у Хмельницьку область під час якого ознайомилася із діяльністю закладів: обласних центрів соціально-психологічної реабілітації для алко-наркозалежних, центру матері та дитини і соціального гуртожитка для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

  У ході зустрічі обговорювали завдання соціальних закладів а саме:

  • організація прийому та влаштування отримувачів соціальньних послуг;
  • дотримання державних стандартів під час організації роботи з клієнтами;
  • організація групової корекційної та культурно-просвітницької роботи;
  • методична робота;
  • профілактична та просвітницька робота тощо.

IMG-10a66be3811aeaadc17b1b52a9fe1298-V IMG-a0c6fd6e978e95a164b40ee3d34d8c2c-V

Державний заклад ,,Хмельницький обласний соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування’’

Адреса закладу: смт. Чорний Острів, Хмельницький район, вул.Жовтнева, 5

Директор закладу: Данилюк Віра Григорівна (контактний телефон – 62-26-95)

Кількість штатних одиниць:   8 посад, фактична чисельність 8 осіб

Заклад розраховано:  на 12 осіб

Термін перебування: три роки

  Заклад для тимчасового проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 15 до 18 років, а також осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком  від 18 до 23 років, метою діяльності якого є створення умов для соціальної адаптації осіб, що в ньому проживають, та їх підготовка до самостійного життя.Завдання закладу:забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 15 до 18 років, а також осіб з числа дітей-сиріт та дітей,  позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років житлом; надання психологічних, соціально-педагогічних, юридичних, соціально-економічних та інформаційних послуг зазначеним особам.

  Протягом  2008-2018 років в закладі перебувало 140 осіб.

  Трьом дітям-інвалідам (які не спроможні проживати самостійно) надано кімнати Бахматівському, Вереміївському, Власівському пансіонатах.

  Шістьох вагітних влаштовано у Державний заклад «Хмельницький обласний соціальний центр матері і дитини» смт Чорний Острів та у Дім захисту життя с. Писарівка, Волочиського р-ну.

  Придбано житло 7-м особам: Теофіпосльський р-н, с. Заруддя;Чемеровецький р-н, с. Гусятин; Летичівський р-н, с. Кудинка; смт. Чорний Острів, Ізяславський р-н, с. Глібки; Городоцький р-н, с. Кудин.

  Надано 2-м особам ліжко-місце у гуртожитку в м. Хмельницький.

  Відновлено родинні стосунки 14-м особам.

  В результаті проведеної роботи 10-х осіб влаштовано на навчання: Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія (хореографія), Говорський професійний аграрний ліцей, Хмельницький торгівельно-аграрний ліцей, Новоушицький технікум, Чорноострівський аграрний ліцей, Художнє профтехучилище м. Сімферополь, Кам’янець-Подільський  коледж будівництва, Луцький національно технічний університет, Грицівське вище художнє училище, Хмельницький торгівельно-економічний коледж.

  15 отримувачів послуг створили сім’ї.